Неділя, 28.05.2017, 22:15
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Діти

Усе про татуювання
[ Викачати з сервера (132.0Kb) ] 16.02.2016, 17:52

це має знати кожен

Усе про татуювання

У стародавні часи мати татуювання могли лише вожді, чаклуни й жерці. У наші дні це зробити може будь-яка людина. Що це — вид мистецтва чи, може, безглузде псування власного тіла та психіки? Говорять, що наносячи малюнок на тіло, знаходиш незмінного захисника, отримуєш оберіг, який не знімається. Інші ж заперечують, мовляв, «поганим» татуюванням можна й шрамів собі заробити, й невиліковну хворобу занести. Де тут міф, де реальність?

Татуювання — це зображення (малюнок) на шкірі людини та процедура його нанесення. Використовується як прикраса чи подання певної інформації у вигляді символів. Термін «тату» запозичений із полінезійської мови. На діалекті Таїті слово «татау» позначає — «та» — душа і «ату» — малюнок.

Татуювання — не просто симпатична прикраса, це те, що залишається на все життя. Вивести її, практично, неможливо. Тому перед тим як піти на цей відповідальний крок, потрібно добре подумати, це повинно бути свідомо. Багато людей вже в похилому віці дуже шкодують про те, що зробили в молодості, але час, як відомо, повернути назад неможливо...

Що заманює молодь у майстерні татуювання?

  1. Бажання виділитися.
  2. Цілком усвідомлена пристрасть до прикрашання тіла.
  3. Люди, які вірять у різні повір’я, прикмети, гороскопи — виколюють зодіакальні знаки та символи окультизму.
  4. Бажання проявити свою індивідуальність.
  5. Спосіб виходу з депресії.
  6. Деякі люди вважають, що «гарна» тату може змінити долю.
  7. Татуюванням можна закрити шрам або інший дефект шкіри.
  8. Залишити пам’ять про важливий період життя або близьку людину.
  9. Позначити, що ти — частина певної соціальної групи, ієрархії.

Історія виникнення татуювання

Спочатку татуюванням люди лише прикрашали власні тіла, тому якоїсь специфічної назви ця процедура не мала. У різноманітних суспільних групах це явище називали по-різному, часом, взагалі, не виділяючи татуювання як єдине та закінчене поняття.

У 1773 році відомий англійський мандрівник Джеймс Кук, звітуючися про свою навколосвітню подорож, вперше ввів слово «тату» в англійську мову. Але народи земної кулі спочатку, взагалі, не сприйняли це, а потім почали називати татуюванням різні речі. Коли вже всі все-таки зійшлися на одному трактуванні даного поняття, це був уже 1856 рік. Тоді татуювання вперше згадалося у «Словнику медицини», який був підготовлений бельгійцем П’єром Ністеном. Потім Еміль Літтре ввів його у «Великий словник французької мови».

Саме ж мистецтво татуювання було практично в усіх епохах, майже в усіх народах. Не дивлячись на те, що бум, пов’язаний із тату, виник тільки кілька десятків років тому, історія його сягає аж... Льодовикового періоду! Тоді малюнки на тілі служили й прикрасою, і знаком племені, роду, тотема, відображали належність до певної групи, наприклад, воїнів, або положення в сім’ї, як у японських народностей. Під час полювання деякі спеціально наносили тату, щоб замаскуватися. І, звичайно, багато хто наділяв натільні візерунки магічною силою. Європейці та слов’яни просто прикрашали татуюванням своє тіло. Але через вплив християнства «розфарбовані» люди надовго стали «ізгоями» (приблизно до XIII ст.).

Найбільш прадавніми татуюваннями вважаються ті, що були знайдені при розкопках єгипетських пірамід в Гізі. Муміям близько чотирьох тисяч років, але малюнки на висохлій шкірі ще добре видно! Прадавні єгиптяни також поважали це мистецтво. Вони вели торгівлю з Персією, Грецією, Критом і навчили тамтешніх жителів татуюванню.

Найбільший розквіт культура тату одержала в Японії, де й дотепер поважають «розфарбованих». Саме майстри з країни Сонця Хонсю, Хоккайдо й Сикозу — вперше почали малювати... тривимірні зображення! До цього татуювання мали вигляд в основному орнаментів та плоских фігур. Японці ж стали зображувати об’ємних кольорових міфічних тварин.

