Понеділок, 21.08.2017, 19:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Волощук, 6. Поетична мозаїка







Літературна розминка
1. Назвіть свої улюблені поетичні твори. Про що в них ідеться?
2. Чим поезія відрізняється від прози?

Один з найвідоміших японських поетів Мацуо Басьо з'явився на світ у провінційному місті Уено в сім'ї самурая. При народженні він отримав наймення Кіндзаку, досягнувши повноліття, ще одне — Дзінісітіро. А от уславлене ім'я Мацуо Басьо — псевдонім. У перекладі з японської «басьо» означає «банан».

Коли, покинувши державну службу, поет став учителем віршування, заможний учень подарував йому невеличку хатинку. Біля неї митець посадив бананове деревце. Звідси й походить його псевдонім. Згодом пожежа знищила оселю поета, і він вирушив у тривалі мандри, під час яких продовжував складати вірші.

Мацуо Басьо увійшов в історію світової літератури як майстер хайку.

Літературознавча довідка
Хайку (хоку) — традиційний для японської поезії неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони розподіляються за схемою: п'ять складів у першому рядку, сім — у другому, п'ять — у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.

Літературна кухня
Як побудовані хайку?

Обов'язковою складовою хайку є образи природи. Зазвичай вони пов'язані з порами року, за кожною з яких закріплений спеціальний набір слів (їх так і називають: «сезонними»). Скажімо, на весну у вірші вказують квітки сливи, персика, сакури1, а також соловей, жайворонок, метелик, дим, павутиння тощо. Зображуючи літо, японські поети використовували такі слова й словосполучення, як «злива», «спека», «зозуля», «прохолода», «прополювання рису», «полуденний відпочинок» тощо. Загальна кількість «сезонних слів» сягає трьох-чотирьох тисяч. Утім, теми хайку досить різноманітні: праця й відпочинок, самотність і дружба, подорожі й мистецтво...


1 С а́ к у р а — японська вишня.

Важливим для хайку є принцип «сабі», тобто настрій «плідної самотності», який пробуджує почуття невимовної краси й повноти життя. Принцип «сабі» вимагає втілювати складні думки в простих і строгих формах, які мають налаштовувати читача на зосереджене спостереження зображеної картини.

Отже, хайку вимагає активної співтворчості читача й поета. Воно діє на читацьку свідомість, як удар смичка — на струни скрипки. І так само, як у взаємодії смичка й струн народжується музика, поетична картина хайку в усій повноті розкривається лише там, де почуття, думка й фантазія поета поєднується з почуттям, думкою і фантазією читача.

К.Кодзіма. Водяний млин

К. Харусакі. Пейзаж з озером

* * *

Старий ставок!
Жабка стрибне —
сплеск пролунає.
Переклад
Г. Туркова

* * *

Метелик літає.
Одна-однісінька тінь
на всьому полі.
Переклад
Г. Туркова

* * *

Все вибілив ранковий сніг.
Одна прикмета для погляду —
стрілки цибулі в саду...
Переклад
А. Сіренка
О. Косон. Майна на гілці магнолії

* * *

Квітучі сливи,
ніжні верби... І подібні до них
молоді хлопці, жінки!
Переклад
Г. Туркова

* * *

Тиха місячна ніч.
Чутно, як надра каштана
гризе хробак.

Переклад
А. Сіренка

Літературний практикум
1. Робота в парах. На основі двох прочитаних хайку опрацюйте подані запитання й завдання.

Яким настроєм пройнятий вірш? Які почуття він навіює?

На яких деталях-»штрихах» автор будує поетичну картину? Розкрийте значення цих деталей у вірші.

Поясніть, як пов'язані в хайку образи природи й життя людини (або її душевний стан).

Розкрийте інакомовний зміст поетичної картини й визначте основну думку вірша.

На основі зображеної в хайку деталі усно «домалюйте» повну картину.

2. Поясніть, про яку пору року йдеться в кожному з прочитаних вами віршів Басьо. Обґрунтуйте свою думку відповідними деталями або «сезонними словами».

3. Розкрийте інакомовний зміст хайку «Метелик літає...».

4. Дайте визначення поняття «хайку».

5. Вивчіть напам'ять прочитані вірші Басьо.

6. Порівняйте! Порівняйте два українських переклади хайку Басьо. Чим вони різняться? Який із цих перекладів подобається вам більше? Чому?

