Вівторок, 24.10.2017, 11:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

М. Старицький. Творчий доробок. «Облога Буші»





Література 70-90-х років XIX ст.

Творчий доробок

Михайло Старицький належить до тих постатей в історії вітчизняної культури, які викликають подив і шану розмаїттям таланту: він увійшов в історію як поет і драматург, прозаїк і перекладач, організатор театральної справи — режисер, актор, керівник театральних труп, активний громадський діяч.

Поезія. Серед письменницького доробку М. Старицького окреме місце належить поетичній спадщині, яка охоплює майже 40 років його життєвого й творчого шляху.

Щирий громадянський пафос, уболівання за долю простої людини, України, переконаність, що інтелігенція — важливий фактор соціального й національного руху, а поет — оборонець народу й речник його інтересів, є провідними мотивами всієї творчості поета («До України», «Думка», «Ізнов нудьга...» та ін.).

Михайло Старицький належить до покоління письменників, які перебували під могутнім впливом ІІІевченкової творчості. Чи не всі тогочасні поети наслідували художню манеру автора «Кобзаря». Іван Франко зазначав, що Старицький був першим, хто почав ламати псевдошевченківські шаблони в поезії, що це вже робили «пізній» Куліш, а потім Б. Грінченко, В. Самійленко, Леся Українка, А. Кримський «і ціла фаланга молодих».

Старицький лише іноді звертався до віршування — з певної нагоди чи дати, але протягом усього життя багато перекладав чи переспівував іноземних поетів. Непідробну мистецьку вагу й тепер мають переспівані митцем сербські народні думи й пісні.

Донині полонить українців своєю мелодикою й чарівністю поезія М. Старицького «Виклик», більше відома за її першим рядком «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна...». Її як арію М. Лисенко використав у своїй опері «Утоплена» (за мотивами повісті М. Гоголя). У вірш уміло вплетена народнопоетична символіка, яка тонко передає романтичне світовідчуття ліричного героя.

Цей шедевр стоїть в одному ряду з такими авторськими творами, що удостоїлися стати народними піснями, як «Їхав козак за Дунай» С. Климовського, «Реве та стогне Дніпр широкий» Т. Шевченка, «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Два кольори» Д. Павличка, «Пісня про рушник» А. Малишка.

Зворушлива історія народження твору. Ще зовсім молодим Михайло закохався в сільську дівчину Степаниду. Якось викликав її на побачення, але того вечора дівчина прийти не змогла. Довго чекав закоханий в умовленому місці під вербою, а довкола буяла дивовижна місячна ніч. І самі собою народилися ніжні поетичні рядки. До речі, стосунки молодої пари так і не склалися: дівчина не наважилася пов'язати свою долю з паничем — нерівнею. Однак вічним спогадом про те кохання залишилася прекрасна пісня.

Прослухайте пісню у виконанні А. Солов’яненка чи в записі інших виконавців. Якими художніми засобами передано почуття ліричного героя до коханої?

Драматургія. Творче кредо Старицького як драматурга визначається точним розумінням місії театру: «Сцена це школа, яка має велике суспільне значення. Це розгорнута книжка, зрозуміла для кожного й малописьменного, й неписьменного. Жерці її мають запалюватися вогнем, створюючи видатні п'єси. Вони мають бути просвітниками суспільства й особливо простого народу, мають вносити промінь світла до царства темряви й освітлювати шлях приниженим і знедоленим для боротьби з віковічною неправдою».

Микола Лисенко

Піднесення національної свідомості, яке відбувалося на початку 60-х років XIX ст., сприяло утвердженню вроджених симпатій письменника до свого, рідного. Разом із ним пройнявся українським духом і Микола Лисенко. У 1864 р. брати створили оперу «Гаркуша» за романтичною мелодрамою О. Стороженка. Аматорська вистава цієї опери на Різдвяні свята в «домашньому Театрі» (М. Старицький, маючи чудовий голос, «співав Гаркушу, його дружина Софія — Сотничиху, а сам Лисенко — усіх інших діячів, у тім гурті й за хор...») стимулювала до виникнення задумів майбутніх музичних вистав та опер — «Маруся Богуславка», «Страшна помста», «Майська ніч», «Ніч перед Різдвом».

