Вівторок, 28.03.2017, 21:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Досвід України » Біологія

Проблемно-евристична задача як складова міжпредметних зв’язків
[ Викачати з сервера (456.5Kb) ] 11.01.2012, 20:56
Проблемно-евристична задача як складова
міжпредметних зв’язків
у розвивально-модульній системі


Автор Сергій Васильович ЛАГОДЮК

(Біографія)

Радість відкриття, здивування перед істиною,
здобутою власними силами, дає людині самоутвердження,
переживання гордості, поваги до самої себе.
В. О. Сухомлинський

Досвід формувався у пошуковій лабораторії членів обласної творчої групи вчителів біології, співавторів методичних розробок під назвою: «Запровадження 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів» та у шкільній творчій групі вчителів-предметників природничо-математичного циклу: «Впровадження нових технологій навчання і вимірювання рівня навченості», що працювала в контексті розв’язання проблеми школи: «Використання передового педагогічного досвіду з питань діагностики пізнавальної діяльності учнів і подолання формалізму в оцінюванні рівня навченості».

Актуальність та шляхи реалізації
інтегрованого комплексу знань

Важливим завданням змісту освіти на теперішньому етапі є формування в учнів сучасного світогляду. Цілісний погляд на світ, його сучасна картина потребує інтегрованого комплексу знань. В еволюції науки та спряженої з нею освіти на перше місце поперемінно виходили то спеціалізація, то універсалізація. Кінець другого тисячоліття знаменувався пріоритетом останньої. Тому цінними для майбутнього спеціаліста, професіонала є не знання самі по собі (школярі та випускники забезпечені ними достатньою мірою), а вміння їх застосовувати, володіти їхньою оціночною вартістю (тобто, розуміти достовірність інформації та її відносну значимість). Цьому сприяють міжпредметні зв’язки. Передумовою їх реалізації є інтеграція в науці і практиці — міжиауковий синтез, гібридизація, де на перетині дисциплін виникають нові молоді науки, як от: біофізика, біохімія, математична лінгвістика, біокібернетика, семіотика, аксіологія, евристика, ергономіка та інші.

Разом з тим, реалізація програми навіть на достатньому (конструктивному) рівні компетентності потребує від учня вміння самостійно застосовувати знання на практиці та зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію. А для досягнення наступного, високого (творчого), рівня, який характеризується засвоєнням не лише суттєвих ознак поняття, але і його зв’язків з іншими, узагальненими поняттями та здатністю їх використовувати і в знайомих, і у нестандартних ситуаціях, учень повинен виявляти особливі творчі здібності, оцінювати життєві явища і факти, вміти самостійно здобувати знання, переконливо аргументувати особисту життєву позицію. У вищенаведених критеріях зримо проступає необхідність міжпредметних зв’язків.

Але адекватний спосіб засвоєння знань — творчий, не репродуктивний. У спробі створити інтегрований курс природознавства поставлена превентивна мета: посилення інтересу, підвищення теоретичного та наукового рівнів навчання, вдосконалення вміння скористатись знаннями, «відчути» їх самому, навчитись визначати порівняльну цінність (оціночне ставлення до знань). Для цього пропонується комплексне (не епізодичне) використання евристичних задач, міжциклових зв’язків і світоглядних проблем. Підбір даних задач потребує не тільки міжпредметного бачення, а й творчого, неінертного, нестандартного мислення. Відповідь, часто вражаюча, неочікувана — не на поверхні, точніше не там, де сподіваєшся її знайти. Це питання із заковикою, «хитре», для любознавців та ерудитів; часто оригінальне, «сяюче» та рідкісне; потребує коломбівської (Пітера Фалька) спостережливості і вдумливості; шерлокхолмівське, одним словом, задача-люксус, екстраординарна. Такі захоплюючі, інколи винахідницькі, питання-проблеми — справжні ласощі для кмітливих.

