Четвер, 24.08.2017, 12:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Батьківські збори «Темперамент дитини»
[ Викачати з сервера (88.5Kb) ] 29.09.2014, 14:19

• батьківські збори

 Тема. Темперамент дитини

Мета: 1. Розширити знання батьків про особливості дитячого темпераменту.

2. Проаналізувати риси вдачі дітей у класі та ставлення батьків до них.

3. Дати рекомендації щодо виховання школярів з урахуванням їх індивідуальних психологічних особливостей.

Коментар: до зборів класний керівник готує таблиці для батьків «Якості моєї дитини» та матеріал для вправ «Квіти та бур'яни» — вирізані із зеленого паперу листочки; з червоного або рожевого — квіточки; малюнок голого дерева, виконаний на ватманському аркуші, вивішений на дошці.

Хід зборів

Бесіда
 
 
ПРО ПРИРОДЖЕНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ
ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ВИХОВАННІ

Кожна дитина — індивідуальність. Вона єдина і неповторна не лише за своєю зовнішністю, здібностями, але й за внутрішнім світом, вдачею, характером, психологічними особливостями. Ми говоримо про особистість дитини. Виховуючи сина чи дочку, не можна ігнорувати-дитячу психіку, її темперамент. Усі діти надзвичайно різні.

Один батько великої родини так розповідав про свою сім'ю:

«У нас троє дітей. Старший — життєрадісний, спокійний хлопчик. Двоє молодших — близнята, навчаються у 5 класі. Один — тихий, несміливий і такий слухняний, що часом, повірте, навіть жаль бере. Зате другий — шибеник, яких і світ не бачив. Без паска з ним і розмови не буває. Як же це зрозуміти? Говорять, що все залежить від виховання. Поганих дітей, мовляв, не буває — бувають погані вихователі. Тут же діти живуть в однакових умовах, в одній родині, однаково виховуються. А, як бачите, такі різні. Мимоволі починаєш думати, ще це в них «у крові»«.

І справді, не можна не замислитися, спостерігаючи за дітьми з однієї родини з надзвичайно відмінними, навіть протилежними характерами, інтересами, поведінкою. Що ж усе-таки вирішальне: виховання чи те, що в них «у крові», тобто природжені особливості? Дійсно, такі особливості існують. Недооцінка цих особливостей якраз і є причиною «однакового» підходу до дітей. Вони пов'язані з нейтронною організацією мозку, з фізіологічними особливостями діяльності нервової і гуморальної систем. Від цього й залежать різні умови для формування психіки у процесі виховання і навчання дітей.

Уявімо собі недосвідченого квітникаря, який, бажаючи виростити кращі сорти квітів, однаково добре підживлює, поливає і всіляко доглядає всі рослини. Яким же буде його розчарування і здивування, коли він не досягне бажаного результату!

Так на своєму гіркому досвіді, осягаючи науку квітникарства, він зрозуміє, що одні рослини потребують багато вологи, інші — краще ростуть на «помірному пайку», треті — ховаються в затінку і визнають тільки вечірнє сонце, а четверті добре ростуть лише поряд із родичами.

Щось подібне відбувається і з деякими батьками, які вважають, що до всіх дітей можна підходити з однаковою міркою, виховуючи їх за якимось один раз виробленим зразком.

Дитина з'являється на світ з такими рисами будови організму й життєдіяльності, які властиві всім людям і які передаються від покоління до покоління. Це природно, бо в діяльності внутрішніх органів і систем зафіксовані результати еволюційного процесу, життєво важливі для потомства.

Поряд з цим природа прагне до різноманітності й щедро розсипає барви, щоб створити оригінальні зразки, які рідко повторюються. Візьміть, наприклад, риси обличчя людини, особливості її фігури, тембр голосу, форму рук. Усе це природжені особливості, які відрізняють одну людину від іншої, окреслюють її конституційну індивідуальність.

