Четвер, 19.10.2017, 18:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Ой хустина, хустиночка
[ Викачати з сервера (53.0Kb) ] 12.01.2016, 15:32
Ой хустина, хустиночка…
(родинне коло)


Автор: Л. Хабайлюк

Мета. Розкрити перед учнями чарівний світ квітчастої хустини; виховувати любов і бережливе ставлення до неї.

Обладнання. Хустки прабабусь, матерів, у яких вони брали шлюб; виставка великих хусток із тороками, в яких дівчатка ходять колядувати; великодні, святкові хустки.

Класний керівник. Шановні гості! Дорогі діти, батьки, вітаємо вас! Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про хустину. Перед нами хустини трьох поколінь, які передавалися із покоління у покоління: це хустини ваших прабабусь, бабусь, матерів. Спілкуючись із вашими рідними, я дізналася, що деяким хустинам 51 рік, 43 роки, 27, 19, 12 років. Адже це реліквії прабабусь, бабусь, матерів і будуть ваші, дорогі учні.

Т.Г. Шевченко писав:

«Ой, хустина, хустиночка!
Мережана, шита...»

1-а учениця.

Квітчаста хустка
На ній — і гроно, і пелюстка,
І небо, й райдуги на ній.
Мов берегиня вроди, хустка
Здавен у нашій стороні.
То — нареченим на щастя,
То на добро матерям.
Вічний дарунок — хустина квітчаста
Знана стежкам і вітрам.

2-а учениця.

Веселі ви чи сумовиті
На схилах Ворскли чи Дінця, —
Нема таких жінок у світі,
Котрим вона не до лиця.
Мов помолодшала мати,
Гарна й сестра дорога.
Роси в хустині, немов діаманти,
Зорі й квітки в берегах.

3-я учениця.

Ой, ті луги та бережечки,
Які вгорі, такі й внизу...
На щастя й радість — два ріжечки,
А два — на смуток і сльозу.
Сонцю й роботі найближча
Подруга днів осяйна.
Душу зігріє і зніжить обличчя
Хустка — тернова весна.
(В. Юхимович)

Класний керівник. Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки. Дівчатам належить ходити відкритою головою, але це завжди можливо. Стужа взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою. Окрім хустки були й інші головні убори, кожен із яких виконував свою функцію і в різних місцевостях називався по-різному: намітка, кораблик, очіпок, обрус.

На Подніпров’ї носили хустки поверх іншого шапкоподібного убору-очіпка, на Львівщині — поверх бавниці (тканої червоної стрічки, що обрамлювала чоло).

А що знаєте ви про хустку?

1-й учень. На Лівобережжі влітку дівчата складають хустку навкіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, «щоб волосся видко...». З лівого боку до хустки пришпилюється квітка рожі або гілочка зеленого барвінку. Зимою дівчата, якщо беруть хустку, то так нею закутуються, як молодиці.

2-й учень. На Правобережжі дівчата, коли вже беруть хустку, то і літом, і зимою обгортають нею голову так самісінько, як і жінки, але ззаду на спині з-під хустки повинна визирати коса.

3-й учень. На всьому півдні України, в степах, де немилосердно пече сонце і «запалює» обличчя, дівчата, боронячись від «запалу», замотуються білою хусткою так, що ледве визирають очі.

На Херсонщині, під час роботи, і дівчата, і молодиці «вив’язуються» білими хустками.

4-й учень. Колись хустки в Україні вишивалися шовком, сріблом, золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше використовували червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Зрідка траплявся і чорний колір. Сині нитки окремо ніколи не вживалися, тільки в поєднанні з червоними.

Орнамент на хустках був колись переважно геометричний, а починаючи з XVIII ст. увійшов у моду рослинний.

Вишиті візерунки, як колись, так і тепер, розташовуються на хустках по чотирьох кутах та посередині.

Відомий художник Ілля Рєпін, готуючись малювати великий образ «Запорожці пишуть листа до турецького султана», їздив по містах колишнього Запоріжжя. Тоді ж Ілля Рєпін зробив малюнки з кількох вишитих хусток, що належали запорозьким козакам і зберігалися у їхніх нащадків. Із тих малюнків бачимо, що козацькі хустки були вишиті квітами і мали довгі китиці по краях.

