Четвер, 19.10.2017, 03:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

О.В. Заболотний. Українська мова - 9. Вступ




Раді зустрітися з вами на сторінках цього підручника і запросити продовжити мандрівку одним з найбільших розділів мовознавства — «СИНТАКСИСОМ». Минулого навчального року ви ознайомилися зі словосполученням, простим реченням і членами речення, а тепер дізнаєтеся багато нового про синтаксичні одиниці «вищого рівня», зокрема пряму й непряму мову, складне речення, складне синтаксичне ціле. До речі, якщо ви розпочинатимете опрацювання кожного параграфа зі вступного завдання дослідницького характеру, то зможете не тільки отримувати знання в готовому вигляді, а й відкривати їх для себе самостійно, що набагато цікавіше.

Теоретичний матеріал у параграфах поділено на частини із зазначенням ключових понять, а деякі відомості оформлено у вигляді таблиць і схем, що полегшуватиме сприйняття, опрацювання та запам'ятовування інформації. Положення, у яких найчастіше припускаються помилок, виділені в блок «Зверніть увагу!». Наприкінці кожного розділу виокремлено уроки узагальнення вивченого, де вміщено завдання для самоперевірки і самооцінки, спрямовані на підготовку до тематичної атестації.

Сподіваємося, що вам сподобаються вправи з позначками «Попрацюйте в парах», «Два — чотири — всі разом», «Мозковий штурм», «Мікрофон». їх виконують колективно і за окремими правилами, ознайомитися з якими можна в додатках наприкінці підручника. Також на вас чекають пізнавальні рубрики «З глибин мовознавства», «Культура мовлення», «Для вас, допитливі». У вільний час пропонуємо скористатися рубрикою «Моя сторінка», де є багато пізнавальної інформації про мову. Під час вивчення об'ємних тем ви зможете взяти участь у виконанні групових проектів, які допоможуть як поглибити ваші знання з мови, так і розвинути творчі здібності.

Надійними помічниками на шляху здобуття знань стануть запропоновані в підручнику словнички, скорочені відповіді до вправ, поради щодо виконання певних видів завдань. Радимо також, щоб у вас під рукою завжди були різні словники: тлумачний, орфографічний, словник синонімів тощо.

ВИВЧАЙМО українську мову, ЛЮБІМО її, ПЛЕКАЙМО! Нехай ЄДНАЄ вона нас у рідній державі й у всьому світі!

Бажаємо успіхів!

 


Умовні позначення:

теоретичні відомості з мови;
завдання підвищеної складності;
завдання з розвитку зв'язного мовлення;

підмет;
присудок;
означення;
додаток;
обставина;
завдання конкурсного характеру;
завдання для роботи зі словником;
завдання з елементами дослідження;
пауза;
підвищення голосу;
зниження голосу;
логічно наголошене слово;
головна частина складнопідрядного речення, частина складносурядного чи безсполучникового речення;
підрядна частина складнопідрядного речення.

 


 
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови.
В. Симоненко

Мовні сім'ї та групи Мова — це найбільше культурне надбання народу. Для кожної нації рідна мова завжди найкрасивіша, наймилозвучніша і неповторна. Проте жодна з них не існує окремо, ізольовано, а лише у зв'язку з іншими мовами, яких на Землі налічують до 5 тисяч. Серед них є як суттєво відмінні, так і неймовірно схожі між собою мови. Споріднені мови світу об'єднуються в так звані мовні сім'ї, серед яких виділяють індоєвропейську, угро-фінську, китайсько-тибетську, тюркську, монгольську та інші. У кожній сім'ї, залежно від спільних для певних мов рис, виокремлюються менші об'єднання — мовні групи. Наприклад, в індоєвропейській мовній сім'ї є група германських мов, до якої входять англійська, німецька, шведська та інші мови. Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї.


Індоєвропейська
прамова

Усі мови, що входять до індоєвропейської сім'ї, мають певні властивості й ознаки, які свідчать про спільність їхнього походження, тобто про єдине джерело їхнього виникнення і розвитку — єдину мову. Цю спільну мову умовно називають індоєвропейською прамовою і вважають, що вона існувала на території сучасної Європи приблизно 5-6 тисяч років тому. З часом у цій спільній для багатьох народів мові почали формуватися особливі, відмінні один від одного діалекти, які пізніше дали початок окремим мовам.