У Північну Америку мистецтво татуювання «припливло» через Берингову затоку, разом із чукчами, які дружили з індіанцями (які тоді жили в Америці). Вони ж передали це мистецтво в Центральну й Південну Америку. Також є версія, що про татуювання американцям розповіли полінезійці. Але це дуже сумнівно, бо навряд чи вони могли подолати відстань у 2000 км, щоб перетнути Тихий океан... Індіанці для того, щоб отримати татуювання, мали обов’язково відноситися до «вищих» ланок суспільства.

Полінезійці наносили малюнки на тіло у вигляді страшних масок. Вони вірили, що це викликає у ворогів панічний жах.

Зображення під назвою Моко — хитрі сплетені візерунки — носили племена Майори з Нової Зеландії. Воїни, які бажали бути похованими з почестями, та ще щоб їхню голову зберегли як реліквію, обов’язково мали зробити Моко, інакше тіло після загибелі увійде в безперервний процес смерті-життя й послужить їжею для тварин. Також такі тату служили замість сьогоднішнього підпису або печатки.

Жінки японського племені Айну «розповідали», хто їхні чоловіки й скільки в них дітей за допомогою візерунків на щоках, губах та віях.

Племена Дмак з острова Борнео вірили, що в їхньому раї Апое — Кезио усе обертається протилежністю. Тому їхні тату були темного кольору, вірячи, що після смерті це темне стане світлим й висвітлить їм шлях крізь прірву між землею й Апое — Кезио.

У Європі про татуювання (сам процес) довідалися завдяки вищезгаданому мореплавцеві Джеймсу Куку. У 1769 році він привіз із собою із мандрівок полінезійця, тіло якого майже повністю було в татуюванні. Інші джерела стверджують, що мистецтво тату в Європу прийшло з Австралії, з острова Самоа. Спочатку татуювання собі робили лише європейська знать.

Сьогодні татуювання — звичайна річ, щось на кшталт нової спідниці або нафарбованим очам. Але якщо спідницю можна зняти, макіяж стерти, то від татуювання так просто не позбутися.

Найцікавіші позначення татуювань:

1) «Signum» і «stigma» — ці слова відомі з літератури Стародавнього Риму.

2) «Stygmat» — зустрічається в Біблії, виданій Лютером в 1534 році.

3) «Grafism» — зустрічається у Джовані Казанови.

4) «Hieroglif» — так писав у «Весіллі Фігаро» П.О. Бомарше.

5) «Знак», «відбиток» — зустрічаються в романі «Знедолені люди» Віктора Гюго.

6) «Piquage», що означає «вирізаний малюнок» — французький термін, автором якого є маркіз Л. де Монкальм, особисто знайомий із звичаями тодішніх індіанців Канади.

7) «Розфарбований» або «відмічений пунктиром» — так позначали татуйованих на європейському континенті.

8) «Prikschildern» або «stechmalen», що в перекладі означає «малювання наколювання» — так процес татуювання називали в Голландії.

9) «Punctures» і «punctation» — так нарікали мистецтво тату англійці.

10) «Pintados» — називали татуювання іспанці.

Техніка татуювання

Людство ніколи не стояло на місті, воно завжди еволюціонувало. У ногу з ним йшли й технології, зокрема й татуювання. Кістяну голку використовували давні індійці. Пізніше шкіру прошивали пофарбованою ниткою.

З давніх часів відомі такі види нанесення малюнків на шкіру: шрамування, рубцювання, припалювання, нанесення тавра розпеченим залізом.

У японському клані «Якудза» досі використовуються з цією метою бамбукові палички. Також є відомості про те, як татуювалися полінезійці. Спочатку на шкірі малювали ескіз. Потім художник вмочував прикріплений до палички акулячий зуб у фарбу. Й за допомогою маленького дерев’яного молоточка вганяв його прямо під шкіру, «ідучи» за контуром нанесеного малюнка. При цьому, звичайно, утворювалися невеличкі ранки, які заліковувалися маслом чи іншими засобами, що спиняли кровотечу. Все це тривало декілька днів! Адже мова йшла не тільки про дуже хворобливу й затяжну процедуру наколювання. Необхідно було також зупинити кровотечу, а потім треба було пройти першу стадію лікування. Крім того, гнійники могли частково зруйнувати пророблену роботу. Під час створення шедевру, людині навіть призначалася спеціальна дієта!