Технологія

Суть застосування модульно-розвивальної системи можна пояснити так: людський культурний досвід — це система, оформлена у вигляді понять, категорій, законів, алгоритмів, технологій, ідей, концепцій, переконань тощо. Але повчальним цей досвід стає лише тоді, коли розгортається перед учнем як драма пошуку гармонії та істини, і учень сам залучається до цього пошуку. Якщо це так, то, включившись у пізнавальний процес, учень і вчитель немов знову і знову програють драму становлення людського досвіду. А мистецтво компонування драматичного дійства визначається таким чином: експозиція та зав’язка — виникнення конфлікту; перипетії — ланцюг конфліктних ситуацій; кульмінація — поворот у конфлікті, переломний момент; розв’язка — сприйняття по-новому, переоцінка подій, ідей.

Крім вищеописаного навчально-предметного змісту, методично-засобовий — передбачає дві фази.

Перша — проблемно-предметна (мистецька дія) включає:

а) установчо-мотиваційний (цільовий) міні-модуль, в якому спонукається до діалогу, зацікавлюється учнівство;

б) змістово-пошуковий — входження у коло проблем, план вивчення, пошукова діяльність;

в) контрольно-смисловий мистецький акт — складається із системи завдань, що мають на меті перевірити рівень засвоєння здобутої інформації, розуміння навчального матеріалу, його осмислення.

Друга — ціннісно-регуляційна фаза функціонування навчального модуля складається з:

а) адаптивно-перетворчого блоку, де проводиться корекція знань;

б) системно-узагальнюючого блоку, що містить систему тестів, побудованих за принципом контрольно-змістового модуля, які забезпечують швидку перевірку великого обсягу знань;

в) контрольно-рефлексивного блоку, суть якого у творчому звіті — це твір на вільну тему, авторський міні-підручник тощо.

Евристична задача як проблема,
її комплексне використання

Проблемний підхід до здійснення міжпредметних зв’язків та задач викладено у книзі В. Н. Максимової «Міжпредметні зв’язки у навчально-виховному процесі сучасної школи». Міжпредметні зв’язки можливі на рівні передачі готових знань. Але... в юнацькому віці потреба звести різноманітність конкретних фактів до небагатьох загальних та регулятивних принципів — надвисока. Особливості мислення, інтересів, позиції у цьому віці створюють сенситивні передумови активного, часто стихійного включення в установлення міжпредметних зв’язків. «Проблема простору і часу. Замкнутість. Антисвіт. Походження Землі. Виникнення життя. Штучний синтез білку. Біокібернетика-біороботи. Генна інженерія. Збереження середовища...» — ось неповний перелік комплексних проблем. Міжпредметні зв’язки в цьому контексті можна розглядати і як джерело постановки проблем, і як засіб розкриття діалектичного взаємозв’язку речей та явищ (М. І. Махмутов), і як шлях створення проблемних ситуацій (В. Н. Максимова).

Творчим кредом учителя стало переконання дидактів, що активним засвоєння буде тоді, коли з самого початку нове представлене у вигляді задачі. Тоді учень це сприймає як ціль. Навчальна задача вирізняється тим, що її ціль і результат направлені на зміну самого об’єкта, на оволодіння ним певними способами дій. Потім відбувається процес трансформації навчальної (дидактичної) задачі в пізнавальну, і заключене в ній протиріччя між відомим та невідомим стає рушійною силою розумового пошуку в свідомій діяльності учня. Виникає потреба рішення пізнавального протиріччя — так зміщується мотив навчальної діяльності на ціль пізнавальних дій.

Міжпредметні зв’язки та проблемний підхід — взаємозв’язані. Протиріччя між предметом засвоєння знань і необхідність їх застосування у вивченні іншого предмета потребує пошукових дій, а самостійна робота учня по здійсненню міжпредметних зв’язків має в собі елемент проблемності. Проблемний підхід до здійснення міжпредметних зв’язків (В. К. Паламарчук) — це висування комплексних проблем і їх послідовне розв’язання з допомогою міжпредметних задач.

