Вівторок, 30.05.2017, 07:35
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Батьки і діти

Як допомогти дитині грамотно писати
[ Викачати з сервера (43.0Kb) ] 17.10.2016, 11:07

Як допомогти дитині грамотно писати

Мабуть, наперед можна сказати, що жоден предмет шкільного курсу не завдає вам стільки турбот, скільки рідна мова. Мається на увазі перш за все грамотне письмо. Спробуємо допомогти дітям грамотно писати.

А чи бувають діти, як вони говорять, що пишуть грамотно, інтуїтивно, самі не знаючи, чому пишуть саме так, а не інакше. Зустрічаються, звичайно, й такі. Правда, дуже рідко. Як правило, у цих дітей надзвичайно добре розвинута зорова пам’ять. Вони багато читають і в процесі читання запам’ятовують правильне написання багатьох слів. Проте і в цих небагатьох щасливців погані справи з пунктуацією.

Все-таки більшість дітей оволодіває навичками грамотного письма з великими труднощами. Подивіться на сторінку класного журналу, де виставлені оцінки. Найпоширеніша оцінка за диктант й перекази — шість балів.

Головне для вас — набратися терпіння

Коли ви повернулися з роботи, ваша дитина вже закінчила готувати уроки. Обов’язково попросіть показати щоденник. З мови задано вправу. Не пошкодуйте часу: нехай дитина дістане зошит і підручник, прочитає вголос завдання до вправи. Найчастіше в ній вимагається заповнити пропущені літери або розставити розділові знаки. Хай пояснить, чому саме ці літери, а не інші. Дитина пригадає правила (якщо їй буде важко пояснити написання чогось, допоможіть знайти правило в підручнику), потренується в усній мові. Тепер перевірте, чи підкреслено ті слова, літери або знаки, про які говорилося в завданні до вправи. Часто учні вважають завдання виконаним, якщо вони просто переписали його, не звертаючи уваги на те, що треба було зробити при переписуванні. Таку роботу вчитель цілком слушно вважає невиконаною.

Та найголовніше — уважно простежте, щоб ваша дитина не наробила помилок при переписуванні. Неправильний образ слова запам’ятовується дитині й довго заважатиме правильному написанню. Навіть така, не дуже складна перевірка вправи теж дасть користь. Але цього, звичайно, недостатньо, якщо вже є прогалини у вивченні мови, і вчитель радить вам: «Пишіть з дитиною щодня невеличкі диктанти». Батьки звичайно питають, де їм брати тексти.

Диктанти. Способи диктування

Додому задана вправа. Виконати її треба обов’язково, то й використайте цю вправу як текст для диктанту. У вправі звичайно буває 12-14 речень. Можна продиктувати їх різними способами. Наприклад, перші двоє-троє речень диктуєте таким методом: прочитайте два-три рази речення повільно, виразно. Хай ваша дитина пояснить написання всіх важких слів, які зустрічаються в тексті. Особливу увагу зверніть на ті слова, в яких пропущені літери. У зв’язку з кожною з цих літер треба пригадати правило, за яким пишеться саме ця літера. Решту слів достатньо просто проказати по складах, якщо, звичайно, вони не викликають сумніву. Якщо ж дитина не знає, як пишеться те чи інше слово, постарайтеся разом з нею знайти в підручнику відповідне правило, а якщо не змогли відшукати, то що ж, завтра обов’язково треба запитати у вчительки, чому воно пишеться так, а не інакше.

Ось уже всі важкі для правопису слова з’ясовано. Тепер можна записувати вправу під диктовку (диктувати треба по двоє-троє слів). Тільки обов’язково добивайтеся, щоб ваша маленька дитина, записуючи слова, про себе вимовляла по складах. Це дуже добре допомагає запам’ятовувати їх: одночасно працюють всі види пам’яті — логічна (розуміє, чому пише саме так), слухова (чує те, що пише), зорова (бачить кожне слово) і моторна (водить при цьому рукою). Записали двоє-троє речень. Тепер продиктуйте дитині двоє-троє речень іншим способом. їх треба записати, про себе вимовляючи кожний склад і одночасно пояснюючи (до записування слова) правило, за яким пишеться це слово. До речі, таким чином дитина вдома потренується в тому самому коментованому письмі, яким тепер багато займаються на уроках мови. Це дуже важливо — уміти одночасно з письмом пояснювати правила, за якими пишеш. Власне, саме так і доводиться робити під час контрольного диктанту в школі.

