П`ятниця, 24.11.2017, 22:30
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

У лабіринтах етикету
[ Викачати з сервера (107.0Kb) ] 16.05.2015, 17:02

У лабіринтах етикету

Автор: О.С. Єременко

Мета. Розглянути правила етикету в конкретних формах поведінки людей, для єдності двох його сторін: морально-етичної й естетичної.

Обладнання. Мультимедійна система, слайди, фрагмент з кінофільму «Діамантова рука», посуд, столові прибори, скатертина, серветки.
 

Учитель. Упродовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування, які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни.

Суспільство з давніх-давен виробило правила поведінки. Насамперед «Біблія» та народна мудрість вчили, що і як треба робити, тобто дотримуватися вимог етикету. «Великий тлумачний словник сучасної української мови» подає таке визначення етикету: «Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві». Тому обрана тема сьогодні є актуальною.

1. З історії етикету

Учитель. Сьогодні виховна година буде покликана навчити вас елементарним нормам етикету, а для цього ми з вами пройдемо лабіринтом етикету, і наскільки ви будете уважними, буде залежати, чи зможемо ми вибратись з тенетів невихованості. Тож поглянемо на лабіринт (На дошці вісить плакат на якому зображено лабіринт). Ви бачите, що вас чекають різні випробування. А супроводжуватиме нас лабіринтом головний церемоніймейстер.

Головний церемоніймейстер. Доброго дня. Я головний церемоніймейстер етикету і мій головний обов'язок слідкувати за дотриманням правил етикету, але сьогодні я також буду допомагати вам вибрати правильний шлях у лабіринті. Першими ми зустрінемося з дослідниками етикету, тому будьте уважними, вони багато знають.

(На середину аудиторії виходять три учні-дослідники).

1-й дослідник. Вперше слово «етикет» вжив французький король Людовік XIV у XVII ст. На одному з прийомів у цього монарха гостям вручили картки, де перелічити правила поведінки, яких вони мали дотримуватися. Від назви цих карток (етикеток) і з'явилося поняття етикет.

2-й дослідник. Чітко дотримувалися етикетних правил при дворах французьких, англійських та особливо іспанських королів. Історія пам'ятає трагічний випадок, що стався з іспанським королем Філіпом III. Якось він сидів біля каміна, в якому сильно розгорілося полум'я. Король нікому з придворних не дозволив поставити заслінку, бо це мав зробити відповідальний за церемоніал вогню, а він саме кудись відійшов. Однак Філіп III згідно з етикетом гасити вогонь не мав права і не рушив з місця, виявляючи стійкість своєї монаршої честі. Така впертість призвела до того, що монарх отримав сильні опіки і за кілька днів помер.

3-й дослідник. Траплялися й веселі курйози. Так, французький король Людовік XIII приїхав до кардинала Ришельє вирішувати невідкладне важливе питання, а той був хворий і лежав у ліжку. Але ж король не міг розмовляти з підданим, стоячи або сидячи, коли той лежить. Зрештою, король знайшов оригінальний вихід — ліг поряд із кардиналом і так спілкувався з ним.

1-й дослідник. У середньовіччі етикетні правила поширювалися на різні верстви населення. Навіть мандрівні учні й музиканти мали свої етикетні кодекси. Але особливо суворо дотримувалися правил етикету при дворах високих правителів. На основі дипломатичного етикету був сформований цивільний етикет. Почала з'являтися відповідна література. 1204 р. іспанський священик Педро Альфонсо написав книгу «Disciplina Clerikalis» («Дисципліна клерікаліс»). Це перша книга з етикету. Вона написана для священиків та ченців, але користувалась успіхом і в цивільного населення. На основі цієї книги з'явилися посібники з етикету в Англії, Голландії, Франції.

2-й дослідник. Тож до вас у нас питання. Чи знаєте ви якісь правила поведінки людей у різних країнах світу?

1-й учень. В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у «Поученіях дітям...» великим київським князем Володимиром Мономахом. Він писав: «У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться... Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню... Лжі бережіться... А куди підете і де станете, напоїте, нагодуйте, краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас прийде. Недужого одвідайте, за мрецем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте».

2-й учень. Чи знайомий вам вислів: «розводити китайські церемонії»? Таких церемоній у Стародавньому Китаї було близько 30 тисяч. Звичайно, їх роками вивчали тільки заможні люди, бо бідняки не могли гаяти час на їх засвоєння та дотримування. Так, колись при зустрічі китайці тиснули руки самі собі. А у більшості країн прийнято тиснути руки один одному.