Саме історичні п'єси вважаються найкращими в драматичній творчості М. Старицького, особливо драма «Оборона Буші» (1898), у якій, на думку театрознавця Д. Антоновича, «виведено дужі, велетенські надприродні історичні характери, широко й героїчно окреслені, з красивими монологами в дзвінких еластичних віршах». Історичну драму «Оборона Буші» письменник створив за мотивами раніше написаної повісті «Облога Буші».

Матеріалом трагедії «Остання ніч» (1899) стала реальна подія — розправа з учасниками повстання волинських селян проти польської шляхти 1702 р. в Луцьку. Її герой, волинський шляхтич Степан (в історії — Данило) Братковський, за прагнення визволитися з-під польської кормиги й об'єднати Волинь із Правобережною Україною, де ще збереглися хоч рештки козацького самоврядування, був схоплений і страчений. У драмі показано останню перед стратою ніч Степана: він перебуває в болісних роздумах, з яких постають його попередня діяльність і цільність волелюбного характеру. Дія п'єси відбувається в обмеженому просторі (тюремна камера) й часі (одна ніч), та об'єктивний зміст її ширший і значніший від конкретного, правдиво зображеного факту.

Романтична поетика обох цих історичних творів звільняла драматурга від необхідності докладно мотивувати вчинки героїв, адже Старицького цікавить не так доля особистості, як двобій різних світоглядів. Скупі обставини, у яких діють герої, їхні діалоги та монологи започатковують утвердження вже модерністського жанру драми ідей, який стане вельми популярним на межі ХІХ-ХХ ст. Увага в такому творі зосереджується не на сюжеті, а на психологічній боротьбі протилежних поглядів і переконань.

Трагедія «Маруся Богуславка» (1897) створена на основі народної думи про дівчину-полонянку.

Думу про Марусю Богуславку ви вивчали у 8 класі. Пригадайте, про що в ній ідеться. Чим викликана душевна роздвоєність героїні?

Дія п'єси відбувається в той час. коли Україна щороку зазнавала нападів татаро-турецьких орд і польської шляхти. Викрадена з рідного краю, без жодної надії на повернення, Маруся марно намагається відновити втрачену гармонію світу — цей трагедійний мотив глибший та істотніший для розуміння твору від наявного в його сюжеті звичного боріння любовного й патріотичного почуттів.

Образ Марусі — глибоко психологічний. Старицький показав жінку великої душі й глибокої пристрасті, сміливу, рішучу і водночас чарівну й ніжну. Ідеї патріотизму й загальнолюдського гуманізму зливаються в цьому образі воєдино. Моральні акценти в трагедії стають визначальними.

У п'єсі «Не судилось» (1878-1881) митець порушив питання суспільної нерівності як перешкоди в коханні; різко осудив лицемірний панський лібералізм, розтлінну сутність панської моралі. Твір одразу став одним із провідних у репертуарі театрів.

До вершинних творів Старицького належить драма «Талан» (1893), що присвячена Марії Заньковецькій. Життя цієї геніальної української актриси стало основою не так сюжетної будови, як відтворення духовного й душевного світу героїні Лучицької.

Марія Заньковецька в українському одязі

Старицький уперше в українській літературі порушив тему життя та творчості українських акторів. Марія Лучицька — чиста й цілісна натура, вона надзвичайно вразлива й емоційна. Переживши трагедію нещасливого кохання до «панича з багатої фамілії» Антона Квітки, жінка знаходить захист і порятунок у театрі. Її гра вражає й полонить глядачів. Однак і тут, у храмі мистецтва, не все так просто: підступність і залаштункові інтриги посередньої акторки-заздріспиці Квятковської не дають їй реалізуватися вповні. Квітка, знову відчувши до Лучицької кохання, благає її одружитися з ним. Марія після тривалих роздумів дає волю серцю. Однак бути щасливими разом їм не судилося: свекруха щодня ображає Лучицьку, шантажує її листами нібито від коханця, хоча насправді це були переписані ролі. Доведена до відчаю, Лучицька покидає панський маєток і повертається на сцену. Цькування жовтої преси, закулісні плітки призвели до тяжкої хвороби.

Правдиво показуючи нелегкий акторський побут, Старицький розкрив не тільки трагічне становите українського театру. В основі колізії твору — проблема вибору між любов'ю, сімейним щастям і сценою, без якої героїня не мислить свого життя.

