П`ятниця, 26.05.2017, 01:51
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Маруся Чурай — це голос наш
[ Викачати з сервера (49.5Kb) ] 12.06.2016, 15:12
Маруся Чурай
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Маруся Чурай — «це голос наш.
Це пісня. Це душа»
(класна година)

Автор: Н.С. Вихрист

Мета. Виховувати почуття патріотизму, познайомивши з легендарною народною поетесою, залучати учнів до краси народної пісні.

(Учні виконують пісню «Ой, під вишнею, під черешнею»).

Класний керівник. Ви прослухали відому українську пісню, знаєте її, співали самі. Хто ж її автор? (Народ). А в цієї пісні, як і в інших, не менш відомих: «В кінці греблі шумлять верби», «Грицю, Грицю, до роботи» — є автор. Це славнозвісна народна поетеса Маруся Чурай. У нас сьогодні з нею зустріч.

(Дівчина в українському костюмі грає роль Марусі Чурай).

Учень. Ми зовсім мало знаємо про тебе, Марусю. Розкажи, будь ласка, з якого ти роду, з якого краю.

Маруся Чурай. Я народилася в Полтавському посаді в родині урядника Полтавського полку Гордія Чурая в 1625 р. Мій батько був хороброю і чесною, але запальною людиною: під час сварки з одним шляхтичем він зарубав його. Змушений був тікати з міста. Подався на Січ, разом із козаками воював проти польської шляхти. 1637 р. разом із гетьманом Павлюком потрапив у полон і був страчений.

Люди любили батька, склали про нього пісню «Орлику, сизий орлику, молодий Чураю». Вони не забували і нас із матір’ю, допомагали в скрутний час.

Учень. А про себе розкажи, Марусю.

Маруся Чурай. Пісні я почала складати рано і дуже любила співати. Пісні складала з різних нагод. Ось одна із ранніх пісень. (Виконує пісню «Зелененький барвіночку»).

У мене був молочний брат Грицько Бобренко. Дуже я його любила. Справжній козак: з кучерями, карими очима, високий.

Коли б же я знала, маляра б наняла,
Його біле личко та й намалювала,
Карі оченята, котрі я любила,
Його русі кудрі я б позолотила.

Любила я пожартувати над ним. Склала пісню «Грицю, Грицю, до роботи». (Звучить пісня). Та Грицько слухав матір, яка хотіла в невістки багату Ганну Вишняківну, перестав приходити на побачення. А я йому казала:

Чом ти мене не послухав, як тобі казала:
«Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала».
Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш,
Покидаєш сиротинку, іншої шукаєш.

Вибачте, коли хвилююся, навіть у звичайній розмові починаю говорити віршами.

Класний керівник. У нас є ще один гість. Це Іван Іскра. Що ви нам розкажете про себе.

Іван Іскра (учень в українському костюмі). Я син відомого гетьмана Якова Іскри-Острянина. Був на службі у самого Богдана Хмельницького. Я дуже любив Марусю Чурай та ніколи не відкривав їй свого серця, бо знав, що вона кохає Гриця. 1648 року почалася війна українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького. Я служив у Полтавському полку і теж пішов воювати. Саме тоді Маруся склала пісню «Засвіт встали козаченьки». Послухайте її. (Звучить пісня).

1652 рік. Ми повернулись додому. За цей час Маруся склала такі гарні пісні, що їх співали всюди. Це відомі пісні «В кінці греблі шумлять верби», «Хилилися густі лози», «Віють, вітри, віють, буйні». Гриць одружився з Галею, а Маруся його чекала. Правду змушений був розповісти я, хоч і не хотів завдавати їй болю. Як вона страждала! Я це бачив, а люди дізналися про це з її думи «О Боже ж мій, Боже, милий покидає». Маруся не змогла витримати горя — кинулася з греблі у Ворсклу. Та я був поруч. Маруся лишилася жити. Вона довгий час хворіла. А що трапилось далі, ви дізнаєтесь з пісні «Ой, не ходи, Грицю...» (Звучить пісня).

Класний керівник. Із переказів відомо декілька варіантів розвитку подій. У приятельки Меласи Барабаш на вечорницях Маруся зустрілася з Грицем і його дружиною. Коли і як вони зустрілися вдруге, невідомо, але вона напоїла Гриця отрутою. Коли ж померлого принесли у труні до церкви, вона туди прибігла вся в сльозах зізналася в злочині. За іншою версією, Маруся приготувала отруту для себе, а Гриць, прийшовши до неї, випадково випив зілля.

Учень. Яка ж була кара?

Класний керівник. Відбувся суд, який засудив дівчину до смертної кари. А детальніше розповість про це очевидець подій.

Іван Іскра. Коли я почув про те, що вчинила Маруся, мало не збожеволів. Як врятувати її? Що робити? І вирішив: їхати за порадою до Богдана Хмельницького, він знав мене, цінував. І я не помилився. Гнав коня день і ніч у Полтаву. І таки встиг. У день страти, коли два кати вже втягли на поміст закуту в кайдани Марусю, змучену, майже непритомну, а писар почав читати вирок, я вручив гетьманський наказ: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Г. Чурая, відрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марусі Чурай, в пам’ять героїчної загибелі батька і заради чудових пісень, що вона складала». Так я вдруге врятував від смерті свою кохану Марусю.

Класний керівник. Подальша доля поетеси маловідома. За однією версією, вона після помилування померла від сухот. За другою — пішла на прощу, померла в якомусь російському монастирі в каятті 1655 р. Чому не знаємо про це достеменно, бо 1658 р. Полтава дощенту згоріла, і ніяких документів не збереглося.

Учитель української мови і літератури. Живуть не лише пісні Марусі Чурай, живе і вона сама. Одну з її кращих пісень «Віють вітри, віють буйні» використав у своїй п’єсі «Наталка-Полтавка» І. Котляревський. Їй присвятили свої твори О. Шаховський (повість «Маруся — малоросійська Сафо»), Л. Боровиковський, С. Руданський, М. Старицький (поетична драма «Ой, не ходи, Грицю...» ), В. Самійленко (віршована драма «Чураївна»), О. Кобилянська (повість «У неділю рано зілля копала...»). Великою популярністю користується ансамбль «Чураївна», в якому співала народна артистка України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Раїса Кириченко. Геніальний композитор Ференц Ліст настільки вподобав пісню «Ой, не ходи, Грицю...», що вона надихнула його на створення фортепіанної п’єси «Українська балада». Драматичне життя легендарної дівчини відбите в музиці М. Лисенка, в поезії Л. Костенко.

(Інсценізація уривку з історичного роману у віршах JI. Костенко «Маруся Чурай»).

Класний керівник. Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмирущі.


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj
Переглядів: 180 | Завантажень: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017