Вівторок, 22.08.2017, 03:34
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Леся Українка. Творчий доробок





Українська література наприкінці XIX — на початку XX ст.

Творчий доробок

Риси світосприймання:

• Леся Українка започаткувала в українській літературі новий тип героя. Її ідеал — сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв'язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал — це рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного верхів'я. Цей образ зустрічаємо в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»), Цю вольову особистість Леся Українка протиставляє пасивності, безпорадності.

• «Леся Українка слідом за Т. Шевченком утвердила в українському середовищі ідею активного, войовничого націоналізму. Вона розглядала визволення і розквіт нації не як засіб, а як мету. Саме Леся надала націоналістичному світогляду трагічного забарвлення. Це трагізм непохитної волі, що швидше згине, як зрадить своїм ідеалам, трагізм упертої гордості мученика на хресті, шалу пораненого хижака, що перед наведеним дулом готується до останнього стрибка; це трагізм нації, поставленої перед вибором: перемогти або загинути. Ці ідеї виразно звучать у творах «Бранець», «Бояриня», «Оргія», «В дому роботи, в країні неволі», у драмах єврейського та єгипетського циклів.

Пам'ятник Лесі Українці в м. Києві

Так, драматичним етюдом «В дому роботи, в країні неволі» (1906) Леся Українка відповіла на спроби російських соціалістів на чолі з В. Леніним об'єднати всі революційні партії поневолених імперією народів. Символіка твору прозора. Перед нами панорама будівництва величезного храму в Єгипті (це — картина розбудови Російської імперії). Серцевина твору — діалог двох рабів — єгиптянина й гебрея у хвилину перепочинку. Єгиптянин хоч і раб, але упривілейованіший — заляпаний фарбою, а не брудом, на гебрея дивиться зверхньо. Він також хотів би мати кращу їжу, більший спочинок, але самою будівлею захоплений, мріє всьому світові нав'язати свій ідеал — культ пірамід. Між ним, наглядачем, будівничим, тобто між усіма соціальними станами єгиптян, є духовна єдність, спільна мета.

Раб-гебрей на цій будові не тільки матеріально більш пригноблений за єгиптянина, його ідеали інші. Для нього ця піраміда — безглузда «каміння купа величезна», його Бог — у Всесвіті, у людських душах, а не в камені. Тому на запитання єгиптянина, як би він будував цей храм, коли б став вільний, гебрей відповідає чесно: «Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди!» За це розлючений єгиптянин б'є гебрея в обличчя (так, як перед цим робив наглядач). Після цього для гебрея стає очевидною жорстока правда:

Я мушу знать, що я тут раб рабів,
що він мені чужий, сей край неволі,
що тут мені товаришів нема.

Провідна ідея твору — у протиставленні двох типів суспільного устрою: імперського й національного, у заклику до поневолених народів, насамперед українського, здобувати свободу й будувати власну, незалежну державу.

Якими історичними фактами ви можете підтвердити чи спростувати цю ідею поетеси?

Активну націоналістичну настанову Лесі Українки підхопить у XX ст. ціла плеяда видатних українських письменників-патріотів, насамперед М. Хвильовий, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Д. Донцов, Є. Маланюк, О. Теліга, О. Ольжич, В. Симоненко, В. Стус та ін.

• Етику письменниці визначають свобода і любов. Її творчість проймає культ героїв і героїзму. Відтак любові пасивної, усепрощальної вона не сприймає, натомість обстоює любов активну, караючу, її «любов ненависти навчила». Своїм словом вона б хотіла «спокійні чола соромом захмарить і нагадать усім, що зброя жде борця». Однак щире й трагічне кохання до Мержинського, життєва мудрість поступово розтоплюють цю кри́цевість, войовничість, пробуджують у прометеїстці християнку. І вона вчиться смиренно молитися, каятися й прощати, починає благоговіти перед силою не фізичного, а духовного опору злу. Культ героїзму, жертовного чину не зникає, а стає одухотворенішим. Особливо помітне це наближення до християнських цінностей у «Лісовій пісні» (ідеї прощення та самознищальності зла, про які докладніше поговоримо даті).

Прочитайте вірші Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...», «Епілог» («Хто не жив посеред бурі»), «Хто вам сказав, що я слабка...», «То, може, станеться і друге диво». Як у мотивах і образах цих творів виявляється світогляд поетеси, його еволюція?