З кожної теми навчального курсу біології здійснено підбір міжпредметних задач загальним обсягом більше восьмисот, тобто по чотири-п’ять задач для вибору на кожен урок від шостого по одинадцятий класи. Крім цього, використання математичних аналогій (біоніка), хімічних рівнянь, гносеологічних законів та принципів потребують досконалого володіння формами пропедевтики та ґрунтовного психологічного забезпечення дидактичної лабораторії педагога.

Приділяю посилену увагу навчанню учнів складати опорний і структурований конспекти, опорний малюнок, піктограмне відображення матеріалу і, зрештою, створенню власного міні-підручника — як вінця набутих навиків. Логічні прийоми, що посилюють продуктивність запам’ятовування, а також ефективні методи брейнстормінгу, застосовані в розумних межах, підвищують результативність навчання.

У світлі розв’язання проблеми «Розвиток евристичного мислення на уроках біології», — крім узвичаєних класичних — застосовую специфічні методики. Так, тема «Генетика» подається з основами, точніше, з елементами теорії ймовірності та комбінаторики. Для цього на початку її вивчення пропоную ряд задач із суміжних дисциплін математичного циклу.

Такий підхід допомагає учням скласти уявлення про генетику не тільки як про чисто абстрактну науку, а й оволодіти її практичним компонентом у випадках індивідуального прогнозування. Підібрано типи біологічних задач з тем «Дихання», «Кровообіг», «Опорно-рухова система» (8 клас) і «Біоенергетика», «Екологія» (11 клас) таким чином, що одним із критеріїв знання теми служить уміння розв’язувати задачі.

Відомо, що колективні форми — основа ефективного використання міжпредметних зв’язків. Групова робота учнів з різним рівнем знань корелюється так: середні — здатні відтворити знання з різних предметів, учні з високо розвинутими пізнавальними силами вміють узагальнювати ці знання. Таким чином вчителем досягається можливий успіх кожного. А успіх — найважливіший побудник активності та інтересу до діяльності. Інтенсивний обмін між учасниками закріплює їхні ділові й міжособові стосунки. Вчитель навчає вихованців ділитися своїми знаннями з іншими.

Одночасно з груповими методами роботи багато працюю з обдарованими дітьми за власною авторською програмою, курую як науковий керівник підготування і захист молодими талантами їхніх учнівських наукових робіт на конкурси Малої академії наук.

Висновки

Застосування вчителем комплексу проблемного навчання, міжпредметних зв’язків, евристичної діяльності, пошуково-блокової (модульної) системи, бригадних методів, оригінальних задач поряд з чуйним індивідуальним підходом забезпечують високу результативність роботи, сприяє виникненню зацікавленості та становленню самостійного мислення молоді. Наріжним каменем моєї роботи є спонукання до творчого пошуку та взаємокорисної співпраці. Використання міжпредметних завдань потребують від кожного вчителя багатосторонніх знань. Сподіваюсь, пропонований мною досвід заслуговує на статус новаторського. Не виключено, що дана метода позитивно впливає на поліпшення результатів навчальної діяльності школярів і з інших дисциплін, сприяє формуванню всесторонньо розвинутих особистостей.

Невирішеним питанням залишається відсутність і підручника інтегрованого курсу дисциплін природничого циклу, і міністерського посібника-задачника на кшталт: «Біологія для кмітливих» чи «Природознавство ерудита»,або «Коефіцієнт оригінальності інтелекту винахідника-натураліста» тощо.

Проблемою залишається і вимушене користування учителем російськомовною літературою для додаткового опрацювання при роботі в класах з поглибленим вивченням біології.

Надалі активно сприятиму подальшому опублікуванню так званого міжпредметного задачника. Працюватиму спільно з учнями над новими темами наукових робіт. На базі вищеописаної творчої лабораторії створена творча міська група, яка продовжує роботу з вдосконалення і раціоналізації ідеї-проблеми міжпредметного інтегрованого підходу.

