Неділя, 09.08.2020, 15:53
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Директор школи » Управління

Адаптація п’ятикласників
[ Викачати з сервера (104.5 Kb) ] 28.05.2019, 09:48
АДАПТАЦІЯ
П’ЯТИКЛАСНИКІВ

Автор: Т. В. Шульга

Подані матеріали можуть стати в пригоді заступнику директора та психологу як допоміжне джерело для проведення психолого-педагогічних семінарів або для самоосвіти педагогічних кадрів.

Матеріал також пропонується застосовувати під час проведення зустрічей з метою педагогічного інформування батьків п’ятикласників щодо умов успішної адаптації дітей до навчання в 5 класі та надання необхідного психолого-педагогічного супроводу з боку сім’ї та школи в цей період і надалі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Батьківські збори «П’ятикласники та їх адаптація до процесу навчання»
Про стан адаптації учнів 5 класу до навчання у школі II ступеня

Заняття 1. Адаптація

Мета: допомогти дітям успішно адаптуватися на етапі переходу від початкової школи до середньої.

План

1. Мотивація батьків до участі в заняттях.

  • Створення єдиного інформаційно-понятійного поля.

  • Дещо про використану літературу.

2. Лекційний блок. Шкільне дитинство й початок отроцтва.

  • Фізіологія молодшого підлітка.

  • Розвиток психічних процесів.

  • Готовність до навчання в середній ланці. Мотивація школярів.

  • Підготовка учнів до співпраці з новими вчителями.

Хід заняття

Давайте познайомимось (беджі для всіх батьків і вчителів).

Мотивація батьків до занять

Шановні батьки!

  • Якщо Ви бажаєте допомогти своїй дитині успішно подолати труднощі перехідного періоду від початкової школи до середньої ланки;

  • якщо Ви хочете допомогти вчитися з радістю й виробити вміння адаптуватися до швидкоплинних змін;

  • якщо Ви бажаєте розвинути в дитині кращі особистісні якості;

  • якщо Ви прагнете комфортних психологічних умов під час перебування в школі Вашої дитини;

  • якщо Вам хочеться краще пізнати тих, хто буде поряд з Вашою дитиною протягом найближчих семи років — учителів, різні шкільні служби, однокласників, які-буватимуть у Вашому домі;

  • якщо Ви прагнете зрозуміти дитячу фізіологію, навчальні здібності Вашої дитини, підтримати світ її захоплень, розумно збалансувати навчання й відпочинок;

  • якщо Ви прагнете бачити своє улюблене дитя завжди здоровим і радісним, навчити піклуватись про власне здоров’я;

  • якщо Ви бажаєте розширити можливості дитини шляхом її особистісного зростання;

  • якщо Ви хочете навчити свою дитину позитивно ставитися до життя, робити висновки з тимчасових труднощів, ставити перед собою високу мету й успішно досягати її...

Можна перерахувати ще кілька десятків мотивів з метою зацікавлення нашими заняттями, але коли Ваше серце відгукнулось принаймні на один з них, то батьківські зустрічі — це саме те, що Вам потрібно.

Дійсно, про все вищеназване мріє більшість із нас. Але перш за все, погодьтесь, самим треба поповнити власні знання з тим, щоб наша батьківська підтримка спиралась на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки. Тим більше що, за результатами опитування, значна частина з Вас зараз не відчувають стовідсоткової впевненості у спроможності надати допомогу власній дитині в період адаптації. Хоча частіше спостерігається ситуація, коли ми дещо перебільшуємо свої педагогічні здібності по відношенню до дитини, спираючись лише на власний досвід чи досвід своїх батьків («мене так виховували»).

Але зауважимо: стаючи батьками, ми автоматично не стаємо педагогами й вихователями (інакше навіщо потрібні були б педучилища і педінститути?).

Тож висновок напрошується сам: щоб допомогти своїм дітям, треба спочатку навчитись самому й виховати себе. Якщо ми Вас переконали, продовжимо.

Протягом наших зустрічей ми будемо оперувати термінами, поняттями, суть яких має бути зрозуміла кожному й трактуватись однозначно. Тобто під час спілкування буде створене єдине інформаційно-понятійне поле, а простіше — спільна мова.