На рубежі XX століття в Європі та Америці попит на цей вид мистецтва досяг свого апогею. Саме тоді з’явився машинний спосіб татуювання. Уколи голками робилися механічно, як у швейних машинках. Все інше проводилося вручну. Автоматизація, звичайно, прискорила саму процедуру. Якщо раніше, коли тату робили власноруч, треба було чекати результатів кілька днів, то тепер для цього потрібно було лише кілька хвилин чи годин.

У наші дні існує кілька способів нанесення татуювання:

1) Голка, кінець якої обмотаний ниткою, або спеціально зробленою для цього так званою «пишнею» — інструмент для нанесення татуювання. Він виготовляється з канцелярської скріпки, кріпильної скоби від учнівського зошита або дроту, які заточуються об стіни або підлогу. Голку вмочують у туш, швидкими колючими рухами вганяють під шкіру. Потім малюнок ретушується.

2) Береться спеціальний шаблон — це шматок твердої гуми з голками, які налаштовують під необхідний малюнок. Змочуючи його в туші, прикладають до необхідного місця на тілі, й сильним ляпанцем убивають у тіло.

3) Обладнання на основі електричної або механічної бритви.

4) Лезо з барвником, яким надрізають контур малюнка.

5) Фірмовий апарат для нанесення татуювань. Це машинки невеликого розміру, з долоню. Досить важкі. Вони бувають двох видів:

♦ Роторні. Обертальні рухи перетворюються в зворотно-поступальні. Практично, немає вібрації. При роботі з цими машинками, потрібно повертатися до однієї і тієї ж ділянки шкіри по кілька разів — щоб результат був якісніший.

♦ Індукційні. Засновані на принципі впливу індукційного поля. У них є така функція: можна поставити кілька голок, тобто одночасно працювати з пігментами різного кольору. Відповідно, татуювання буде нанесено швидше.

Всі апарати для тату практично не відрізняються. Принцип у всіх один і той же — проколювання голкою з наступним занесенням під шкірний покров фарби. Якщо робота дрібна, наприклад, при перманентному макіяжі — майстри користуються роторною машинкою. Якщо обсяг роботи великий, об’ємний — краще, звичайно, індукційною. Як барвник використовується спеціальна туш. У цьому випадку можна гарантувати стерильність процедури, оскільки використовуються одноразові голки. Іншу техніку використовують не дуже професійні майстри, до яких краще не звертатися, бо вони можуть занести інфекцію чи зробити шрами на все життя.

Фарба

Важливим фактором також є пігменти. Вони складаються з фарби (органічні й неорганічні речовини природного походження, наприклад, умбра, сієнна, охра, ультрамарин, сажа тощо) й основи, яка фарбу перетворює на матеріал (жири, спирт, сорбітол, вода). Пігменти можуть бути рідкими або кремоподібними. Найбільш відомі фірми-виробники пігментів: «Милленіум МОМ», «Куро Сумі», «Таленз», «Інтенз», «Стар Брайз», «Міккі Шарпз», «Прецижн», «Етернал» тощо. Змішувати барвники від різних виробників не варто.

Яким чином виконується татуювання?

Спочатку на папері робиться ескіз (за бажанням, можна принести свій, але деталі треба узгодити із фахівцем). Треба обговорити розмір, форму. На вибрану частину тіла накладається спеціальна копірка, розміром А-4. Майстер бере спеціальну машинку, до якої приєднується голка. Малюнок переноситься на тіло. Погоджується особливості татуювання, деталі, ціна.

Після того як малюнок нанесли на тіло, це місце змащується вазеліном: для того щоб фарба, потрапляючи на шкіру, не розтікалася, й чітко проступили контури, які обводяться однією лінією. Потім все витирається й починається безпосередньо нанесення пігментів (фарби, якими робиться тату-малюнок). Голочка проколює верхній шар шкіри і вприскує туди фарби.

Час нанесення тату залежить від розміру та складності малюнка. Чорно-біле зображення розміром із сірникову коробку майстер буде робити приблизно від 40 хвилин до години. Якщо «замаскувати» всю спину — процедура триватиме майже тиждень, по 4 години на день.