Продовжуючи типологічний ряд характерів героїнь-жінок, які ведуть нерівну боротьбу за особисту гідність, Лучицька багато в чому повторює їхню долю, але на відміну від них із життя йде не тільки не зломленою, а в момент найвищого творчого злету. У день народження актриси, за кілька годин до смерті, Лучицьку щиро вітають її справжні друзі, товариші по театру. Велика актриса зрозуміла, що коротке життя прожите нею не марно. Вона, задихаючись, промовляє: «Надміру... надсилу... сьогодні мені щастя... Ось вона, любов! Ось... найвище щастя!»

Комедію «За двома зайцями» (1883) літературознавець В. Панченко назвав «національним хітом». Як ви вже знаєте, М. Старицький, за дозволом І. Нечуя-Левицького, «пририхтував до сцени» його комедію «На Кожум'яках» (до цього за нею закріпилася репутація малопридатної для постановки) — і ось уже понад 125 років вона з великим успіхом ставиться в драматичних театрах України, Росії, Білорусі й інших країн.

Кадри з кінофільму «За двома зайцями». У головних ролях: М. Яковченко, Г. Кушніренко, М. Криницина, О. Борисов

Хитрий цирульник (перукар) Свирид Петрович Голохвостий. аби врятуватися від банкрутства, залицяється одразу до двох дівчат — Проні й Галі, які, як з'ясовується пізніше, є двоюрідними сестрами. Проня цурається батька-матері, пнеться з усіх сил, аби відірватися від простолюду, і не помічає кумедної жалюгідності своїх «благородних» манер. Їй протиставлена Галя — «дівчина з народу», щира, скромна, лагідна.

Проня начебто «образована», але театр любить не дуже, більше цирк («акробати занятніші мінє: такії красиві мущини»); серед її літературних уподобань книжки з промовистими назвами — «Кровавая звезда» і «Чорний гроб». Тож серцеїд Голохвостий, миттєво зорієнтувавшись, вибирає відповідний стиль для зізнання в коханні: «В груде моей — Везувій так і клекотить». Такі слова розчулюють Проню Прокоповну: «Во мне трепещет вся моя физика». Мова цієї пари — комедійний коктейль: це суржик, упереміш з просторічною лексикою й канцеляризмами: «улюбльон, аж окроп кипить», «ми при боці заведемо таке монпансьє, що тільки пальці облизуй».

Така трагікомічна моральна деградація — наслідок кількавікового зросійщення України. Проня й Свирид за всяку ціну прагнуть вибитися в люди, а для цього намагаються зректися всього рідного, українського. Вони неосвічені, духовно вбогі, примітивні себелюби й при цьому соромляться свого роду, батьків.

Національне безпам'ятство, рабське, кумедне наслідування чужого, на жаль, досі роз'їдає наше суспільство. Тому п'єса залишається гостроактуальною й нині.

Який твір із недавно вивчених вами перегукується з цією комедією? Що їх поєднує?


Пам'ятник головним героям комедії
М. Старицького «За двома зайцями» на Андріївському узвозі.
м. Київ
М. Заньковецька в ролі Єлени з п'єси
М. Старицького «Богдан Хмельницький»

Особливої популярності комедія «За двома зайцями» набула після її екранізації на Київській кіностудії імені О. Довженка (1961 р., режисер В. Іванов). А наприкінці XX ст. з'явилися пам'ятники головним героям п'єси-фільму на Андріївському узвозі в Києві, де й відбувались описані події.

Проза. У мистецькому доробку М. Старицького важливе місце посідає художня проза, у якій домінує козацька історична тематика.

Національно-ви́звольна війна українського народу 1648-1654 рр. стала об'єктом змалювання в трилогії «Богдан Хмельницький», написаній у середині 1890-х років. Твір пройнятий глибокою вірою в історичну перспективу державності України. Читачі бачать Хмельницького в усій повноті й реальності його життя: у колі сім'ї, на державній раді, у господарських клопотах, на полі бою, у дискусіях із супротивниками і в товариській розмові. У романі розкрито здатність Хмельницького стати вищим від обставин, протистояти їм і через найболісніші конфлікти й сумніви зреалізувати себе як людину, що свідома величезної відповідальності за долю розшарпаної країни.

