Додаток 2
за матеріалами дитячого проекту «Свято Хустки»
Тема. Вчити дітей усвідомлювати близькість народних традицій до сучасного життя; презентувати матеріли пошукової діяльності в рамках проекту «Хустка»: давні обряди, звичаї, фольклор рідного краю. Заповнювати простір духовного життя дитини позитивними емоціями і переживаннями.
Розвивати пам’ять, мислення, уяву, поетичні та музично-хорео- графічні уміння й навички; інтонаційну виразність мовлення за допомогою мовних прикрас (рухи, міміка, жести); мовний і культурний світогляд, вокально-хорові уміння та навички, оволодіння елементами хореографії і театралізованих дій.
Виховувати ціннісні орієнтації учнів; любов до народної краси і гармонії, до родинних оберегів.
Обладнання. Сценічні декорації української хати, хустки, вироби декоративно-прикладного мистецтва, аудіозаписи фрагментів народної музики (української, російської, французької, іспанської, молдовської), ілюстрації «Хустка у різні історичні періоди України», етикетки з буковинськими назвами хусток: павунка, буденна, парчова, турецька, косинка, російська, фустка.
Хід свята
ВЕДУЧІ (ВЧИТЕЛЬ та УЧЕНЬ):
Доброго дня, дорогі батьки, шановні вчителі, любі діти!
Дозвольте поцікавитись, чи гарний у вас настрій? Зараз ми це перевіримо. Ми задамо вам кілька запитань про те, що в школі можна робити, а чого — ні. А ви відповідайте коротко: «так» або «ні».
В школі треба працювати? І старатися писати?
На перервах погасати? Ще читати, рахувати?
У відмінника списати? Вирізати, малювати?
А на святі побувати?
Сьогодні ми запросили вас на Свято хустки. На Україні є багато народних символів. Можливо, хтось із вас назве рослини-символи? (Верба, калина, тополя.)
Які народні символи називають оберегами? (Вінок, рушник, хустку.)
Наш клас два місяці працював над проектом «Хустка» і ми хочемо розповісти про що ми дізналися.
Найактивніших глядачів ми будемо нагороджувати хустинками. Отож, за першу гру «Так чи ні» нагороджуємо всіх вчителів, бо їхні учні дуже гарно знають правила поведінки в школі.
(Лунає українська мелодія. Зі скрині з’являється Дівчина Хустуня, у великій яскравій хустці, танцює).
ХУСТУНЯ:
Доброго дня. Давайте познайомимось. Мене звати Хустуня. Прошу кожного гостя голосно сказати своє ім’я...
Моє ім’я споріднене зі словами: «хустка», «хистка», «захищати». Я весь час комусь потрібна: мене зодягають на голову, на шию, покривають плечі, носять на поясі, кладуть в кишеньку, модниці прикрашають мною сумки. Колись дами дарували мене лицарям серця, мене носили як пам’ятку про батьківську хату, у деяких народів кинута долу хустинка означала виклик на поєдинок, мною перев’язували рани, на мені зав’язують вузлики напам’ять, діти дарують хустки матерям на знак великої любові і вдячності...
(Звучить мелодія «Рідна мати моя», діти покривають плечі мам хустками).
На ній і гроно і пелюстка, Веселі ви чи сумовиті,
Волошки, ружі є на ній... На схилах Ворскли чи Дінця -
Мов берегиня вроди хустка Нема таких жінок на світі,
З давен у нашій стороні. Котрим вони не до лиця!
Як ви, діти, думаєте, скільки років на території України люди користуються хустками? (Відповіді глядачів)
Запрошуємо Вас до історичного міні-музею і ви дізнаєтеся, чия відповідь була правильною.
(Виходять Хлопчик та Дівчинка-екскурсоводи й за експозицію ілюстрацій, розповідають).
ХЛОПЧИК-ЕКСКУРСОВОД:
Шановні глядачі, перед вами національний український одяг з Рівненщини, Житомирщини, Чернігівщини, Буковини. Цим костюмам близько двохсот років.
Голови жінок покриті традиційними українськими вишитими хустками та запозиченими від сербів, болгарів, турків барвистими хустками.
Тисячу років тому, за часів Київської Русі, жінки носили хустки-покритки.
Дві тисячі років тому, коли на території України проживали скіфи, хустки широко використовувалися в побуті.
ДІВЧИНКА-ЕКСКУРСОВОД:
Три тисячі років тому, коли на землях України селилися слов’янські племена, жінки зодягали хустки.
І п’ять тисяч років тому в бронзову добу, носили хустки.
А шість тисяч років тому, у мідно-кам’яну добу, люди вперше навчилися виготовляти нитки і виготовили першу хустку, нею покривалися від холоду.
Перші люди на території України з’явилися 15 тисяч років тому.
Проте первісні люди покривали своє тіло шкірами з убитих тварин. Хусток в ті часи не було.
Друзі, то скільки років на території України люди користуються хустками?
(Глядачі відповідають. Відбувається нагородження).
ХУСТУНЯ:
Проте хустку носять і в інших країнах. Модельне агентство «Тетяна» з 3-Д класу підготувало показ — «Мода на хустку в різних країнах» (Під національні мелодії демонструють хустки).
1. Українська мода.
2. Російська.
3. Французька.
4. Іспанська.
5. Молдовська.
6. Американська.
(Учні виконують танець).