* * *
На всохлу гілку
сів ночувати крук.
Глибока осінь.
Переклад
Г. Туркова
* * *
Засохла гілка —
крука притулок.
Осінній вечір.
Переклад
І. Бондаренка

Шотландський лірик Роберт Берне, що народився в сім'ї бідного фермера, уславився як народний поет. Старший серед сімох дітей, він змалку став правою рукою батька, а після його смерті поклав на себе обов'язок годувальника великої родини. Усе життя Берне працював на землі. Навіть після публікації першої збірки своїх поезій, що мала гучний успіх, він не покинув плуга. Саме тому Бернса називали поетом-орачем і генієм-самородком.

Поезія Бернса глибоко пов'язана із життям і творчістю народу. Чимало віршів поет написав на основі популярних фольклорних пісень. Утім, лірика Бернса близька до народної не лише за звучанням, а й за змістом. У ній відобразилися уявлення народу про справедливість і красу, кохання і дружбу, його любов до рідного краю і шанобливе ставлення до природи.

Надзвичайно близьким до персонажа народних пісень був і ліричний герой Бернса.

Літературознавча довідка
Ліричний герой — образ автора в ліриці, його поетичне «я». Ліричний герой багато в чому схожий на автора, але, як і будь-який персонаж, містить елементи художньої вигадки. Тому не слід ототожнювати його із самим поетом.

Ліричний герой Бернса — син свого народу. Звичайне селянське життя приносить йому і втіху, і сум. Він уміє посміятися над прикрими життєвими ситуаціями й над самим собою. Водночас цей герой наділений проникливим ліризмом, характерним для задушевних фольклорних пісень.

Вірші Бернса зачаровують природністю й щирістю. Вони випромінюють життєрадісність, віру в людину, у перемогу добра, справедливості й розуму на землі.

Р. Престон. Туман

МОЄ СЕРЦЕ В ВЕРХОВИНІ

Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай!
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.

Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги!
Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,
Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Переклад М. Лукаша

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Дайте визначення поняття «ліричний герой».

2. Визначте тему й основну думку вірша «Моє серце в верховині».

3. З яким настроєм слід читати цей вірш? Відповідь обґрунтуйте.

4. Яким постає ліричний герой вірша Бернса? Як він характеризує свою батьківщину та її природу? У яких образах і рядках розкривається його любов до рідного краю?

5. Знайдіть у перекладі вірша епітети. Розкрийте їхню художню роль.

6. Вивчіть вірш «Моє серце в верховині» напам'ять.

Американський письменник Генрі Вордсворт Лонгфелло з'явився на світ 27 лютого 1807 р. в місті Портленді в родині адвоката. З дитинства Генрі виявляв здібності до вивчення іноземних мов, малювання, музики, літературної творчості. Освіту він здобував у найкращих навчальних закладах Америки та Європи.

Закінчивши навчання, письменник викладав іноземні мови в рідному коледжі в Брунсвіку. Згодом він став професором Гарвардського університету й працював там близько двадцяти років, після чого зосередився на літературній діяльності.

Лонгфелло відіграв вагому роль у культурному житті своєї країни. Творчий доробок цього митця вражає різноманітністю. Він писав вірші й подорожні нотатки, художньо обробляв фольклорний матеріал. Чимало письменник зробив для популяризації літературних і культурних надбань інших країн. Він перекладав європейську поезію з вісімнадцяти мов, випускав збірки зарубіжних авторів. Завдяки його зусиллям американські читачі долучилися до найзначніших досягнень світового письменства.

У своїх поетичних творах Лонгфелло часто звертався до теми минулого Америки, змальовуючи картини життя перших поселенців і принижене становище корінних народів. Головною пам'яткою самобутній індіанській культурі стала його поема «Пісня про Гайавату», написана на основі давніх легенд і переказів.

Літературознавча довідка
Поема — великий за обсягом віршований твір з ліричним або оповідним сюжетом.

Консультація професора Філологова
З історичних джерел відомо, що вождь ірокезів2 Гайавата існував насправді. Він жив у XVI ст. й уславився, зокрема, тим, що об'єднав у міцний союз декілька ворогуючих племен. Однак у своїй поемі Лонгфелло змальовує не історичного Гайавату, а образ, створений народною фантазією. Подібно до багатьох міфічних персонажів, цей герой не є смертною людиною: його бабуся — донька нічних світил, а батько — Володар вітрів. Колись Володар вітрів покинув матір Гайавати, і вона померла від горя, тож хлопчика виростила бабуся. Змужнівши, Гайавата вирішив помститися батькові й вступив з ним у нерівний бій. Перемоги він не здобув, але Володар вітрів, високо оцінивши хоробрість сина, провістив йому життя, сповнене великих звершень.

