Неділя, 24.09.2017, 15:57
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Досвід України » Початкові класи

Формування комунікативно-функціональної компетенції
[ Викачати з сервера (379.5Kb) ] 16.12.2011, 17:19
Формування комунікативно-функціональної компетенції
молодших школярів на основі говоріння
як виду мовленнєвої діяльності

Автор досвіду Людмила Іванівна СВІНЦІЦЬКА

(Біографія)

Найбільша в світі розкіш — це людське спілкування.

Антуан де Сент-Екзюпері

Душевний скарб, арфа людського серця, глибинність думки, розмаїття почуттів — рідне слово. Вжите в нормативному шляхетному мовленні, слово може об’єднувати, бути мудрим оберегом, твердинею і розрадою...

П’ятий рік я працюю над розв’язанням проблеми «Формування комунікативно-функціональної компетенції молодших школярів на основі говоріння як виду мовленнєвої діяльності». Провідна ідея моєї діяльності — серед компетенцій, які покликана формувати школа, чільне місце посідає комунікативна. Адже вона необхідна кожній людині, незалежно від національності, віку, професії. Рівень культури, сформований у сім’ї та початковій школі, є основою для формування і розвитку особистості впродовж усього життя.

Велику увагу розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів приділяли та приділяють відомі науковці та педагоги. Зокрема, JI. С. Виготський зазначав, що цінність діалогічної конструкції у її природності щодо емоцій, жестів, коротких та швидких відповідей, а монологічної — у художній забарвленості, лексичному, синтаксичному збагаченні, вияві особистого бачення. М. С. Вашуленком визначено етапи породження зв’язного висловлювання. «Мовна особистість, — підкреслює М. С. Вашуленко, — це людина, яку розглядаємо з точки зору її готовності виконувати мовленнєві дії, той, хто привласнює мову, для того мова є мовленням. Мовна особистість характеризується не лише тим, що вона знає про мову, а й тим, як вона її може використовувати».

Сучасний зміст початкової мовної освіти, визначений Державним стандартом, виокреслює провідною, з чотирьох визначених, мовленнєву лінію. Такий підхід аргументує актуальність навчання спілкуванню з акцентом на формування мовленнєвих, зокрема комунікативних, умінь учнів, яке ускладнене через:

— бідність мовлення учнів та низькою культурою спілкування на фоні багатства і краси української мови;

— недостатність використання материнської мови, малих фольклорних жанрів у розвитку навичок говоріння малюка;

— обмеженість родинного спілкування з дитиною;

— домінування мовлення вчителя на уроках;

— заміну живого спілкування з дитиною ЗМІ та інформаційними технологіями.

Методологічною основою мого досвіду є реалізація мовного кодексу, який заповідав В. О. Сухомлинський: формування вже зі шкільної лави мовної особистості з високою емоційно-мовленнєвою культурою.

Переконана, розвиток мовної особистості може забезпечити тільки комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови, який передбачає співвідношення різних видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання, письма.

Організовую комунікативно-діяльнісне навчання на основі принципів:

— системності;

— індивідуалізації;

— співробітництва;

— комунікативної спрямованості;

— мовленнєво-розумової активності;

— послідовності;

— функціональності;

— перспективності;

— модернізації мовної освіти на основі компетентнісного підходу.

Пріоритетними напрямками моєї педагогічної діяльності є:

— застосування інноваційних технологій;

— пошук раціональних шляхів сприяння розвитку дитини;

— формування в учнів умінь практично застосовувати набуті знання;

— використання традицій народної педагогіки;

— співпраця з батьками;

— співпраця з педагогами школи, міста.

З метою оптимізації педагогічної діяльності я розробила програму дослідження (додаток 1), склала дидактичну характеристику говоріння (додаток 2).

Моя практика розвитку говоріння учнів початкових класів засвідчує, що ефективною та перспективною є теорія мовленнєвої діяльності О. О. Леонтьєва, психолого-лінгвістичні дослідження якої стали основою визначення складових розвитку говоріння (додаток 3).