Особливості стилю. Леся Українка у своїй творчості поєднала, зблизила два модерністські стилі — неоромантизм і неокласицизм. Окремі її твори виразно неокласицистичні (наприклад, діалог «Три хвилини»), більшість — неоромантичні (лірична поезія, «Бояриня», «Лісова пісня» та ін.). А в деяких текстах переплітаються риси обох стилів (уже згадуваний етюд «В дому роботи...»).

Основні риси неоромантизму в доробку Лесі Українки:

  • увага до неповторного внутрішнього світу людини, що виявилась у докладному аналізі душевних станів, у настроєвості як загальному тоні твору;
  • культ героїзму, активності, боротьби, сильної, вольової особистості;
  • ліризм, який панує не тільки в поезії, а й у драматичних творах;
  • звернення до фольклору, міфології, біблійної, давньої історії, екзотичних тем;
  • емоційно-інтуїтивний пошук істини, основ буття;
  • улюблений образотворчий прийом контрасту.

Неокласицистичне у творчості письменниці:

  • намагання відшукати душевну рівновагу у відстороненому аналітичному погляді на світ;
  • прагнення відродити шляхетні вартості життя греко-римської давнини;
  • відродження традицій класичних літератур;
  • підкреслена увага до класичних художніх форм.

Поетична спадщина. Як уже мовилося, Леся Українка видала три поетичні збірки — «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902).

Кожна її збірка — чітко продуманий різноплановий настроєвий малюнок, художнє вираження емоційно, духовно багатої, витонченої людської душі. З такою настановою пов'язане, зокрема, тяжіння авторки до групування поезій у цикли за тематично-смисловим принципом. Скажімо, серед кількох циклів першої збірки особливо привертає увагу цикл «Сім струн». Він своєрідний тим, що кожен його вірш — це інша нота й окремий музичний жанр: «Do» (гімн), «Re» (пісня), «Mi» (колискова), «Fa» (сонет), «Sol» (рондо), «La» (ноктюрн), «Si» (септима). Поезії циклу підкреслено музикальні, ритмічні.

Як і годиться, жанр «гімн» сповнений світлого патріотичного звучання, ним починається перший вірш циклу (це нота Do):

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.

З'ясуйте значення термінів, що позначають згадані вище музичні жанри. Зіставте настрій кожного вірша циклу «Сім струн» з особливостями названих поетесою музичних жанрів.

Своє творче кредо Леся Українка яскраво втілила у вірші «Contra spem spero!» (1890), що вміщений уже в першій збірці.

Поштовхом до написання твору стало нестерпне загострення хвороби Лесі навесні 1890 р.

Леся Українка (з листа до брата за 18 травня 1890 p.): «От і знов берусь здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Як ти думаєш, чи підійметься? Гей, навряд, — не такий то камінь! Бо то, бачиш ти, я так думаю, що не минути мені ножа: «Кому, кому доведеться, а куцому не минеться!» Жаль якось і вимовить, але мушу сказати, що моє оце двохмісячне лежання в липких кайданах було зовсім надаремнісінько! А прибиток хіба тільки той, що тепер знов ходжу на двох милицях, бо болять ноги в ступнях і через те я ходжу по-котячому, та ще й спина болить гірше, ніж перше, — більше трьох хвилин не можу рівно сидіти, ні на що не спершись. От така-то твоя сестра ледача, Михайлику».

Наскрізний мотив вірша — «крик душі», прагнення молодої, активної людини жити повноцінним життям своїх літ, тоді як умови (особисті й суспільні) унеможливлюють ці прагнення.

Твір починається з різкого заперечення породжених мертвущими обставинами настроїв суму, безнадії (дві перші строфи). Передовсім тут ідеться про переживання авторки, її волю до життя, до подолання хвороби. Проте вгадується й суспільна проблематика. Отже, Леся поєднала вираження своїх особистих настроїв із постановкою болючих питань, якими переймалася свідома молодь того часу: як жити в задушливій імперській атмосфері? Чи впадати в безнадію, чи таки сподіватися, діяти? Ці запитання були надзвичайно актуальними в ту добу поразки народницького руху, урядової реакції, зневіри, розгубленості багатьох інтелігентів.