5-а учениця. Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні. Член шведського посольства, що в 1657-му році їздив до гетьмана Богдана Хмельницького, у своїх спогадах записав, що бачив скрізь тільки «білі хустки з бавовни».

6-а учениця. Будь-який народний обряд не обходиться без хустки. На родини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб — символ добробуту, а хустина — оберіг дитини і матері від злих сил.

Класний керівник. Широко фігурує хустка в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина парубкові-нареченому хусткою перев’язує руку на знак згоди стати його дружиною.

Ой маю я хустку,
То їй нема року,
А то буде миленькому
На осінь до боку.

Дві «свашки» підходять до молодої, щоб покрити голову, і співають:

Я ж тебе, сестрице, покриваю,
Щастям, здоров’ям наділяю,
Щоб була здорова, як вода.
Щоб була багата, як земля.
Щоб була весела, як весна.
Щоб була щаслива у Бога.
Покривши молоду, співають:
Зробили ми діло,
Зробили ми діло.
Аж нам чоло впріло,
З коржа — паляницю,
З дівки — молодицю.

Хустка, якою «покривали» молоду, зберігалася потім усе життя. Чи не від цього повір’я: хустка, якою матір вводить молодих до хати і виводить із хати під час весілля, мусить бути світлою, ясною.

(Звучить пісня «Горіла сосна, палала»).

Класний керівник. І мандрувала світом із козацькою піснею і славою українська хустка. Носив її козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України.

Учениця. У часи козаччини перед походом кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустину як символ вірності.

Дарувала шиту шовком хустину,
Щоб згадуваkв на чужині.
(Т. Г. Шевченко)

(Звучить пісня «Їхав козак на війноньку»).

Учениця. Коли козак гинув, то хустиною вкривали обличчя, щоб «хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали». Якщо козака ховали з козацькими почестями, то вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.

Ведуть коня вороного,
Розбиті копита...
А на ньому сіделечко
Хустиною вкрите.

У пісні про це співається:

Дай же, дівчино, хустину,
Може в бою де загину —
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.

Учень. І нині хустка — невід’ємний атрибут на похоронах. Хустиною перев’язують вінки, тримають свічку, обгорнуту хустиною.

Класний керівник. Крім цих обрядів хустина використовується як хустина-вузлик; із вечерею для хрещених батьків на Різдво; на хлібі, щоб не черствів; на дитячій колисці — від вітру й лихого ока.

Хустина згадується і в дитячих піснях, хороводах, іграх.

Ми знаємо хоровод «Галя по садочку ходила», гру «Хустинка». Ми співаємо веснянку «Ой продала мама гуску...»

(Дівчатка співають).

Ой продала мама гуску
Та й купила дівці хустку
Грай, жуче, грай!
Тут добрий край!
Ой то хустка, ой то кінці,
Так пасує нашій дівці.
Грай, жуче, грай!
Тут добрий край!
Ой то хустка червоненька,
Наша дівка молоденька.
Грай, жуче, грай!
Тут добрий край!

Класний керівник. Подивуймося ж і нині незнищенній, живучій любові нашого народу до простого та водночас незбагненного дива — української хустки. Нехай матерям, коханим, молодим дружинам, бабусям несуть хустки-дарунки, барвисті, як сад навесні, мерехтливі, як світання над річкою. Хай завжди веселить вас українська хустка. Учениця.

Хустина
Подаруй мені, мамо, хустину
Із червоним, як мак, бережком,
Запишаюся в ній, як дитина,
Як калина під білим сніжком.
Та хустина мені нагадає,
Як і ти молодою була.
І від років вона не линяє,
Тільки юність твою узяла.
Посивіло волосся в матусі,
І у зморшках вже стало чоло,
А от хустка лишилася й досі,
І на ній все цвіте, що було.
Квіточки про любов пам’ятають,
Як купив ту хустину татусь
І як маму любив, вони знають...
Та заплакала мама чомусь.
Не цурайтесь хустинок, дівчата.
Що ж ви носите тільки шапки?
На хустки Україна багата,
І цвітуть ще на них бережки.
(Г. Островська)


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj | Теги: родина, Виховання
Переглядів: 504 | Завантажень: 7 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017