Вівторок, 24.10.2017, 11:11
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Олександр Олесь. Життєвий шлях. Творчість





Українська література наприкінці XIX — на початку XX ст.

Затремтіли струни у душі моїй...
Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній...
Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,
Чи журба, і радість, і любовь моя?!
О. Олесь

Олександр Олесь (справжнє прізвище Канди́ба) — найпопулярніший український лірик початку XX ст. У його особі, за словами М. Грушевського, «Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка».

Поезія Олеся вирізняється яскравим національним колоритом, виявляє істотні риси українського характеру: задушевність, м'якість і водночас палку внутрішню силу, темперамент і глибоку людяність.

Життєвий шлях письменника

Олександр Іванович Канди́ба народився 5 грудня 1878 р. на хуторі біля містечка Білопілля (нині — Сумська область) у сім'ї дрібного службовця, який походив із чумацького роду.

Сашко рано залишився без батька, який під час роботи на рибних промислах упав з пароплава в крижану воду й загинув.

Овдовіла мати з трьома маленькими дітьми влітку приїздила до свого батька, який орендував у селі Верхосулля Лебединського повіту маєток відомої художниці Марії Башкирцевої. Дід Василь виховував Сашка в українському дусі. Сільські враження благотворно вплинули на формування естетичних смаків майбутнього поета. Сашко був схожий на матір не тільки зовнішністю, а й душею: любив природу, мандрівки, тягнувся до науки. Мати інтуїтивно відчувала обдарованість і особливе майбутнє сина. Щоб пересвідчитися в цьому, повела його до отця Івана Кронштадського, якого в народі вважали за пророка. Подивившись пильно на хлопчика, отець сказав: «Великою будеш людиною». Через багато років пророцтво збулося — Олександр Канди́ба став талановитим ліриком, про якого Леся Українка заявила, що він її випередив і тепер писати їй ліричні вірші не варто.

П'ятнадцятирічним Олександр вступив до хліборобської школи в містечку Дергачах (Харківщина). У цей час померла й мати. На навчання хлопцеві часто бракувало коштів, тому, як і всі убогі студенти, заробляв приватними уроками.

У школі вперше оприлюднює свої твори в журналі «Комета». їхні характерні ознаки — щирість і невправність. Однак талановитий, завзятий юнак старанно вчиться у великих майстрів слова — Шевченка, Гейне, Брюсова, Сологуба, Бєлого. Ця наука допомогла йому відпрацювати ритмомелодику вірша, звільнитися від важкого синтаксису, одноманітного словника.

Українські письменники на відкритті пам'ятника
І. Котляревському. м. Полтава. 1903 р.

1903 р. Олександр вступив до Харківського ветеринарного інституту. Мріяв вивчати філологію, але для цього потрібні були чималі кошти, тому довелося вступати туди, де випускник хліборобської школи мав пільги. У цей час як поет-початківець побував на урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві. Сповнений неймовірних вражень від знайомства з Панасом Мирним, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Борисом Грінченком, Василем Стефаником та іншими митцями, молодий поет писав: «Що я пережив — важко сказати! Знаю лиш одне: сидів я, говорив, слухав, сміявся з тими, творчість яких так само дорога і рідна мені, як колискова пісня матері».

Улітку 1906 р. Олександр разом зі своєю нареченою Вірою Свадковською (студенткою петербурзьких Бестужевських курсів) подорожує по Криму. Дівчина лагідно називала коханого Олесем. Через рік з'явилася друком його перша збірка «З журбою радість обнялась», підписана саме цим дорогим його серцю іменем.

Читачі, особливо молоді, зустріли цю книжку захоплено. А ім'я Олесь стало справжнім символом кохання.

1909 р. в Петербурзі вийшла друком друга збірка, що дістала назву «Поезії. Книга II», а згодом у Києві було видано «Книжку третю». Молодий поет захоплювався музикою: грав на арфі, лірі й кобзі. Це мистецьке уподобання Олеся зумовило особливу музикальність його поетичних творів.