Обкладинка і титул першої збірки поезій Лесі Українки «На крилах пісень»

Леся Українка обирає шлях віри, надії, життєвої активності. Уже перші строфи вірша сприймаються як вибух протесту проти потьмарення молодих літ сумом, тужінням, проти покори обставинам. Центральний образ цих двох строф — «весна золота». Героїчний бунт проти логіки обставин виражають оксиморони: «крізь сльози сміятись», «серед лиха співати пісні», «без надії сподіватись».

Енергійність життєствердження підкреслюється й інтонаційним малюнком вірша. Уже заголовок — окличне, а не розповідне речення. Вельми енергійно, з посиленою експресією звучить перший рядок: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні!» Це не просто окличне речення, підвищену інтонацію в ньому творять вигук (та ще й у формі наказового способу дієслова), звертання до дум.

Емоційну наснаженість, схвильованість твору підкреслює віршовий розмір — тристоповий анапест, ритм якого чітко викарбуваний (на відміну від уповільнених пірихіями ямба чи хорея).

Рух емоцій ліричної героїні йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей світу?) через заперечення перешкод прагненню повноцінно жити й до утвердження активної дії, незламності в досягненні свого ідеалу. Відчуття непримиренного протиборства двох сил увиразнює антитеза: тяжкі думи, осінні хмари — весна золота, убогий переліг — барвисті квітки, мороз — висівання квітів, льодова кора — гарячі сльози. Інтонацію утвердження авторської настанови посилює анафора «буду».

Особливо привертає увагу мотив сили гарячих сліз, які розтоплять льодову кору, дадуть життя квітам, що знаменують прихід весни, перемогу віри над безнадією й сумом. Це вже суто модерністський, неоромантичний мотив. На противагу реалістам з їхнім культом розуму неоромантики вважали, що саме чисте, щире, сильне почуття може пізнавати світ і змінювати його на краще (цей же мотив звучить у циклі «Сльози-перли», у віршах «Горить моє серце...», «Чом я не можу злинуть угору...»).

У п'ятій строфі по-новому розкривається мотив виснажливої боротьби (через антитезу: сізіфова праця — весела пісня). В античному міфі Сізіф був уособленням нескінченної марної праці й приреченості, Леся Українка ж переносить акцент на героїзм борця.

Шоста строфа змальовує ситуацію, у якій лірична героїня намагається подолати гніт обставин. Символічний образ темної ночі, посилений епітетами «довга», «невидна», — традиційний і асоціюється із суспільними умовами епохи (див. для порівняння вірш «Досвітні огні»). Прикметно, що героїня не скоряється ночі, а шукає ясну зірку, тобто силу, що протистоїть темряві. Це символ того ідеалу, у перемогу якого вірить Леся Українка.

Сьома строфа завершує твір як цілісну структуру, побудовану на принципі антитетичності. Це резюме, емоційний підсумок попередніх строф. Авторка повертається до тих же афористичних виразів, із яких складається друга строфа, але подає їх у новій, стверджувальній інтонації.

Отже, у вірші «Contra spem spero!» багатогранно виявились особливості художнього світосприймання Лесі Українки, її життєва концепція як митця, наділеного тонкою душею, і водночас особистості героїчного складу.

У поезії Лесі Українки поєднуються, щільно переплітаються громадянсько-патріотичні, інтимні й пейзажні мотиви.

Громадянська лірика. У вітчизняну поезію Леся Українка ввійшла передусім як пристрасний патріот Батьківщини, співець мужності й боротьби.

Найбільш трепетно звучить голос поетеси, звернений до поневоленої України, у поезії «І все-таки до тебе думка лине...» (1895). Уболівання за долю рідного краю — провідний мотив вірша. У ліричної героїні «у грудях серце з туги, з жалю гине» від картин знущання, лиха й кривд, що терпить її народ. Проте вона соромиться сліз, «що ллються від безсилля». Натомість прагне дій, замість марних ридань: «Доволі вже їм литись, — що сльози там, де навіть крови мало!» Сльози і кров — ключові антитетичні образи вірша, що символізують дві можливі настанови патріота — пасивне співчуття чи активна, саможертовна боротьба за свободу й щастя рідної землі. Авторка, безсумнівно, прихильниця саме цього дієвого шляху.

