Вівторок, 25.04.2017, 16:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Лийся українська пісне
[ Викачати з сервера (49.5Kb) ] 28.10.2016, 11:31
Українська пісня
Лийся дзвінко, українська пісне
(виховна година)

Автор: Н. М. Радченко

Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські народні пісні.

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне минуле і багату творчу спадщину.

Обладнання. Клас святково прибраний, вислови про пісню, малюнки до українських пісень, рушник.

Україна
(легенда)

Ведучий. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійські одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

Бог. Хто ти? Чого плачеш?

Україна. Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Бог. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Ведучий. Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.

Бог. Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Ведучий. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Україна (звертання України до аудиторії).

Народе мій! Нас Бог благословив. Дарунок дав нам — скарб неоціненний. Прийміть його — це пісня голосна. Звучатиме вона тепер в віках мені — на славу, а вам — на пошану.

Конкурс української пісні

(З’являється мандрівник із торбинкою за плечима й палицею в руці, озирається навколо).

Мандрівник. Що за край? Яка краса? Хто підкаже мені що це за країна? Он дівчина йде, а гарна яка. Треба її запитати.

(Чекає, потім кланяється).

— Здрастуй, красунечко! А не підкажеш куди оце я забрів? Я Павло Алеппський — арабський вчений і мандрівник. Ось уже цілий день іду й милуюся красою чудового краю й заворожено слухаю, його пісні, які повсюди лунають, немов співа сама земля.

Дівчина. Рідний край, де я живу, Україною зову.

Мандрівник. Україна — співуча назва. Давно блукаю я по світі, але в Україні — перший раз. Мені соромно, але я нічого про твою країну не знаю.

Дівчина. Нічого, я розповім тобі про неї.

(Виконується пісня «Україночка»),

Не одні хани
У полон мене брали.
Били-вбивали,
На чужину гнали,
А я не скорилася,
Із сльози відродилася,
Українкою я народилася!
Кажуть хлопці;
Я сама, наче квіточка,
Що пливуть мої слова,
Як та річечка,
Що душа моя співає, мов сопілочка,
А я просто українка, україночка!

Мандрівник. Так, дійсно, ти гарна, наче квіточка, і слова твої, як та річечка, та невже душа народу така співуча, мов сопілка?

Україна. Так, хоч і зазнали ми разом із моїм народом тяжкої долі. Поглянь навколо — яка краса — розлогі степи, розкішні верховини Карпат, темно-синя далечінь Дніпра та Чорного моря. Дуже багато було бажаючих заволодіти моїми скарбами: і татаро-монгольське ярмо, й турки, польська шляхта й російські царі. Та народ не скорився, а боровся та молився Богу за мою волю.

Молитва

Боже! Поглянь на нас!
Бачиш, в недобрий час
Ворон калину п’є,
Наче криваву долю,
Боже! Якщо ти є,
Серце візьми моє —
Дай Україні, дай,
Дай Україні волю!

Україна. Господь завжди відповідає на молитви, і тому завдяки його ласці я вільна, а мій народ має неоціненний дар — пісню.

У піснях моя історія, піснями зустрічають весну та дорогих гостей; без пісень не починають роботу; закохані не говорять, а співають.

Та що там говорити, чуєш пісня десь лунає? Ходімо послухаємо й сам переконаєшся.

(Ідуть, зустрічають Господарку).

Україна. Добридень, Господарочко! Чи не у вас, бува, пісні лунають. Так гарно співають хлопці й дівчата, що нам захотілося ближче підійти й послухати.

Господиня. Ласкаво просимо дорогих гостей до нашої хати. У народі кажуть: «Гість у дім — радість з ним».

Що ж ви стали біля порога? Проходьте, сідайте, будь ласка, і розважайтеся, дорогі гості.

(Україна та Мандрівник проходять і сідають. Починається конкурс виконавців українських пісень).

Несе Галя воду

Несе Галя воду — коромисло гнеться.
А за нею Йванко, мов барвінок в’ється.

Галю моя, Галю, дай води напиться
Ти ж така хороша, дай хоч подивиться.

Вода у криниці, дістань та й напийся.
Вийди у садочок — вийди подивися.

Скільки не виходив, тебе не бувало,
Мов барвінок, вився, ти не поливала.

Стелися барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати.

Скільки не стелився — ти й не поливала,
Скільки не вертався — ти не шанувала.

Ой у вишневому садочку

Ой у вишневому садочку
Там соловейко щебетав.

Приспів:

Віть-віть-віть,
Тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я,
Ох-ох-ох.
Там соловейко щебетав.

Ой у зеленому садочку
Козак дівчину вговоряв.

Приспів:

Віть-віть-віть,
Тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я,
Ох-ох-ох.
Козак дівчину вговоряв:

Ой ти дівчино чорноброва,
Ой чи підеш ти за мене?

Приспів:

Віть-віть-віть,
Тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я,
Ох-ох-ох.
Ой чи підеш ти за мене?

Моя матуся тебе знає.
Ти той козак, що все гуляє.

Приспів:

Віть-віть-віть,
Тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я,
Ох-ох-ох.
Ти той козак, що все гуляє

А я матусі не злякаюсь
Якщо з тобою покохаюсь.

Приспів:

Віть-віть-віть,
Тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я,
Ох-ох-ох.
Якщо з тобою покохаюсь.

Ой там, на товчку, на базарі

Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.

Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Та й повела на базар,
До терниці прив’язала.

Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати!
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих.

Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре
Ні для кого, для мене,
Ти мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.

Зеленеє жито, зелене

Зеленеє жито, зелене,
Дорогі гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
А вже ж мої гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,
Дорогі гості у мене.
Покосили жито за селом,
А вже ж мої гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,
Дорогі гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
При столі зібрався рід увесь.

Зеленеє жито, зелене,
Дорогі гості у мене.
Зеленеє жито по ріллі,
Славно мойому роду при столі.

(Пригощання гостей стравами).

Мандрівник. Ой і молодці ж ви які, хлопці та дівчата. Так гарно співаєте, так весело у вас. Але, на жаль, мені вже час вирушати в дорогу. Піду розповім своєму народу про славну Україну та її гостинний народ.

А вам за вашу гостинність мій уклін і ось ці подарунки.

(Мандрівник разом із журі нагороджує виконавців пісень грамотами).


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj
Переглядів: 138 | Завантажень: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017