Провідні ідеї відомих науковців, педагогів та психологів допомогли мені узагальнити дидактичні умови розвитку говоріння, в основу яких покладено:

— зразкове мовлення педагогів, батьків;

— забезпечення рівномірності у формуванні всіх видні мовленнєвої діяльності (слухання-розуміння, говоріння, читання, письма);

— підтримання активності школяра засобами діяльнішого підходу в навчанні та вихованні;

— індивідуальний підхід до дітей, що відчувають комунікативні труднощі та мовленнєво обдарованих учнів;

— активне використання навчально-методичного комплексу з рідної мови;

— системний, поступальний розвиток мовлення; — використання позаурочної мовленнєвої діяльності школярів;

— оптимізація умов навчального середовища тощо.

Переконана, що розвиток комунікативних умінь школярі її слід розпочинати з розвитку власних мовленнєвих можливостей педагога. Зокрема, у публічних монологах опираюся на план, добираючи такі мовні засоби, що одночасно є простими і впливовими. У творах, призначених для аудіювального сприймання дітьми, обов’язково попередньо відпрацьовую звукові засоби виразності, міміку, жести. Дбаю також про ріст загальної обізнаності. З цією метою постійно підвищую кваліфікаційний рівень. Так, у 2003 році пройшла курси з освоєння програми «Лицем до дитини»; у 2005 — навчання у майстер-класі «Сучасний урок» В. П. Шарко; у 2007 — навчання у майстер-класі «Літературне читання» О. В. Джежелей.

У стосунках з вихованцями повсякчас проявляю коректність, доброзичливість, всіляко уникаю категоричних тверджень, а для розв’язання суперечливих ситуацій залучаю довідники, словники, фахівців.

Для підтримання дитячої активності, а, отже, іі розвитку говоріння, використовую проектувальну технологію, всі етапи якої створюють ситуації для спілкування школярів, викликають потребу мовленнєвої діяльності. Спочатку діти потребують значної педагогічної допомоги, їм легше працювати в групі, а з часом впевненіше беруться за індивідуальні проекти — «доростають» до індивідуального монологу-представлення. Заохочую проектувальну діяльність школярів: проводжу конкурси в рамках предметних тижнів, поповнюючи постійно діючі шкільні виставки дитячих проектів.

Вже з першого класу застосовую інтерактивні технології, які сприяють взаємонавчанню дітей. Найперше привчаю учнів дотримуватись правил поведінки при роботі в парі та групі. Практикую заповнення школярами карток самооцінки. Застосування методів кооперативного навчання забезпечує:

— розвиток уміння налагоджувати зворотній зв’язок — розподіл і виконання ролей, приймання спільного рішення;

— готовність публічного словесного представлення результату;

— формування уміння оцінювати мовленнєві одиниці, вдосконалювати їх.

Використовую технологію розвитку критичного мислення: включаю школярів у творчу мовленнєву діяльність до ознайомлення зі змістом твору; даю можливість вихованцям збагатити уяву версіями однокласників та автора; забезпечую залучення в навчальну діяльність всіх, без винятку, дітей; закладаю у свідомість школяра алгоритм роздумів над прочитаним.

Провідне значення з розвитку говоріння відводжу активному використанню можливостей навчально-методичного комплексу уроків рідної мови. Вже на уроках навчання грамоти за матеріалами букваря розвиваю уміння:

— переказувати сюжетні тексти;

— інсценізувати тексти, що містять діалоги;

— підбирати заголовок;

— формулювати запитання;

— виразно читати напам’ять вірші.

На уроках, де відводиться 20 хвилин на розвиток зв’язного мовлення, вчу дітей:

— складати зв’язне висловлювання, рухаючись від частин до цілого;

— створювати міні-твори за аналогією — калькуванням.

У 2-4 класах прямим завданням уроків української мови є удосконалення говоріння. На них:

— сповна використовую понятійний, розвивальний, практичний ресурси підручника з рідної мови;

— застосовую мультимедійні засоби.

Розвиваючи зв’язне мовлення, підтримую впевненість дітей у власні можливості — створення у співпраці плану, і ппонімічних рядів; добір художніх засобів виразності; узгодження часових форм дієслів; користування алгоритмами, словниками; консультації з однокласниками та вчителем.