У бесідах будуть використані як класична психолого-педагогічна література, так і публікації освітянської преси, а також книги вітчизняних і зарубіжних авторів — спеціалістів з позитивної трансформації мислення та теорій успіху.

Шкільне дитинство й початок отроцтва

Отже, наші діти перейшли з початкової школи до середньої. Змінюються умови навчання, які висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до ступеня сформованості в них певних навчальних знань, навчальних дій, до рівня розвитку довільності, здатності до саморегуляції тощо. Що ж характеризує особливості психічного, особистісного розвитку школяра на віковій межі 10-11 років?

Саме в цей період відбуваються суттєві зміни в психіці дитини. Засвоєння нових уявлень про навколишній світ перебудовує раніше сформовані життєві поняття дітей, а шкільне навчання сприяє розвиткові теоретичного мислення в доступних учням цього віку формах.

Завдяки розвитку нового рівня мислення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто, за словами Д. Ельконіна, «пам’ять стає мислячою, а сприйняття думаючим». Тому саме перебудова всієї пізнавальної сфери у зв’язку з розвитком теоретичного мислення становить основний зміст розумового розвитку в молодшому шкільному віці.

Відомо, що на початку підліткового віку навчальна діяльність втрачає своє пріоритетне значення в психічному розвитку учнів. Але попри все вона залишається основною діяльністю школярів, продовжує впливати на зміст і ступінь інтелектуальної та мотиваційної сфер особистості дитини.

За свідченням психологів, у цьому віці у зв’язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп діяльності, виконання певних видів робіт потребує більше часу.

Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це як наслідок може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, виникнення конфліктних ситуацій між однолітками та дорослими.

Резюме і спільні стратегії батьків і вчителів: спостерігайте за настроєм дитини, підтримуйте атмосферу доброзичливості, щирості, допомагайте раціонально розподіляти час на приготування уроків (режим дня).

Кілька слів про стосунки з однолітками, які у п’ятикласників набувають нової якості. Діти почали знайомитись, стверджуватись у новому колективі, почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям.

Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого — у формі осмислення вчинків однолітків та стосунків із ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою та особистісно значущою.

Резюме: оскільки це особистісно значуще для наших дітей, таким воно є і для нас, батьків. Саме те, як складаються стосунки з товаришами, більшою мірою впливає на емоційне самопочуття дитини, а не лише успіхи в навчанні й відносини з учителями.

Стратегія батьків: звертайте увагу на те, як складаються ділові й особистісні стосунки Вашої дитини з учнями класу, на емоції дитини під час розмови про клас, товаришів.

Саме те, як складаються стосунки з товаришами, більшою мірою впливає на емоційне самопочуття дитини, а не лише успіхи в навчанні й відносини з учителями.

Наступна вікова особливість. Суттєво змінюється характер самооцінки школярів. Звичні в молодших класах ситуації, коли самооцінка «інспірувалась» учителем на підставі результатів навчання, підлягають корегуванню й переоцінці іншими дітьми, причому до уваги беруться характеристики чи якості, які проявляються в навчанні.

Можна говорити про появу в цей перехідний період кризи самооцінки: від 4 до 5 класу різко зростає кількість негативних. Незадоволення собою в дітей цього віку розповсюджується не лише на відносно нову сферу життєдіяльності — спілкування з однокласниками, але й на навчальну діяльність, здавалося б, уже «освоєну» галузь.

Загострене критичне ставлення до себе актуалізує в молодших підлітків потребу в загальній позитивній оцінці своєї особистості в цілому, не залежно від конкретних результатів, іншими людьми, перш за все дорослими. І ось тут учасно й розумно діятимуть мама, тато, вчитель, підтримуючи дитину морально. А ця загострена потреба в подальшому стане основою сприятливого особистісного зростання.

Резюме: перехід від дитинства до отроцтва характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, викликаної зміною соціальної ситуації і зміною змісту внутрішньої позиції учня. На відміну від «класичної» підліткової кризи, вона поки що слабо виявлена в поведінці, в зовнішніх проявах. Але, зауважимо, тим і небезпечна, що її не видно.

Школярі, далеко не завжди усвідомлюють переживання, пов’язані з такими змінами, часто діти навіть не можуть сформулювати свої труднощі, проблеми, питання. В результаті виникає психологічна незахищеність.