Іван Франко: «Весною дише від цих віршів. Виступає молода сила, у якій уже тепер можна повітати майстра віршової форми і легких граціозних пісень. Майже кожний віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію».

Не випадково понад 80 відомих композиторів у різні часи зверталися до творчості Олександра Олеся. Серед них: Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Станіслав Людкевич та ін.

Микола Лисенко написав музику на тексти віршів «Айстри», «Гроза пройшла, зітхнули трави», а Яків Степовий — до поезії «Не беріть із зеленого лугу верби». Поклали на музику твори поета й сучасні композитори-виконавці — Олег Король, Марія Бурмака, гурт «Кому вниз» та ін.

У 1911 р. Олесь переїхав до Києва й зосередився на творчо-видавничій праці. 1913 р. поет побував в Італії, під враженнями від цієї країни він написав низку віршів з морськими мотивами («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась» та ін.).

Поет радо вітає мирну Українську революцію навесні 1917 р., виступає як послідовний націонал-демократ, обстоює цілковиту незалежність України:

Тільки вільний народ своє щастя кує,
Тільки вільний народ і бере, і дає.

Цього року виходить друком нова збірка поета, у ній привертає до себе увагу цикл «З щоденника. Р. 1917», у якій ліричний герой схвильований бурхливими подіями будівництва української державності.

Проте чутлива поетова душа все виразніше вгадувала наближення жахливої катастрофи. Незабаром найсумніші передбачення здійснилися: оновлена, уже комуністична імперія знову загарбала Україну.

У 1919 р. поет змушений емігрувати за кордон. Спочатку мешкав у Відні, а з 1923 р. й до кінця життя — у Празі. Відтоді душу й поезію Олеся до самої смерті заполоняє невгасима жура, туга за Батьківщиною.

У тяжкі 1919-1922 рр. О. Олесь разом з М. Грушевським та іншими патріотами-емігрантами збирає кошти на допомогу голодній Україні (лише на адресу Академії наук було надіслано тоді продуктів і одягу на суму понад 10 тис. доларів).

У ці роки митець створює поетичний цикл «Голод» — разюче правдивий і трагічний реквієм вимореній Україні. Адже голод, спровокований окупаційним комуністичним режимом у 1921-1922 рр., забрав майже півтора мільйони безвинних життів.

Вірш О. Олеся на листівці, що закликала українців-емігрантів допомагати голодній Батьківщині

Прочитайте цикл поезій «Голод». Чим ці твори вразили вас?

Ще болючішою раною в поетовій душі став голодомор 1933 р. Одна за однією шокували вісті про арешти й розстріли видатних діячів української культури, багатьох з яких Олександр добре знав. 1935 р. він пише драму «Земля обітована». Це — одне з перших в українській літературі нищівне художнє викриття пекла комуністичної диктатури.

Останньою краплею, якої вже не витримала зболена поетова душа, стала трагічна загибель сина Олега.

консультація

Олег Ольжич.
1930-і роки
Олег Канди́ба (псевдонім — Ольжич) народився 1907 р. Емігрував з України разом з матір'ю 1923 р. Навчався в Карловому університеті в Празі, студіював археологію в Українському вільному університеті. Восени 1930 р. захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». Читав лекції в Гарвардському університеті. Опублікував низку праць з антропології та археології. Також заявив про себе як самобутній поет. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та «Підзамче» (1946 ), виданої посмертно.

З молодих літ був учасником українського націоналістичного руху. В 1929 р. — член Організації українських націоналістів (ОУН), 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру Проводу ОУН. У 1938-1939 рр. брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, був ув'язнений угорським профашистським режимом. Протягом 1939-1941 рр. очолював Революційний трибунал ОУН, член Проводу ОУН.

На початку війни в 1941 р. переїхав в Україну разом з Буковинським куренем. У 1941— 1942 рр. жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН. У жовтні 1941 р. став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради в Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Олег Ольжич іде в підпілля, переїздить до Львова. У травні 1942 р. його обирають головою Проводу ОУН на українських землях. У травні 1944 р. заарештований гестапо, ув'язнений у концтаборі Заксенгаузен. Закатований під час допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.

