Середа, 18.10.2017, 04:10
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Практична риторика, стор. 2

ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ
ЗАНЯТЬ ПРАКТИЧНОЇ РИТОРИКИ
(10 кл., 5 год)

ЗАНЯТТЯ 4

Тема. Структура виступу. Вступ і закінчення виступу.

Мета: пояснити особливості структури виступу, роль і завдання вступу та закінчення промови, звернувши увагу на їхню варіативність; формувати комунікативні вміння; розвивати увагу, логічне мислення, пам'ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

III. Вивчення нового матеріалу.

П о я с н е н н я  в ч и т е л я .

Обміркувавши зміст виступу, необхідно зосередитися на його формі. Структуру виступу можна показати у вигляді схеми:

Композиція
виступу
Початок виступу:
етикетні формули
Вступ
Основна частина:
виклад змісту у чіткій послідовності
1) ...
2) ...
Кінцівка

Розпочинається виступ етикетними формулами: звертанням (Дорогі співвітчизники! Земляки й гості! Пані й панове! Шановні вчителі й учні! Колеги! Друзі!), представленням, висловленням задоволення від зустріч (радий зустрічі; щасливий познайомитися; залюбки розповім).

Після цього розпочинається власне вступ (початок) виступу. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, пояснити задум виступу, підготувати підґрунтя для сприйняття того, про що йтиметься у виступі. Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим або затягнутим.

Готуючи основну частину виступу, найкраще рухатися від простого до складнішого. Слід пам’ятати, що слухачам буває важко стежити за змістом промови, збагнути зв’язки між окремими думками, подіями. Тому оратор має стежити за тим, як сприймає сказане ним аудиторія, у разі потреби повторюючи певні місця або витлумачуючи деякі факти.

Свої думки промовець може викладати по-різному: розповідати, описувати, пояснювати, доводити. Слід пам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь: найбільше слухачів цікавить те, що перебуває у розвитку, русі, динаміці. Нерухоме й неживе цікавить слухачів менше, тому описи предметів і живих істот, якщо вони не пов’язані з розвитком і дією, слухачам, як правило, менш цікаві. Будуючи міркування (роздум), слід добирати якнайпереконливіші докази. Доводячи певне твердження, промовець повинен бути максимально об’єктивним: упередженість зазвичай дратує слухачів, викликає у них спротив.

Кінцівка виступу теж є важливою. Є кілька способів завершити виступ:

1. Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2. Закликати слухачів до конкретних дій або вчинків.

3. Зробити слухачам комплімент.

4. Процитувати доречні поетичні рядки.

5. Пожартувати, викликавши сміх.

6. Створити кульмінацію. Якщо виступ щодо його цікавості зобразити графічно, ми мали б криву, яка на початку піднімається досить високо, далі трохи спадає, а відтак повільно, але неухильно піднімається до найвищої точки — кульмінації — наприкінці промови. Кожна наступна фраза закінчення повинна посилювати враження, викликане фразою попередньою, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту.

IV. Виконання вправ на закріплення.

♦ Дібрати етикетні формули, якими можна було б розпочати виступ:

на класних зборах;

на спільних зборах батьків, учнів та вчителів;

на урочистих зборах, присвячених Дню Перемоги у пансіонаті для учасників Другої світової війни;

на вечорі-зустрічі випускників школи.

♦ Колективно скласти план виступу на одну з тем:

Чи є в моєму оточенні людина, яку хотілося б наслідувати.

Які книжки (спектаклі, кінофільми) змушують битися моє серце.

Яку музику любить сучасна українська молодь.

♦ Записати на чернетці вступ та кінцівку виступу за щойно складеним планом. Назвати етикетні формули, що є доречними у виступі.

Диктант із коментуванням. Пояснити, якою мірою ви згодні з висловленими у реченнях думками.

I. Імпровізатори, як говорив ритор Квінтиліан, хочуть показати себе розумними перед дурнями, а замість цього показують себе дурнями перед розумними людьми (П.Пороховщиков). Вступ до промови є те саме, що для тіла людського голова. Вступ є найпомітнішою і найвідчутнішою частиною: він привертає або відволікає увагу слухачів (Г.Гайар). Невдалий кінець знищує ефект усієї промови. Оратори, які ніяк не можуть зупинитися, — справжні мучителі слухачів (І.Бехер). Кінець — розв’язок усієї промови. Кінець має бути таким, щоб слухачі відчули: далі говорити нема чого (А.Коні).

