Понеділок, 23.10.2017, 11:47
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Категорії розділу
Директор школи [340]
Заходи з охорони праці [4]
Інструкції з ОП [33]
Розроблені на основі сучасних нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Матеріал може бути використаний керівниками, посадовими особами, на яких покладено відповідальність за забезпечення здорових, нешкідливих і безпечних умов праці, вчителями з метою розробки діючих в навчальному закладі інструкцій.
Техніка безпеки учнів [49]
Посадові обов'язки [33]
Мої файли [2]
Література з ОП [20]
Екстрим [85]
Перша допомога [49]
Пам'ятки [16]
Пожежна безпека [20]
Батьки і діти [116]
Сценарії [94]
Законодавство [73]
Досвід України [26]
Уроки [425]
Діти [49]
Захист прав учителя [78]
Класний керівник [109]
Психологія [96]
Учитель [72]
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Розвиток дитини в сім'ї алкоголіків
[ Викачати з сервера (57.5Kb) ] 20.02.2015, 11:59

 

ОСОБЛИВОСТІ
РОЗВИТКУ ДИТИНИ
В СІМ'Ї, УЗАЛЕЖНЕНІЙ
ВІД АЛКОГОЛЮ

Для того щоб вижити у сім'ї, обтяженій алкогольним узалежненням, дитина повинна напрацювати відповідні установки і форми поведінки.

Розглянемо основні фактори, що впливають на формування особистості дитини в сім'ї, узалежненій від алкоголю.

 

Дослідження показують, що для дітей алкоголіків ризик захворювання на алкоголізм виключно високий. Так, за даними різних авторів, захворювання на алкоголізм зустрічається до 86,7% у синів та до 25% у дочок, батьки яких зловживали алкоголем. Такий самий високий ризик і стосовно захворювання наркоманією.

Психопатії, алкогольні порушення, граничні психічні розлади, відхилення в особистісному розвитку та девіантна поведінка (від делінквентної до кримінальної) — ось список наслідків соціальної ситуації розвитку дитини в сім'ї, узалежненій від алкоголю. Природно, що частина з наслідків може бути зумовлена впливом генетичних факторів, а частина — системою виховання в сім'ї.

В алкогольній сім'ї все життя обертається навколо алкоголю: батько узалежнений від нього (психічно або вже й фізично), а мати співузалежнена[1] від алкоголізму батька. Соціальна ситуація розвитку дитини в такій сім'ї, звичайно, виступає як похідна від поведінки і настрою батьків, від їх проблем. Розглянемо основні фактори, що впливають на формування особистості дитини в сім'ї, узалежненій від алкоголю.


1 Співузалежнення — це особистісне новоутворення, яке розвивається у дружин алкоголіків у результаті довготривалого підпадання стресу і сконцентрованості на проблемах чоловіка, аж до самозречення та ігнорування своїми обов'язками щодо дітей.

(Детальніше про співузалежненість читайте у статті «Проблема алкоголю в сім'ї та феномен співузалежнення» на сторінці сайту.)

Таємниця сім'ї

Той факт, що батько зловживає алкоголем, є великою таємницею сім'ї. Дружина приховує це не тільки від зовнішнього світу, але з усіх сил намагається приховати від дітей, особливо доки вони ще маленькі, і, як вона вважає, нічого не розуміють. Своєю поведінкою, інколи словами, а частіше невербально (мімікою, жестами, інтонаціями) мати дає зрозуміти, що діти не повинні «виносити бруд з дому», що не можна будь-кому розповідати про те, що діється з батьком.

Підростаючи, діти починають задавати запитання, оскільки все погане в сім'ї, пов'язане з пияцтвом батька, приховати неможливо. Але мати ніколи відкрито не обговорює з дітьми головної проблеми сім'ї. Навіть слово таке — алкоголізм — не вимовляється, оскільки мати, яка сама співзалежна, не визнає батька хворим. Якщо, наприклад, дитина питає чому вчора тато прийшов так пізно, чому він кричав і лаявся, а мама плакала, то частіше за все дитині не пояснюють, в чому справа. «Не думай про це, все нормально», «Не втручайся в справи дорослих, ти ще малий», — приблизно так відповідає мати.

