П`ятниця, 18.08.2017, 20:15
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

О. I. Пометун, Історія, 6 клас. § 44




44

 

1. ПРИЧИНИ БОРОТЬБИ
ПАТРИЦІЇВ І ПЛЕБЕЇВ
У РИМСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ


Поміркуйте, чи можна сказати, що результатом боротьби патриціїв і плебеїв стала їхня рівність у правах. Свою думку обґрунтуйте.

Позбавивши влади останнього царя, римляни проголосили республіку, тобто виборне правління. Ця подія, як вважали римські історики, відбулася приблизно в 509 р. до н.е.

Респу́бліка (від латинського — «суспільна справа») — держава, якою управляють обрані на певний період люди. Період в історії Стародавнього Риму з кінця VI ст. до н.е. — до І ст. до н.е. називається республіканським.

Республіканський устрій відрізнявся бід царського передусім тим, що при ньому державні посади стали тимчасовими і виборними на загальних зборах громадян.

Установлення республіки зміцнило становище патриціїв. Тільки вони могли обиратися на всі державні посади. Незадоволені таким положенням плебеї почали боротьбу за свої громадянські права.

Розгляньте схему і, спираючись на неї, поясніть причини загострення стосунків між патриціями і плебеями.


Збіднілі плебеї вимагали перерозподілу «державних земель», а також ухвалення нових боргових законів і права обиратися на державні посади. Боротьба між патриціями і плебеями була стриманою, без кровопролиття.

Із часом патриції змушені були піти на поступки. Плебеї одержали можливість щорічно обирати народних трибунів.

Наро́дні трибу́ни — посадовці, обрані з числа плебеїв, які обстоювали їхні інтереси і захищали від свавілля патриціїв.

Особа народного трибуна оголошувалася священною і недоторка́нною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребували захисту, і не залишати Рим більше, ніж на добу.

Спочатку обирали двох, а згодом — десятьох народних трибунів. Вони мали право накласти заборону на рішення консулів і сенату. Для цього трибуну потрібно було лише вимовити слово «вето».

Ве́то {від латинського — «забороняю») — заборона, яка накладається на прийняття того чи іншого рішення.

Також плебеї домоглися прийняття писаних законів. Їх викарбували на 12 дошках та виставили на головній площі Риму — Форумі. Тому ці закони увійшли в історію як Закони дванадцяти таблиць. Вони встановлювали жорсткі покарання за посягання і на життя людини, і на її власність.

Із часом плебеї добилися права на землю, а наприкінці IV — початку III ст. до н.е. — ліквідації боргового рабства. Верхівка плебеїв отримала доступ до всіх посад. Були дозволені шлюби між патриціями і плебеями.


Таким чином, результатом боротьби патриціїв і плебеїв було встановлення громадянської рівноправності. Усі громадяни Римської республіки (як і в полісах Греції) стали рівними перед законом, незалежно від багатства та знатності. Це сприяло зміцненню влади та єдності держави.

2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ
І СУСПІЛЬСТВА ЗА ЧАСІВ
РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Поясніть, як було організовано владу в Римській республіці. Що означало бути громадянином Риму?

У Римі, як і в Греції, усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах. Пропозиції, які виносилися на збори, не можна було ані обговорювати, ані змінювати — лише прийняти або відкинути цілком. Їх попереднє обговорення відбувалося на особливих зібраннях.

Усі державні посади в Римі були виборними, зазвичай терміном на один рік. Найдавнішими і найвищими римськими посадовцями були два консули, що вибиралися громадянами.

Ко́нсул — недото́рканий найвищий виборний посадовець часів Римської республіки.

Консули були наділеними однаковою владою і мали право скасовувати рішення один одного. Вони скликали сенат і народні збори та по черзі головували на них; турбувалися про внутрішню безпеку держави; проводили набори в армію та командували римським військом.

Наймогутнішим державним органом Римської республіки був сенат. Сенат оголошував набір до війська, приймав послів з інших країн, укладав договори з іншими країнами, проголошував чи забороняв нових богів.

У разі крайньої небезпеки для держави призначався диктатор. Йому були підпорядковані всі гілки влади, включаючи консулів. Йому були підпорядковані всі гілки влади, включаючи консулів. Проти нього не мало сили навіть трибунське «вето». Диктаторська влада обмежувалася лише терміном — вона не могла тривати понад 6 місяців.

Дикта́тор (від латинського — диктую, наказую) — у Стародавньому Римі так називали посадову особу, якій передавали всю владу в державі у разі зовнішньої чи внутрішньої небезпеки, що загрожувала республіці (для ведення війни, придушення повстання та ін.).

Створюючи республіканське суспільство, громадяни Риму здобули важливі права: брати участь у народних зборах, бути обраним на державні посади, мати власність та служити у війську. Разом із тим, військова служба стала основним обов'язком римлян, так само як і участь у житті суспільства, зокрема в зібраннях та виборах.

3. ПІДКОРЕННЯ ІТАЛІЇ РИМОМ

Чому Риму вдалося підкорити всю Італію? Якими правилами керувалися римляни щодо підкорених народів?

Понад 200 років Рим воював із сусідніми племенами, що населяли Апеннінський півострів, поки не об'єднав їх під своєю владою.

Багатьом перемогам Рим завдячував своїй організованій і добре озброєній армії, своїм славнозвісним легіонам, до яких набирали тільки повноправних громадян.

Легіо́н (від латинської lego — збираю) — основна військова одиниця армії Стародавнього Риму.

До складу легіону входило 4200 воїнів, а також кіннота. Невеликі загони, на які він поділявся, успішно билися не тільки на рівнині, а й у лісі, у горах. У римській армії використовували облогові механізми.

Опишіть озброєння і військові пристрої римлян. Поміркуйте, які переваги мала римська армія порівняно з іншими арміями країн Стародавнього світу.




Римське військо славилося своєю дисципліною, яку підтримували і нагородами, і суворими покараннями. Здавна для воїнів, які поверталися з перемогою, влаштовували тріумф.

Тріу́мф — урочистий вступ у столицю полководця та його армії після переможного завершення війни. Малий тріумф називався ова́цією,

Римляни також намагалися посварити своїх ворогів між собою, щоб не допустити їхнього об'єднання, а вже потім підкорювали їх одне за одним. Правилом Риму було: «Розділяй і володарюй».

Діючи таким чином, римляни до середини III ст. до н.е. завоювали всю Італію. Тільки на півночі, у долині річки По, свою незалежність зберегли племена галлів. На всьому Апеннінському півострові поширилася римська монета — денарій. На півдні володіння римлян сягали до острова Сицилія, де вони зіткнулися ще з одним могутнім загарбником — Карфагеном.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Порівняйте природно-географічні умови Італії та Греції за таким планом:

1. Коли існувала Римська республіка?

2. Чим завершилася боротьба патриціїв і плебеїв?

3. Як було побудовано владу в Римській республіці?

4. Як римляни завоювали Італію?

 

5. Якими були права й обов'язки громадян?

6. Що відрізняло Римську республіку від грецького поліса? Що було подібного?

Домашнє завдання

1. Спробуйте сформулювати основні вимоги римських плебеїв у вигляді промови їх представника (народного трибуна) на засіданні сенату.

2. Охарактеризуйте особливості республіканського устрою в Римі.

 


Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017