II. Чи всі ми вмієм спілкуватись, по-українськи привітатись? Чи всі вітання наші ґречні, теплом зігріті і сердечні? А є ж і тут чудесні форми, питомі українські норми: шановні і вельмишановні, панове і товариші! А побажання — шани повні, бо теплі, щирі, від душі. А в спілкуванні людям личить те, що народ від серця зичить: здорові будьте, як вода, багаті будьте, як земля, веселі будьте, як весна! (Д.Білоус).

С л о в н и к . Імпровізація — виголошення промови, складання віршів, музики, виконання твору образотворчого мистецтва тощо без попередньої підготовки.

V. Підбиття підсумків заняття.

VI. Домашнє завдання. Скласти й записати вступ і кінцівку виступу на одну з тем:

Кого з героїв класичної літератури має за ідеал наш молодий сучасник.

Чи можна «перерости» книжку.

Проблема «батьки і діти» в житті шістнадцятирічних.

Яка з сучасних професій мене приваблює.

Ким і яким я буду через двадцять років.


ЗАНЯТТЯ 5

Тема. Елементи практичної риторики. Тематичне тестування.

Мета: закріпити знання з практичної риторики; з’ясувати рівень засвоєння елементів практичної риторики; розвивати логічне мислення, пам’ять, удосконалювати вміння застосовувати здобуті знання на практиці, формувати навички самостійної роботи.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Повідомлення мети і завдань уроку.

III. Відтворення теоретичних відомостей.

Бесіда. Запитання для бесіди.

Чим є риторика — наукою чи мистецтвом? Що є предметом вивчення риторики? Яку країну вважають батьківщиною риторики? Кого з античних риторів вважають батьком риторики? У чому заслуга як ритора митрополита Іларіона? Як називався перший навчальний заклад України, у якому викладалася риторика? Якою є структура виступу? Яка роль вступу й кінцівки? Які ознаки мовлення оратора є мірилом досконалості його виступу? Навіщо оратори вдаються до дотепів? У чому полягає відмінність між гумором та іронією?

IV. Виконання вправи на закріплення.

♦ Прослухати магнітофонний запис виступу (або прочитати його текст). Визначити мету та тему виступу, з'ясувати, до якого роду й жанру він належить. Звернути увагу на вживання етикетних формул. Пояснити роль вступу й кінцівки.

I. Дорогі браття й сестри!

Христос народився, славімо Його!

Рік тому християнський світ відзначив 2000-ліття Різдва Христового. Здавалось би, усвідомивши значення народження Сина Божого на землі від Пресвятої Діви, християни повинні з більшою надією дивитися в майбутнє. Але відомі події у Сполучених Штатах викликали страх і невпевненість у завтрашньому дні у певної частини людей в Америці і Європі. Чи є підстави для такого сумніву? Звичайно, є! Але тільки для тих християн, які поставили в центр історичного процесу не Бога, а людину; науково-технічний прогрес, а не Царство Боже; матеріальні, а не духовні цінності. Різдво Христове нагадує нам, що в центрі історії є Бог. Він із небуття створив світ, Він же і промишляє над ним.

...Християнином є тільки та людина, яка приймає Христа як абсолютну Істину і Правду, як єдиного Бога Творця і Бога Спасителя. Ми рішуче відкидаємо всяку спробу поставити Ісуса Христа хоч би й на почесне місце, але все ж у ряд «засновників релігій» або «великих учителів людства». Християнство стоїть перед нами у всій винятковості і незрівнянності. Воно в жодному випадку не може розглядатися як одна із світових релігій. Християнство є релігією, відкритою Самим Богом, а не заснованою людиною, якою б великою вона не була.

Тримаючи високо прапор християнства, ми не відкидаємо інші релігії, які існують у сучасному світі. Ми цінуємо в них те, що не суперечить християнству, тобто те добро, яке сучасною мовою називається загальнолюдськими цінностями.

