Понеділок, 25.09.2017, 13:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 12
Гостей: 12
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Батьки і діти

Вперше до дитячого садка
[ Викачати з сервера (45.5Kb) ] 04.09.2016, 16:38

Вперше до дитячого садка

Скільки разів у роздягальні дитячого садка вихователька брала на руки заплаканого малюка, а за дверима витирала сльози його мама. І це є цілком зрозумілим. Коли присвячуєш своє життя дитині, коли від самого її народження знаходишся поруч, коли її потреби ставиш вище за свої, віддавати до дитячого садка дуже складно.

Однак якщо малюка записали до групи, це означає, що найскладніший крок зроблено — мама прийняла не найлегше рішення у своєму житті: дитині потрібен дитячий садок!

Налаштування дорослих

Як відбуватиметься адаптація в малюка, багато в чому залежить від того, як налаштована мама, або бабуся, або тато, або няня — той дорослий, який приводить дитину в садок; як сім’я ставиться до того, що дитина пішла до дитячого садка. Адже почувши несхвальні вигуки бабусі «Дмитрику, там битимуть!», навряд чи малюк захоче відвідати загадкове приміщення під назвою «дитячий садок», де його ображатимуть, судячи з переконливої інтонації бабусі. Або якщо батько бурчить: «Я в дитинстві садок терпіти не міг! Мені там спати не давали!», малюк теж може запам’ятати не найкращі відгуки.

Отже, важливо, як налаштовані «домашні». Добре, якщо всі розповідають веселі і добрі історії про садок, щоб малюкові сподобалося і було цікаво поглянути, що ж там таке. І це перша порада, яку можна дати мамам.

Похід-розвідка

Друге, що було б добре зробити, до того як дитина піде в дитячий садок, — це здійснити похід-розвідку. Малятам потрібно чимало часу, щоб звикнути до нових людей і незнайомої території. Спочатку вихователь для дитини не вихователь, а незнайома тітка, до якої не дуже й хочеться йти, адже мама поки що поруч. Тому бажано мамам приходити на прогулянку в дитячий садок (якщо, звичайно, це не суперечить правилам закладу) ще до дня «Х»: покачатися на гойдалках, з’їхати з гірки, побудувати замок з піску. Найголовніше — це отримати позитивні емоції і запам’ятати, що дитячий садок — це весело.

Ще дещо важливе — це спілкування з вихователем. Добре, якщо, поки дитина копає траншею в піску, вона бачить, як вихователь спілкуєтеся з мамою, бачить її посмішку, бачить, що мама добре до неї ставиться і довіряє їй. Це великий крок назустріч.

Як бути без мами

Третє, що буває складно здолати відразу, — це бути без мами. Малюк, який звик, що мама завжди поруч, коли він засинає і просинається, коли гуляє і коли їсть. Якщо мама всюди його бере із собою — і до супермаркету за продуктами, і коли їде в гості до своєї подруги, і коли потрібно вирішити якісь свої дорослі питання. Усе це дає впевненість, що мама завжди буде поруч. І природно, коли дитину віддають у садок вихователеві, вона протестує, плаче і не хоче залишатися із чужою людиною, бо це суперечить тому, що було раніше. Так дитячий садок може стати найменш улюбленою територією, оскільки це єдине місце, де доводиться бути без мами.

Звідси випливає третя порада: малюкові потрібен позитивний досвід, коли він був без мами. Добре, якщо є бабуся або няня, яким можна залишити своє маля і втекти хоча б на годину у справах. А якщо немає? Допоможуть походи в гості, ігрові кімнати в супермаркетах, подруги, у яких теж є діти.

Чим зайнятися мамі

Четверте і дуже важливе — чим займатиметься мама, поки малюк у дитячому садку.

Коли виховуєш дитину, не замислюєшся над тим, чим зайнятися. Роботи безліч, ніколи навіть вдихнути і видихнути.

І ось перший день у дитячому садку, дитина пішла до групи, мама повернулася додому і... Тут раптом розумієш, що все твоє життя перекинулося догори ногами. Заходиш у квартиру, де тихо й порожньо. Не знаєш, чим зайнятися, тож з’являються різні сумні думки. Думаєш про те, що саме зараз діти сидять на стільчику чи одягаються на прогулянку. А тепер малюк у садку. «І як він там? Напевно, сумує без мене, так само як і я зараз без нього?!»

Такі думки забирають сили в мами, а малюк відчуває її емоції і теж починає переживати.

А тому четверта порада: важливо спланувати свій день. Якщо мама не виходить на роботу, вона має написати собі список справ, які слід зробити, поки малюк зайнятий своєю роботою в дитячому садку. Тоді ввечері буде що одне одному розповісти: скільки всього цікавого встигли зробити мама і її дитина впродовж дня.

Озвучуйте дитині хід дня

І п’яте, але не останнє за важливістю. Так само як і в дитини, у мами теж мають бути важливі справи. Вихователі чудово розуміють, навіщо потрібен дитячий садок; батьки теж розуміють, навіщо віддають туди малюка. Дорослим важливо, щоб дитина знаходилася в колективі однолітків, розвивалася, навчалася бути самостійною, добре розмовляти. Але всі ці аргументи незрозумілі дитині. Якщо поглянути на похід малюка до дитячого садка з його точки зору, то виходять суцільні недоліки, а не переваги. Віддали якійсь незнайомій тітці, довкола ще 15-20 таких самих дітлахів, які теж плачуть. Життя минає за якимсь незрозумілим розкладом, коли доводиться робити все те саме, що й решта, і ніхто не запитує, чого хочеться мені. На вулиці грати потрібно саме там, де говорить незнайома тітка. А якщо піти туди, куди хочеться, то тітка насварить. У групі дуже шумно, і не завжди зрозуміло, що потрібно робити зараз, і що буде потім. А намагаєшся запитати — тебе до ладу і не розуміють.

Погодьтеся, якийсь сюжет фільму жахів виходить! А тому хід дня потрібно озвучувати дитині. І найголовніше, щоб про це говорили батьки, коли йдуть вранці: «Поїси, погуляєш, поспиш, ще раз поїси, і на прогулянці я за тобою прийду». Це не означає, що малюк запам’ятає увесь перелік і викреслюватиме з нього те, що вже виконав. У цих словах найважливіше — це остання частина: «Я ЗА ТОБОЮ ПРИЙДУ!». Дитина має знати, чути, бути впевненою в одному: що б не трапилося, за ним обов’язково прийдуть. Для нас, дорослих, це цілком зрозуміла подія. А малюкові, весь світ якого змінюється, — ця фраза надає впевненості в тому, що все буде добре.

Насправді універсальних порад не буває. Скільки дітей, стільки і ситуацій. І адаптація в кожного відбувається по-своєму. Інколи мама плаче, переживає, а дитина швиденько перевзулася, кинула кудись убік «Бувай, мамо!» і біжить у групу до абсолютно незнайомих дітей. А буває і навпаки: дуже позитивно налаштована мама так радіє, що дитина йде в садок, передає її на руки вихователеві, а маля нестямно кричить: «Мамо! Не кидай мене! Мамо! Не йди!» Тут навіть у найсуворішої виховательки серце кров’ю обливається. І чому так буває? Не знаємо. Але знаємо точно одне — ви все зможете!


Використано поради від Тетяни Главацької

Категорія: Батьки і діти | Додав: Nicolaj
Переглядів: 148 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017