Після закінчення роботи треба обробити місце нанесення татуювання антисептиками. Перемотати бинтом. Після процедури потрібно ще кілька днів самому обробляти «рану». Робити це можна різними антисептиками, наприклад, настойкою календули. Тільки треба бути акуратним із перекисом водню: не можна прикладати ватку надовго (загортати у бинт) до місця татуювання, бо може піти хімічна реакція і якісь пігменти можуть стертися, випаруватися тощо. Потім покрити маззю загоювального характеру, наприклад, «Біоміеоль», «Рятувальник», «Бора-плюс» тощо. Протерти знову ваткою, щоб у шкіри був доступ до повітря, до кисню.

Значення зображень татуювання

Акула — хитрість, жорстокість.

Метелик — легкість, грація, відродження, прагнення до нового.

Вовк — доблесть і хоробрість.

Ворон — мудрість, прихованість.

Око — вічне життя, самоспоглядання.

Голуб — ніжність, чистота і любов.

Грифон (голова орла, тіло лева) — сила духу, терпіння.

Дельфін — вірність і дотепність, свобода, задоволення.

Дракон — прагнення до влади, небажання бути на самоті.

Жук-скарабей — символ сонця і працьовитості.

Журавель — справедливість і довголіття, милосердна душа.

Зірка — світло, що сяє у темряві.

Змія — мудрість і сила.

Кішка — одночасно і ніжність, і лукавство.

Крокодил — господар всього і вся, безстрашний, сильний і хитрий.

Хрест — символ вищих сакральних цінностей: життя, безсмертя, звертання до Бога.

Лев — сила духу, влада, могутність.

Леопард — жорстокість, доблесть, агресія, лють і могутність.

Кажан — уособлення ночі і темних сил.

Лотос — символ чистоти.

Ведмідь — сила і незалежність.

Меч (кинджал) — помста, смерть, жертва.

Орел — безстрашність, швидкість, висота.

Орхідея — жіночність, безтурботність.

Олень — символ справедливості і сили.

Павук — прихованість і працьовитість, хитрість, жорстокість.

Півонії — багатство, любов і честь.

Бджола — працьовитість, порядок, ощадливість, мудрість.

Троянда — символ прихованого потенціалу.

Серце — любов, милосердя, пристрасть.

Скорпіон — насильство, ненависть, помста.

Скорпіон і квітка — символ кохання, довгого подружнього життя.

Тигр — сила, лють, царська гідність, м’якість і кровожерливість, владність і лють, чуттєвість і пристрасть.

Фенікс — символ безсмертя, самопожертви.

Хризантеми — комфорт, стійкість, рішучість (Японія).

Квітка — жіночність, ніжність, спокій.

Череп — небезпека, смерть, руйнування.

Черепаха — довголіття, спокій.

Негативні сторони татуювання

1. Існують протипоказання.

Робити тату неможливо у випадках, коли людина:

  • страждає якимись шкірними захворюваннями;
  • у стані алкогольного сп’яніння;
  • застуджена;
  • почуває, що в неї підвищена температура тіла;
  • помітила загострення в себе якого-небудь хронічного захворювання;
  • спостерігається в психіатра або психічно неврівноважена;
  • не досягла 18 років.

2. Болісність процедури.

Татуювання — процедура досить болісна, але не смертельна. Відчуття такі, немов вищипують по одній волосиночці, тільки дуже швидко. Або як при електрофорезі. Тобто, легке поколювання. Досить болючий тільки перший контур, і ще хвилина роботи після. Потім шкіра починає звикати. Відбувається так звана природна анестезія, коли організм виробляє ендорфіни — гормони щастя — які й знімають неприємні відчуття. Боляче в тих місцях, де підвищена чутливість. Тобто, в усіх ділянках шкіри, близьких до кісточок, на долоньках та внутрішній стороні стопи.

Знову ж таки багато залежить від майстра. Якщо він дуже глибоко «вколе» — буде шрам, запалення. Тому що частинки фарби потрапляють у м’язову тканину, вона починає відторгати сторонні тіла. Якщо, навпаки, на «мілководді» попрацювати — частина зображення з верхнім шаром епідермісу зійде. В обох випадках триматися картинка не буде. Є певна глибина проколу, при якій фарба потрапляє у шкіру і залишається там назавжди.

Пам’ятайте, больовий поріг у кожної людини різний. 80% клієнтів очікують набагато більшого болю, ніж є насправді.

3. Вірогідність занесення інфекції.

Робити татуювання може тільки грамотний майстер — професіонал своєї справи. У протилежному випадку, під шкіру можна занести жахливі інфекції, які, якщо повезе, можна вилікувати дуже дорогими засобами й триватимете це дуже довго, а в гіршому випадку — на все життя можна залишитися хворою людиною.