...Церква закликає своїх послідовників до активної участі у суспільному житті, але при цьому до такої участі, яка б ґрунтувалась на засадах християнської моралі. Це означає також, що християнство повинно давати відповідь на сучасні проблеми.

...У цей святковий день сердечно вітаю вас, браття й сестри, усіх християн України з Різдвом Христовим. Поздоровляю зі святом і всіх земляків-українців, розсіяних по всьому світу, які люблять свою Батьківщину і всіляко допомагають утвердженню Української держави. ...Нехай Господь наш Ісус Христос, Який народився у Вифлеємській печері, подає нам мудрість, духовні сили вірно служити українському народу.

Прославляючи Різдво Христове, смиренно дякуємо Богові за всі Його благодіяння, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай милість Господня перебуває на нас ї на Україні нашій і в грядущому році.

Христос народився, славімо Його! (З Різдвяного послання Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату. Різдво Христове 2001/2002 p., м. Київ.)

II. Шановне товариство!

Вітаючи вас, делегатів III Всесвітнього форуму українців, я як учасник попередніх двох форумів мимоволі порівнюю тодішню атмосферу з теперішньою. Перший форум пройшов на величезному піднесенні, був ознаменований загальним ентузіазмом і радісними сподіваннями. На Другому форумі відчувалася певна розгубленість, але все-таки переважали надія і віра в конструктивні можливості українства. Нинішній Третій форум відбувається в атмосфері глибоких розчарувань, утоми від невдач, взаємних претензій тутешніх українців до діаспори і навпаки.

Сьогодні станом справ в Україні невдоволені чи не всі, але це різні невдоволення — за своїми підставами та своїм соціальним змістом і політичним спрямуванням. Одна річ — невдоволення людей, які не мають роботи, або одержують за свою працю неадекватну винагороду, або мають мізерну пенсію. Невдоволення людини, яка й попри власне благополуччя хоче бачити своє суспільство кращим і справедливішим, а врядування на ній — розумнішим. Але є й зовсім інше невдоволення — невдоволення тих, хто не вміє і не хоче працювати, а претензій має багато, або в кого не склалася особиста доля. Таке бувало й буватиме в усякому суспільстві, але у нас це вписується в загальний рахунок до України. Нарешті ж, є й гостре невдоволення тих, хто не хотів і не хоче незалежної України, ненавидів і ненавидить її і злобствуватиме проти неї тим більше, чим вона міцнішатиме.

Усе це разом узяте створює дуже несприятливе психологічне тло, але його не зігноруєш, тому що воно є екраном переважних суспільних настроїв. Тож треба шукати відповіді на проблеми, які його створюють. Тобто шукати шляхів і способів зміни на краще суспільно-політичної, соціально-економічної, культурної ситуації, морального тонусу в країні.

На мій погляд, саме це й може дати конструктивний зміст роботи форуму.

Предметом окремої розмови на форумі, на мій погляд, могло б бути питання про те, як відродити гідність української людини. Я вжив слово «відродити», а не, скажімо, «піднести», — щоб підкреслити міру її потоптаності сьогодні. Її топчуть злидні, її гнітить реальна — всупереч усім законам в Конституції — безправність перед чиновниками всіх рівнів, її принижують на власній землі. А на чужих землях тисячі громадян незалежної України стають нещадно експлуатованими заробітчанами, людьми третього чи десятого сорту, яких зневажає чужа держава і не захищає власна.

...На цьому форумі обговорюватиметься багато болючих проблем. І тут у мене одне побажання: не задовольнятися простими поясненнями — зручними і втішними. Прості пояснення породжують прості рецепти, а прості рецепти оманливі, а у складних випадках і самовбивчі. А ми традиційно схильні до таких самовбивчо простих пояснень. Маю на увазі традицію патріотичної свідомості.

Трагедію 1654 р. пояснюємо недалекоглядністю Богдана Хмельницького, не питаючи себе: а хто на майдані в Переяславі кричав: «Волимо царя білого, царя московського»?

Віддаємо належне розмахові державотворчої діяльності гетьмана Павла Скоропадського — і тихенько обминаємо питання: а хто і чому прогнав його з Києва? Не більшовики ж.

Низку таких прикладів можна продовжувати, і з них випливає висновок: не зарадить нам паспортизація зовнішніх ворогів, поки не побачимо головного, найнебезпечнішого ворога —в самих собі.