ХУСТУНЯ:
Помандрували ми по світу, але як каже народне прислів’я «Всюди добре, а вдома — найкраще». Поговоримо про наші українські традиції. Запрошуємо вас на посиденьки.
(Діти розсідаються на лавках, інсценізують свої розповіді).
1. Зазвичай на Україні дівчата прикрашали голову вінком, стрічкою, іноді хусткою, але з-під хустки мала визирати коса:
У віночку барвінок, волошки,
Терен, рута і м’ята цвіт.
І просила я у Бога
Кожен день багато літ!
2. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була маиовнюватися хустками. їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами:
Я не панна — я господиня,
У мене хусток повна скриня.
3. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.
Дай мені, мамо, хустину на щастя,
Хай буде на згадку вона,
Щоб не була поміж нами далека
Навіть чужа сторона.
4. Коли козак йшов на війну, кохана йому дарувала хустку — китайку червоного (іноді — зеленого) кольору. Вона ставала оберегом, щасливим амулетом козакові.
Ромен зілля, ромен-зілля, Дай же, дівчино, хустину,
Ромен похилився. Може, в бою я загину.
З України до дівчини Темної ночі накриють очі,
Козак уклонився... Легше в могилі спочину...
Ой, дав він їй поклон низький
З коня вороного,
Вона ж йому хустину
З шовку зеленого.
5. Довгими зимовими вечорами жінки й дівчата вишивали не пише рушники, а й хустки. Розшивали їх різнобарвними нитками, навіть золотом і сріблом. Про це склала вірш учениця 5 класу нашої школи Олена Зайцева:
Швидко-швидко нитка сновигає —
Матір доньці хустку вишиває.
Вишиває хустку їй на свято,
А на хустці — квіточок багато.
Злото-нитку в хустку додає —
Вона доню заміж віддає!
Скільки на тій хустці квіточок,
Стільки буде в доні діточок!в.
6. Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла свою незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо ж парубок був до душі, то вона сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку:
Тихо-тихо ви погляньте:
Це ж хустина вишивана,
До години прихована.
Ось коли свати прийдуть —
Нареченому дівчина
В руки ніжно простягне,
Й разом з ним в життя піде!
7. На весіллі наречений з’являється з гарною хусткою за поясом. Голова нареченої прикрашена вінком зі стрічками або вінком з фатою. У церкві під час вінчання руки молодим пов’язують хусткою — на знак міцної сім’ї:
Нелюди з’єднали, а з’єднав Бог навік,
На щастя, на долю, на довгий вік.
Після обряду вінчання всіх гостей запрошують за святкові столи. Наївшись, напившись, гості танцюють, вихваляються своїм вбранням.
(Виконується танець).
8. Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою. Під супровід пісні «Горіла сосна, палала» свекруха зав’язувала невістці ту хустку, з якою наречений ходив на весіллі.
(Наречена під звуки пісні танцює з дівчатами).
Іди доню за милого,
Візьми хустку гонорово,
Іди у світ широкий,
Візьми хустку в боки.
9. Відтепер хустка ставала знаком для Ангелів, що жінка заміжня, вона не могла з’являтись на люди з непокритою головою. Жінка з непокритою головою називалась простоволосою.
До нас дійшли повір’я: простоволоса жінка накликає на селище посуху, неврожаї, епідемії; жінку без хустки домовий може за волосся витягти на горище.
10. Жінки, які втрачали близьку людину носили 40 днів, а то й цілий рік жалобні хустки. Темні хустки носять і під час посту:
Ой, забрала смерть лиха
Милого батечка.
Зодягну я хустку чорну,
Бо болить сердечко.
11. А малі діти, які з’являлися в родині, охоче гралися в ігри з хустиною. Добре всім відома гра «Хусточка», коли діти присідають в колі, а один підкидає їм хусточку. (Інсценізація)
А ще є гра «Баба Киця». Ведучому зав’язують очі хусткою, обкручують навкруг себе, і він за оплесками намагається когось впіймати.
(Інсценізація)
Ще до наших днів дійшла гра-співанка «Галя по садочку ходила...»
(Інсценізація)
А ми пропонуємо вам пограти в гру, яку самі придумали. Називається вона «Магазин хусток». Для цієї гри потрібно знати, що на Буковині є дуже багато народних назв хусток. Гравець підходить до продавця, витягає котрусь етикетку, зачитує народну назву хустки, яку йому випало «купити». Якщо покупець правильно вибере хустку, то отримає невеличку хустинку.
(До гри залучаються глядачі).
|
павунка |
|
косинка |
|
|
|
|
|
буденна |
|
російська |
|
|
|
|
|
парчова |
|
Фустка |
|
|
|
|
|
|
|
ХУСТУНЯ:
А завершити свято хочемо співаночками. Запрошуємо всіх юних глядачів вийти у проходи і за нами повторювати танцювальні рухи:
Вишивала мама хустку
Сину молодому.
Щоб його охороняла
Та вела додому.
Моя хустка вишивана
На чотири кінці,
Кого люблю — поцілую,
Сяду на колінця.
Дві сусідки посварились
Зранечку раніше,
Сперечалися ґаздині —
В кого хусток більше.
Ми співаночки співали,
Свято завершаєм.
Мати хусточку в кармані
Щиро вам бажаєм. Гей!
ВЕДУЧІ:
От і завершилось наше свято. Сподіваємось, воно вам сподобалось. До нових зустрічей. Щасти вам!
Перлини Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008», Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2008