Щоб не занесли інфекцію, попросіть одноразову голку і наконечник (або модуль). Вони обов’язково повинні бути в закритій, запаяній упаковці. Також майстер повинен дати контейнер із пігментом (виглядає як тюбик для одноразової ін’єкції). Там буквально пара крапель фарби. Обрізав, видавив і викинув.

Подивіться, в якому стані кабінет. Чи немає якогось сміття, речей, які не відносяться до самої процедури. Чи дотримано елементарних правил гігієни.

Майстер перед процедурою повинен одягнути рукавички. Частини машинки, які знімаються, завчасно дезінфікуються і стерилізуються. Сама машина й електричні дроти упаковуються в одноразові пакети. Все це виключає ризик захворювання різними інфекціями, а їх чимало. Можна заразитися гепатитами, хламідіозом та іншими венеричними чи грибковими захворюваннями. Захворіти можна навіть на СНІД, тому що відбувається безпосередній контакт із кров’ю.

Інфекції, які можна занести при татуюванні:

♦ Гепатити А, В, С — це інфекційні захворювання, які призводять до розкладання печінки, чи, взагалі, не виліковуються.

♦ СНІД (синдром набутого імунного дефіциту ) — це остання стадія BIJI-інфекції, при якій імунна система не функціонує. Як наслідок — можна померти від банальної застуди. Не виліковується.

Стилі татуювання

Розподіл сучасних татуювань на стилі дуже умовний. Важко виділити конкретні рамки — часом один стиль перекликається з іншим, доповнює його. Постійно народжуються нові. Крім того, є дуже багато тату, які взагалі не можна віднести до жодного стилю, настільки вони оригінальні, самобутні. Розкажемо про основні стилі татуювання.

Традиційний стиль

Малюнки робляться на різних частинах тіла й виконуються, як правило, без тіней, із невеликою кількістю кольорів, контурів. Традиційний стиль з’явився в Америці в післявоєнні роки. Тоді тату вперше сприйнялося як мода. На відміну від сьогодення, у той час головним була просто наявність малюнка на тілі, а не його несхожість на інші.

До речі, татуювання, зроблені в традиційній манері, існують і зараз, але вони модифікувалися й придбали інший зміст. Зараз традиційний стиль змінив своє значення й виступає як кітчевий. Сюжети тату зараз схожі на ті, які робили в минулому столітті моряки. Це серця, троянди, кинджали, змії, якорі, русалки, кораблі — примітивні зображення з мінімальною різноманітністю сюжетів.

Японське татуювання

У Японії мистецтво татуювання має дуже багату історію. Знайдені археологами глиняні статуетки, що зображують людей з ознаками штучно нанесених на шкірі візерунків, датуються V ст. до н.е. Вважається, що цю звичку до прикрашення японці перейняли від прадавніх мешканців Японського архіпелагу — айнів.

У той час татуювання носило ритуальний характер. Потім певний візерунок на тілі був ознакою приналежності людини до тієї чи іншої соціальної групи.

До кінця XVI століття татуювання було лише елементом декоративності. Користувалися ним представники низів — ремісники, пожежники, професійні гравці, якудзи.

У другій половині XVIII століття китайський роман «Суйкоден» про пригоди 108 воїнів, що об’єдналися в розбійницьку зграю, став дуже популярним у Японії. Його видали з прекрасними ілюстраціями художників Хокусая й Кунієси. Китайські шляхетні розбійники були зображені... татуйованими! Це й породило нову моду — іредзумі — копіювання прикрас того чи іншого героя «Суйкоден».

З того часу в Японії розквітло мистецтво татуювання. Сюжети для зображення малюнків на тілі, брали з буддійської іконографії. Полюбляли фігури тигрів, драконів, риб та квітів.

Кельтський стиль

Це малюнки, які мають дизайн стилізованих предметів побуту та казок. Дуже відома так звана «плетінка». Вона була розповсюджена по всій території Євразії ще з прадавніх часів. Але кельтська культура завжди мала свої особливості — барвисті орнаменти (вузли й плетиво). Вони доволі прості у виконанні, але дуже красиво виглядають на тілі. Тому кельтський стиль популярний і в наші дні.

Крім орнаментів, прихильники цього стилю також полюбляють зображення дивних тварин — часто, нереальних та вигаданих.