(На мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

У південних країнах, де руки у людей вологі від поту, такі жести не популярні. Натомість, в африканських народів при зустрічах прийнято дарувати один одному гарбуза. Калмики, вітаючись у колишні часи, від щирого серця терлись носами. Лапландці, виявляючи повагу та шанобливість, крутили язиками на всі боки. Японців з дитинства привчають усміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм «кислим виглядом». Тому на обличчі японця завжди усмішка, і коли він пригнічений, і коли йому соромно чи боляче.

(На мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

3-й учень. Або ось які недоречності спостерігались колись у народів Кавказу. Одна і та ж людина могла з радістю приймати гостей у себе вдома, а потім пограбувати їх у дорозі.

1-й учень. Велике значення в правилах ґречності надається словам. Придворний етикет мови був колись дуже «кучерявим», вигадливим. Ось такий кумедний приклад. Наприкінці XIX століття в Англії директором Королівського політехнічного інституту був Джон Пеппер. Одного разу до інституту приїхала королева Вікторія. Вчений вирішив продемонструвати їй дослід, але при цьому боявся порушити придворний мовний етикет. Тому, пояснюючи дослід, сказав: «А зараз кисень та водень будуть мати честь з'єднатись перед лицем Вашої Величності».

1-й дослідник. Дуже добре! Я бачу, що ви багато знаєте цікавого про етикет, тому ви можете пройти далі по лабіринту.

Головний церемоніймейстер. Мене тішить, що сьогодні тут присутні здібні учні, але пам'ятайте, що на вашому шляху буде зустрічатися багато перепон, будьте уважними.

2. Як бути пристойним

Учитнль. Майже всім людям, і дітям дорослим, хочеться, щоб рідні, знайомі і незнайом люди чуйно ставилися до них, завжди любили поважали їх. А для цього потрібно знати один секрет. Тільки до людей ввічливих, вихованих і добрих оточуючі завжди будуть ставитися з прихильністю. Стати такою людиною зовсім неважко. Потрібно лише дотримуватися деяких правил. А допоможуть нам у цьому знавці правил правильної поведінки (на середину аудиторії виходять знавці правил).

1-й знавець правил. Видатний український педагог В. Сухомлинський у книжці «Як виховати справжню людину» визначив десять «не можна», яких потрібно дотримуватися, щоб стати вихованою, культурною людиною:

  • не можна ледарювати, коли всі працюють;
  • не можна сміятися над старістю і старими людьми;
  • не можна сперечатися із шанованими і дорослими людьми, особливо зі старшими;
  • не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є;
  • не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, — кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку;
  • не можна робити те, що засуджують старші;
  • не можна залишати стару рідну людину одинокою;
  • не можна вирушати в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших;
  • не можна сідати до обіднього столу, не запросивши старших;
  • не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина та найбільше — жінка.

Головний церемоніймейстер. Ти починаєш життя від своїх батьків, на землі твоїх предків. Уважно придивися до членів родини, і ти побачиш, що кожен із них виконує свої обов'язки, дотримується певних правил життя і норм поведінки в родині. «І там, де панує лад і повага до сім'ї, роду, народу, держави, віросповідання — усе дихає радістю й повниться квітом життя». Засвоєння гарних манер допоможе тобі як у повсякденному житті, так і у досягненні успіху в майбутній роботі.

Ви можете далі продовжувати свій шлях.

3. Гостинні господарі, ввічливі гості

Учитнль. Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем — ціле мистецтво. Гостинність — так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам. Чи відомо вам, щось про це?

1-й учень. Вельми гостинними були стародавні германці, греки. Ця риса є характерною для слов'янських народів, народів Кавказу. Ще у XIX столітті французький гастроном Бріллат Саварин сказав, що приймати гостя — це означає бути відповідальним за його прекрасне самопочуття протягом всього часу його перебування у вашому домі. Тобто, він сформулював закон, яким керуються при прийомі гостей уже майже два століття. Для гостей та господарів діє ряд правил — писаних, неписаних, старих і нових.

2-й учень.

Некультурні хазяї

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав: —
Як вам гостювалось?
Та нічого, все як слід...
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.
Некультурні хазяї,

Просто нехороші, —
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили...
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.
Г.Бойко

3-й учень. Найперший мінімум, який передбачає гостинність — це не розповідати гостям про свої невдачі чи хвороби. Якщо тобі відомо, що твій гість любить щось смачненьке, то ти можеш йому дуже догодити, коли приготуєш його улюблену страву. Саме так робили гостинні господарі в усі часи.

4-й учень. Радимо тобі запам'ятати ще таке — у гості треба приходити вчасно і не догоджати своїм гостям, не зважаючи на своїх сусідів чи близьких, тобто не заважати їм шумом. Про це люди думали здавна. В Англії ще в середні віки, якщо хтось порушував тишу після одинадцятої години вечора, його садили під церковний дзвін і калатали ним над головою порушника.

