Понеділок, 23.10.2017, 11:45
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Категорії розділу
Директор школи [340]
Заходи з охорони праці [4]
Інструкції з ОП [33]
Розроблені на основі сучасних нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Матеріал може бути використаний керівниками, посадовими особами, на яких покладено відповідальність за забезпечення здорових, нешкідливих і безпечних умов праці, вчителями з метою розробки діючих в навчальному закладі інструкцій.
Техніка безпеки учнів [49]
Посадові обов'язки [33]
Мої файли [2]
Література з ОП [20]
Екстрим [85]
Перша допомога [49]
Пам'ятки [16]
Пожежна безпека [20]
Батьки і діти [116]
Сценарії [94]
Законодавство [73]
Досвід України [26]
Уроки [425]
Діти [49]
Захист прав учителя [78]
Класний керівник [109]
Психологія [96]
Учитель [72]
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Батьки і діти

Хвалити чи не хвалити?
[ Викачати з сервера (34.5Kb) ] 03.05.2014, 13:49

ХВАЛІТЬ, ТА
НЕ ПЕРЕХВАЛІТЬ

Коли шкідливо?

Шкідливо, якщо хвалять дитину за те, що їй дається легко, за те, що їй дано самою природою. Похвала не за працю, не за зусилля, а всього лише за наявність здібності не дає нічого, що дійсно було би необхідно дитині для її розвитку. А зашкодити вона може, особливо при її повторенні. Повторення похвали без необхідності діє як наркотик: дитина звикає до неї й чекає її. Вона переймається почуттям своєї переваги над іншими, а якщо не привчена до праці, що реалізовує її здібності, то може не відбутися як особистість: егоцентризм повністю замкне її на собі, вона вся піде в очікування захоплення і похвал. Їх припинення викличе той хронічний дискомфорт, з якого народжуються заздрість, дріб'язкова образливість, ревнощі до чужого успіху, підозрілість і інші обтяжливі атрибути егоцентризму.

ЯК ПРАВИЛЬНО ХВАЛИТИ ДИТИНУ? ЧИ ЗАМИСЛЮВАЛИСЯ МИ НАД ЦИМ ПИТАННЯМ? ПОХВАЛА МОЖЕ БУТИ ЯК КОРИСНОЮ, ТАК І ПРИНЕСТИ ШКОДУ. ОСЬ ЩО ДУМАЮТЬ ПСИХОЛОГИ.

Удвічі шкідливо хвалити того, кому щось дається легко, ставлячи його в приклад тим, кому це ж дається важко, всупереч зусиллям. Лаючи одного і хвалячи іншого, нав'язуючи його як приклад першому, їх протиставляють один одному. Сам факт несправедливої оцінки зусилля, вірніше — замовчування, ігнорування його, важко травмує психіку дитини (і не лише дитини!). Це знижує спонукання до справи. А протиставлення не може викликати бажання «брати приклад» з того, кого несправедливо хвалять. Навпаки, воно тільки відштовхує їх один від одного, пригноблюючи одного і розбещуючи іншого. Протиставлення культивує нездорове суперництво, яке стимулює зовсім не старанність, а егоцентричні тенденції. Протиставленням можна викликати негативізм, відмову від тих видів діяльності, які не гарантують успіху.

Шкідливо, коли хвалять занадто часто, без всякої необхідності і нещиро. Це і знецінює похвалу, і привчає до дешевого успіху, і сприяє бездумному відношенню до того, що виходить від старших. Спостерігаючи за дітьми, за їх батьками, ви самі зможете побачити й інші негативні наслідки необдуманої похвали.

Коли корисно?

Для чого потрібна похвала дитині?

Для того, щоб надати їй упевненості в собі, якщо її не вистачає. Надати сили. Відновити втрачене емоційне благополуччя. Компенсувати завданого кимось збитку (будь-якого).. Дитині потрібний величезний запас оптимізму на все майбутнє життя. Призначення похвали — поповнити цей запас або компенсувати його втрату.

Серед стареньких прабабусь і прадідусів є багатомудрі вихователі, дуже чуйні до дії слова, : «Хвалить з розумом треба»!. І якщо ними помічена рідкісна та потрібна здібність у дитині, вони не приховають її від неї, дадуть їй зрозуміти, що обдарована. Але як! Думка про цінність відпущеного природою дару вселяється одночасно з думкою про відповідальність за цей дар, про серйозне до нього відношення: «Дар — він начебто дарма, а відпрацьовувати його — все життя.».

З якого боку не подивишся, дефіцитом серйозного, вдумливо-шанобливого відношення до дитини викликано багато мінусів в її розвитку, у тому числі й егоцентризм — той самий, який не проходить з часом і вростає в характер, по-різному спотворюючи його.

Один незаслужено захвалений і тому незносно пихатий, зарозуміл.

Інший — не за розмірами провини — публічно присоромлений, і тепер довгі роки він випробовує або потребу сховатися (отакий «егоцентризм навиворіт»), або напади пекучої ненависті до оточення, або ще що-небудь таке ж аномальне.

Третій, від природи стеничний (активний і сильний), не отримав змістовної спрямованості своєї творчої активності, і тепер грубо нав'язливий у своєму споживчому егоїзмі.

Четвертий, звично стоячи в кутку класу, знаходить статус блазня, але не такого, з якого міг би вийти хороший цирковий клоун,: у Юрія Нікуліна окрім таланту великого блазня був той рівень людської гідності, який викликає глибоку пошану, адекватну глибині цієї багатої особи і серйозного актора.

А кривляння з кутка на потіху класу, викликане потребою «компенсувати емоційну неповноцінність свого становища», стає — знову ж таки на довгі роки — одним з провідних штрихів психологічного портрета: в нім найжалюгідніший вид егоцентризму, який майже виключає самоповагу (а частенько і без «майже»).

П'ятий.. Десятий.. Варіантів егоцентризму, помножених на різні міри його патології, нескінченна множина…


Категорія: Батьки і діти | Додав: Nicolaj | Теги: дитина, Виховання, похвала
Переглядів: 213 | Завантажень: 73 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017