Ритуальні татуювання

Найскладніший і загадковий тип тату. Справа в тому, що ритуальні тату не призначені для сторонніх очей. Це знаки для богів. Такі татуювання покликані забезпечити захист і заступництво вищих сил. Це своєрідний пропуск на небо, знак причетності людини до магічної сили. Найголовніше — правильно розташувати обрані символи на тілі. І не дай бог помилитися із знаком чи місцем його розташування... У цьому випадку людина приречена на вічні страждання.

Сьогодні цей стиль татуювання — рідкість. Численні хрести, східні символи та інші езотеричні символи на тілі — просто данина моді. Тому в наш час можна зустріти дикі, на перший погляд, переплетіння магічних елементів. Наприклад, православний хрест із сатанинською пентаграмою.

Татуювання-обереги

Вважається, що татуювання — де оберіг на все життя, який ніколи не можна зняти. Такі зображення повинні захищати власника від всього поганого, нещасних випадків. Татуювань-оберегів існує дуже багато. Так би мовити, на всі випадки життя.

Комерційне татуювання

Наноситься заради грошей. За старих часів використовувалася цирковими артистами, що подорожували з різноманітними виставами. Сьогодні люди наносять на тіло логотипи різних фірм. Це називається бренд нейм тату. Наносять в основному «імена» відомих фірм: «Харлей Девідсон», «Джек Деніелс», «Дюрекс», «Найк», «Мерседес», «Феррарі».

Кланове татуювання

У багатьох випадках тату виступає як знак причетності до певного клану або соціальної групи. Наприклад, китайські гангстерські «тріади», японська мафія «якудзи». У кожному елементі такого малюнка зашифрований глибокий зміст. Тямуща людина може довідатися за татуюванням всю інформацію про людину: назву клану, його посаду тощо. Неприпустиме наколювання не того знаку — за це можуть і вбити.

Багато футбольних фанатів виколюють емблему свого улюбленого клубу, демонструючи таким чином вірність своїй команді.

Трайбл

Абстрактне плетіння із чорних або синіх загострених ліній, фігур. Часто покривають усе тіло. Складаючись у певний візерунок, означають тотемне божество, шаманський оберіг чи розповідають історію життя людини, його роду.

Хай-тек

Стиль, народжений у XX столітті. Його основа — єднання людини й машини, природи й високих технологій. Яскравим прикладом даного напряму можуть служити татуювання, на яких можна побачити зображення різних залізних деталей, неземні образи.

Селтік

База — старовинні європейські орнаменти чи стилізовані під старовину візерунки (язичницькі, кельтські, слов’янські, скіфські, єгипетські, візантійські, індійські).

Стара школа

Традиційний стиль татуювань Європи та Америки, історія якого починається з кінця IX століття. Найбільш поширеними в цьому напрямі є такі малюнки, як череп, серце, стрічки, ангели, хрести, вогонь, квіти, якорі. Для зображення цих елементів користуються яскравими фарбами. Контур роблять жирним та чорним.

Нова школа

З’явився в середині 80-х років минулого століття. Це яскраві фарби та малюнки, досить схожі з графіті. В основному малюють персонажів із різноманітних коміксів та мультфільмів (невід’ємна частина молодіжної субкультури).

Чорне й сіре

Даний напрям відрізняється від інших тим, що для нього характерно виконання татуювання за допомогою сірої і чорної фарби. Використовують багато різноманітних тонів та напівтонів.

Орієнтал

Стиль татуювань Сходу. Найбільш часто зустрічаються зображення квітів, слонів, драконів, ієрогліфів, тигрів.

Реалізм

Один із найбільш складних за технікою виконання стилів. Його основа — перенесення зображення з фотографії чи портрета. Часто на тілі малюють фото близької людини, поп чи рок зірки. Особливістю даного напряму є точність.

Хекс-знаки

Шаманська символіка. Таке татуювання зазвичай роблять ті люди, які хочуть захистити себе від чогось поганого, або наблизити виконання заповітного бажання. Відрізняються такі зображення складністю і витіюватістю візерунка, використанням язичницьких символів, наповнених особливим змістом.