У творі прочитується також мотив розлуки з рідним краєм: відомо, що Леся Українка часто покидала Україну, проте ніколи про неї не забувала (згадайте її реакцію на політичний стан в Україні після повернення з Болгарії).

Патріотичним, антиімперським пафосом вражає вірш «І ти колись боролась, мов Ізраїль...»(1904). Звертаючись до біблійних мотивів і образів, Леся Українка, як і Т. Шевченко та І. Франко, прагнула у світовому, вічному контексті осмислити історію Батьківщини, висловити безмежну любов до неї, окреслити шляхи звільнення.

Пригадайте, у яких творах Шевченка і Франка на біблійні теми порушується така ж проблематика. Які провідні ідеї цих творів?

Та знялась висо́ко
Богданова правиця, і народи
розбіглися, немов шакали ниці,
брати братів пізнали і з'єднались.

Як і Шевченко у «Великому льоху», Леся не заперечує проти дружніх відносин із російським народом, які прагнув налагодити великий гетьман. Одначе обіцяні братерські обійми виявилися ведмежими:

Але раптом дух зрадив.
Знову тьма, і жах, і розбрат.
І знов настав єгипетський полон,
та не в чужій землі, а в нашій власній.

Пригадайте суголосний Шевченків оксиморо́н: «На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі».

У фіналі вірша авторська ідея утверджується через риторичні запитання:

Коли скінчиться той полон великий,
що нас зайняв в землі обітованій?
І доки рідний край Єгиптом буде?
Коли загине новий Вавилон?

Твір написаний білим віршем, що увиразнює біблійно-філософську, аналітичну настанову авторки.

У радянську добу цей вірш — як і деякі твори Шевченка й Франка — вилучали з книжок письменниці (немає його навіть у 12-томному виданні її творів). Як ви думаєте, чому так відбувалося? Адже у вірші оцінюється царська Росія, а не комуністична. Чи актуальний цей твір сьогодні? Які, на ваш погляд, його рядки нині найзлободенніші?

Пейзажна й інтимна лірика. Відчуте Франком «м'яке жіноче серце» Лесі Українки особливо разюче виявилося в інтимній та пейзажній ліриці.

Природу поетеса сприймала як живу, одухотворену силу, розрадницю, невичерпне джерело енергії й божественний вияв краси. А ще — вияв душі України.

Переважно пейзажний цикл «Подорож до моря», що народився на основі вражень, винесених Лесею з поїздки до Одеси влітку 1888 р. їдучи потягом із Ковеля через Поділля на південь, поетеса побачила Україну в усій її красі:

Онде балочка весела,
В ній хороші, красні села,
Там хати садками вкриті,
Срібним маревом повиті,
Коло сел стоять тополі,
Розмовляють з вітром в полі.

Волинські краєвиди змінюються подільськими, а далі — безкраїми степами, іскристими хвилями синього моря й акерманськими турецькими вежами, які викликають у юної Лесі уявлення про тяжку долю рідної землі.

Екзотичний (у неоромантичному стилі) і глибоко чуттєвий вірш «Хвиля» (1908), написаний у Євпаторії. Своєрідна форма, унікальний звукопис, суміжне римування створюють ефект припливу й відпливу хвилі, а дієслівні рими підсилюють динамічність картини, яка виникає в уяві читача:

Хвиля йде,
вал гуде —
білий, смілий, срібний, дрі́бний,
нападе
на сухеє баговиння,
на розсипане каміння,
білим пломенем метнеться,
стрепенеться,
скине з себе все, що ясне,
й гасне...

Знайдіть у вірші «Хвиля» асонанси й алітерації. Прокоментуйте їх роль у творенні звукового малюнку цієї поезії.

І. Айвазовський. Дев'ятий вал. 1850 р.

Поезія «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнена свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

У Лесі Українки творів інтимної (зокрема, любовної) лірики порівняно небагато. Вона намагалася не виносити свої сокровенні почуття на людський суд. Більшість цих поезій присвячено С. Мержинському. У них поєднуються життєствердні мотиви кохання з мотивами туги, розлуки, самотності, суму за втраченим чи недосяжним щастям.

