Понеділок, 18.12.2017, 07:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Волощук, 6. Жуль Верн






Нове знайомство

Велику популярність серед читачів здобули пригодницькі романи французького письменника Жуля Верна. Загалом його творча спадщина налічує понад сто томів, до яких увійшли не лише художні твори, адже письменник займався ще й науковими дослідженнями, зокрема в галузі географії. Однак широкому загалу Верн відомий передусім як автор захопливих книжок для юнацтва.

Пристрасний потяг до активного пізнання світу письменник виявив ще в дитинстві. Він просто-таки марив морськими подорожами, а в одинадцять років навіть спробував потайки від рідних помандрувати до Індії. Здійсненню цього наміру перешкодив батько, який встиг зупинити хлопчика раніше, ніж судно знялося з якоря.

Згодом Жуль переїхав до Парижа, сподіваючись досягти успіхів на літературній ниві. Саме там у нього виникла ідея створити «роман науки», який мав у цікавій формі пропагувати наукові знання.

Першим втіленням цього задуму став роман «П'ять тижнів на повітряній кулі» (1862), присвячений популярній на той час темі досліджень Африканського континенту. Окрилений читацьким успіхом, письменник склав план серії «Незвичайні пригоди», над якою працював до кінця життя. Результатом багаторічної праці стали шістдесят п'ять книжок, серед яких «Діти капітана Гранта», «П'ятнадцятирічний капітан», «Двадцять тисяч льє під водою», «Подорож навколо світу за 80 днів» та інші художні твори.

Жуль-вернівські «романи науки» запам'ятовуються не лише захопливими сюжетами. Кожний з них у цікавій художній формі розкриває величезні можливості науки, висвітлює її роль у прогресі людства.

Пригодницьку лінію творів Верна часто побудовано на загадці. Аби розгадати її, герої долають сповнений численних перешкод і випробувань шлях, на якому виявляють найкращі риси характеру.

Виклад наукових відомостей у жуль-вернівських романах зазвичай жвавий, подекуди гумористичний. їхнім типовим персонажем і активним учасником пригод є дещо кумедний, але шляхетний учений-дивак. Письменник наголошує на практичному значенні й діяльній силі наукових знань: вони допомагають героям приймати правильні рішення в критичних ситуаціях, долати скрутні обставини і навіть рятують від загибелі.

Сполучною ланкою між науковими та пригодницькими елементами у творах Верна є віра автора в людські чесноти й силу розуму, його непохитна впевненість у тому, що науковий прогрес поліпшуватиме життя на нашій планеті.

Книжкове частування

До найвідоміших романів Жуля Верна належить твір «П'ятнадцятирічний капітан» (1878). У ньому описано тривалу й ризиковану мандрівку невеликої компанії під проводом п'ятнадцятирічного Діка Сенда. Юний матрос узявся самотужки привести шхуну «Пілігрим» до Американського узбережжя, коли капітан і команда судна загинули під час полювання на кита. Однак через підступність работоргівця Негору «пілігримівці» опинилися на Африканському континенті, де на них чигали численні небезпеки...

Пробираючись через джунглі до найближчої річки, Дік і його супутники сховалися від грози в порожньому термітнику9. А невдовзі надійний на позір захисток затопило тропічною зливою...


9 Т е р м і́ т н и к  — наземна частина житла термітів (тарганоподібних комах).

Цитата
Скільки спав Дік, важко було сказати, аж враз його розбудило відчуття чогось холодного. Він підхопився на ноги й, жахнувшись, побачив, що термітник заливає вода. За кілька секунд вона піднялася до нижніх ярусів, де спали Том і Геркулес.

Дік Сенд розбудив їх і сказав про нову небезпеку.

Засвітили ліхтар, і всередині термітника стало ясно. (...)

— Може, проб'ємо стіну вище води? — запропонував старий негр.

— Хтозна, чи це треба, Томе: якщо тут води на п'ять футів10, то невідомо, чи зовні вона не стоїть вище. Там вона може сягати шести-семи футів або й більше.


10 Ф у т  — міра довжини, що дорівнює 30,48 см.

— То ви думаєте, містере Діку?..

— Я думаю, Томе, що вода, піднявшись до певного рівня всередині термітника, стиснула повітря в ньому, і це стиснене повітря не дає їй піднятися вище. Але якщо ми проб'ємо стіну, повітря вихопиться назовні, його тиск усередині зменшиться і вода підніметься до того самого рівня, що й ззовні. Якщо ж зовнішній рівень буде вищим від дірки, яку ми проб'ємо, то вода підніматиметься доти, доки її знову спинить стиснене повітря. Треба пробити дірку вище зовнішнього рівня. А як це вгадати? Ми в цьому термітнику — мовби робітники у водолазному дзвоні.

— Що ж робити? — запитав Том.

— Насамперед добре все обміркувати, а потім уже діяти. Необачність може коштувати нам життя. (...)