Письменник також виношував задум широкого роману-трилогії про гетьмана Івана Мазепу («Молодость Мазепы», «Руина», «Большая Руина»). Одначе в ті колоніальні часи постать Мазепи як позитивного героя була «небезпечна для цензури», тому з великими труднощами М. Старицькому вдалось опублікувати лише дві частини задуманого твору — романи «Молодость Мазепы» (1898) і «Руина» (1899).

Образ Мазепи змальований романтично. В основу романів покладено легенду про те, як молодого Мазепу покарали, прив'язавши до дикого коня й пустивши в поле. Далі сюжет розвивається через історію кохання з козачкою, яка його врятувала («Молодость Мазепы») та пошуки викраденої нареченої («Рунна»), Проте Старицький прагне художньо відтворити формування світоглядних передумов державної діяльності Мазепи.

М. Садовський у ролі Богдана Хмельницького з п'єси М. Старицького «Богдан Хмельницький»

Головний герой, потрапивши на козацький хутір, мимоволі порівнює життя, де панує краса людських взаємин, зі світом бруду й брехні королівського двору, де він був у науці. Мазепа в родині козака Сича одужує не лише фізично, а й морально. Цікавим у цьому сенсі є мотив утрати й віднайдення Іваном своєї нареченої Галини — онуки козака Сича, яка в дилогії[3] мовби уособлює віднайдення України, а отже, своєї щасливої долі.

Цінність дилогії М. Старицького не лише в художньому зображенні важливих подій історії України, а й у порушенні проблем вибору людством шляхів розвитку, будівництва національної держави, громадянського подвигу й самопожертви, запроданства й зради. У творі наголошується на тому, що занепад духовності означає перемогу руйнівних сил в Україні.

Отже, романи «Молодость Мазепы» і «Руина» — це роздум над шляхами вибору нашим народом історичної долі.

У світовій літературі образ Мазепи має багату традицію романтичного тлумачення (твори Д. Дефо, Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, К. Рилєєва та ін.).

А дебютував Михайло Старицький у великій прозі повістю «Облога Буші».


3 Дило́гія — твір, що складається з двох частин.

ПОВІСТЬ «ОБЛОГА БУШІ» (1891)

Першу свою повість «Облога Буші» Михайло Старицький написав у 1891 р., у період розквіту прози в українській літературі. Поява творів великої прози (повісті, романи) засвідчила те, що, попри гоніння й утиски імперського режиму, наша література бурхливо розвивається й сягає свого розквіту. Саме красному письменству судилось у ту добу виконувати роль рушія історичного самоусвідомлення українського суспільства, бути формою збереження й самовизначення його національної ідентичності.

Ідейно-тематичний зміст. Темою повісті «Облога Буші» є зображення реальної історичної події — героїчної оборони містечка-фортеці Буші, що на Поділлі, під час Національно-ви́звольної війни в листопаді 1654 р. Ця героїчна оборона мала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливість війську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Повість пройнята ідеєю гуманізму, засудження братовбивчої війни; автор утверджує такі основоположні цінності, як любов до рідного краю, вірність своїй вітчизні, засудження зради. У цьому невеликому за обсягом творі порушено майже всі проблеми, що містить історична проза М. Старицького загалом:

  • джерела народної моралі й етики;
  • шляхи пробудження й виховання національної свідомості;
  • народ і історія;
  • народ як носій високих моральних якостей;
  • масовий героїзм Національно-ви́звольної війни.

Виразне національне забарвлення має ідея єдності, яка реалізується в повісті передусім через зображення абсолютної однодумності захисників фортеці: якщо боротися — то всім боротися, якщо ж умерти — то всім умерти, але не здатися ворогові. «Єдиномисліє» підкреслено репліками, які подано узагальнено («Не дамося живцем! — покрикнула грізно жонота») чи індивідуально («Треба усім, стояти за нашу святиню до останнього, — каже Орися Завісна батюшці, — і опісля разом чесно всім полягти в братській могилі»).

консультація

Історико-культурний заповідник «Буша». Сучасне фото
Сучасне село Буша знаходиться в Ямпільському районі Вінницької області, нині в ньому мешкає 847 осіб. На території села розташовано історико-культурний заповідник «Буша».

