Четвер, 16.08.2018, 10:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Діти

Дерева, кущі, лісові ягоди — лікарі
[ Викачати з сервера (48.5 Kb) ] 05.05.2018, 10:46

Дерева, кущі, лісові ягоди —
на варті здоров'я людини

Три тисячі років тому в Китаї вже лікували хворих чудодійними рослинами. Відомо, що на території Київської Русі ченці, які займалися зціленням хворих, використовували шипшину, звіробій, подорожник, горицвіт, чорнобиль, золототисячник та інші дари природи. У Західній Європі за використання лікарських трав спалювали на вогнищах.

Збираючи лікарські рослини, необхідно пам'ятати:

Правила збирання лікарських рослин.

  • Перш за все треба вміти відрізняти лікарські рослини від схожих нелікарських.

  • Треба знати, яка частина рослини має найбільше корисних речовин (листки, плоди, квіти, насіння, бруньки, кора, корені, кореневища, бульби).

  • Заготовляють лікарську сировину тоді, коли вона містить найбільшу кількість корисних речовин (для кожної рослини свої періоди збирання).

  • Сушать у затінку, зберігають у паперових пакетах у темному сухому місці.

  • Ніколи не збирай тих рослин, яких у твоїй місцевості обмаль. Не чіпай їх до повного дозрівання, а потім розсій на більшому просторі.

  • Не виривай рослини з корінням, бо така «заготівля» призводить до повного знищення рослин.

  • Не зривай повністю листя та квіти з однієї рослини.

  • Якщо у твоїй місцевості багато лікарських рослин, збирай їх так, щоб на ділянці у 4 квадратних метри залишалося не менш як 10 рослин цього виду.

Заборонено збирати лікарські рослини:

  • біля доріг з інтенсивним рухом автомашин, де у повітрі багато відпрацьованих газів;

  • на полях і біля них, де рослини обробляють різними отрутохімікатами;

  • поблизу нафтопроводів і заводів;

  • на звалищах і смітниках;

  • уздовж залізничних колій.

Дерева та кущі

Береза. Легенда розповідає, що у давні часи над сивим Дніпром жив молодий красень Доброслав. Одинак у матері. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. Пішов син воювати, серце материнське кров'ю обливалося, сльози туманили очі. Якось почула стара мати кінське іржання коло воріт. Осідланий, стояв без вершника кінь. Заплакала гірко мати, схилилась на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдови стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою. Від материнського доброго серця має береза багато цілющих ліків, її називають деревом чотирьох справ.

Перша — «світ осіяти», бо колись селянські хати освічувались березовою скіпкою.

Друга — «крик втихомирювати»: із бересту одержували дьоготь — чорну масляну пахучу рідину. Цим дьогтем змащували колеса возів і карет, щоб не рипіли і не пищали.

Третя — «хворих зцілювати»: березовий сік, березові бруньки, кора — добрі лікарські засоби.

Четверта — «дотримуватись чистоти». З березових гілочок роблять віники та мітли, а ще віники для лазні: березові листочки мають цілющі властивості.

Бузина. В середні віки ягодам бузини приписували чудодійну силу. Ось що розповідає старовинна книга з природознавства початку XVII століття. «Якось князь полював зі своїм почтом у лісі і відстав. Блукаючи, помітив хатину і зайшов до неї. Там він побачив сивого старого, який познайомив його зі своїми батьком та дідом — дуже древніми старими. Князь почав розпитувати, як їм вдалося досягти такого віку, і ті пояснили, що своїм довголіттям завдячують ягодам бузини, котрі їдять щосезону»

Не всім відомо, що ця рослина дуже корисна. Квіти її містять аскорбінову кислоту (вітамін С), викликають посилене виділення поту. Тому при простуді рекомендується пити чай, а настоями полоскати горло.

Квіти годяться і в їжу. Із свіжих пелюсток можна приготувати варення та бузиновий мед (сироп).