Незадоволення собою, стосунками з іншими, критичність в оцінці результатів навчання — все це може стати стимулом до розвитку потреби в самовихованні, а може й негативно відбитися на самоповазі, викликаючи стреси й емоційну перенапругу, завадити формуванню особистості.

Стратегія батьків: розвивати рефлексивні вміння дітей дивитися на себе «збоку», допомагати у формуванні навичок самоконтролю та самооцінки.

Зустріч із новими вчителями

Поговоримо про складність адаптації до нових учителів. Те, що їх буде багато, не є саме по собі причиною труднощів. З початкової школи в дітей накопичений достатній досвід взаємодії з різними викладачами, що значною мірою знижує ефект новизни від зустрічі з педагогами середньої ланки. Однак останнім, як правило, потрібен певний час на те, щоб вивчити нових учнів відразу в кількох класах.

Якщо думка про дитину як про учня може скластися за три тижні (після проведення кількох письмових робіт), то думка про дитину як особистість складається у тривалому процесі спілкування, спостереження (і не лише на уроках, а частіше в неформальній обстановці).

Резюме: труднощі можуть бути викликані не кількістю педагогів. А перш за все невиправданими на початку очікуваннями дітей з приводу відносин, стилю спілкування з ними (а за їхніми плечима чотирирічний стереотип!) нових педагогів.

Щодо батьків. На відміну від початкової школи, батьки тепер отримуватимуть інформацію про своїх дітей від різних учителів, тому матимуть можливість співставити успіх у навчанні дитини, її поведінку на різних уроках, у різних ситуаціях шкільного життя.

Застереження батькам.

Якщо ви бачите погіршення в навчанні, контактах дитини, у жодному разі не пояснюйте це відразу недостатньою кваліфікацією (про що може судити лише адміністрація), неправильним ставленням викладачів, зокрема класного керівника.

До речі, не слід забувати й про різні стилі відносин з учнями вчителя початкової школи й середньої. Достатньо типова ситуація різних стилів.

Стратегія батьків: під час приватної бесіди спробуйте з’ясувати ситуацію, намітьте разом з класним керівником дії в подоланні проблеми. Не загострюйте стосунки, оскільки ваше негативне ставлення до вчителів чи інших батьків, у свою чергу, відіб’ється на ставленні дітей до школи, навчання, вчителів, і тим ускладнить протікання перехідного періоду.

Рекомендації заняття

Умови успішної адаптації учнів 5 класу

1. Основна діяльність школярів — навчальна. На початку підліткового віку вона втрачає пріоритетне значення у психічному розвитку дитини, але залишається суспільно значимою, впливає на інтелектуальну й емоційну сфери дитини.

Тому важливо підтримувати позитивну мотивацію до навчання, допомагати в навчанні, навчити дитину раціонально розподіляти час на приготування домашніх завдань.

2. Для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою стає сфера спілкування з однолітками.

Звертайте увагу на те, як складаються ділові й особисті стосунки Вашої дитини з однокласниками й класним колективом у цілому, на емоції дитини у ході розмови про клас, товаришів.

3. Перехід від дитинства до отроцтва характеризується психологічною незахищеністю, що виражається в незадоволенні собою, критичністю в оцінці результатів навчання.

Це може стати стимулом для самовиховання, а може негативно вплинути на самоповагу, викликаючи стреси й перенапругу. Розвивайте рефлексивні вміння учнів дивитися на себе «збоку», допомагайте у формуванні навичок самоконтролю і самооцінки.

4. Якщо Ви спостерігаєте погіршення у навчанні дитини, поговоріть з нею, а під час бесіди з класним керівником з’ясуйте ситуацію, разом намітьте дії в подоланні проблеми.

5. Будьте другом своїй дитині, розпитуйте частіше про шкільне життя. Цікавтесь думкою: «А як би ти вчинив на місці вчителя чи товариша?».

Заняття 2. Компетенції та інформація

План

1. Життєві компетенції людини у світлі інформатизації суспільства. Знання, уміння, навички чи компетентність? Вимоги до сучасної людини — інноваційної особистості.

2. Уміння працювати з інформацією.

3. Переваги книги над іншими джерелами інформації.

Хід заняття

Життєві компетенції

Моє заповітне бажання — передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити.