Він вирішив спершу пробити дірочку в глиняній стіні на фут вище від рівня води в термітнику, тобто на сім футів від долівки. Якщо в цю дірочку проникне свіже повітря, то верх термітника виступає над водою. Якщо ж дірочку буде пробито нижче рівня води ззовні, то вода в термітнику підніметься вище дірочки, витіснивши повітря. У такому разі, швидко заткнувши дірочку, доведеться пробивати ще одну, на фут вище, і так далі. А якщо і в дірочку, пробиту вгорі термітника, рине вода, це означатиме: вона стоїть в улоговині вище п'ятнадцяти футів, отже, затоплена вся колонія термітів. У такому випадку Дікові і його супутникам, ув'язненим у термітнику, навряд чи вдасться врятуватися від найжахливішої смерті — через повільне задушення!

Дік Сенд знав це, але залишався спокійним. Він заздалегідь зважив усі можливі наслідки того, що задумав. Та й, зрештою, чекати далі вже нікуди. У термітнику ставало чимдалі важче дихати, бо повітря було перенасичене вуглекислим газом.

Дік Сенд вирішив просвердлити стіну термітника шомполом з гвинтовою нарізкою на кінці. (...)

За хвилину шомпол просвердлив стіну. Відразу долинув глухий шум, схожий на звук, з яким повітряні бульбашки пробиваються крізь рідину. Повітря виривалося з термітника назовні, а рівень води в ньому почав підніматися. Нарешті вода зупинилася, закривши дірочку. Отже, її зроблено надто низько.

— Візьмімо вище! — мовив Дік Сенд, мерщій замазуючи дірочку глиною.

Вода в термітнику вже не прибувала, але повітряний простір за цей час зменшився на добрих вісім дюймів11. Дихати ставало чимдалі важче, бо кисню в повітрі меншало й меншало. Про це свідчив і ліхтар: полум'я в ньому почервоніло, а тоді почало поволі тьмяніти.


11 Д ю́ й м — міра довжини, що дорівнює 2,54 см.

Дік Сенд негайно заходився свердлити отвір — на фут вище від першого. Якщо й ця спроба буде невдалою, вода в термітнику підніметься ще вище... Але треба ризикнути — іншої ради немає! (...)

Цієї миті Дік Сенд, просвердливши стіну, витяг шомпол. Почулося те саме булькотіння, і вода почала швидко підніматися. Отже, і цей отвір — нижче рівня води ззовні!

Становище було справді жахливим. Місіс Велдон, до ніг якої вже підступила вода, взяла малого Джека на руки. Усі задихалися. У вухах шуміло. Ліхтар ледве блимав.

— Невже весь термітник під водою? — прошепотів Дік Сенд.

Про це треба було дізнатися напевне, просвердливши третій отвір — під самісіньким верхом термітника.

Але якщо і ця спроба скінчиться невдало, їм загрожує смерть від задухи! Рештки повітря вихопляться назовні, і вода заповнить весь термітник...

— Місіс Велдон, — мовив Дік Сенд. — Ви розумієте наше становище. Якщо ми гаятимемо час, нам забракне повітря. Ми можемо врятуватися лише в тому випадку, коли верх термітника виступає над водою. Тож зробімо останню спробу! Яка ваша думка?

— Свердли, Діку, — відповіла місіс Велдон.

Цієї миті вогонь у ліхтарі погас через брак кисню. Місіс Велдон і її супутники опинилися в непроглядній пітьмі.

Геркулес учепився за один з ярусів; тільки голова його витикалася з води. Дік Сенд виліз негрові на плечі й почав швидко свердлити отвір біля самісінького верху термітника. Тут свердлити глину було важче — шар її був товстіший і твердіший. Місіс Велдон, Джек, кузен Бенедикт, забравшись на горішній ярус, дивилися на Діка. Легко зрозуміти, як він хвилювався: адже крізь оцю малесеньку дірочку має прохопитися повітря — і життя або ж вода — і смерть!

Раптом почувся пронизливий свист. То ринуло з термітника стиснене повітря... Блиснуло денне світло. Вода піднялася ще дюймів на вісім і зупинилася. Отже, нема потреби затикати дірку: напевно, зовнішній і внутрішній рівні води — однакові.

Верх термітника виступає над водою! Місіс Велдон і її супутників врятовано!

Переклад П. Соколовського

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

1. Назвіть основні події мандрівки «пілігримівців».

2. Які риси характеру виявив Дік Сенд під час зображених у творі пригод? Чи можна назвати його справжнім капітаном? Обґрунтуйте відповідь прикладами з твору.

3. Яку таємницю покладено в основу сюжету твору «П'ятнадцятирічний капітан»? Коли і за яких обставин героям вдається її розкрити?

4. Які наукові відомості містяться в романі «П'ятнадцятирічний капітан»? Як автор розкриває практичне значення цих знань?


 


Переглядів: Счетчик посещений Counter.CO.KZ

Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017