Незабаром після смерті сина відійшов у вічність і О. Олесь. Сталося це 22 липня 1944 р. Похований поет на Ольшанському цвинтарі в Празі.

Творчий доробок

Починаючи з перших збірок — «З журбою радість обнялась» (1907), «Поезії» (1909), «Твори» (1910) — митець уміло поєднував інтимну (насамперед любовну) лірику з пейзажною та громадянсько-політичною. Збірки, написані в еміграції: «Чужиною» (1919), «Поезії» (1931), «Кому повім печаль мою» (1931), насамперед перейняті мотивом ностальгії. Не обминув поет і болісну тему голодомору 1921 1922 рр. (цикл «Голод»), створив також низку іронічно-сатиричних відгуків про емігрантське життя: збірка «Перезва» (1921).

В. Геншке. Радість (гутне скло)

Чимало творів написав Олесь для дітей. Це вірші, віршовані казки і п'єси — «Злидні», «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Водяничок» та ін.

Митець працював переважно в неоромантичній манері. Серед найхарактерніших стильових ознак його поезії:

  • загострена чутливість; тонке художнє сприймання світу, нестримне поривання до краси;
  • щирий ліризм, сповідальність;
  • глибоке відчуття й оригінальне переосмислення фольклору;
  • часте використання антитез контрастів;
  • майстерне відтворення в слові гами звуків і кольорів довколишнього світу, вишукана мелодійність.

Усі щойно згадані риси виразно проступають уже у вірші, що дав назву першій збірці, «З журбою радість обнялась...». Як бачимо з вірша, журба і радість, щастя і мука, смерть і воскресіння, день і ніч — ці антитези завжди переплітаються у світовідчутті й творчості митця, власне, як і в реальному житті, що зіткане з химерних суперечностей. Цю закономірність майстерно втілюють визначальні художні засоби вірша — антитеза й оксиморон:

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто, не знаю я.

Розгляньте фото роботи В. Геншке. Чому, на ваш погляд, автор саме в такому образі символічно втілив стан радості?

 
Обкладинка першої збірки
О. Олеся «З журбою радість обнялась». 1907 р.

У деяких творах митця переважає поетика символізму (драматичні етюди «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Трагедія серця», «Ніч на полонині»). В антиімперській, антикомуністичній п'єсі «Земля обітована» проступають риси драми абсурду.

В. Чебаник. Ілюстрація до збірки О. Олеся «Чари ночі»

Інтимна лірика. У серцях кількох поколінь українців О. Олесь закарбувався насамперед як співець кохання. І справді, поет зумів досконало передати найтонші переливи цього найпре— краснішого почуття. Саме кохання, хай навіть і нерозділене, надає сенсу людському існуванню, допомагає відчути ритм життя, побачити й оцінити красу, гармонію природи («Ти знов прийшла...», «Ти зовсім мене не кохала...», «Ти в ту ніч другим зоріла...»).

Класичний зразок його любовної лірики — «Чари ночі». За жанром це романс, не випадково він став популярною народною піснею. Автор закликає читача влити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Такий провідний мотив твору.

Продовжуючи народнопісенну традицію, поет будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:

Сміються, плачуть солов'ї
1 б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!»

Численні персоніфікації (наприклад, у п'ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші й традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, // Для смерти ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання.

Прослухайте цю пісню у виконанні Дмитра Гнатюка чи Ніни Матвієнко. Як вокальна майстерність виконавців увиразнює мотив твору?

Громадянсько-патріотична лірика. Громадянські, національно-патріотичні мотиви з'являються вже в першій збірці поета, а визначальними стають у другій — «Будь мечем моїм!» (1909). У біографічному огляді ми згадували цю збірку під назвою «Поезії. Книга II». Чому? Імперська цензура заборонила таку «провокаційну» назву в часи реакції після Революції 1905 р. Відтоді О. Олесь обирає своїм покликанням місію поета-громадянина, носія та провісника національно-визвольних ідей.