Поступово, спостерігаючи, як мати вигороджує батька, як вона весь час обманює навколишніх, приховуючи його пияцтво, дитина звикає до того, що брехня, виверти — це звичайний компонент життя. Вона все більше звикає до того, що дорослі говорять одне, а роблять інше. Наприклад, батько весь час обіцяє матері, що покине пити; сину — що піде з ним на риболовлю тощо, але ніколи цього не виконує. Мати вимагає, щоб син завжди говорив правду, а коли він одного разу вирішив порадитись з нею, чи можна розповісти вчительці, що він не вивчив уроки, бо вони пішли з мамою від п'яного батька на весь вечір в кіно, то мама дуже злякалась і сказала, що напише до школи записку, ніби у сина боліла голова.

Дуже рано діти починають розуміти, що пияцтво — це сором, що люди засуджують п'яниць, зневажають їх, сміються над ними. Ось чому діти з усіх сил намагаються приховати те, що їх батько п'є. Це пояснюється не тільки тим, що дитина любить батька і повірити в «поганого тата» вона не в змозі. Навіть якщо дитина вже ненавидить батька, вона приховує його пияцтво, оскільки соромиться цього, вважаючи, що це заплямує всю сім'ю.

Ось чому діти не можуть говорити відверто про свою сім'ю ні з друзями, ні з вчителями. Дитина боїться, що її будуть зневажати, дражнити чи засуджувати. Навіть думка про це викликає нестерпний сором. Звідси виникають труднощі у спілкуванні: дитина напружено чекає тієї миті, коли хто-небудь з друзів скаже: «Давай сьогодні пограємось у тебе». Оскільки ніколи невідомо, прийде батько додому п'яний чи тверезий, то запросити до себе друзів — надто великий ризик бути розкритим і приниженим.

У житті сім'ї, узалежненої від алкоголю, так багато всього побудовано на брехні, що дитина починає втрачати орієнтацію, їй важко зрозуміти, що навколо реальне, а що ні. Спостерігаючи постійну розбіжність між тим, що відбувається в домівці і тим, що їм говорять, діти починають не довіряти тому, що бачать, чують і відчувають. Намагання ніби не бачити того, що відбувається, носить майже нав'язливий характер. Це відбувається тому, що легше заперечувати дійсність, ніж дивитись правді у вічі.

Вся сім'я ніби грає в гру: «Давайте будемо прикидатися, ніби все добре, давайте все погане сховаємо, і так будемо захищені». Не дивлячись на весь цей жах, слово «гра» тут справді підходить більш за все. Тому що серйозне ставлення означає визнання свого безсилля перед алкоголем і звернення за допомогою.

Непередбаченість, страх і тривога

У сім'ї, узалежненій від алкоголю, атмосфера характеризується хаосом, непередбаченістю. Постійності немає ні в чому: ні в поведінці батьків, ні в межах дозволеного, ні в турботі про дитину (як в побутовому аспекті, так і в психологічному: увазі, емоційній близькості), ні в реакції батьків на поведінку дітей.

Кожного разу, повертаючись додому, дитина мучиться тяжкими передчуттями. Вона ніколи не впевнена в тому, що застане вдома: прийшов уже батько чи ні? Тверезий він чи п'яний? Сваряться (б'ються) вони з мамою чи мама вже пішла, грюкнувши дверима?

Оскільки дитина ніколи не знає, що її сьогодні чекає, вона відчуває безвихідність, їй не хочеться йти додому, вона допізна ходить вулицями, відтягуючи цей момент. Але відчуття того, що ось-ось вдома може трапитися щось страшне, не покидає її: «Якщо я не йду додому, я схожий на щура, який тікає із корабля, що тоне. Як вони обійдуться без мене? Я їм потрібен», — думає дитина, хвилюючись за своїх близьких.

Лайки, конфлікти (а то і бійки) між батьками діють на дитину психотравмуюче. Постійно спостерігаючи, як батьки сперечаються, лаються, піднімають шум, провокують один одного, діти спочатку важко переживають це. Неважливо, з якого приводу відбувається сварка. Дитина, особливо маленька, намагається шукати рішення в собі. Вона схильна вважати, що сварка виникла з її провини.

Відчайдушно намагаючись примирити найдорожчих для неї людей, дитина віддає перевагу тому, щоб батьки краще лаяли її, але разом, дружно. Тому деякі діти неусвідомлено прагнуть того, щоб їх покарали, щоб батьки об'єднались (навіть хоча б у розпачі) з приводу її поганої поведінки.

Конфлікти, свари, агресія та насильство теж є секретом сім'ї. Прямо, а частіше натяком, мати дає зрозуміти дитині, що про це не можна нікому розповідати. Навіть якщо дитину побив п'яний батько, вона, звичайно, приховує це, оскільки їй соромно за поведінку батька. Так може продовжуватися довгі роки.