Верба. В народі кажуть: де срібліє вербиця, там здорова водиця.

Розповідають, що одна жінка вдень жила зі своєю родиною, а вночі перетворювалася на вербу. Якось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу. Разом із вербою померла й жінка. Тільки материнська любов продовжувала жити в деревині зрубаної рослини. Зроблена з неї колисочка колисала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то з гілок верби зробив собі сопілку, і вона розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати. Правду люди кажуть: не рубай вербу — накличеш біду.

Це дерево має лікувальні властивості. Відваром верби миють голову, щоб зняти головний біль. Вербою лікують ревматизм, збивають гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рану. Кора застосовується при розладах шлунку, простуді, захворюваннях шкіри.

Наші предки спостерігали ще одну властивість верби — бути природним фільтром всіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому воду для пиття завжди беруть у річці під вербою.

У селах люди в колодязі кладуть вербову дощечку. Такий вербовий кусник дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості, надаючи їй «вербного духу», що його утворюють смолисті речовини. «Вербний дух» люблять і бджоли. Перший узяток ранньої і теплої весни вони беруть із жовтих вербних сережок. Правда, вербовий мед менш корисний, ніж липовий або гречаний, проте з нього виходить найсмачніший медівник.

Калина. Калина — це рослинний оберіг України. З нею пов'язано багато обрядів, звичаїв. Вона найулюбленіша рослина нашого народу. Існує така легенда. Колись давно-давно в одному селі жила привітна ласкава дівчина. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти і переносила їх зі свого саду до лісу. У неї було таке добре та щире серце, що жодна стеблинка, жоден кущик не зів'яв.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. На курному шляху не росло ні кущика, ні деревця. От і надумалася дівчина щось там посадити. Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тоненьке стебельце і посадила край шляху. А щоб воно прийнялось, аж від своєї хати носила воду. І маленьке стебельце розрослось у великий крислатий кущ.

Іде якось шляхом подорожній. Присів, відпочив у холодку під кущем, усміхнувся і сказав: «Спасибі тим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало!». Тут увесь кущ від сну стрепенувся і враз укрився білим-білим цвітом. Дивиться перехожий — що ж далі буде? Обсипався цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують.

І дивно — в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. А кущ шепоче: «Це на згадку про добре Калинчине серце. А щоб люди про неї не забули, я візьму собі її ім'я».

Відтоді всі так і називають той кущ калиною.

З калини виготовляють желе, мармелад, варення. Чай з неї допоможе вилікувати кашель. Свіжі ж ягоди з медом та водою вживалися при серцевих захворюваннях, для покращення травлення, зниження тиску крові. Соком навіть очищали обличчя, щоб рум'янилося. В її плодах міститься цукор, каротин, вітамін С і Р.

Липа. У зеніті літа по дібровах розливається солодкий медовий запах. Зацвіла липа. Ось вона вся облита кремовим цвітом. Тисячі дрібних квіточок виділяють такий аромат, що його відчуєш і на значній віддалі.

Дзвенить дерево. То бджоли збирають нектар. Виявляється, що 6 тисяч років тому у Стародавньому Єгипті липовий мед вважався дуже цінним продуктом і лікувальним засобом. Здавна його цінували і в Київській Русі: торгували ним з Візантією, іншими країнами. Тільки збирали в ті часи мед дикі бджоли, які влаштовували свої житла у дуплах дерев, а бортники (була й така професія) знаходили їх, збирали заготовлений продукт і доставляли його на князівські двори.

Одна бджолина сім’я з кожної розквітлої липи може зібрати за день до 5 кг нектару, а за весь період цвітіння до — 50 кг.

Не тільки нектар цінується у квітах липи. Народні лікарі знають їх як чудодійний засіб від багатьох хвороб. Липовий чай «проганяє» простуду, збиває високу температуру, викликає посилене виділення поту. Ним лікують шлунок, кишечник, кашель, ангіну. А свіжий листок липи, коли його прикласти до скронь, втамовує головний біль.