2 І р о к е́ з и — група корінних американських народів, що складалася з п'яти споріднених племен.

У поемі Лонгфелло йдеться про численні подвиги Гайавати, який уособлює силу духу, непідкупність, мудрість та інші чесноти.

На початку твору Владика Життя, Гітчі-Маніто, збирає вождів різних племен на раду, під час якої закликає їх до миру та єднання. Цей заклик набуває в поемі значення узагальненої думки про те, що братерська любов, злагода і єдність є запорукою могутності й благополуччя нації.

ЛЮЛЬКА ЗГОДИ
(З «Пісні про Гайавату»)

На верхів'ї Скель Червоних,
Скель Великого Нагір'я,
Там стояв Життя Владика,
Гітчі Маніто могутній,
І з верхів'я Скель Червоних
Він до себе звав народи,
Звідусіль людей скликав він. (...)

Від червоного бескета
Одломив рукою камінь
І зліпив із нього люльку,
І оздобив візерунком.
А над річкою він вирвав
Очеретяну стеблину
І цибух3 зробив для люльки.

І червоною корою
Із лози набив він люльку,
І дихнув на ліс зелений.
І від подиху у лісі
Загойдались раптом віти
І, зустрівшись, зайнялися,
І на горах, на високих,
Запалив їм Люльку Згоди
Гітчі Маніто могутній
На ознаку, що на раду
Всі народи він скликає. (...)

Вождь племені оглала-сіу з люлькою

З лісової Тоскалузи,
Від Скелястих Гір далеких,
Від озер Країни Снігу —
Звідусіль усі народи
Дим угледіли на небі,
Дим, що йшов із Люльки Згоди. (...)

По річках, лугах збігались
І збиралися народи:
Йшли Чоктоси і Команчі,
Йшли Гурони і Мендени,
Делавери і Могоки,
Йшли Шошони і Омоги,
Пони йшли і Чорноноги,
Оджибвеї і Дакоти4
о Великого Нагір'я
Перед світлі божі очі.


3 Ц и́ б у х — порожнистий стрижень люльки.
4 Ч о к т о́ с и, К о м а́ н ч і... Д а к о́ т и — назви індіанських племен Північної Америки.

В зброї всі, в яскравих фарбах,
Як дерева в час осінній,
Наче небо на світанні,
Всі зійшлись вони в долині
З ворожнечею у душах.
В їх очах — смертельний виклик,
В їх серцях — звіряча лютість,
Вікове бажання помсти —
Заповіт страшний від предків.

Воїн племені команчів

Але тихо і ласкаво
Подивився милосердний,
Гітчі Маніто могутній,
Наче батько, подивився
На дитячу ворожнечу
І простяг над ними руку,
Тінь руки простяг над ними,
Щоб серця їх заспокоїть,
Втихомирити їх душі.

І ясний величний голос,
Як потік, що з гір несеться,
Як потік, що пада в прірву,
Пролунав до всіх народів:
Діти! Слухайте уважно
Мудре слово і пораду,
Що вам скаже, нерозумним,
Той, хто дав життя всім людям. (...)

Я стомивсь від ваших сварок,
Від незгод і суперечок,
Від кривавих війн народів,
Молитов про помсту люту.
Ваша сила тільки в згоді,
А безсилля — в ворожнечі!
Помиріться ж, мої діти,
Будьте друзями, братами!

Дівчина-воїн племені ассінібойнів

Окуніться ж ви в джерело,
Що сріблиться перед вами,
Змийте фарби, фарби бою,
Змийте з тіла плями крові,
Закопайте свою зброю,

Люльки висічіть з каміння,
Очерету наламайте,
Цибухи зробіть із нього
І, оздобивши їх пір'ям,
Запаліть люльки на згоду,
І живіть віки братами!»

Так сказав Життя Владика.
І покидали на землю
Вояки ганебну зброю,
Поскидали всі убрання
Із оленячої шкури
І до берега побігли
Змити фарби — плями бою;
Від слідів Творця лилася
Річка хвилею ясною,
Обмивала фарби бою,
І, обмивши, багряніла,
І збігала вниз червона,
Мовби змішана із кров'ю.