Ще важливішими є особливості мозку дитини, особливості її нервової діяльності. Негайна і математично точна обробка одержуваної інформації дає змогу керуватися поведінкою людини. І хоч функції мозку в усіх людей однакові, вони проходять по-різному. Вивчення цих особливостей — співвідношення збуджувальних і гальмівних процесів, швидкості їхнього перебігу, їхньої сили — дало можливість виділити чотири основні типи нервової діяльності, чотири темпераменти, які притаманні людям від народження. Згодом під впливом навколишнього середовища темпераменти можуть видозмінюватися, але в ранньому дитинстві вони виразно виявляються в поведінці дитини й повинні обов'язково враховуватися вихователями і, насамперед, батьками.

ОСНОВНІ ВИДИ ТЕМПЕРАМЕНТІВ ДИТИНИ

Холеричний темперамент мають діти з дуже збудливим типом нервової діяльності. Холерики — надзвичайно бойові, задерикуваті, швидко і легко «заводяться». Вони дуже рухливі й емоційні. їм буває важко приборкувати свої бажання, відмовлятися від задуманих справ. І коли активність таких дітей намагаються стримати постійними заборонами, виникають непримиренні суперечності між природними потребами дитини, обумовленими особливостями її нервової системи, і уявленнями батьків про те, як повинна поводитися «хороша» дитина. Дітям з таким темпераментом особливо необхідні значні фізичні навантаження (якщо, зазвичай, цьому не перешкоджає слабке здоров'я), рухливі ігри, заняття спортом, де вони могли б витрачати свою незвичайну енергію і тим самим ставати урівноваженими й спокійнішими.

Діти із сангвінічним темпераментом мають сильний урівноважений тип нервової діяльності. Вони менш рухливі, але, як правило, це життєрадісні, енергійні й невтомні трудівники. Вони швидко й охоче захоплюються спортивними заняттями, досить непосидючі й легко переборюють труднощі. Без плачу і зривів переносять покарання.

Ще спокійніші діти, у яких переважає стримана, часом чітко виражена зовнішня загальмованість поведінки (флегматичний темперамент). Вони старанні, дуже працездатні, але надто повільні; виділяються в середовищі дітей своїм спокоєм, ґрунтовністю, «солідністю». Таких дітей інколи доводиться спонукати до активності, розвивати в них інтерес до різних занять. Зате звички, які виробляються у дітей-флегматиків, набувають зрештою виняткової міцності і зберігаються багато років. Саме тому їх режим, звички, уподобання повинні бути серйозно продумані батьками. Перевиховання дітей з флегматичним темпераментом — важка «справа для батьків і нелегка для дітей. Дуже корисні для таких дітей фізичні вправи, бо вони компенсують недостатню природну рухливість.

Діти із слабким типом нервової діяльності (меланхолійний темперамент) потребують особливо вдумливого та обережного ставлення. Підвищена збудливість, дратівливість, часом плаксивість, висока чутливість ще більше посилюються при неправильному вихованні й можуть призвести до виникнення неврозів.

Діти цього типу часто інертні, боязкі, сором'язливі, не здатні витримувати більш-менш сильні нервові напруження. їх треба більше залучати до колективних дитячих ігор, підтримувати і заохочувати найменшу спробу виявити ініціативу, самостійність. Гімнастичні заняття, водні процедури необхідні таким дітям як гартувальний, оздоровчий засіб, який зміцнює нервову систему, підвищує життєвий тонус.

Зрозуміло, таке ж визначення мають фізичні вправи для дітей з іншими темпераментами; але діти слабкого типу важче засвоюють точний розпорядок життя, намагаються уникати обов'язків, які здаються їм обтяжливими. Правильний підхід, обґрунтовані й продумані заходи виховання дають у цих випадках позитивні результати.

Враховувати особливості нервової системи дитини і знаходити найкращі варіанти виховних прийомів — справа складна, що вимагає сердечної чутливості, роздумів. Проте завдання виховання виправдовує будь-які зусилля.