Так у III тис. до н.е. з індоєвропейської прамови виокремилася праслов'янська мова.


 


Плакат Андрія Бабака (14 років)

Мова кожного народу — явище давнє, її коріння сягає у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово — це символ сформованої ідеї. У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею і найміцніше природне єднання — суспільство, народ. Нації без мов не існують, як не існують мови без націй.

Національна мова — це духовний здобуток певного народу, але водночас і надбання культури всього людства (Г. Нудьга).


 


Праслов'янська мова

Праслов'янська мова — це мова-предок усіх сучасних слов'янських мов, яка проіснувала майже 2 тисячі років — з III тис. до н.е. до VI ст. н.е. Цю мову легко розуміли всі племена, що заселяли територію од Вісли й Одри до Дону й Волги, від Карпат до Балтики. Однак, як стверджує мовознавець Іван Огієнко, «вже від самого початку праслов'янська мова не була зовсім однакова, бо весь народ жив окремими родами, які пізніше почали гуртуватися в окремі більші племена, і тому праслов'янська мова почала ділитися на окремі говірки».

Українська мова стала прямою спадкоємницею мов тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України, — полян, сіверян, древлян, тиверців, уличів та ін.

Протоукраїнська мова

Формування окремих мов на основі праслов'янської відбулося в VI-IX ст. У цей час і склалися основні риси української мови, які свідчать про її самобутність і відмінність від усіх інших слов'янських мов. Сукупність цих рис умовно називають протоукраїнською мовою. Звичайно, мова, якою спілкувалися наші предки, не могла бути точно такою, як нині, але саме її фонетичні, лексичні й граматичні риси поступово визначили напрямок розвитку сучасної української мови.

Так, ще з давньослов'янських часів виокремлювалися такі ознаки сучасної української мови: специфічний звук [и], ненаголошені [е]-[и], закінчення -у в родовому відмінку (гомону), закінчення -ові, -еві в давальному відмінку (батькові), кличний відмінок (земле), закінчення -мо в дієсловах (питаємо), лексичний склад (гай, глечик, яр, криниця, жито, зоря та ін.).


 


Плакат Аліни Самарської
(13 років)

Уперше слова української мови (страва, мед, кава) були зафіксовані ще в V ст. до н.е. візантійським мандрівником та істориком Пріском Панійським. У X ст. невідомий український майстер на руків'ї меча вибив прості слова: «Коваль Людота».

А в стародавніх літописах є численні українські вкраплення: криниця, рілля, глек, кожух, яруга, година, теля, господар та багато інших.

 


Староукраїнська мова Українська мова є однією зі старописемних мов індоєвропейської родини. У ранній період своєї історії вона продовжувала розвивати традиції літературної мови Київської Русі, збагачуючись народнорозмовними елементами. Внаслідок цього утворилася староукраїнська книжна мова. Вона вживалася в ділових документах, нею писали наукові праці. Рівнобіжно розвивалася жива мова українського народу. Її вплив на літературну був величезний, він відчутний і в літописах, і у «Слові про похід Ігорів». Окрім того, елементи живої мови українського народу використовували у своїй літературній творчості І. Вишенський, Г. Сковорода та інші письменники, готуючи таким чином підґрунтя для виникнення нової літературної мови на народній основі.
Нова українська мова Нова українська літературна мова увібрала в себе писемні традиції староукраїнської книжної мови, скарби усної народної творчості, розмаїття живого мовлення. Її зачинателем є Іван Котляревський — автор поеми «Енеїда» (1798 p.). Саме в цьому творі славетного полтавця вперше народну розмовну мову було піднесено до статусу літературної. Основоположником сучасної української літературної мови є Тарас Шевченко, який у своїх творах розкрив красу і силу українського слова, відшліфував його лексичні, орфоепічні й граматичні норми, збагатив виражальними засобами.

 


Періоди розвитку української мови


 


Право на
існування
Українська мова формувалася в умовах численних заборон з боку влади на право українців користуватися нею: навчатися, друкувати книжки, відправляти службу в церкві, ставити вистави тощо. У цісарській Австро-Угорщині, а особливо в Московській імперії, наша мова змушена була боротися за повноцінне існування.