(В. Сухомлинський, лист до доньки)

Чи багато знайдеться батьків, які не підписалися б під цими словами видатного українського педагога?

Реалії XXI століття вкладають у поняття «уміння жити» свій осучаснений зміст. Хоча словосполучення «життєва мудрість» замінено на «життєві компетенції», постійним залишається прагнення педагогів і батьків допомогти дитині стати щасливою, знайти своє місце в житті.

Передусім визначимо значення слів, адже, за висловом Рене Декарта, «визначте значення слів — і ви позбавите людство від половини його хибних переконань».

Компетентність — синонім понять «поінформованість», «обізнаність», «досвідченість» (досвід — життєвий досвід — життєва мудрість), «авторитетність». Латинське слово (compete означає «відповідний», «узгоджений». Поставимо знак «=« між словами «компетентність» і «компетенція», оскільки в українській педагогіці майже не узгоджене адекватне розуміння цих термінів.

Резюме: отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Радою Європи визначено компетенції, пов’язані зі зростанням інформатизації суспільства. Це п’ять ключових компетенцій, які характеризують такі напрями:

1. Політична і соціальна. Здатність брати відповідальність в ухваленні групових рішень, розв’язувати конфлікти ненасильницьким шляхом.

2. Життєдіяльність у багатокультурному суспільстві. Контроль за виявом расизму, клімату нетолерантності (нетерпимості).

3. Володіння засобами усної і писемної комунікації. Володіння більш ніж однією мовою.

4. Інформаційна грамотність. Володіння інформаційними технологіями, розуміння суті їх застосування, сильних і слабких аспектів використання цих технологій.

5. Здатність учитися протягом усього активного життя як основа неперервного навчання в контексті професійного і соціального життя.

Загальнонавчальні вміння, навички й способи діяльності, якими має володіти випускник школи і які учені групують в блоки відповідних особистісних якостей, можна назвати вимогами до інноваційної особистості.

1. Пізнавальні якості (когнітивні) вміння відчувати навколишній світ, ставити запитання, відшукувати причини явищ, визначати своє розуміння або нерозуміння питання тощо.

2. Творчі якості (креативні) — натхненність, фантазія, гнучкість розуму; свобода думок, почуттів, рухів; прогностич— ність, критичність, наявність своєї думки тощо.

3. Оргдіяльнісні якості (методологічні) — здатність усвідомлення мети навчальної діяльності та вміння пояснити; вміння ставити мету й організувати її досягнення; здатність до рефлексивного мислення, самоаналізу й самооцінки тощо.

4. Комунікативні якості зумовлені необхідністю взаємодіяти з іншими людьми, з об’єктами навколишнього світу і його інформаційними потоками; вміння відшукувати, перетворювати і передавати інформацію, виконувати різні соціальні ролі в групі й колективі, використовувати сучасні телекомунікаційні технології (електронна пошта, Інтернет) тощо.

5. Світоглядні якості визначають емоційно-ціннісні установки учня, його здатність до самопізнання, вміння визначати своє місце і роль у навколишньому світі, в сім’ї, в колективі, в природі, в державі; національно-патріотичні та загальнолюдські спрямування особистості тощо.

Резюме: вищеназвані особистісні якості розвиваються в процесі життєдіяльності, але не самі по собі, а під впливом навчання й виховання.

Ці вимоги до особистості спираються на цілісне бачення учня як людини.

Уміння працювати з інформацією

1. Інформаційний потоп

Останні кілька десятиліть людину захопив колосальний потік інформації, часто суперечливої. Більшість сприймає її як загрозу своїй цілісності. І як захисна реакція виникає відповідна агресія.

В. Синельников наводить такі цифри. Швидкість пересування в порівнянні з 1900 роком зросла в 1000 разів, а швидкість передачі інформації — в 10 мільйонів разів. Постає питання: як вижити в цьому інформаційному потопі? І чи не той це потоп, який метафорично описано в Біблії?

Учені підрахували, що зростання інформації відбувається в логарифмічній залежності, а не в лінійній.

Лінійна залежність: 2-4-6-8-10-12.

Логарифмічна залежність: 2-4-8-16-32-64.