Вождь племені чорноногих

Змивши фарби, плями бою,
Вояки на берег вийшли
І у землю закопали
Свої палиці і зброю.
І дітей своїх Владика,
Гітчі-Маніто могутній,
Стрів усмішкою ясною.

Із червоного каміння
Всі зробили мовчки люльки,
Очерету наламали,
Цибухи зробили з нього,
І оздобили їх пір'ям... (...)
І у дверях світлих неба
Гітчі Маніто сховався,
Оповитий білим димом,
Білим димом Люльки Згоди.
Переклад Олександра Олеся

Запитання і завдання до прочитаного уривку

1. Які деталі свідчать про те, що Гітчі-Маніто є володарем природного світу?

2. Якими постали перед Владикою Життя індіанці? Із чим у перекладі поеми порівнюються їхні розфарбовані тіла? Поміркуйте, які саме кольори переважають у бойовій розкрасці воїнів.

3. Для чого Гітчі-Маніто скликав народ? Як він розмовляв із ворогуючими племенами?

4. Як змінилася вода в річці після того, як індіанці змили в ній «фарби бою»? Що ця зміна означає?

Італійський письменник Джанні (Джованні) Франческо Родарі — відомий автор творів для маленьких читачів, лауреат Премії імені Г. К. Андерсена, що вважається найвищою відзнакою в галузі дитячої літератури.

Письменник народився 23 жовтня 1920 р. в містечку Оменья. Батько його був пекарем і помер, коли Джанні виповнилося дев'ять років. Матері довелося утримувати трьох синів самотужки. Працюючи служницею в багатому домі, жінка мусила терпіти принизливі докори, тим— часом як платня була доволі скромною.

Джованні з дитинства виявляв інтерес до художньої літератури, музики й філософії, але через скруту його освіта обмежилася трьома роками навчання в семінарії. У сімнадцять років він став учителем.

Незабаром розпочалася Друга світова війна. Через слабке здоров'я Родарі було звільнено від військової служби, але він долучився до руху Опору.

Літературна кухня
Дж. Родарі в царстві дитячої фантазії

Працюючи з молодшими школярами, письменник вигадував для них завдання й вправи, спрямовані на розвиток фантазії.

Так, Родарі викликав до дошки учня й просив його написати будь-яке слово. Тим часом на зворотному боці дошки другий учень теж писав своє слово. Наприклад, один написав «шафа», а другий — «пес». Обидва слова показували класу і всі складали з них словосполучення: «пес у шафі», «шафа пса», «пес на шафі» тощо. Потім на основі цих образів діти вигадували всілякі історії. Захопившись веселою грою, вони навіть не помічали, що навчаються...

Часто учитель-фантазер пропонував школярам відповісти на несподівані запитання, як-от: «Що було б, якби до вас постукав крокодил і спитав, чи не можете ви йому позичити трохи розмарину5?»; «Що сталося б, якби ваш ліфт провалився в глиб земної кулі або злетів на Місяць?»... І знову у відповідь лунали сміх і чудернацькі історії. Чимало з тих творчих знахідок згодом увійшли до казок письменника.


5 Р о з м а р и́ н — вічнозелена запашна кущова рослина, листя й молоді пагони якої використовують у кулінарії як приправу.

На схилі літ Родарі написав книжку «Граматика фантазії. Вступ до мистецтва вигадування історій». Ця книжка, що підсумовує тридцятирічний творчий досвід письменника, призначена для дорослих, які прагнуть розвивати дитячу фантазію. У передмові автор висловив украй важливу для нього думку: «Фантазія і наука — не суперники, не вороги, а спільники, руки й ноги одного тіла, дочки й матері одного інтелекту. Мій ідеал — цілісна особистість. Я вважаю, що нашій добі, нашій планеті необхідні такі цілісні люди». Власне, вірою в силу людської фантазії позначена вся творчість цього чудового письменника.

Після війни Родарі працював журналістом і багато подорожував Італією. Відвідуючи заводи й фабрики, спілкуючись із робітниками та селянами, він бачив справжнє життя країни, приховане за глянцевими листівками з видами її легендарних пам'яток. Відтак дійсність, сповнена суспільних негараздів і несправедливості, увійшла в казки й вірші письменника, втілившись у їхніх сюжетах.