Отже, ви вже застосували два способи диктування. Тепер спробуйте третій... Наступні двоє-троє речень просто продиктуйте. Нехай після записування цих речень дитина пояснить вам правопис усіх слів і розстановку усіх розділових знаків. Цей вид диктанту так і називається — «пояснювальний». Звичайно, він менш зручний, ніж перші два, тому що при такому способі диктування можуть виникнути помилки і потім їх доведеться виправляти. І все-таки ця робота дуже корисна.

Решту речень просто продиктуйте й подивіться, чи багато зроблено помилок. Ось ваш диктант і закінчений... Одночасно виконано домашнє завдання з мови. І у вашої дитини не буде відчуття даремно витраченого часу, вона не буде втомлюватися під час цих занять, бо обов’язково погодиться з тим, що вони потрібні їй однаково.

Звикнувши працювати з вами систематично, дитина неодмінно попросить про допомогу й тоді, коли доведеться готуватися до так званого розученого диктанту. Ви вже, мабуть, помітили, що вчителі мови інколи попереджують дітей, що той чи інший текст через два тижні буде продиктований їм на уроці як контрольний диктант. Ви, звичайно, розумієте, як корисно кілька разів продиктувати його дитині вдома. Але якщо вона вже навчена на гіркому досвіді і знає, що під час заняття ви стаєте роздратовані, гніваєтеся на неї, то, звичайно, постарається обійтися без вас, а отже, практично без підготовки до диктанту. Тим часом такі диктанти важливі: слово, правильно написане під час диктанту в класі, добре запам’ятовується.

Перекази

Систематичні заняття мовою обов’язково дадуть свої плоди: ваша дитина справді навчиться добре писати диктанти. Проте це не перший і не головний показник грамотності. Деякі діти зовсім непогано пишуть під диктовку, коли в них є можливість зосередитися тільки на тому, щоб правильно писати слова і ставити розділові знаки. Коли ж доводиться писати не під диктовку, а навіть відносно самостійно (наприклад, перекази, в яких запас слів певною мірою обмежений і визначений), відразу починаються помилки.

Чи можна зробити щось і в цьому відношенні? Можна, хоч, звичайно, важче і це вимагає додаткових затрат часу. Коли дитина пише переказ, ви не завжди спроможні перевірити її роботу, навіть відносно грамотності. Як же тут бути? По-перше, деякі слова обов’язково є в тексті, що ви використали для переказу, а по-друге, вам треба скористатися орфографічним словником. А як бути з пунктуацією? Звичайно, потрібно, щоб під час перевірки дитина обов’язково пояснила розстановку всіх розділових знаків. Але ж ви не знаєте, правильно вона говорить чи ні. Ось тут можна звернутися до вчителя і попросити його переглянути невеликі тексти переказів, які пише дитина вдома, скажімо, двічі на тиждень.

Знову ж таки, де брати тексти для цих переказів? Найкраще із шкільних підручників вашого сина чи доньки. Припустимо, на завтра задали вивчити якийсь параграф з ботаніки чи історії. Візьміть невеликий уривок з цього параграфа, прочитайте вголос повільно, бажано виразно, двічі, а дитина в спеціально відведеному зошиті (і обов’язково чисто, акуратно) напише те, що запам’ятала. Якщо ви почнете з невеликих уривків (слів 40) і поступово збільшуватимете їх, то, крім усього іншого, значно розвинете слухову пам’ять дитини.

Можна зробити інакше. Покажіть дитині те місце в параграфі (це може бути уривок з хрестоматії з літератури), за яким вона має написати переказ. Хай вона двічі уважно прочитає цей уривок про себе, потім згорне книжку і розкаже запам’ятоване.

У цьому розумінні надзвичайно корисне і теж зручне письмо напам’ять. Припустимо, в школі задали вивчити напам’ять вірш або якийсь прозаїчний уривок. Коли дитина відчує, що запам’ятала текст, нехай (знову ж дуже акуратно і, якщо це вірш, правильно розташовуючи рядки) напише його по пам’яті. Допоможіть потім звірити те, що вийшло, з оригіналом і обов’язково розберіться, чому допущені помилки. Якщо ви не зможете зробити це самі, зверніться за допомогою до вчителя. Він допоможе вам.

От бачите, як багато ви можете зробити, якщо серйозно захочете допомогти вашій дитині. Тільки не розраховуйте, що це буде «швидка допомога». Можливо, для досягнення помітних результатів вам буде потрібний рік (а може, й більше) щоденних занять. І якщо не відступите, якщо будете наполегливо добиватися свого — результати порадують.


Категорія: Батьки і діти | Додав: Nicolaj
Переглядів: 157 | Завантажень: 8 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017