В Україні найчастіше замовляють собі татуювання у вигляді ієрогліфів, тобто віддають перевагу японському та орієнтальному стилям. Також є розподіл на суто жіночі вподобання, а саме: метелики, ельфи, квіти, колібрі. Перевага віддається більш вітіюватим малюнкам. Тобто, дівчата полюбляють традиційний, кельтський стилі та зображувати хекс-знаки. Але є й суто чоловічі тату. Це, насамперед, вовки, тигри, скорпіони. Що цілком зрозуміло, адже справжній хлопець поважає силу, міць, хоробрість тощо, що й означають такі малюнки. Що стосується стилів, то сильна стать віддає перевагу трайблу та селтіку, бо лінії там більш конкретні, прямі та зрозумілі.

Альтернативи звичайному татуювання

Перманентний макіяж

Популярний так званий перманентний макіяж — нанесення мікропігментів безпосередньо на обличчя людини: губи, брови, вії й «мушка». Інша назва цієї процедури — косметичний татуаж.

Завдяки винаходу американського косметолога О’Рейлі, який у 1880 році придумав електричну машинку для створення тату, людство навчилося «наколювати» різноманітні малюнки. А потім почався процес підлаштовування цієї технології під перманентний макіяж.

Плюси Мінуси
З’явилися спеціальні тонкі голки (не так боляче робити ) Можна занести інфекцію
Абсолютно безпечні фарбувальні речовини Алергічні реакції на пігменти або наркоз
Високошвидкісні машинки для виконання малюнків Шрами, що залишаються назавжди
Витрати на косметику зводяться до мінімуму Не можна робити перманентний макіяж, якщо шкіра має схильність до гіперпігментації

Тимчасове тату

Такого поняття, як тимчасове татуювання — немає. Є татуювання фарбами, які використовуються для косметичного татуажу. Вистачає, приблизно, на 1-5 років.

Татуювання хною

З’явилося в Африці і є традиційною формою боді-арту. «Тримається» 3-5 років. Все залежить від типу шкіри, загального стану здоров’я, способу життя тощо.

У деяких салонах, щоб одержати різні відтінки, у хну додають різноманітні барвники. При попаданні на шкіру вони можуть викликати алергійні реакції. Відомі випадки, коли татуювання, виконане хною, було причиною виникнення екземи.

Біотатуювання

Наноситься за допомогою різних відтінків хни: від блідо-рожевого до темно-коричневого. Фарба в’їдається у верхній шар шкіри й тримається, приблизно, тиждень-два. Можливі також тимчасові тату, коли фарба, а також хна наносяться не під шкіру, а на поверхню й згодом злущується.

Перекладна картинка

На аркушах нанесено спеціальними фарбами малюнок. Прикладається до шкіри — там і залишається. «Живе» таке зображення не більше двох тижнів.

Татуювання маркерами

Малюнок наноситься на шкіру за допомогою маркерів. Вони тримаються всього кілька днів, їх наносять без допомоги голок, тому ризик занесення інфекцій скорочується, проте залишається небезпека алергійних реакцій.

Комбіноване татуювання

Останнім часом стало модним робити комбіноване татуювання. Техніка нанесення полягає в наступному: частина татуювання наколюється звичайним способом, а частина — шрамуванням (невеликі надрізи, які робляться скальпелем), або скарифікацією (нанесення рубців).

Видалення татуювання

Статистика мовчить про те, коли саме люди приходять до рішення вивести татуїровку. Декому зображення починає муляти око вже на другий день після процедури, інших починає злити через 50 років.

Найпоширеніші мотиви виведення тату:

— набридло;
— невдало нанесене або нанесене не на те місце, на яке б хотілося;
— заважає взаєминам із коханою людиною;
— перешкоджає кар’єрі, просуванню по службі;
— з’явилися діти й немає бажання пояснювати, звідки татуювання;
— це для маленьких, несолідно тощо.

Так все ж таки, як відбувається процес видалення татуювання? Спочатку, хотілося б сказати, що це дуже складно, дорого й ненадійно. У будь-якому випадку виводити краще в косметичних салонах або клініках. Роблять це лікарі-косметологи або дерматологи за допомогою лазера або фрезерування. При цих процедурах знімаються верхні шари шкіри. Потрібно пройти, мінімум, 7-10 сеансів. Коштує це набагато дорожче, ніж сама процедура татуювання.

Є «майстри», які беруться вирішувати цю проблему підручними засобами. Зустрічається кілька варіантів, наприклад:

♦ «Забити молоком». Беруть даний продукт, заливають у ту ж саму машинку, якою роблять татуїровку і впорскують під шкіру.