Ніжно-трагічну історію стосунків із Сергієм, передчуття довічної розлуки Леся символічно закодувала у вірші «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...». Плющ міцно обіймає стеблами руїну, боронить її від негоди, «а прийде час розсипатись руїні, // — нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»

Вірші «Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами», «Все, все покинуть, до тебе полинуть...», «Уста говорять: "Він навіки згинув!.."» сприймаються як лірична драма кохання.

Лірична героїня — інтелігентна дівчина, душа якої вражає шляхетністю, чистотою почуттів, відданістю в любові. Леся все залишає і, не боячись заразитися страшною невиліковною хворобою, сама недужа, їде до Мінська, де помирає Сергій:

Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!

Два з половиною місяця вона самовіддано бореться за життя коханого, але смерть виявилася сильнішою. Повернувшись після похорону додому, свої найпотаємніші почуття, пекучий біль жінка довіряє лише білому паперу:

Уста говорять: «Він навіки згинув!»
А серце каже: «Ні, він не покинув!»
Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,
Тут в глибині і б'ється враз зі мною:
«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Виберіть один зі щойно названих віршів і проаналізуйте його.


З'ясуйте значення термінів, що позначають згадані вище музичні жанри. Зіставте настрій кожного вірша циклу «Сім струн» з особливостями названих поетесою музичних жанрів.

Поступово у творчості Лесі Українки посилюється епічне начало. Воно знаходить вияв у багатьох поемах, баладах, писаних на сюжети світової культури («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Ізольда Білорука», «Одно слово», «Саул», «Орфеєве чудо» та ін.). Найчастіше в центрі цих творів — мужній герой, що протистоїть несправедливому світу. Скажімо, у поемі «Давня казка» (1893) ідеться про місце поета в боротьбі народу за свободу й гідність.

Згадайте сюжет «Давньої казки», головних її героїв (ви читали цей твір у 8 класі). Чому авторка означила поему жанром «казка»?

Драматична спадщина. Внутрішній драматизм поетичного мислення завжди був характерний для творчого стилю Лесі Українки. Тому закономірно, що геній письменниці найповніше виявився в драматичних жанрах, зокрема в драматичній поемі, драматичному етюді й драматичному діалозі. В основі цих творів найчастіше запозичена з античної драми форма агону — словесного турніру між двома супротивниками, кожен з яких завзято боронить свою правду. Улюблені теми — античність і біблійна історія. На цьому матеріалі авторка осмислює вічні філософські питання буття, а також актуальні проблеми українського суспільства.

Ви вже знаєте, у яку страшну ніч Леся Українка створила свою першу драматичну поему «Одержима» (18 січня 1901 р.). Її сюжет повертає нас у євангельські часи. Мотив — пошук істинної любові. Конфлікт виразно романтичний — між одухотвореною особистістю й примітивною, корисливою масою. Героїня поеми Міріям — «одержима» — обожнює Месію, бо бачить у ньому Сина Божого, що приносить себе в жертву заради щастя людей. А натовп поклоняється йому з корисливих мотивів — бо одержує від нього всілякі блага, сподівається на вічне життя. Отже, це любов нещира. Тому юрба так легко зраджує Месію й зрікається його. Тільки єдина Міріям з готовністю жертвує своїм життям заради любові.

судження
Видатна сучасна українська поетеса Ліна Костенко: «Леся Українка чи не вперше в історії світової літератури піддала сумніву доцільність  т а к о ї  жертви Христа в ім'я  т а к о г о  людства і зняла цей сумнів образом Міріям. Вона подолала ту страшну реальність, що Месія помер за всіх, а за нього ніхто померти не здатен... Христос — це спокута за людські гріхи перед Богом. Міріям — це спокута за людські гріхи перед Христом».

У наступних драматичних поемах Леся Українка • осягає психологічну природу імперського поневолення, національної зради; • розробляє мотив непростих взаємин духовного провідника (пророка) і народу («Вавилонський полон», «На руїнах», «Бояриня», «Кассандра»); • обстоює ідеї особистих прав і свобод людини («У пущі»); • доводить, що власну й національну свободу треба добувати лише самим, бо звільнення, одержане від інших, обертається новою неволею («Три хвилини»); • осмислює проблему морального вибору представника поневоленого народу між особистим благополуччям і національними інтересами («Оргія»),

 




Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017