На уроках читання мовленнєвий розвиток будую зі складових, визначених сучасним дидактом О. Я. Савченко. Працюю над створенням банку аудіозаписів програмових авторів у виконанні керівника гуртка декламаторського мистецтва. Починаючи з 2 класу, практикую проведення уроків-діалогів. У 3, 4 класах, окрім відомих вправ з розвитку говоріння, я запровадила систему завдань з формування діалогічного мовлення за підручником «Читанка», поповнивши відомі типи діалогів власними. Завдання спрямовані на удосконалення навички читання, сприяння розвитку літературознавчої компетенції, поступове формування основних діалогічних умінь:

— починати діалог;

— реагувати на вислів;

— підтримувати розмову;

— розмірковувати;

— стимулювати до бесіди співрозмовника;

— оцінювати та коригувати діалогічну конструкцію.

Усвідомлюючи свою роль у формуванні культури спілкування, розробила спільно зі своїми колегами наскрізну програму курсу «Вчимося спілкуватися», реалізуючи яку вирішую такі педагогічні завдання:

— розвиваю в своїх учнів мовні, інтелектуальні і пізнавальні здібності;

— виховую в них бажання до подальшого самовдосконалення у галузі говоріння;

— прищеплюю культуру спілкування;

— формую уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності — розвиваю креативне мислення;

— заохочую давати оцінку певним явищам та діям;

— стимулюю дитячу зацікавленість темами, що наближають навчальне спілкування до реальних умов.

Наскрізна програма сприяє тому, що від 1 до 4 класу урізноманітнюються види навчальної діяльності, зростає частка самостійної роботи учнів. Прикладом реалізації програми є розроблені мною уроки.

За 20 років роботи у школі впевнилась, що виховні заходи досягають мети за умови їх лінгвістичного забезпечення високоморальними художніми творами, перлинами народної творчості. Тому організовую зустрічі з буковинськими письменниками, перегляди вистав місцевих театрів, забезпечую участь школярів у заходах міської дитячої бібліотеки. Таким чином:

— прилучаю школярів до живого нормативного мовлення;

— створюю природні мовленнєві ситуації обміну враженнями;

— вчу насолоджуватись мелодикою рідного слова.

Вважаю, що необхідною умовою реалізації мовленнєвого потенціалу дітей є батьківська дієвість, яку я підтримую комплексно:

— педагогічна просвіта;

— знайомство з кращими зразками дитячої мовленнєвої діяльності:

— залучення до проведення годин спілкування, нестандартних уроків, свят, екскурсій;

— відвідування як відкритих, так і робочих уроків.

Тісна співпраця з батьками дає можливість реалізувати їхні комунікативні можливості — професійні, творчі, ораторські, — а також виявити досягнення та проблеми дитини-мовця, накреслити шляхи її розвитку.

Результативність мого досвіду визначають створена система методичного забезпечення з розвитку говоріння та піп поетика навчальних досягнень учнів.

Зважаючи на роль учителя у формуванні культури спілкування і брак методичної літератури, я (у співпраці з колегами) розробила власні матеріали: програми курсів «Вчимося спілкуватися» для учнів 1, 2 (2007 р.) та 3, 4 класів (2006 р.), а також посібники «Формування діалогічного мовлення на уроках читання в 3 класі (2005 р.) і в 4 класі» (2007 р.), схвалені Вченою радою ЧОІПП (див. податки).

Потреба педагогів міста в освоєнні теоретико-практичних підходів розвитку мовлення молодших школярів, з одного боку, та мої напрацювання, з другого, спонукали мене до проведення майстер-класу «Забезпечення комунікативної спрямованості розвитку говоріння».

Моніторинг рівня сформованості мовленнєвих умінь моїх учнів протягом 2003-2007 років показав позитивні зміни успішності в межах класу. Порівняно з класами, не охопленими експериментом, у моїх учнів навчальні досягнення з говоріння — діалогу, переказу, усного твору — вищі на 29,2%. Мій досвід сприяв загальному розвитку дітей: 81,25% учнів вчаться на високому та достатньому рівнях. Це засвідчують результати діагностики: серед моїх учнів є переможці учнівських олімпіад.