У давнину липа людей ще й одягала. Селяни носили личаки (взуття), сплетені з липового лика. Лико — це кора дерева, яку обдирали з молоденьких липок, вимочували і плели личаки. Липа виділяє багато кисню і водночас затримує пил, поглинає отруйні речовини (свинець, продукти згорання бензину). В місті дерево живе не більше 60 років, а у лісі — не менше 300.

Шипшина. Є легенда й про неї. «Якось розгнівалась троянда на шипшину, звинуватила в тому, що вона затуляє їй сонце. Шипшина побачила, що тінь від неї, таки й справді, падає на квіти троянди. Стало їй боляче. І вона звернулась до матінки Покрови, щоб та їх розсадила.

Богиня рослинності вислухала шипшину і вирішила виконати прохання. А тоді прикрасила колюче тіло шипшини червоними ягідками, сказавши: «Ти будеш не тільки красивою, а й корисною, будеш завжди щедрою і доброю до людей. А колючки нехай лишаються з тобою. Краса не повинна бути безборонною. Листя, квіти та ягоди твої віками лікуватимуть людей!»

І справді, з шипшини роблять сиропи, що лікують запалення печінки і жовчного міхура. Настій із самої шкірочки плодів шипшини вживають при запаленні січового міхура, каменях і піску в нирках. Шипшина має багато вітамінів.

Лікують лісові ягоди

Брусниця. Кислуваті та приємні на смак вітамінні ягоди довго не псуються. Їх використовують при ревматизмі, хворобах кісток, бо вони «вимивають» відкладення солей, знижують температуру тіла.

У давнину у пивні невеликі барильця засипали свіжі ягоди брусниці, заливали сирою джерельною водою, отвір закривали і кидали бочку у криницю. Витягали її десь під Великдень і мали на свято не тільки здоровий вітамінний напій, але і «живі» ягоди, наче щойно зібрані. Брусниця не гниє і не псується довго, бо в ній багато такої речовини, яка вбиває мікроби.

Ожина. Народ визнає за ожиною велике лікувальне значення і лікує нею кишкові захворювання,недокрів'я, очищає кров.

В ягодах містяться вітаміни С, В, фосфор, мідь, залізо.

Суниця. «У тому домі, де їдять суниці та чорниці, лікареві робити нічого», — кажуть у народі. Наукова медицина рекомендує їсти ягоди суниці при хворобах нирок, печінки, шлункових захворюваннях. Суничний сезон триває 3-4 тижні. Суниць треба їсти так багато, щоб на третьому тижні вони вже набридли і ви примушували себе їх їсти.

Можна їсти самі ягоди, можна з молоком, вершками, сметаною, цукром. Особливо багато суниць повинні їсти діти. Суниця — не розкіш, це такий же необхідний для здоров'я продукт, як хліб, крупи, картопля.

Але не всі люди можуть безкарно їсти ці смачні ягоди, бо деяким організмам ягоди суниці шкодять. Це трапляється при такій хворобі, як алергія. Все тіло вкривається висипом, набряками, починається сверблячка, біль у животі, запаморочення, блювання. Люди, що страждають на алергію, і близько не повинні підходити до суниць. Для всіх інших це справжня аптечка вітамінів і здоров'я, що містить багато заліза.

Чорниця. Дуже смачна та цінна ягода. Здавна люди казали: «В сім'ях, де є діти, без чорниць не обійтися». Це одна з найпопулярніших народних лікарські рослин. Ягоди вживають при хворобах шлунку та кишечнику, проносах, для покращення зору. Ці прекрасні ягоди включають до раціону космонавтів.

А в суміші з ягодами лісової суниці це незамінний, надзвичайно вітамінізований, необхідний для здоров’я продукт харчування.

У м’якоті чорниці багато вітамінів А, С, В, є залізо. марганець.


Категорія: Діти | Додав: Nicolaj
Переглядів: 76 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018