Педагогічний практикум для батьків
 
 
1. Батькам пропонується обговорити ситуацію.

Ситуація для обговорення.

«...Ігор ріс бадьорою, невтримно жвавою дитиною. Батько, пам'ятаючи своє дитинство (у нього було суворе виховання), так само хотів виховати і свою дитину. Проте хлопчик рано почав виявляти непохитну наполегливість. Неможливо було, наприклад, заборонити йому гасати по кімнаті. Діставши шльопанця, Ігор на мить заспокоювався, а потім, знову, охоплений бажаннями, знаходив для себе якусь розвагу. У хлопчика забирали взуття і саджали в ліжко. Це не бентежило малого. Він із захопленням гарцював по постелі, розкидаючи подушки, простирадла, ковдри. Єдине, чого дитина не могла перенести, що переживала більше, ніж будь-які побої,— стояння в кутку. Батькові здавалося, що він знайшов дійовий засіб покарання, і вдавався^до нього кожного разу, коли траплялася «слушна» нагода.

Система заборон зберігалася й тоді, коли хлопчик став підлітком. Як покарання за «самовілля» йому забороняли ходити з товаришами до лісу, на річку, в кіно. А якось, коли Ігор зібрався з товаришами у дводенний похід, батько замкнув його в квартирі. Ігор спустився з четвертого поверху по трубі й поїхав з міста. Він утікав з дому, утікав, спонукуваний невгамовним темпераментом і невичерпною фантазією...»

Запитання до дискусії:

— Який, на вашу думку, був темперамент у Ігоря?

— Чи правильно його виховував батько?

— У чому причина того, що Ігор утік із дому?

— Щоб б ви порадили батькам хлопчика?

— Чи спостерігали ви подібну поведінку у своєї дитини (дітей)?

— Як ви вирішуєте виховні проблеми з такими дітьми?

Думка психолога.

Судячи з усього, у хлопчика був холеричний темперамент. Такі діти без особливої психічної травми переносять словесні покарання, напучення. Але позбавлення свободи («стань у куток», «нікуди не підеш») дуже переживають. Батько Ігоря, дійсно, вибрав невірну тактику виховання. Тому у підлітковому віці хлопчик виразив активний «протест» проти батьківського тиску. Батькові слід було знаходити певний компроміс у вихованні сина: знаходити йому дійові, корисні справи, інтереси, захоплення, де він міг би реалізувати свою природну енергію та направити її у потрібне русло, а не наполягати на своїх принципах, які згубно впливали на розвиток особистості дитини.

2. Батькам пропонується заповнити таблиці «Позитивні риси характеру дитини» та «Негативні риси характеру дитини».

Обробляючи таблиці, батьки мають обводити кружечком шифри підходящої відповіді.

 
ПОЗИТИВНІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ
Якості У сильному ступені У середньому ступені У слабкому ступені Важко відповісти
Комунікабельність 1 2 3 4
Доброта 5 6 7 8
Активність 9 10 11 12
Чесність 13 14 15 16
Дисциплінованість 17 18 19 20
Вимогливість до себе 21 22 23 24
Працелюбність 25 26 27 28
Принциповість 29 30 31 , 32
Турботливість 33 34 35 36
Відповідальність 37 38 39 40
Дбайливість 41 42 43 44
Самостійність 45 46 47 48
Ініціативність 49 50 51 52
Допитливість 53 54 55 56

НЕГАТИВНІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ
Якості У сильному ступені У середньому ступені У слабкому ступені Не властиві
Неповага до старших 1 2 3 4
Небажання навчатись 5 6 7 8
Жорстокість 9 10 11 12
Нечесність 13 14 15 16
Недисциплінованість 17 18 19 20
Безініціативність 21 22 23 24
Розходження слова і діла 25 26 27 28
Лінощі 29 30 31 32
Небажання допомагати батькам по господарству 33 34 35 36
Недбалість у ставленні до власних речей 37 38 39 40
Недбалість до суспільного майна 41 42 43 44

 

Проводиться аналіз таблиць. Батькам пропонується визначити темперамент та здібності своєї дитини.