ЛИСТІВКИ З ВИДАМИ МІСТ

Поштові листівки з видами міст
Купує в Італії кожен турист.
Ось Рим — Колізей, Капітолій і Форум...
Мілан із славетним готичним собором.
Ось Піза з своєю похилою вежею.
Венеція-краля з каналів мережею.
Ось Генуя — гавань, палаци блискучі,
Неаполь — затока, Везувій димучий...

Чудово! Прекрасно! Розкішні види!
А глянь за картинки — чи так воно вийде?
Чи справді в Венеції тільки й роботи —
Гондоли ганять і співать без турботи?
Чи справді безжурні неаполітанці
Тільки те й знають, що гулі і танці?
Не вірю я чужим речам,
А вірю я своїм очам.
Дозвольте, синьйори, самому розглянуться
На всі ті міста — у натурі, без глянцю.

Xaä сам подивлюся,
Хай сам я побачу,
Кому як живеться,
Хто скаче, хто плаче.
Хай сам я узнаю,
Хто як міркує,
Хто діло робить,
Хто байдикує,
Хто на роботу йде не снідавши,
Хто спать лягає не обідавши,
Та ще й на камені голому,
Бо ніде прихилити голову...

Погляньте і ви за картинки, синьйори:
Картинки веселі, життя — суворе.
Переклад М. Лукаша

Колізей. Рим
Капітолій. Рим
Пізанська вежа. Піза
Форум. Помпеї

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Як ви гадаєте, чому Родарі зосереджує увагу на туристичних листівках?

2. Які пам'ятки історії та культури Італії згадано у творі? Що ви про них знаєте?

3. З якою інтонацією слід читати рядок «Чудово! Прекрасно! Розкішні види/»? Поясніть свою думку.

4. Що означає вжитий у вірші вислів «без глянцю»?

5. Знайдіть рядки, у яких автор узагальнює свої спостереження. Чи погоджуєтеся ви з його висновком? Дайте розгорнуту відповідь.

6. Пофантазуйте! Який твір ви написали б про листівки з видами українських міст?

Підсумкові запитання і завдання

Перший рівень

1. Назвіть автора вірша «Моє серце в верховині».

2. Укажіть назву вивченого вірша Родарі.

3. Як перекладається псевдонім Басьо?

Другий рівень

1. Кого зображено в «Пісні про Гайавату»?

2. Що таке хайку?

3. Кого й чому називали поетом-орачем?

Третій рівень

1. Що таке «сезонні слова» в хайку? Наведіть відповідні приклади.

2. Дайте визначення поняття «ліричний герой». Наведіть відповідні приклади з прочитаних віршів.

3. Яку «правду життя» розкриває Родарі у вірші про листівки?

Четвертий рівень

1. Які теми людського життя розкрито в хайку Басьо?

2. Розкрийте зв'язок вірша «Моє серце в верховині» з фольклорними творами.

3. Хто, з якого приводу і в якому творі говорить: «Ваша сила тільки в згоді, // А безсилля — в ворожнечі!»? Яке значення має ця думка у творі? Наведіть приклади прислів'їв, приказок або притч, близьких за змістом до цього вислову.

Теми творів

1. «Художня майстерність хайку Басьо».

2. «Картини рідного краю у вірші Р. Бернса "Моє серце в верховині"».

3. «Життя "без глянцю" у вірші Дж. Родарі "Листівки з видами міст"».

Клуб книголюбів

1. Чому Бернса називають народним поетом?

2. Які елементи міфів, фольклору ä звичаїв індіанців відобразилися у «Пісні про Гайавату»?

3. Часом у повсякденному мовленні можна почути вислів «Закурити люльку згоди». Що він означає?

4. Подискутуйте! У творчій спадщині японського поета Йоси Бусона є таке хайку:

Весняний дощ!
Шкода мені людей,
які не вміють вірша написати.6


6 Переклад І. Бондаренка.

Як ви гадаєте, що поет мав на увазі? Чи згодні ви з його думкою? Обґрунтуйте свою відповідь.

5. Пофантазуйте! Виконайте одне із запропонованих завдань.

А. «Розгорніть» один з віршів Басьо в невеличку оповідку. Запишіть її в зошит.

Б. «Згорніть» будь-який реальний пейзаж у хайку. Запишіть його в зошит.


 


Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017