Вівторок, 19.09.2017, 19:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 15
Гостей: 15
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Депресія у дітей: як розпізнати і подолати?
[ Викачати з сервера (60.5Kb) ] 22.10.2015, 12:47

ДЕПРЕСІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Автор: Олена РЯБЧИКОВА

Депресивні розлади можуть виникати у будь-якому віковому періоді. Складність їх виявлення полягає в тому, що депресія у дитини завжди замаскована. Як розпізнати і подолати дитячо-підліткову депресію?

Що таке депресія?

Депресія — це афективний синдром, в основі якого лежить понижений (пригнічений, сумний, тривожний, боязливий або байдужий) настрій. Окрім цього, такий стан часто супроводжується зниженням життєвого тонусу, ідеями самоприниження та самозвинувачення, а також різноманітними неприємними тілесними відчуттями і вегетативними розладами.

Депресія характеризується класичною депресивною тріадою:

● зниженням настрою;

● моторною (руховою) загальмованістю (у більшості дітей рухова загальмованість під час депресії буває незначною і може коливатися впродовж дня; у деяких випадках відбуваються різкі рухові коливання: від явної загальмованості до підвищеної активності, що виражається в нападах тривожного збудження, істериках; у шкільному віці моторна сповільненість проявляється більш явно: діти мляві, незграбні, довго одягаються, на уроках фізкультури і перервах пасивні, не беруть участі в рухливих іграх);

● ідеаторною (розумовою) загальмованістю, що проявляється в повільному темпі мовлення, односкладових, коротких фразах, тривалих обдумуваннях відповідей на елементарні запитання, відмові від читання книг, небажанні брати участь в іграх, де необхідно замислюватися; школярі витрачають більше часу на підготовку уроків, важко сприймають пояснення вчителя на заняттях; часто цілком самостійна в навчанні дитина не може виконати домашнє завдання без допомоги дорослого; такий стан посилюється підвищеною тривогою, переживаннями, що погана оцінка неминуча. Також звужується коло інтересів, обмежуються соціальні контакти.

Причини виникнення депресії

До чинників, що провокують виникнення депресивних розладів у дітей і підлітків, належать такі:

● гостра, важка психотравма (коли дитина стала жертвою або свідком насильства, стихійного лиха; смерть члена сім’ї; розлучення батьків; вимушена міграція);

● важке соматичне захворювання, як правило, хронічне (складний перелом, важка інфекційна хвороба, цукровий діабет тощо). У цьому випадку депресивний стан є вторинним проявом, що надзвичайно поширено в дитячому і підлітковому віці;

● несприятлива життєва ситуація, яка не покращується упродовж тривалого часу (алкоголізм, наркоманія або психічні захворювання батьків, соціальне сирітство, важкі економічні обставини);

● підліткова криза, що протікає патологічно й ускладнюється депресивними проявами;

● дистанціювання значущих для дитини дорослих. У молодших школярів чинником, що дистанціює від значущих людей, є проблеми, пов’язані зі школою (відставання в навчанні, небажання вчитися). У цих випадках напружені стосунки з однокласниками та вчителями найчастіше є наслідком депресивного стану, а не його причиною. У підлітковому віці дистанціювання відбувається внаслідок порушення стосунків з однолітками.

Ознаки депресії

У дітей депресія зазвичай розвивається поступово. Її яскраво вираженим проявам передує більш-менш тривалий період передвісників.

У цей час симптоми депресії мають неявний, уривчастий характер. Такими передвісниками є вегетативні розлади (порушення сну, апетиту, підвищення температури) і непостійні скарги на фізичний дискомфорт. Усі ці прояви супроводжуються плаксивістю, нудьгою, мовчазністю і заглибленістю в себе.

Внаслідок цього початковий етап депресії зазвичай розцінюється дорослими як соматичне захворювання або ослаблений стан після перенесеної хвороби, стресу. Тим часом тривожним сигналом є низка ознак, властивих саме депресії:

1) зміна поведінки дитини. Батьки і педагоги часто називають це зміною характеру. Колись весела, товариська, спритна дитина стає плаксивою, повільною, «закритою»; ласкава і доброзичлива — злою, агресивною, завжди всім незадоволеною; допитлива і активна — байдужою або надмірно слухняною, що раніше для неї було нехарактерним.