Достеменно відомо, що найтрагічніші події в Бушанському замку відбулися 18-20 листопада 1654 р., коли під замок-фортецю підійшли війська С. Потоцького і С. Чарнецького й узяли його в облогу. Польським жовнірам удалося винищити більшу частину невеликої козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, дочка (можливо, дружина) убитого козацького сотника підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків.

До наших днів збереглися рештки фортеці, погреби й підземні ходи У заповіднику розміщено три музеї: археології, етнографії й оборони Буші. Цю місцевість прикрашає парк історичної скульптури, у якому щороку проводяться міжнародні пленери[4] скульпторів-каменярів.

Віртуальну екскурсію Історико-культурним заповідником «Буша» ви можете здійснити в мережі Інтернет за такою адресою: http://busha2.narod.ru/


4 На плене́рі - на повітрі, просто неба.

Жанрові й стильові особливості. У повісті «Облога Буші» переважають стильові особливості романтичного твору. Серед них:

  • історична тематика;
  • елементи пригодництва, батальні сцени;
  • хвилюючі любовні історії;
  • крайнощі й безкомпромісність характерів (крім позиції Антося Корецького);
  • гіперболізація, контрасти;
  • композиційний прийом сну;
  • виразний ліричний струмінь.

Доберіть приклади з повісті до кожної з названих ознак.

Як уже мовилося, у творі змальовані реальні історичні події та їх учасники: з одного боку — поляки, німці й татари, з іншого — українці; історичне підґрунтя має також образ сотника Завісного (у деяких документах — Завістного), його доньки, поляків Чарнецького і Яскульського. Решта героїв — плід творчої уяви письменника.

Безумовно, повість «Облога Буші» пригодницька. Взагалі в пригодницьких творах М. Старицького відчувається школа Вальтера Скотта, особливо це помітно в таких елементах повісті: авантюрний сюжет, швидкий темп розвитку дії, заплутані ситуації, люди сильної волі, віщий сон та ін.

Отже, за жанрово-стильовим визначенням твір М. Старицького «Облога Буші» — романтична історико-пригодницька повість.

Композиція. Події у творі відбуваються впродовж декількох днів і в одному місці — у замку й біля нього. Лише в спогадах героїв читач переноситься в минуле й на далекі відстані (Січ, Польща та ін.).

В епіграфі — уривку з народної думи — як композиційному елементі твору сконцентровано й поетично подано героїко-патріотичну ідею повісті:

Ой напилися і сестри, і браття кривавого пива край лугу,
Та не дали ні себе, ні віри святої ворогам на поругу!

Крім того, епіграф виконав функцію своєрідного стильового й пафосного камертона, який задав усьому твору героїчного звучання.

Повість розпочинається традиційним для прози Старицького за́чином, у якому вказано час і місце події: «Це було в самий розпал великої трагедії, що уготувало польське панство в спілці з прислужниками Лойоли, завзявшися на святиню українського духу, на його буття, трагедії, що охопила пожарищами всю Україну-Русь, пронизала серце в Польщі й під її руїнами закінчилася. Це було тої доби, коли розпанахана Україна мусила в московського царя Олексія Михайловича оборони шукати, коли він, уже по Переяславській раді, послав свої потуги в Литву. Це було тої доби, коли знеможена від ненатлого гніву Польща, закупивши татарські загони, кинулася разом із невірою на омиті слов'янською кров'ю країни, аби сплюндрувати їх упень і повернути геть усе на руїну. Це було тої доби, коли два кревних народи, призначені на дружне та рівне буття, вчинили між себе розраду й, піднявши стяги на стяги, стали «у дідівську славу дзвонити». Це було восени 1654року».

Зачин тут особливий: він, як і епіграф, наснажує твір героїко-романтичним звучанням, цьому сприяють повтори однотипних фраз, пафос, інверсії.

Сюжет повісті поступово загострюється, у ньому розгортається тісно переплетений вузол проблем, інтриг — саме ці композиційні ознаки тримають читача в постійному напруженні. Михайло Старицький ставить за мету виховувати українську за духом людину, долати імперські упередження й стереотипи. Тому намагається всіляко зацікавлювати читача, вибудовує сюжет так, аби інтриги й колізії, таємниці суперників були відомі читачеві.