♦ «Залити під колір тіла». Беруть пігменти, близькі до кольору шкіри. Впорскують в епідерміс. Спочатку, практично, нічого не видно. Через місяць-два знову вилазять контури зображення. Адже є такий закон: світліша фарба не перебиває більш темну. Крім того, що зображення знову з’явиться, так ще й збоку додадуться сірі розмитості.

♦ «Обмотати м’ясом дохлого горобця». Чому беруть тушку цієї бідної пташки — незрозуміло. Кладуть колишнього горобчика на татуїровку, перемотують бинтом. Носять якийсь час, воно починає гнити — відбувається хімічна реакція, при якій нібито виводяться пігменти зі шкіри.

♦ «Залити марганцівкою». Беруть сильний розчин. Заливають місце татуїровки, щільно замотують бинтом. Марганцівка виїдає малюнок. Іноді розчин може дійти мало не до кісток...

♦ Кавер-ап. Поверх виведеного зображення можна нанести нове. Ця процедура називається кавер-ап. Можна навести контури, що були до цього, тільки взяти більш насичену фарбу. Якщо наносять нове зображення, тут все залежить від того, наскільки якісно вивели стару татуїровку. Якщо погано, можуть залишитись контури попереднього зображення, повністю перекривши нове.

Загалом, усе це небезпечно не тільки для здоров’я, але й для життя. І все одно вивести повністю татуїровку не вийде. Залишаться цятки, розмитості. А якщо робив безграмотний майстер, то ще й шрами.

Цікаві факти про тату

♦ Тіло шотландця Тома Леппарда покрито татуюванням на 99,2%, зображаючи плями леопарда, причому весь простір між темними плямами зайнято татуюванням шафраново-жовтого кольору.

♦ Англієць Уїлфред Харді покрив 96% поверхні свого тіла, зробивши татуювання і на внутрішній поверхні щік, язика, ясен та брів.

♦ Найбільш «розмальованою» серед жінок є канадська актриса Крістін Колорфул: 95% поверхні її тіла покрито татуюваннями. Для цього їй знадобилось 10 років.

♦ У Біблії є пряма заборона татуювань. Цитуємо 28 вірш 19 глави книги Левіта: «Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому, і не наколюйте на собі письмен». Християнська церква ставиться до цього явища негативно.

Музеї татуювання

Музеї тату представлені майже в усьому світі, в тому числі і в Україні. Ми розкажемо вам про кілька найбільш цікавих.

У Японії організовано музей татуювання, який виставляє татуйованих бродяг, в яких заздалегідь купують шкіру. За певну плату, продавець власної шкіри заповідає продаж її музею після своєї смерті. Експозиція музею поповнюється безперервно.

У 1995 році в Амстердамі відкрився музей тату. Всередині — безліч експонатів, які «розповідають» про історію тату різних народів, починаючи з первісних племен і народів, закінчуючи сьогоденням. Також там зібрані різноманітні світлини, негативи, каталоги із зображеннями татуїровок, які робилися за останні п’ятдесят років.

У бібліотеці музею зібрано багато експонатів і матеріалів з історії, подана інформація щодо стилів та напрямів тату. Кожного року музей відвідує майже 23 000 людей.

Широко відомий Інститут дерматології та патології в Лейпцизі, у якому зібрано колекцію татуйованої людської шкіри!

Найбільшу колекцію в середині минулого століття зібрав професор Фукуші — викладач факультету патології університету в Токіо. Зразки зберігаються в залах анатомічного музею Токійського університету.

У Британії є Музей історії татуювання, заснований у серпні 1983 року. З 1975 року почався збір експонатів. Тут представлені унікальні експонати. Наприклад, набір Самоа, ручні інструменти, зроблені ще з кісток різноманітних тварин і ще чимало японських ручних інструментів, які належали Хорі Йоші III.

У штаті Каліфорнія є дуже цікавий Трикутниковий тату-музей. Він був заснований у 1986 р. Тут можна побачити портрети Маорі з Нової Зеландії — починаючи з традиційних моко 1800-х років. Ви знайдете там експонати різних культур з усього світу. Але, найцікавіше, в музеї представлені різноманітні тату-інструменти — починаючи з ручних, закінчуючи сучасними машинками.


Категорія: Діти | Додав: Nicolaj
Переглядів: 380 | Завантажень: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017