Виступи батьків по обміну досвідом із виховання певного типу дітей.

3. Батькам пропонується обговорити наступні проблеми родинного виховання особистості:

— Індивідуальний підхід у вихованні вашої дитини та основні його принципи.

— Напрямки розвитку позитивних якостей та переборення негативних рис характеру дитини.

— Вплив поведінки та способу життя членів родини на розвиток характеру дитини.

ДІТИ — КВІТИ НАШОЇ ДУШІ

Кожна дитина — це таємнича квітка, а допомогти кожному бутонові розквітнути і відповідно розкрити свої здібності дитині — головне завдання як батьків, так і вчителів, тому що колена дитина від природи наділена творчими здібностями.

Ніхто краще за вас не знає позитивні і негативні якості вашої дитини. Перед вами — зелений листочок бур'яну, на якому ви зараз ще раз напишете основні вади сина чи дочки (нерішучий, упертий, дратівливий тощо).

А тепер скажіть, як часто ви нагадуєте дитині про її недоліки? Чи знаєте ви, що тим самим програмуєте її в майбутньому бути такою, як ви, прогнозуєте, переконуєте її і, що ще гірше, оточуючих у тому, що ваш син впертий, дочка — ледарка... Через деякий час і дитина, і оточуючі будуть сприймати її тільки в цій ролі. Цей процес називається «присвоєння негативних ярликів».

А тепер давайте спробуємо подивитися на недоліки ваших дітей з іншої позиції, позитивної, під знаком « + ». Наприклад, упертість — це наполегливість, нерішучість - це вдумливість, дратівливість це емоційність, кривляння — артистичність.

Ми поміняли «ярлики». І, будь ласка, пам'ятайте про це завжди: і в розмові з дитиною: «Який ти в мене великодушний!», замість «ганчірка», і в спілкуванні з дорослими: «Так, він у мене дійсно принциповий!» у відповідь на зауваження про те, що ваша дитина вперта. Загальновідомий факт: якщо навіть найрозумнішу дитину називати систематично дурнем, то через якийсь час вона повірить у це, а потім і стане цим самим дурнем! Отже, негативні якості, трансформовані вами в позитивні, запишіть на квіточках, вирізаних з паперу-самоклейки і прикріплених на ваших столах. Чим більше достоїнств ви згадаєте, тим краще. Приклейте квіточки на велике намальоване на ватмані і голе дерево, розташоване на дошці. Подивіться, як змінилися коричневі гілочки, покрившись квітами, яке прекрасне наше квітуче дерево — усе це позитивна оцінка вами всіх якостей ваших дітей.

А з бур'яном давайте вчинимо так, як ви робите з бур'янами на городі,— знищимо, виполемо. Викиньте в цей кошик «бур'янисті» якості ваших дітей і забудьте про них, пам'ятайте тільки про квітуче дерево і про те, ким буде почуватися ваша дитина — реп'яхом або квітучою яблунею.

Підсумки зборів
 

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ — поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації — такий природний шлях розвитку кожної дитини.

Родинне виховання — це перевірений століттями досвід особистісного виховання дітей у сім'ї. Воно є потужним джерелом формування не лише окремих якостей, а і всього світогляду дитини, її національного духу, високої моральності, глибоких людських почуттів, любові до близьких та рідних, свого роду і свого народу.

Не забувайте, що наші діти — це наше майбутнє. І воно залежить саме від того, якими людьми ми виростимо і виховаємо наших дочок та синів.


Батьківські збори. 5-6 класи. Упорядник В.Л. Сухар. — Х.: Ранок НТ, 2010.

Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj | Теги: Батьківські збори
Переглядів: 1249 | Завантажень: 93 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017