Важливу роль у творі відіграють такі позасюжетні елементи, як інтер'єр, пейзаж і портрет. Хоч пейзажів у повісті й небагато, проте вони символічні: за аналогією до фольклорних паралелізмів вони передують важливим чи навіть вирішальним подіям і ніби віщують про них. Згадайте побачену Орисею вві сні картину нічної грози напередодні вирішальної битви: «Ясне, пекуче сонце вкрила чорна, густа хмара; зі сходу невтримано несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає у своїм хижім леті і каміння, і ліси, зі свистом і грюкотом налітає на калину, вириває її з корінням і несе понад сердитим, клекочучим Дністром... Але й явір крутиться в повітрі... От він злетів угору, метнувся вбік і цупко обхопив своїм віттям калину,— вони сплелися, сплелися навіки, нерозлучно... Вкупі несуться вони понад Дністром, хвилі його ростуть, здіймаються високо, червоніють від крові, обертаються в страшне палаюче полум'я й ловлять у свої обійми улітаючих калину і явора».

Додаткового, увиразнювального колориту надають композиції повісті інтер’єри. Вони можуть контрастувати з характером героя, а можуть бути й суголосні з ним. Скажімо, інтер'єр світлиці Орисі органічний з її героїко-романтичним образом: «У третій, вигнутій луком, надвірній стіні прорізане вікно, вузьке-вузьке та глибоке, майже не вікно, а бійниця; і в ясний сонячний день через ту розщілину мало до дівочого покою світу сягає, а тепер воно якось лиховісне чорніє. Проти вікна, у гострім кутку, навпаки, лагідно й ясно: багато наставлено там богів і в рамах, і в ризах коштовних, і київського, і польського письма, а перед ними на довгім шнурку, оздобленім паперовими квітами, висить лампадка. Легесеньке тремтяче світло її осяює стиха святобливий лик Божої Матері, що своєю ризою закрила мир від напастей...»

Портрети героїв повісті лаконічні, але яскраві й переконливі. Моделюючи їх, письменник використовує сміливі й емоційні порівняння. У них явно проступають симпатії чи антипатії автора. Порівняйте портрет гетьмана Потоцького й родовитого шляхтича Антося Корецького (зверніть увагу на виділені слова): Потоцький: «І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі». Корецький: «огрядний і стрункий — красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися ласкою і відвагою сині очі».

До прикметних композиційних особливостей належить діалогізація. Діалогів у повісті багато, вони роблять твір динамічним і захопливим. Саме така посилена діалогічність наближає повість (як і, скажімо, «Кайдашеву сім'ю» І. Нечуя-Левицького) до драматичного твору (до речі, через сім років після написання повісті М. Старицький переробив її на драму з такою ж назвою).

Образна система. Художня цінність «Облоги Буші» полягає не лише в її багатопроблемності й композиційній довершеності, а й у виразно окреслених характерах. Патріотизм, самопожертву в ім'я суспільних ідеалів, високу духовність утілено в образі сотниківни Орисі Завісної. З перших сторінок повісті увага читача зосереджується на долі й душевному конфлікті дівчини як романтичної героїні. Автор підкреслює високі моральні якості Орисі, провівши її через випробування любов'ю, показавши її патріотичний подвиг. Орися — сильна натура: у тяжкий момент вона не просто знічується, а, навпаки, твердо вирішує допомагати козакам — оборонцям фортеці. Цікаво трактує автор через образ дівчини категорію гріха в християнській етиці. Згадайте епізод, у якому Орися втішає й просвітлює подругу Катрю, котра побивається за коханим чоловіком, який може загинути в бою: «Гріх! От перед цією Святою Матір'ю гріх! — показала на образ Орися. — Вона віддала ради нас свого сина на муки, на смерть, а ми будемо побиватись, що доведеться за віру святу й за вітчизну вмерти!»

Узагалі релігійність є домінантою світоглядної й ідейно-естетичної системи письменника. Образ Христа проходить через усю повість як істина й моральний орієнтир, утілення любові, добра й світла. Він — і натхненник, і помічник оборонців фортеці, для яких на першому місці — захист віри, а вже через неї — й України: «...покликав вас (Господь.Авт.) стати твердо і купно до останнього подиху за хрест цей і за матір Україну».