2) зміна форми емоційного реагування. При зустрічі зі знайомими дитина не проявляє звичного пожвавлення, радості, не посміхається під час приємних подій, відмовляється відповідати на запитання, вступати у бесіду, брати участь у колективних іграх та справах, ставиться з недовірою навіть до близьких людей.

3) зміна характеру гри. Якщо раніше дитина любила шумні, рухливі ігри, то тепер більш схильна гратися наодинці. При цьому вона уникає ігор і занять, що потребують інтелектуального напруження та уваги. Молодші школярі нерідко повертаються до улюблених іграшок і граються багато, тривало.

4) зміна зовнішнього вигляду дитини. Це може виражатися в схудненні, блідості, синяві під очима, а також у сутулості, напруженій, «закритій» позі. Вираз обличчя часто похнюплений, похмурий, сумний, погляд неспокійний або, навпаки, згаслий.

Вегетативні розлади

Якщо стан прогресує, вегетативні розлади зростають. У підлітків частішають закрепи, посилюється потовиділення, з’являється мерзлякуватість, холонуть кінцівки. У дітей молодшого шкільного віку такі симптоми трапляються дуже рідко, але можуть бути порушення серцевого ритму й артеріального тиску. Діти молодшого шкільного і передпідліткового віку часто скаржаться на головний біль.

Також відзначаються напади ускладненого, обмеженого дихання («важко дихати», «не можу вдихнути повними грудьми») зі страхом задухи. Може виникати так звана псевдоневрологічна симптоматика: порушення чутливості, зору, слуху, координації руху, зміни ходи, запаморочення, короткочасна непритомність. Окрім уже названих проявів, депресивні діти мляві, швидко стомлюються, схильні до застудних захворювань. Не дивно, що дорослі часто підозрюють розвиток тяжкої фізичної хвороби і звертаються за допомогою до педіатрів, хірургів, невропатологів, тоді як дитині в такому випадку потрібна допомога психолога і психотерапевта. Але про це пізніше.

Психічна надчутливість

Також дітям у депресивному стані притаманна гіперсенситиність (психічна надчутливість). Вони стають дуже сприйнятливими, надзвичайно образливими, дуже бурхливо та хворобливо реагують навіть на незначну несправедливість стосовно себе та інших. Такі діти часто надмірно жалісливі, зокрема до тварин. Якщо депресія протікає із погіршенням успішності та страхом перед школою, то нерідко діти вбачають недоброзичливе ставлення учителів («мене не люблять, тому що я безглуздий»), однокласників («мене кривдять, зневажають, не хочуть дружити, сміються наді мною, тому що я нецікавий і неприємний»).

Суїцидальні тенденції

Мабуть, найстрашніше ускладнення депресії — суїцидальні тенденції. Уже з 6-річного віку вони проявляються приблизно у третини депресивних дітей і підлітків у вигляді висловлювань, намірів, загроз і спроб. У більшості випадків висловлювання про втрату сенсу життя, про бажання померти з’являються задовго до здійснення суїцидального акту.

Подібні тенденції виникають на тлі тривалого депресивного стану. Тому вони є своєрідним індикатором ступеня тяжкості дитячо-підліткової депресії. Увесь трагізм полягає в тому, що розуміння безповоротності самогубства діти починають усвідомлювати, як правило, тільки на початку підліткового віку. Їм може здаватися, що можливим є «переродження» в новому житті, де буде сприятливіша ситуація, без тих труднощів і проблем, які є зараз.

При суїцидальних тенденціях дитину необхідно обов’язково помістити в стаціонар.

Депресивні афекти

Депресії часто супроводжуються яскраво вираженими емоційними станами: афектами. Залежно від специфіки афекту, самопочуття і поведінка дитини може мати ті або інші особливості.

Якщо виражений такий депресивний афект, як туга, у дітей відзначається підвищена сльозливість. Вони постійно готові заплакати, причому, чим менший вік дитини, тим ця готовність більш виражена. Сльози ллються з будь-якого, навіть незначного приводу: образа, зауваження, похвала, запитання, поява сторонньої людини, пропозиція погратися, зміна домашньої обстановки тощо.

За наявності такого депресивного афекту, як тривога школярі часто можуть скаржитися, що їм страшно, неспокійно, ніяково. Така тривога зазвичай прогресує у вечірній та нічний час і нерідко супроводжується підвищеною руховою активністю, аж до різкого тривожного збудження. У низці випадків безпредметна тривожність переходить у конкретні страхи: «залишуся один і пропаду», «почнеться війна і усі помруть», «мама загубиться, і я більше її ніколи не побачу» тощо. При цьому найчастіше діти бояться подій, які несуть загрозу їхньому існуванню або благополуччю родичів. Дитина нерідко ставить багато запитань про життя та його сенс, смерть, і така серйозність не співвідноситься з віком.