І буде плач і зойк в краю,
Але не буде вороття...
Спасіть себе, спасіть життя,
Спасіть Республіку свою!

І все ж найжахливіше сталося. Від часу поразки визвольних змагань і вимушеної еміграції творчість О. Олеся переповнює ностальгія, невимовна туга над долею катованої полонянки:

Моя душа — моя країна —
В диму руїн, в кривавій млі,
Лежить вона з розбитим серцем,
З вінком терновим на чолі.

Прочитайте вірш О. Олеся «Коли б ми плакати могли...» або прослухайте пісню Марії Бурмаки на ці слова (адреса в мережі Інтернет: http://mp3folder.org.ua/song/31215,6html). Чи згодні ви з поглядом поета на історію України? Які події з нашого минулого можна пригадати для підтвердження його думок? Чи зберігає злободенність цей твір сьогодні?

Драматургія. У 1914 р. вийшла друком збірка О. Олеся «Драматичні етюди».

В ній уже переважає символістська поетика. Митець успішно продовжив, збагатив українським колоритом традицію європейської символістської драми (Генрік Ібсен, Герхарт Гауптман, Моріс Метерлінк).

Провідні мотиви цієї течії — вічне прагнення людини до кращого, досконалішого життя, туга за сонцем, світлом, «блакитною трояндою» ідеалу й болісне зіткнення цих мрій із суворою, приземленою дійсністю.

Одна з основних тем тогочасної символістської і загальномодерністської літератури — трагічне протистояння непересічної особистості, героя-одинака й сірої, байдужої чи й озлобленої маси («Бранд», «Ворог народу» Ібсена, «Затоплений дзвін» Гауптмана, «Мойсей» І. Франка, «Fata morgana» М. Коцюбинського, «Блакитна троянда», «Лісова пісня» Лесі Українки, «Царівна» О. Кобилянської).

Пригадайте, які особливості має етюд як літературний жанр (с. 152).

 

Прочитайте етюди «Цвіт яблуні» М. Коцюбинського, «Дорога» В. Стефаника, «Прощання» Лесі Українки. Якими жанрово-стильовими особливостями пов'язані ці твори? Які риси модернізму ви в них помітили?

Розробляє цю тему й О. Олесь у драматичному етюді «По дорозі в Казку» (1908). Символіка твору досить прозора. Народ заблудив у лісі й не може знайти стежки, щоб вийти з темряви на світло. З'являється Він — юнак, який береться вивести заблуканих із мороку й указати їм шлях у прекрасну країну Казку. Одначе із часом Він починає сумніватись у своїх силах, усвідомлює, що ще не доріс до місії провідника. Під впливом сумнівів героя зневірюється й народ. Можна здогадатися, що описана ситуація символізує суспільні настрої часів реакції після поразки Революції 1905 р.

М. Бойчук. Біля яблуні. 1920 р.

І все ж автор, як і у вірші «Айстри», пропонує не втрачати надію: наприкінці твору з'являється хлопчик із Казки і розповідає вмираючому героєві, що там завжди сонце. Цей персонаж символізує моральну чистоту й правдивість ідей, які проголошував Він. Отже, провідник не помилявся, а лише зневірився і завагався, що й спричинило поразку в пошуках шляху до омріяної Казки. Передчасною загибеллю героя О. Олесь застерігає духовних лідерів народу, закликає їх не розчаровуватися, а свято вірити в досяжність ідеалів, бути витривалими й незламними.

Отже, письменник порушує традиційну для неоромантизму й символізму тему — народ і провідник на шляху до мети, порятунку.

Драма «По дорозі в Казку» безпосередньо перегукується з поемою І. Франка «Мойсей», де аналогом Казки виступає земля Ханаан. Ні Франковий, ні Олесів герої не потрапляють до омріяного краю. І все ж існ\тоть великі відмінності між цими творами.