Михайло Грушевський, аналізуючи історичний період Хмельниччини, писав: «Релігія — це прапор національности в тім часі... Церква — се предмет особливої уваги й опіки української суспільності, заразом показник її національної сили і значення, живчик (тобто пульс. — Авт..) Її національного життя». Отож зрозуміло, чому герої повісті не можуть поступитися святинями, символами віри: «Не продамо нашої церкви і за наше життя!» — вигукує один з оборонців Буші.

Активним захисником віри, наставником Орисі й інших оборонців виступає панотець Василь. Його образ, як і інші у творі, романтично-пафосний. Рефреном через увесь твір проходить його настанова про богоданість і боговизначеність усього і вся у світі:

«— Я до вас, панотченьку, — сказала вона (Орися. — Авт.) рівним, спокійним голосом, — мій батько прислав з пригороду двох козаків для останньої оборони з нами замку — очевидячки, кінець наш прийшов!

— Усе зважено на відвічних терезах, — відповів стиха отець Василь, — без волі Творця ні єдиний волос не впаде з голови нашої.

— Панотче! Я без суперечки скорюся Його святій волі й донесу до кінця хрест, мені вложений.

— Не треба, проте ж, тратити надії, — казав далі батюшка, — закони Божі — недосліджені. Що для нашого грішного ока вбачається неможливим і необорним, те одним подихом уст Божих знищується в порох: хто-бо єсть більший від Господа і де джерело любові!»

Сотник Михайло Завіснйй і його козаки — образи ідеалізовані. Старицький поетизує в романтичному ключі козацьку вольницю, звитягу, запорозьку науку для юнаків, а особливо — гумор. Навіть у батальних сценах репліки козаків щедро пересипані щирим сміхом:

«—А тривайте, хай гукне ще й пані, — сказав ще й Шрам і приставив ґнота до полички.

Грюкнула пані, та так, що аж земля кругом стріпонулася і посипалася грудками в рів...

Д. Нарбут. Іван Богун

— Докинула, докинула пані вельможна! — зраділи козаки. — Саме на середину греблі шерепнула!

— Спасибі, добродійко! — поклонилися другі. — Відпасла, хвала Богові, черево, так за те ж по-панськи й гримнула!

— Та он, гля, братці, — деякі аж припали до греблі, — певно, винюхують... панський гостинець...»

Запорозька наука накладала свій відбиток на все життя козака — виховувала в ньому честь, гідність, вільнолюбність, відвагу й лицарство. Ось і родовитий шляхтич Антось Корецький не зміг утратити цих чеснот, саме вони не дають йому стати повнокровним представником агресивного, свавільного світу гоноровитої шляхти.

Цей образ найбільш динамічний і рельєфний у повісті: Антось не лише не погоджується з позицією нападників, а й розмірковує, як би закликати магнатів відмовитися від замірів поневолити Україну, як прихилити до мирного співжиття два сусідні народи.

Знайдіть у повісті й прочитайте монолог Антося Корецького, що підтверджує цю його характеристику.

Проте мрії Антося виявилися недосяжними, тому його загибель бачиться символічною — як крах ілюзій щодо примирення двох народів.

судження
Історик і літературознавець Степан Томашівський: «Антось не лише наскрізь видумана особа, але й історично неможлива. Такого магната не те що не було в XVII столітті, не знайдемо його також за цілий час історичної Польщі. Се не тільки тому, що на польській землі такі постаті не родилися ніколи, навіть зродиться не могли... перед XIX століттям. Антось — се виріб чистої фантазії Старицького і найкращий доказ, що історія для нього tabula rasa[5]».

Літературознавець Володимир Поліщук: «Очевидна умовність образу Антося Корецького в атмосфері XVII століття тільки додатково підкреслює й увиразнює мистецьке «надзавдання», яке ставив перед собою і своїми творами М. Старицький: якнайефективніше перенести події історичної давнини на своє сьогодення, у тому числі й на проблеми пробудження національної свідомості українців, міжнаціональних відносин, слов'янофільства, просвітництва тощо. Так само очевидна й романтична підоснова мистецького конструювання такого образу, яка особливо концентровано виявляється в кінцевій долі (загибелі) героя».


5 Tabula rasa (з латин, чиста дошка) — тут фразеологізм ужито в значенні «той, хто слабо орієнтується в певній галузі знань».

