Понеділок, 18.12.2017, 14:50
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Волощук, 6. Словник літературознавчих термінів




СЛОВНИК
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ


Алего́рія — інакомовне зображення в художньому творі рис характеру, уявлень та взаємин людей, суспільних явищ тощо.

Ба́йка — стисла віршована або прозова розповідь, в основу якої покладено алегоричний сюжет повчального характеру. У байці діють алегоричні персонажі (люди, тварини, рослини, предмети тощо, які виступають позначенням певних моральних і суспільних явищ). Зазвичай наприкінці байки міститься повчальний висновок — мораль.

«Ві́чні о́брази» — персонажі, що існують у мистецтві різних країн та епох як універсальні образи загальнолюдського значення. До таких, зокрема, належать Прометей, Ікар, Пилат, Іуда, Ромео і Джульєтта, Гамлет, Дон Кіхот, Дон Жуан, Фауст та інші. З одного боку, у «вічних образах» утілено загальнолюдські цінності, що й забезпечує їм безсмертя у світовій культурі. З іншого боку, кожен митець і кожна доба збагачують їх новим змістом, що зумовлює їхнє постійне оновлення. Чимало «вічних образів» сприймається нині як уособлення вічних устремлінь людського духу.

Гу́мор — різновид комічного, зображення смішного в життєвих явищах, людських характерах, учинках, стосунках. При цьому зовнішня усмішка поєднується з внутрішньою симпатією до висміюваного.

Езо́півська (езо́пова) мо́ва — мова, що ґрунтується на інакомовленні, натяках та інших прийомах, які утворюють прихований зміст твору.

Іро́нія — засіб художньої виразності, який надає прихованого глузливого значення удавано серйозним, благопристойним або навіть схвальним твердженням. Зазвичай іронія спрямована на осуд висміюваного явища.

Компози́ція — побудова літературного твору, його структура.

Конфлі́кт — зіткнення, протиборство діючих сил, що визначає рух сюжету літературного твору. Таке зіткнення може відбуватися в душі героя, між двома персонажами, групами персонажів, а також між героєм і обставинами, які йому перешкоджають.

Ліри́чний геро́й — образ автора в ліриці, його поетичне «я». Ліричний герой багато в чому схожий на автора, проте, як і будь-який персонаж, містить елементи художньої вигадки. Тому не слід ототожнювати його із самим поетом.

Міф — стародавня оповідь про походження й будову Всесвіту, діяння богів, таємниці народження й смерті людини, життя правителів і героїв.

Моти́в — сталий елемент певного сюжету, який повторюється в різних творах.

Науко́ва фанта́стика — різновид художньої літератури, основною темою якої є дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Сюжети таких творів зазвичай побудовано на певному науковому припущенні. Змальовуючи фантастичні картини майбутнього, письменники-фантасти, як правило, розкривають реальні проблеми сучасного суспільства. Найкращі твори наукової фантастики порушують вагомі морально-філософські питання. До таких, зокрема, належать книжки Веллса, Беляєва, Бредбері, Азімова, братів Стругацьких, Шеклі та інших.

Підте́кст — неявний, прихований «під текстом» зміст художніх образів.

По́вість — прозовий твір, за обсягом більший, ніж оповідання. У повісті зображено низку подій із життя головного героя, а також детально змальовано пов'язаних з ним другорядних персонажів.

Пое́ма — великий за обсягом віршований твір з ліричним або оповідним сюжетом.

Приго́дницький рома́н — різновид роману, для якого характерний гострий сюжет, побудований на захопливих пригодах, мандрівках до далеких країн, таємницях, переслідуваннях та інших незвичайних подіях. Персонажі пригодницького роману зазвичай чітко поділяються на «героїв» та «лиходіїв». Головна мета таких творів полягає в тому, щоб розважити читача. Майстрами пригодницької літератури вважаються Жуль Берн, Роберт Льюїс Стівенсон, Генрі Райдер Хаггард, Томас Майн Рід та інші.

При́тча — твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні. При «розшифруванні» цього порівняння розкриваються інакомовний зміст притчі та закладена в ній повчальна мудрість.

Рома́н — великий за обсягом прозовий твір, у якому на тлі суспільних подій зображено значну частину життя головного героя або його долю в цілому. У романі діє багато персонажів, і не всі вони пов'язані з головним героєм.

Строфа́ — група рядків, що повторюються в тексті віршованого твору. У пісні строфа зазвичай утворює основу куплету.

Ха́йку (хо́ку) — традиційний для японської поезії неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони розподіляються за схемою: п'ять складів у першому рядку, сім — у другому, п'ять — у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.

Худо́жній о́браз — створена мистецькою уявою художня картина (істоти, речі, події, явища тощо), яка у свій спосіб відтворює предмет зображення, схоплює його сутність і, крім того, наділяє його додатковими значеннями (певним настроєм, ідеєю, зв'язком з іншими образами, роздумами автора тощо).

Худо́жня дета́ль — виразна подробиця в художньому творі, яка містить важливу інформацію і має самостійне значення.


 


Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017