Нерідко дитячо-підліткова депресія супроводжується дисфоричним афектом. При ньому в поведінці дитини переважають дратівливість, гнівливість, агресія. Діти й підлітки постійно усім незадоволені, недоброзичливо ставляться до оточення, схильні до злісних спалахів навіть із незначних приводів, грубі, забіякуваті, цинічні. Напади люті, негативізму, активного опору найчастіше провокуються зовнішніми чинниками. Вони можуть чергуватися з періодами плаксивості та пригніченості.

Серед яскравих депресивних проявів виділяють специфічний дитячо-підлітковий афект — так званий Unlust-афект. Він є основним чинником, що формує тло Unlust-депресії (Unlust — (англ.) — «пристрасно не бажати»). У цьому випадку депресія супроводжується яскраво вираженим важким, пригніченим, похмурим, безрадісним настроєм. Відсутнє задоволення від будь-якої діяльності, проте є сильне невдоволення собою й оточенням, ворожість до світу. Такий стан посилюється замкненістю, відмовою від будь-яких соціальних контактів, негативізмом, нез’ясовною, патологічною неприязню до близьких людей. Часті висловлювання: «Я ненавиджу весь світ»; «Мені краще бути злим»; «Хочу усіх перестріляти і себе теж».

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ
ДЕПРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ У ДІТЕЙ

При депресивних станах у дітей і підлітків головним завданням дорослих є підтримка дитини, реалізація її здібностей, її максимальна адаптація в соціумі. Тому, якщо не йдеться про суїцидальні тенденції, дитину не можна ізолювати від її природного середовища. І навчання, і спілкування повинні повною мірою бути присутніми в її житті. Припинення навчання неприпустимо навіть при тяжких формах депресії. Але накопичення навичок, знань, умінь необхідно здійснювати на доступному дитині рівні, в м’яких, заощадливих умовах.

Тому корисними будуть такі рекомендації:

● консультація лікаря-психотерапевта. Депресії у дітей рідко діагностують на ранній і середній стадіях. А у важких випадках без медикаментозної підтримки обійтися вже складно.

● підтримка та участь близьких. Дуже важливо не втрачати емоційний зв’язок із дитиною. У будь-якій ситуації вона повинна знати, що мама і тато її люблять. Так, батьки можуть не схвалювати поведінку дітей, але не можна давати зрозуміти дітям, що вони погані (особливо в стані депресії).

● чіткий розпорядок дня. Необхідно підібрати режим праці й відпочинку з урахуванням рівня можливостей конкретної дитини. Періоди активності треба чергувати з перервами спокою, причому діяльність дитини не повинна доходити до межі стомлюваності.

● зменшення фізичного і розумового навантаження. Варто обмежити число домашніх обов’язків дитини, залишивши ті, які не потребують великих фізичних витрат (наприклад, полити квіти, винести сміття). Можна запровадити денний сон. Доцільно на певний час відмовитися від додаткових занять із репетиторами.

● підтримка навіть невеликого інтересу дитини до свого захоплення, улюбленої справи.

● корисним способом є залучення дитини до надання допомоги кому-небудь. Діяльність може бути незначною, але вона виводитиме дитину зі стану заглибленості в себе, сприятиме соціальній адаптації.

● корекція комунікативної та емоційної сфери, допомога в налагодженні взаємовідносин із однолітками, формування адекватної самооцінки. Це допоможе депресивній дитині не «випадати» цілком зі свого звичного оточення та ритму життя, а також буде підкріплювати віру у власні сили, надію на краще.

● зняття м’язового та емоційного напруження. Для цього можна застосовувати різні релаксаційні вправи, аутотренінг, психогімнастику, прийоми арт-терапії. Корисно давати дитині виговоритися, якщо у неї є така потреба. Особливо цей метод стосується тих випадків, де була психічна травма або тривале емоційне напруження.

● зниження тривожності, корекція страхів. Це полегшить внутрішній стан дитини, її самопочуття.

● просвітницька робота з сім’єю. У разі потреби відбувається корекція внутрішніх сімейних стосунків.

 

Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj | Теги: Депресія
Переглядів: 250 | Завантажень: 11 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017