Необхідність постійного переживання негативних емоцій і неможливість зізнатися комусь у своїх бідах, призводить до того, що почуття дитини ніби «застигають». З'являється свого роду емоційна тупість, яка приглушує біль. Без цього дитині просто не вижити.

Охолодження почуттів сприяє ще й те, що в алкогольній сім'ї взагалі не прийнято висловлювати свої емоції. З самого раннього дитинства дитина чує: «Не плач!», «Ні злися!», «Чого ти тут регочеш? А ну припини!», «Відчепись, не заважай мені!», «Не плутайся під ногами» тощо.

Звикнувши до такої реакції з боку батьків, син або донька вже й самі перестають відчувати потребу в тому, щоб поділитися з батьками горем або радощами, успіхами, цікавими спостереженнями, відкриттями, нарешті, просто попеститися, відчути ніжність, тепло найближчих йому людей.

Душа дитини стає жорстокою, вона так і не може навчитися розуміти емоційний стан іншої людини, співчувати їй, співпереживати. Звичка приховувати свої почуття призводить до того, що в дорослому житті такі діти не тільки не вміють висловити свої переживання, але й взагалі ніби відмовляються від них, бояться їх, прагнуть відійти від ситуацій, в яких мають бути залучені їх почуття.

Альтернативне виховання.
Неконгруентність у спілкуванні

Емоційна недоступність батьків, відсутність ніжних, теплих стосунків з ними, необхідність пригнічувати свої почуття і ховати свої переживання поглиблюється ще й тим, що в алкогольних сім'ях домінує альтернуюче виховання в поєднанні з неконгруентністю в спілкуванні.

Непостійність, непередбаченість та хаос, що панують в сім'ї, зумовлюють і відсутність чітких обмежень для дитини.

Дітям важко засвоїти, як потрібно поводитися, оскільки їх вчинки оцінюються не об'єктивно, а під настрій батьків, який, в свою чергу, залежить від стану вирішеності алкогольних проблем.

Наприклад, батько, знаходячись у тверезому стані, уважний до сина, щось майструє разом з ним, ремонтує йому велосипед тощо. Відчуваючи провину за своє пияцтво, батько в тверезий проміжок навіть занадто поблажливий: дозволяє прогуляти школу, не свариться за «двійки», купує цукерки тощо. Однак, напившись, батько стає агресивним, він з лайками проганяє сина, який попросив його пояснити задачу, може побити його за «двійку», пропуск занять в школі або розбити той же велосипед за те, що син заступився за матір.

Мати теж буває різною: інколи весела, привітна, все дозволяє, а найчастіше за все напружена, стривожена, заплакана або роздратована і зла — тоді краще до неї не підходити і взагалі на очі не потрапляти.

Суперечлива поведінка можлива навіть в одній дії. Це буває у разі неконгруентного спілкування, тобто коли слова не відповідають інтонації, рухам та іншим засобам невербальної комунікації.

Наприклад, дитина зі сльозами прибігла до матері зі скаргою на батька: «Ну що я поганого зробив, чому він накричав на мене?» — «Не плач, ти гарний хлопчик. Але краще йди звідси, йди погуляй на дворі», — відповідає мати, роблячи відштовхуючі рухи руками.

Таке змішане повідомлення (mixed message), тобто інформація, що несе подвійний зміст, ставить дитину в стан розгубленості. Якби мама притиснула його до себе, розпитала, що і як відбувалося, розібралася разом з ним в ситуації, пояснила, що до чого, а потім втішила, підбадьорила, син би почував себе захищеним, коханим, потрібним мамі. Але коли вона одночасно ніби втішає, але й відштовхує, проганяє від себе, дитина не знає, якій частині її повідомлення вірити.

Син починає думати, що мати насправді не любить його, що він обтяжує життя матері, що він нікому не потрібний.

Розмитість, нечіткість меж, які визначають поведінку дитини, відсутність традицій, норм та правил в сім'ї, суперечливі стосунки батьків — все це позбавляє дитину твердої психологічної основи, стабільності, моральних орієнтирів поведінки. Постійне відчуття заплутаності, безпорадності, роз'єднання з найближчими людьми, беззахисність позбавляє дитину надійного морально-емоційного фундаменту. Але без такого фундаменту неможливо навчитися пізнавати себе, приймати вільні рішення, вчитися долати труднощі.


За навчально-методичним посібником «Соціально-психологічні проблеми насильства», автори: Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілятіна.

Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj
Переглядів: 75 | Завантажень: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017