Мойсей виступає лише як провідник волі Єгови, хоча й несе частку особистої відповідальності. Саме за своє невір'я (навіть миттєве) його не допущено до Ханаану. У драмі «По дорозі в Казку» ситуація інша. Люди живуть у страшному лісі, де немає нічого «рідного й знайомого», і кажуть: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем». Герой, провідник, — цілком самостійний, не керований жодною вищою силою. Він сам приймає рішення вивести народ із темряви і сам же зневірюється у своїх силах (немає тут і франківського демона-снокусника Азазеля), сам несе відповідальність за свою слабкість.

Країна Казка — символ неоднозначний. Зрозуміло, що це — щось нове, там завжди сяє сонце, але виникає запитання: а що ж за нею? Невже поступ спиниться, коли нарешті розчиниться золота брама? Може, саме тому люди залишаються в лісі? Це ж запитання не вирішене самим автором, і в цьому полягає таємничість етюду. Цілком можливо, що саме дорога була метою мандрівки, а не Казка. Дорога (як і сорокарічні мандри гебреїв пустелею в «Мойсеї») перетворюється на символ блукань, страждань, які допомагають очиститися від темряви примітивного себелюбства, страху, недалекоглядності.

Знову ж таки символічно, що єдиним мешканцем Казки є хлопчик «років десяти» — це молоде покоління, для якого «ми будемо йти вперед і грудьми дужими дорогу пробивать». Отож зберігається надія, що знову колись з'явиться герой, який поведе людей до світла.

Важливе значення має також образ Дівчини. Вона залишається однією з тих, хто «йде зустрічати ранок», на відміну від юрби, що вбиває провідника. Фігура Дівчини підкреслює розкол, який відбувся серед людей. Більшість із них уже не

Дивлюсь на пройдену дорогу,
І гнів, і жаль мене пече...
Але у нашу перемогу
Усе ж я вірю гаряче.
Як завтра день угледять люди,
Як зійде сонце золоте,
Так Україна жити буде,
Так наша мрія процвіте.

ЗАВДАННЯ

1. До драматичних належить твір О. Олеся

  • А «Айстри»
  • Б «Чари ночі»
  • В «О слово рідне! Орле скутий!..»
  • Г «По дорозі в Казку»
  • Д «З журбою радість обнялась...»

2. Вірш «З журбою радість обнялась...» написаний

  • А ямбом
  • Б хореєм
  • В дактилем
  • Г амфібрахієм
  • Д анапестом

3. Установіть відповідність

  • Назва твору
  • 1 «Чари ночі»
  • 2 «По дорозі в Казку»
  • 3 «О слово рідне! Орле скутий!..»
  • 4 «З журбою радість обнялась...»
  • Провідний мотив
  • А народ і провідник
  • Б краса життя й кохання над усе
  • В збереження навколишнього середовища
  • Г значення рідної мови в житті народу
  • Д повнота життя в єдності протилежностей

4. Чому О. Олесь був змушений покинути Україну в 1919 р. й решту життя прожити за кордоном?

5. Які мотиви переважають у ліриці О. Олеся?

6. Визначте й випишіть символи з поезії «О слово рідне! Орле скутий!..». Розкрийте їх значення.

7. Доведіть конкретними прикладами з творів О. Олеся слушність думки С. Єфремова про поєднання у творчості поета громадянських та інтимно-особистісних мотивів.

8. Пригадайте жанрове визначення романсу. Доведіть, що поезія «Чари ночі» — романс.

9. З якими європейськими митцями споріднена творчість О. Олеся?

10. Яка поезія О. Олеся вам найбільше сподобалась і чим саме?

11. Доведіть, що вірш «З журбою радість обнялась...» написаний у неоромантичному стилі.

12. Який із вивчених віршів О. Олеся, на вашу думку, наймузикальніший? За допомогою яких засобів автор досягає цієї музикальності?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити напам'ять один із віршів О. Олеся.

2. Підготувати повідомлення про життя і творчість письменника в еміграції (за бажанням).

ЛІТЕРАТУРА

Олесь О. Твори: У 2 томах. — К.: Дніпро, 1990.

Олесь О. Драматичні казки. — К.: Мистецтво 1990.

Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. — К.: Дніпро, 1990.

Неврлий М. Олександр Олесь. — К.: Дніпро, 1994.

 




Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017