Неділя, 20.08.2017, 19:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Рослини і тварини в народній уяві
[ Викачати з сервера (43.0Kb) ] 16.04.2017, 13:08

Рослини і тварини в народній уяві
(матеріали до виховної години)

Мета: познайомити учнів з рослинним та тваринним світом України; довести, яку цінність мають рослини та тварини у людському житті; як вони використовуються в народних обрядах.

Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незмінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами. Поряд з утилітарною функцією рослини займали значне місце в широкому комплексі традиційних вірувань, звичаїв і забобонів. Обряди і повір’я, пов’язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін язичеських уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин.

З утвердженням християнства ці властивості нерідко закріплювалися ритуалом освячення в церкві. Обрядові дії, пов’язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров’я, зміцнити добробут сім’ї, посилити родючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля в Україні не обходилося без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої. Рослинні мотиви та образи широко представлені в українському фольклорі.

Флора

Барвінок — вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. Це символ молодості, кохання, шлюбу.

Волошки — в засушеному вигляді мають сильний стійкий запах, завдяки чому рослина дістала широке ритуальне застосування. Цілющі властивості волошок відомі здавна. На Волині їх використовували як лікувальний засіб при високій температурі, від запою й перепою, з них робили купель для дітей при багатьох хворобах, зокрема, жовтяниці; освяченими на Спаса (6 серпня за старим стилем) волошками обкурювали хворих. Вінки з освячених волошок одягали на голову померлим дівчатам, ці ж квіти клали у труну. В народній поезії волошки є символом святості, чистоти, приязності. Вони згадуються і в купальських піснях.

Та вроди, Боже, троє зіллячок:
Перше зіллячко — барвіночок,
друге зіллячко — васильочок.
Барвіночок — для дівчаток,
Любисточок — для любощів,
Васильочок — для запаху.

Верба — опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану.

Верба відігравала й важливу ритуальну обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем — Вербну неділю, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім’ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Побутувало повір’я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка. Вважалося також, що верба перепиняє дорогу в дім нечистій силі, особливо відьмам.

В українському фольклорі верба — це поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціюється зі смутком і жалем:

Висока верба, висока верба
Широкий лист пускає.
Велика любов, тяжка розлука
Серденько зриває.

Дуб — здавна користувався в народі глибокою шаною. Ще стародавні слов’яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий гральний дуб (на Київщині — сухий дуб). У центрі села, а іноді за околицею, ставили довгу жердину з прикріпленим зверху колесом, прикрашали її травами, квітами і стрічками, обкопували невеликим рівчаком.

Довкола такого дуба відбувалися ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.

Дуб є символом молодого козака:

Чом дуб не зелений?
— Лист хмара прибила,
Козак невеселий —
Лихая година.

Дуб і береза порівнюються з козаком та його матір’ю.

Ой, дуб до берези
Гіллям похилився.
Козак своїй матусеньці
До ніг уклонився.

На весіллях говорили:

— Дарцю два дубочки,
Щоб жили в парі, як голубочки.
— Дарцю дуби, що в діброві,
Будьте дужі та здорові.

Калина — в українському фольклорі один із найулюбленіших поетичних образів. Її завжди супроводжує епітет «червона», що символізує жіночу красу, дівочу цноту. Т. Г. Шевченко писав:

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.

Китицями калини прикрашали весільний коровай. Водночас схилена над водою калина нагадує про смуток і журбу.

Червона калинонька
На яр-воду схилилася...
Там дівчина журилася.

Калинові ягоди, кора, цвіт — випробувані ліки в народній медицині.

Осика — вважалась нечистим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Ця ж легенда пояснювала постійне, навіть у безвітря, тремтіння листя осики. Тому з її деревини не годилося споруджувати оселі. Водночас осика використовувалася як один із найбільш надійних оберегів від відьом, упирів тощо.

Фауна

У традиційних уявленнях українців значне місце відводилося багатому світу тварин. Особливою популярністю користуються казкові сюжети про різноманітних представників тваринного світу.

Бджола традиційно користувалася великою шаною; вважалося, що вона походить із раю. Бджолиний мед і віск займали особливе місце у народній медицині, а також в обрядовій атрибутиці.

За давніми переконаннями, лише в того водитимуться бджоли, хто від природи наділений врівноваженим характером та доброю вдачею. Приходячи вранці на пасіку, пасічник вітав бджіл спеціальними молитвами або примовками.

Вовк завжди вважався сміливим, підступним і небезпечним звіром. За польськими переказами, цей хижак був створений чортом саме на шкоду людині. Водночас вовку приписували здатність знищувати чортів. Український фольклор, який рясніє численними легендами й казками, пов’язаними з народними уявленнями про вовка, мав сюжет про вовкулаків — людей, котрі вміють обертатися вовком або обернених проти своєї волі.

Ворон уявлявся переважно в темному світі і користувався недоброю славою. Вважалося, що каркання ворона над хатою віщує лихо або близьку смерть когось із членів сім’ї. Для того, хто вирушав у дорогу, було поганою прикметою, якщо ворон каркав, повернувшись до нього дзьобом. Аби відвернути нещастя, поспішали сказати: «На свою голову каркай, не на мою!».

Уважно подивися навколо себе. Ти бачиш, який чудовий навколишній рослинний та тваринний світ? До нього треба ставитися обережно. Люди піклуються про тварин і рослини, бо це обов’язок кожного із нас. Рослини і тварини дають наснагу, життєву силу.


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj | Теги: виховна година
Переглядів: 85 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017