 


Труднощі, які подолала українська мова

1709 р. — указ російського царя Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1763 p. — указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 р. — розпорядження Синоду російської церкви про вилучення українських букварів з навчальних закладів та заборону Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою.

1817 р. — розпорядження польського сейму про викладання в школах Західної України виключно польською мовою.

1862 р. — закриття недільних шкіл.

1863 р. — циркуляр царського міністра Валуєва про заборону друкування українською мовою шкільних і релігійних видань.

1876 р. — Олександр II у м. Емсі підписав указ про заборону ввезення українських книжок з-за кордону.

1884 р. — заборона українських театральних вистав.

1888 р. — Олександр III заборонив українську мову в офіційних установах.

1914 р. — указ Миколи II про скасування української преси.

 


  У 1917-1920 pp. в Україні здійснювалося чимало заходів, спрямованих на розвиток української мови. Вона ставала не тільки мовою художньої літератури й публіцистики, а й освіти, науки, політики, офіційно-ділового спілкування. Проте в роки сталінських репресій і подальші десятиріччя наша мова знову зазнала утисків. Багато українських шкіл було переведено на навчання російською мовою.

Після здобуття Україною незалежності українська мова стала державною, цей статус закріплений за нею статтею 10 Конституції України. Це означає, що наша мова дістала нові стимули й широкі можливості для свого повноцінного розвитку.


 


Я радий, що в тобі луна
Франків вогонь і дух Тарасів,
Що мужність чисту, як весна,
Знайшла ти в Лесиній окрасі...
Що від Довженка твій порив,
А від Сосюри мрійність юна;
Що розум Рильського бринить
В тобі, немов мотив світання;
Що до прийдешніх ти століть
Несеш всі наші поривання.
(П. Мах. «Мово моя!»)

Плакат Ганни Стецюк (14 років)

 


  Історія нашого народу й нашої мови надзвичайно багата і давня, справді гідна великої нації. Тож вивчаймо українську мову, шануймо її, пишаймося нею!

Якщо ви хочете більше дізнатися про розвиток української мови, зверніться до праці відомого мовознавця Івана Огієнка «Історія української літературної мови». Автор в історичному розрізі показує шлях, яким пройшла українська мова, доки набула сучасної форми. На основі глибоко аргументованих наукових досліджень він стверджує її окремішність, самобутність. У мережі Інтернет цю працю, а також дослідження з історії мови інших учених можна знайти на сайті www.litopys.org.ua.

 


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Доведіть на конкретних прикладах, що між історією мови та історією народу — носія мови існує органічний зв'язок.

2. До якої мовної сім'ї та групи належить українська мова?

3. Чим підтверджується давність української мови?

4. Як сформувалася праслов'янська мова?

5. Розкажіть, як постала українська мова з праслов'янської.

6. Як розвивалася українська мова від часів Київської Русі до XVIII ст.?

7. Розкажіть про розвиток нової української мови.

8. Що ви можете сказати про сучасний стан української мови в нашій державі? Яким ви бачите майбутнє української мови?

9. Поясніть, як ви розумієте слова поетеси Ліни Костенко: «Лиш народи, явлені у Слові, достойно можуть жити на землі».

10. Підготуйте невеликий усний виступ на тему «Спішу у храм святого Слова».

 
Уявіть, що вас запросили взяти участь у міжнародному молодіжному форумі «Історія мови — історія народу».
Об'єднайтеся в групи (по 3-7 учнів) і виконайте один із запропонованих нижче проектів, за допомогою якого можна було б донести до міжнародної спільноти інформацію про розвиток української мови в цілому чи в окремі періоди історії народу. Підготуйтеся до захисту свого проекту перед однокласниками.
Види проектів: 1) усний виступ, у якому беруть участь кілька осіб; 2) теле- чи радіопередача; 3) інсценізація; 4) наочність (альбом, буклет, плакат, карта-схема тощо); 5) прес-конференція.
Пам'ятайте, що ваш проект буде більш успішним, якщо під час роботи над ним ви скористаєтеся додатковими джерелами інформації (посібниками, енциклопедіями, журналами, Інтернетом).


 


Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017