Використана література

1. В. Адріанов. Біологія (Розв’язування задач з генетики). — К.: «Либідь», 1995.

2. С. Аліханян, А. Акіф’єв, Л. Чернін. Загальна генетика.

3. Л. Атраментова, І. Карнацевич. Збірник задач з генетики: Все для підготовки до вступного іспиту. — X.: Торгсінг, 2004. — 112 с.

4. І. Варна. М. Барна. Збірник задач і розв’язків з біології. Ч. І, Ч. II. — Тернопіль: Мандрівець, 1996.

5. К. Вилли, В. Детье. Биология (Биологические процессы и законы). -М.: Мир, 1974.

6. І. Гахман та ін. Теорія ймовірності і математична статистика. — К.: Вища школа, 1988.

7. Б. Гниденко, А. Хинчин. Элементарное вступление в теорию вероятности. — М.: Наука, 1982.

8. В. Гоцький. Генетика: Підручник для студ. спец, вищих навч. закл. — 2-е вид., випр. та доп. — Одеса: Астропринт, 2002. — 712 с.

9. В. Ильченко. Перекрёстки физики, химии и биологии. — М.: Просвещение, 1986.

10. I. Коваленко, Б. Гніденко. Теорія вірогідності. — К.: Вища школа, 1990.

11. О. Лановенко. Розв’язування задач з генетики // Ж. Біологія і хімія в школі, 2004. — № 5. — С. 20-24.

12. О. Литвиненко. Генетика (Збірник задач). — К.: Вища школа, 1987.

13. Я. Лопушанський. Біофізичний словник. — Львів: Ліга-Прес, 2003. — 272 с.

14. В. Сачков. Вероятностные методы в комбинаторном анализе. М.: Наука, 1978.

15. Є. Сидоров. Структурований конспект, питання екзаменатора. Л.: Вища школа, 1995.

16. А. Слесарев. Биология с основами генетики. М.: Медицина, 1970.

17. С. Стрельчук, С. Демідов та інші. Генетика з основами селекції. — К.: Фітосоціоцентр, 2000. — 292 с.

18. Біологія. (Навчальний посібник). За редакцією та перекладом з російської В. Мотузного. К.: Вища школа, 1995.

Додаток

Елементи теорії ймовірності, статистики, комбінаторики
у вивченні генетичних закономірностей
(Фрагменти творчої роботи)

Преамбула

Лімітуючим фактором глибокого оволодіння генетичним матеріалом є відсутність розуміння вірогіднісного характеру (на відміну від детерміністського) природничих процесів.

Акцент на міжпредметні зв’язки, а також на озброєння біології математичним апаратом, дозволяє сформувати бачення ймовірнісної картини світу — сучасний світогляд.

Головний напрям освіти поки що у стані передбачення. Це інтегрований курс (біології, хімії, фізики, географії), який міг би у темі Генетика» ґрунтуватися на нижченаведених розробках.

Альтернативні уявлення методів обчислення
шансів на генетичному матеріалі





Результат можна перевірити, використавши решітку Пеннета. А формула (4) полегшить рішення задач майбутнього, коли впритул підійдемо до вивчення ознак, які залежать не від 1-го, 2-х, а від десятка генів (Адже, якщо вірити генетикам, таких ознак — більшість).

Висновки

Невиправдане перенесення дисциплін «Комбінаторика», «Теорія ймовірності» (на якій, до речі, ґрунтується теорія ігор, бо що є доступнішим від гри для дітей і дорослих) в програму предметів математичного циклу аж насамкінець заключного класу відчутно збіднило розвиваючий потенціал освіти. Як прихильник освітянського кредо «запаленого факела» в противагу «наповненої чаші» — відчув потребу заглибитись у дані теми і використовувати їх як для класів математичного профілю, так і для класів з поглибленим вивченням біології. Формули (3), (За), (4) — власні надбання, якими готовий ділитися.


Перлини Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008», Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2008


Категорія: Біологія | Додав: Nicolaj
Переглядів: 1719 | Завантажень: 169 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017