У нас автори високопатріотичних українських книжок, заходячи в тролейбус, звертаються до пасажирів: «Какая следующая остановка?», а русифікацію пояснюють тим, що чиновники не говорять по-українському. До речі, якраз чиновники українською й говорять, скоро українська стане мовою чиновників, а не народу.

Я хочу сказати: нам не обійтися без глибокої і всебічної національної самокритики в дусі Шевченка, Франка, Хвильового — самокритики, яка виводила б нас на глибші причини наших нещасть.

...Ми маємо спільними зусиллями шукати вирішення складних суспільних проблем, враховувати слушні пропозиції, від кого б вони не йшли, дорожити кожною людиною, яка довела здатність ефективно працювати для України. Усяке відкидання інших пропозицій тільки тому, що вони проголошені твоїм опонентом, реагування на політичні етикетки призведуть до катастрофи, яка поглине всіх — і правих, і неправих.

А це було б непростимим гріхом перед Україною, перед десятьма роками її незалежності, якою нам годиться дорожити, бо в ній — звитяга, незліченні жертви, тяжка праця наших предків і поки що не втрачені надії наших нащадків (Виступ І.Дзюби на III Всесвітньому форумі українців 18 серпня 2001 р.).

V. Проведення перевірки рівня сформованості знань, умінь та навичок.

Повідомлення способів перевірки (настанови щодо тестування).

Проведення тематичного контролю.

Тести для тематичного контролю (зразки)

1. Риторика — це

а) наука про правильну вимову та наголошення слів;

б) емоційне ствердження чи заперечення якогось факту;

в) теорія ораторського мистецтва;

г) відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому.

2. Батьківщиною красномовства вважають

а) Стародавній Китай;

б) Стародавній Єгипет;

в) Античну Грецію;

г) Київську Русь.

3. Батьком риторики називають

а) АрістотеЛя;

б) Платона;

в) Сократа;

г) Цицерона.

4. Видатні оратори Київської Русі — це

а) Демосфен і Цицерон;

б) Іларіон та Кирило Туровський;

в) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

г) Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

5. Тема виступу це

а) роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

б) основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища й факти, що розглядаються у виступі;

в) послідовний перелік основних питань, висвітлюваних у виступі;

г) заклик, що емоційно визначає певне суспільне завдання.

6. План лекції — це

а) повний письмовий виклад змісту виступу;

б) слова та звороти, що означають поняття та явища певної галузі знання;

в) послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку ключових питань або суджень;

г) узагальнюючі думки, які мають лаконічну, відточену мовну форму.

7. Ясність мовлення оратора це

а) насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;

б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні;

в) уміння оратора спонукати слухачів до творчої діяльності;

г) мелодійність, плавність, інтонаційна виразність.

8. Образність мовлення оратора — це

а) уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів;

б) здатність розглядати конкретні факти й явища, даючи їм чіткі наукові й політичні оцінки;

в) наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати усіма почуттями — бачити, чути тощо;

г) логічна переконливість сказаного.

9. Лаконічність мовлення відбиває

а) емоційність, натхненність, піднесеність мовлення;

б) багатство словникового запасу оратора;

в) нормативність мовлення оратора;

г) здатність говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим.

10. Гумор — це

а) доброзичливе висміювання чиїхось вад;

б) різке, принизливе висміювання;

в) особливо дошкульна викривальна насмішка;

г) приховане глузування, засноване на називанні супротивного.

11. Основні думки виступу потрібно повторювати

а) завжди тими самими словами;

б) щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

в) пропонуючи слухачам їх записати;

г) пропонуючи слухачам повторити їх хором.

12. Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему . вдаються до

а) науково-навчального підстилю наукового стилю;

б) белетристичного підстилю художнього стилю;

в) розмовно-побутового стилю;

г) ораторського підстилю публіцистичного стилю.

♦ Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано та здано).

VI. Підбиття підсумків заняття.

VII. Домашнє завдання. У формі роздуму розкрити зміст афоризму «Заговори, щоб я тебе побачив» (слова, приписувані Сократові).

Склала Олександра ГЛАЗОВА


Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017