Четвер, 13.12.2018, 19:36
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Роде наш красний
[ Викачати з сервера (53.0 Kb) ] 07.11.2018, 18:55

Роде наш красний...
Сценарій родинного свята

Вчитель. Дорогі діти, шановні батьки, дідусі та бабусі! Ми сьогодні зібралися з вами на свято родини.

Родина — сім’я — це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини», — говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Великий український педагог К.Д. Ушинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Родинний міст

Завжди створювала затишок і лад у сім’ї жінка, тому і називали її берегинею сімейного вогнища.

1-а дівчинка.

Мати, наша мати, як голубка сива,
Любові крильцями усіх нас прикрила.
Мати, наша мати, як сонечко ясне,
Цілий день нам світить і в нічку не гасне.
Мати, наша мати, як ангел із неба
Вдень і вночі знає, чого дітям треба.

1=й хлопчик.

Моя люба мати,
Калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.
В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль.
Моїм є твоє горе,
Моїм є твій біль.
Ти мій скарб найбільший,
Ти мій цвіт живий,
Ти моя перлина,
Скарб мій дорогий.
Ти мене хорониш
Від лихих тривог.
Най благословить тя
З неба Господь Бог!

Вчитель. Мама... Перше милозвучне слово, що з нього дитина починає мудру науку словотворення. Мамина ласка — це чарівні ліки від усякого болю. Мамина пісня — це те найдорожче, що западає в душу дитини ще з колиски. Ми попросимо сьогодні наших мам пригадати ті пісні, які вони співали над колискою своїм дітям.

(Мама співає колискову «Ой ходить сон коло вікон» ).

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
Де ми будем ночувати?
— Де хатинка тепленькая,
— Де дитина маленькая,
Там ми будем ночувати,
Мале дитя присипляти.
Щоб виросло, не змарніло,
Щоб тяженько не хворіло,
Сили й розуму набралось,
Своїх батьків потішало.

ЧИТАЙТЕ І СЛУХАЙТЕ:
Колискові пісні — оберіг надзвичайної сили

Вчитель. Для наших мам звучить пісня на слова Д. Павличка «Два кольори».

Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така — батьківська любов.

2-й хлопчик.

Батьку любий, тату милий,
Нинішньої днини
Ти прийшов до нас на свято
Нашої родини.
Ми тобі складаєм нині
Щире побажання,
Щоб прожив ти многі літа,
Не зазнав страждання.
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.

Дівчинка.

Як мені вас не любити,
Батьку рідний, нене,
Та ж ви мене згодували
І дбали про мене.
Та ж ви мене згодували
Щирими руками.
Ой нема ніде то в світі —
Як в батька і мами.

Хлопчик.

Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто мене так на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.

Вчитель. Батько завжди приділяв багато уваги вихованню дітей. Яка сьогодні роль батька в родині? Про свої захоплення, інтереси, як їх передають вони своїм дітям, розкажуть наші батьки.

(Батьки розповідають і показують свої колекції, вироби, які вони виготовляють своїми руками).

1-а дівчинка. Для вас, любі наші батьки, звучить пісня «Родина» у виконанні Назарія Яремчука.

2-й хлопчик.

Ой бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька,
Твої руки золоті
В невсипущому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую.
І тебе, — я побажаю, —
Хай сонечко завжди вітає.

3-я дівчинка.

Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов, і розлуки,
Що вміють такий смачний хліб випікати
І людям добро завжди дарувати.

Вчитель. Наші бабусі — невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, і печуть смачні пиріжки. Ви бачите виставку їх чудових робіт. Все вони вміють робити. Про таємниці своєї майстерності вони нам зараз розкажуть.

(Бабусі діляться секретами в’язання, вишивки, приготування смачних страв.)

3-й хлопчик.

Любий, добрий наш дідусю,
Ми, твої внучата,
Прибігаємо до тебе
Щастя побажати.
Хоч твій волос сивиною
Густо посріблився,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.

4-а дівчинка.

Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Як зробитись чесним, добрим,
Як по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.

Вчитель. Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Вони вміють завжди розрадити, заспокоїти і дати мудру пораду. Про своїх дідусів нам розкажуть їхні онуки.

(Діти розповідають про своїх дідусів).

4-й хлопчик.

Я не маю з прадіда портрета,
Лиш уява приліта здаля.
Був подібним прадід до поета,
Був подібний він до коваля.
Брав мій прадід виклепану косу
І косив сіножаті-моря.
І лягали хвилями покоси
На сліди старого косаря.
І в годину вранішню чи пізню
Він живою правдою горів,
Як любив він нашу щиру пісню,
Як він ненавидів ворогів.
А зігнули визиски та муки
Ще й бої минулої доби,
Де зложив натруджені він руки,
Виросли кремезні два дуби.
А життя нового прагне злету
І вітрами звихрює траву.
Я не маю з прадіда портрета,
Але маю гордість родову.

5-а дівчинка.

В мого роду — сто доріг,
Сто століть у мого роду.
Вичовганий старий поріг
Старій бабі в нагороду.
Сива стежка в сто доріг
Розлітається од хати.
Сто вітрів мій вік запріг
Сиву хату розхитати.
Сто скажених сивих бід
Та й сушило ж роду вроду,
Та не висхне зроду рід
Ні в погоду, ні в негоду.
Внучок тупцю тупотить.
Тупцю, внуцю, хлопче.
Сто стежин у світ летить.
Він — сто першеньку протопче.
Роде рідний! Не стлумить
Нашу жилаву породу —
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу...

Вчитель. Ви бачите на стінах плакати — родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев буйні і розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять роду.

Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять — це наш обов’язок не лише перед минулими, але й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу.

(Виходять хлопчик і дівчинка з хлібом-сіллю на вишитому рушнику ).

Дівчинка.

Вклоняємось всім вам доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Кладе на вкраїнський рушник.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі,
Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду
На довгії роки, на вічні віки.

(Підносять хліб-сіль найстаршому представникові родин.)

Свято продовжують конкурси на краще виконання пісні, на кращого знавця українського фольклору тощо.


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj
Переглядів: 13 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018