Висловіть своє ставлення до наведених міркувань науковців. Яке з них вам видається переконливішим, чому?

Прослухайте пісню у виконанні А. Солов’яненка чи в записі інших виконавців. Якими художніми засобами передано почуття ліричного героя до коханої?

Творчість М. Старицького стала єднальною ланкою між традиційною за стилем українською літературою (романтизм, реалізм) і новою, модерністською, яка почала зароджуватися на межі XIX-XX ст.

Ф. Красицький.
Портрет М. Старицького. 1904 р.

ЗАВДАННЯ

1. Установіть відповідність

Персонаж
1 сотник Завісний
2 шляхтич Корецький
3 гетьман Гіотоцький
4 воєвода Чарнецький
Портрет
А ...і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі.
Б ...високий, широкоплечий, із сивими довгими вусами, з шрамом на лівім виску, він подібний до могучого дуба, що нажив собі силу під бурхотом бур.
В ...одягнений у звичайну бойову одіж; обличчя йому повне достойності й поваги; в очах, синіх, великих, світиться розум.
Г ...від його мусянжового, загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим, з горбинкою ніс загнувся йому гаком, нагадуючи дзьоб у хижого птаха; у зеленастих очах яскріє сваволя і лютість.
Д ...огрядний і стрункий — красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися ласкою і відвагою сині очі.

2. НЕ НАЛЕЖИТЬ до композиційних особливостей повісті «Облога Буші»

А пейзаж
Б інтер'єр
В епіграф
Г сон
Д обрамлення

3. У реченні «Це було тої доби, коли розпанахана Україна мусила в московського царя Олексія Михайловича оборони шукати» використано

А синекдоху
Б метафору
В оксиморон
Г паралелізм
Д персоніфікацію

4. У чому полягала мистецька й громадянська місія М. Старицького?

5. Розкажіть, що ви знаєте про Старицького-драматурга.

6. Доведіть, що «Облога Буші» за жанром — історико-пригодницька повість.

7. Укажіть ознаки романтичного стилю в повісті «Облога Буші».

8. Випишіть із повісті «Облога Буші» по два-три приклади власне архаїзмів та історизмів. Поясніть, яку роль вони відіграють у творі.

9. Яку роль відіграють картини природи в повісті «Облога Буші»? Проілюструйте свою відповідь прикладами з твору.

10. Чому, на вашу думку, творчий спадок М. Старицького й досі недостатньою мірою вивчений?

11. Напишіть невелике повідомлення (сім-дев'ять речень) про те, як позначився вплив творчості Т. Шевченка й В. Скотта на повісті М. Старицького «Облога Буші».

12. Якби вам довелося зняти рекламний ролик для майбутнього кінофільму за мотивами повісті М. Старицького «Облога Буші», то який би уривок ви для цього вибрали? Свій вибір обґрунтуйте.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Дібрати заголовок до кожної з дванадцяти частин повісті «Облога Буші».

2. Об'єднавшись у малі групи, підготувати інсценізацію уривка з водевілю М. Старицького «За двома зайцями» (за бажанням).

ЛІТЕРАТУРА

Комишанченко М. Михайло Старицький: Літературний портрет. — К., 1968.

Левчик Я., Мороз Л. Михайло Старицький Історія української літератури: У 2 кн. Кн. 2. Підручник. — К: Либідь, 2006. С. 609-646.

Панченко В. Неубієнна література: Дослідницькі етюди. — К.: Твім інтер, 2007 — С. 102-108.

Подолинна І., Подолинний А. Повість «Облога Буші» Михайла Старицького // Дивослово. — 1994. — № 3.

Поліщук. В. Художня проза Михайла Старицького: Монографія. — Черкаси: Брама, 2003. — 376 с,

Хорунжий Ю. Борвій. — К.: Радянський письменник, 1987. — 476 с.

http://doc-films.com/greatpєople/775-gгa-doli-moye-seгce-lюzhami-projmaye-2007-tvrip.html

http://images.google.com.ua/image?hl=ru&source=hp&q

http://lib.ru/SU/UKRAINA/STARICKIJ/talan.txt

http://www.bookland.net. иа/аШІюг.р1ір?ісІ=207

 




Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017