Причому в такій самій залежності зростає і швидкість подвоєння інформації. Усе це викликає потужний стрес і дезорієнтацію в непідготовлених людей. Виникає криза цінностей. І відбувається це зараз із величезною швидкістю. Знання накопичуються й змінюються.

Резюме: те, у що ми вірили ще рік тому, сьогодні може виглядати зовсім інакше.

З усього потоку інформації корисною виявляється 1-2 %. Решта — перевантажує психіку, створює стрес, перенапруженість.

Якщо в нас не буде чіткої системи прийому, обробки і дешифровки інформації, яка надходить до нас з навколишнього світу, то можна потонути в цьому інформаційному потоці. Що говорити про підлітка?!

Інформація і знання

Скільки б ви не читали книг, доки ви їх читаєте, ви ніколи не знаєте істини. Книга не несе знання, вона несе інформацію. Це просто зручний для сприйняття носій інформації, як дискета наприклад. Якщо вас ця інформація зацікавила, то впровадьте її у своє життя. Тоді ви будете знати.

(В. Синельников)

Знання — безпосереднє пізнання дійсності. Знати — значить випробовувати, переживати самому. Багато людей плутають ці два поняття: інформація і знання. Не розуміють значення слів. В. Синельников наводить для прикладу математику:

1 + 1 = 2.

Це знання чи інформація? Більшість помиляється!

Люди просто інформовані про те, що 1 + 1 = 2. Насправді, 1 + 1 може бути і 3, і 4, і 10. Дивлячись, у якій системі виконувати додавання. Наприклад, у живій природі при з’єднанні однієї самки і одного самця може бути 12 особин потомства. Виходить, що 1 + 1 = 14!

Якщо людині розповідати, як треба їздити на велосипеді, то вона навряд чи поїде. Необхідно знати, як це робиться. Саме тому, якщо людина колись навчилась їздити на велосипеді чи плавати, це знання залишається з нею на все життя.

Автор дає чітке розмежування понять, акцентуючи на тому, що інформація завжди поверхова, а знання — завжди глибокі. Це переживання, глибоке, чуттєве сприйняття світу. Можна знати дуже мало — і володіти собою, і бути господарем свого життя. І навпаки.

Резюме: інформація завжди поверхова, а знання — завжди глибокі.

Є люди, які надто інформовані, а ось налагодити, наприклад, своє особисте життя неспроможні. Їхні знання мертві. Є лише інформація. Відсутні справжні переживання почуттів.

Для чого ж потрібні книги й будь-яка інформація?

Вони виступають у ролі пізнавального знаку на нашому життєвому шляху. Якщо ми сприймемо пізнавальний знак на дорозі за істину, то так і залишимось стирчати біля нього усе своє життя. А значить, покинемо шлях. Так і книга — це шлях, знак, на шляху, підказка.

3. Стратегія сприйняття й переробки інформації.

У не підготовлених до зустрічі з великою кількістю інформації людей виникає стрес. Людині в сучасному світі просто необхідна спеціальна стратегія для того, щоб уникнути інформаційного перевантаження. Взаємодію людини з інформацією можна порівняти з процесом травлення (до речі, з їжею людина теж отримує певну інформацію про навколишній світ):

Споживання їжі

Переробка їжі

Засвоєння їжі

Звільнення від усього зайвого

Аналогічний процес роботи з інформацією

Споживання інформації

Переробка інформації

Засвоєння інформації

Звільнення від усього зайвого

Візьмемо процес споживання. Уявіть, що з вами буде, якщо ви почнете їсти все підряд у великій кількості. Ваш шлунок просто не справиться з цим. Тому перше, що необхідно зробити, — це обмежити доступ інформації, яка надходить.

Не поглинати все підряд без розбору, а пропускати через фільтр нової моделі мислення. Навіть тварина спочатку обнюхує, перш ніж з’їсти.

Другий принцип ефективної взаємодії з інформацією — це вміння її переробляти, опрацьовувати з метою засвоєння і відтворення в разі потреби. Учнів навчають складати план, тези прочитаного параграфа, статті підручника, робити тематичні виписки, писати конспект, готувати реферати, повідомлення, доповіді, будувати схеми, моделі, таблиці тощо.

Оскільки основним джерелом інформації для учнів 5-9 класів є книга, поговоримо про неї.

Переваги книги над іншими джерелами інформації.