Перспективність досвіду полягає у широкому впровадженні на рівні школи, міста та області, що свідчить про його актуальність:

— відкриті уроки для слухачів курсів при ЧОІПП (2003- 2008 рр.);

— публікації в газеті «Крайова освіта» (2004, 2005, 2007 рр.);

— виступ на міській науково-практичній конференції «Таланти і елітарність» (2005 р.);

— участь у Всеукраїнській Панорамі творчих уроків (2006 р.);

— публікація досвіду формування діалогічного мовлення в газеті «Початкова освіта» (2007 р.);

— представлення досвіду роботи шкільного МО вчителів початкових класів ЗОШ № 6 м. Чернівців на Всеукраїнському «Калейдоскопі ідей» в рамках Свята початкової освіти (2007 р.).

Запроваджуючи систему сприяння розвитку говоріння, я зіткнулася з багатьма проблемами. У вищевикладеному матеріалі проілюстровано підходи до розв’язання окремих з них. Однак, актуальним для мене лишилося запитання про те, яким чином подолати зниження мовленнєвої пильності школярів в позаурочному спілкуванні. Розумію, злободенність цієї проблеми потребує пошуку педагогом ефективних форм сприяння формуванню внутрішньої мотивації до активного використання рідної мови. Отже, вважаю, що необхідна ширша популяризація мовної освіченості і на державному рівні: для учнів початкових класів проводиться вкрай мало олімпіад та конкурсів.

Маю честь бути педагогом у час, який поряд з нормативністю надає широкі можливості для творчості, варіативності, демократичності. Сьогодні задовільнено попит школи на методичну літературу, посібники, наочні матеріали. Але, на жаль, малі напрацювання у створенні програмних продуктів для дітей віком 6-10 років, таких, як «Природознавство. 3, 4 клас», що, окрім наукового змісту, містить конструктор уроку. Впевнена: слід пам’ятати, що розв’язання проблеми починається з її з’ясування...

Список використаної літератури

1. Гавриш Н. В. Теоретичні засади художньо-мовленнєвої діяльності // Художнє слово і дитяче мовлення. Київ: Редакції загальнополітичних видань. — 2005. — С. 7-23.

2. Вашуленко M. С. Навчання рідної мови // Навчання і вихованки учнів 2 класу. Київ: Початкова школа. — 2003. — С. 126-169.

3. Виготський JI. С. Собрание сочинений // Том второй. Мышление п речь. Москва: Педагогика. — 1982. — С. 313, 340.

4. Савченко О. Я. Читання // Навчання і виховання учнів 4 класу. Київ: Початкова школа. — 2005. — С. 215-217.

5. Климова К. Я. Комунікативні ознаки мовлення // Основи культури і техніки мовлення. Київ: Ліра. — 2004. — С. 7.

6. Нечволод JI. І. Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. // Говоріння — 5-11 класи. Харків: Торсінг. — 2004. — С. 4-29.

7. Савченко О. Я. Мовленнєвий розвиток учнів на уроках читання // Методика читання в початкових класах. Київ: Освіта. — 2007. — С !И 105, 164-166.

8. Сухіна А. В. Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. // Діалогічне мовлення. Харків: Торсінг. — 2004.

9. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором // Вибрані твори у п’яти томах. Том четвертий. Розмова з молодим директором. Київ. Радянська школа. — 1976. — С. 567.

10. Чікарьова М. Ю. Підготовка виступу перед аудиторією //Мовленєва комунікація. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 472 с.

11. Савченко О. Я. Методика читання у початкових класах: Посібник для вчителя. — К.: Освіта, 2007. — 334 с.

Додаток 1

Дидактична характеристика умінь говоріння

Додаток 2

Виховний захід за матеріалами дитячого проекту «Свято Хустки»

Додаток 3

Урок-діалог з українського читання в 2 класі



Перлини Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008», Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2008



Категорія: Початкові класи | Додав: Nicolaj
Переглядів: 3472 | Завантажень: 972 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017