Необхідно підтримувати в дитини думку про першочергову важливість книги не тільки для навчання. І не лише шкільного підручника, а книги художньої, довідкової, публіцистичної.

Справа в тому, що дослідниками доведений благотворний вплив друкованого слова на людину.

Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвиваються образне мислення і мовлення (а це комунікабельність), за які «відповідає» права півкуля головного мозку.

Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логічно-прагматичне мислення лівої півкулі мозку. За всієї своєї позитивності саме воно призвело людство до надмірної технократизації порівняно з духовністю, гуманністю тощо.

Один з відомих американських дослідників у книзі «Вітаміни для розуму» так визначав важливість читання: «Пропустіть обід, якщо потрібно, але не пропустіть книгу. Деякі люди читають так мало, що їх мозок атрофується. Тільки 3% людей в Америці мають бібліотечний абонемент. Справа не у вартості книги, справа в тому, скільки Вам буде коштувати, якщо Ви не прочитаєте її».

Інший світовий авторитет у галузі вивчення теорій успіху й особистих досягнень, Брайан Трейсі, стверджує, що розум людини багато в чому подібний до мускулатури й міцнішає по мірі використання:

«Точно так же, як для розвитку м'язів ви повинні відчувати навантаження, вам потрібно постійно працювати своїми розумовими м'язами, щоб розвивати і зміцнювати розум. Чим більше ви вчитеся, тим більше в стані вивчити. Адже в спорті точнісінько так само: чим інтенсивніше ви займаєтеся якимось видом, тим краще освоюєте його. Чим в більшою мірою ви присвятіть себе тому, щоб все життя вчитися, тим легше вам буде вивчати ще більше».

Безперервне навчання — ключ до успіху в XXI ст. Довічна навчання — це мінімальна вимога для успіху ... в будь-якій сфері діяльності. (Відчуваєте зв’язок із компетенціями й вимогами до особистості?)

Далі Брайан Трейсі дає одне з ключових правил, якого треба дотримуватися для навчання протягом життя. Перше правило: кожного дня принаймні 30-60 хвилин читати матеріали, які стосуються вашої сфери діяльності.

Для розуму читання — те саме, що і фізичні вправи для тіла. Читання кожного дня протягом години означатиме приблизно одну книгу на тиждень. За рік це становитиме 50 книг, що, у свою чергу, призведе до того, що за наступні 10 років ви прочитаєте 500 книг. Уже тільки цим ви досягнете значної переваги у своїй галузі.

Так ви перетворитесь у найкомпетентнішого, а в наш час це означає найвище оплачуваного фахівця вашої професії, і все завдяки тому, що кожного дня будете читати протягом години.

Резюме: читання книг окрім підручників дасть дітям перевагу над однолітками не лише в плані знань (пам’ятаємо: знання — це інформація, застосована на практиці). Багатолітня (7 років школи помножити на 40-50 книг на рік — це 280-350 книг) звичка читати виробить у дітей певні позитивні особистісні риси, а значить, допоможе набути необхідних компетенцій.

Стратегія батьків: Ви зараз маєте можливість розпочати разом із власною дитиною грандіозний експеримент (назвіть «гра», «програма» — як завгодно).

1. Кожного дня принаймні 30— 60 хвилин читати матеріали, які стосуються вашої сфери діяльності. Для розуму читання — те саме, що і фізичні вправи для тіла.

2. Визначтесь у кількості сторінок на день, посильних для вашої дитини.

3. Визначтесь із книгою, яку оберете для читання.

4. Приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок на день (можливо, це зробить сама дитина).

5. Заведіть зручного розміру календар, на якому дитина маркером відмічатиме періодичність читання (повірте, вона не пропустить жодного дня!).

6. Обов’язково підведіть підсумки такої цілеспрямованості через місяць, потім рідше, або після першої прочитаної книги.

Закріпіть ситуацію успіху дитини не лише похвалою, а й чимось суттєвим, матеріальним. (Наприклад, під час звичайної вечері оголосіть її святковою на честь особистого досягнення дитини: «Ми з татом раді за тебе і твої досягнення...») Бажано, щоб дитина отримала якусь нагороду…


Категорія: Управління | Додав: Nicolaj
Переглядів: 118 | Завантажень: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2020