5-й учень. У гості ходять з різною метою: відсвяткувати у компанії якесь державне або релігійне свято, привітати господаря чи господиню з їх особистим святом, вирішити якесь питання, про щось домовитися. Звичайно, роблять подарунки.

(На мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

Подарунки треба вміти вибирати, вручати і приймати. Для цього теж існують певні правила. І якщо ти хочеш комусь подарувати щось гірше зі своїх речей, тобі не потрібне, — не роби цього.

1-й учень. А ще ви, мабуть, знаєте, що в гостях майже завжди пригощають. Цей звичай прийшов до нас ше з доісторичних часів. Так, на прийомах у римського полководця Лукулла у І столітті до нової ери гостям подавали таку кількість різноманітних страв, що багато чого вони з'їсти були не в змозі і, щоб не ображати господаря, забирали все це додому у великих серветках. (До речі, історія полотняних серветок, що й досі використовуються при сервіруванні обідніх столів, бере свій початок саме з тих часів).

2-й учень. У різні епохи в кожного народу були свої звичаї споживання їжі. У багатьох народів Бразилії, Африки, Полінезії було прийнято їсти тільки наодинці. Коли імператор американських індійців Монтесума сідав обідати, перед ним ставили позолочений екран, бо ніхто не повинен був бачити, як він їсть. У більшості народів земної кулі спільно обідати є прикметою довір'я та дружби.

3-й учень. В одному з літописів часів Київської Русі розповідається про сварку двох князів — Ізяслава Мстиславовича та Гліба Георгійовича, яка закінчилася миром. «Гліб же виїхав і поклонився Ізяславу. Ізяслав же покликав його до себе на обід і тут обідав». Тобто, спільна трапеза краще клятви закріпила мир.

4-й учень. Символічне значення спільної трапези дійшло до наших днів. А у дипломатів спільні обіди — складова дипломатичного етикету. Причому, порушення церемоніалу при зустрічі, у порядку розсаджування гостей за столом та черговості їх обслуговування вважається прямим викликом представникам тієї чи іншої країни.

Уявіть ситуацію, коли вас запросили до столу, на якому немає ані ножів, ані виделок, ані ложок. Ви будете дуже розгубленні та спантеличенні. Як же їсти? А були ж часи, коли цих «пристроїв» для споживання їжі не існувало, тому їли руками.

(На мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

5-й учень. У деяких країнах і досі так роблять. Наприклад, у Середній Азії плов беруть пальцями, в Японії та Китаї — двома паличками. Перші ложки з'явилися ще в доісторичні часи і призначалися для гарячих страв. Єгиптяни робили їх з дерева, каменю, слонової кістки, греки — з бронзи та срібла. У Київській Русі ложки були дерев'яними. А виделками та ножами масово користуватись почали близько трьохсот років тому, хоча перші виделки з'явились у Європі ше в XI столітті.

1-й учень. Причиною «продовження» рук стали модні на той час високі мереживні коміри, що забруднювалися їжею, коли «виделкою» слугували руки. У Франції до XVII століття їжу брали руками, а у цей же період на островах Фіджі дикуни на своїх «бенкетах» користувалися виделками. Тривалий час будь-який посуд був рідкістю, і тому гості частенько забирали його з собою, тобто крали. З часом цей «звичай» зник. Мабуть, тому, що й посуду побільшало, і культура підвищилася. Серветки для рук на обідніх столах з'явились в Європі у XV столітті, а до того часу руки витирали краєм скатертини.

2-й учень. Існує чотири загальноприйнятих види сервірування столів: обідній, холодний, кавовий або чайний, стіл-буфет. Останній накривається у трьох варіантах: шведський стіл, стіл-фуршет, коктейльний стіл.

(Посередині аудиторії стоїть два столи. На одному знаходяться необхідні прибори для сервірування столу. На другому — набір серветок, за допомогою яких буде показано, як правильно їх складати).

(Учень демонструє, як потрібно правильно сервірувати стіл та загортати серветки)

(За допомогою мультимедійної системи для кращого сприйняття демонстрації показуємо правильну сервіровку столу, загортання серветок та схеми розсаджування гостей за столом).

Головний церемоніймейстер. Приємно бачити, що ви розумієтеся на таких тонкощах, як сервіровка столів. Тому вам буде нескладно пройти останнім коридором лабіринту. Успіху!

Заключне слово вчитедя. Зі зміною умов життя багато правил, приписів ґречності зникають, натомість з'являються нові. Так, поряд із побутовим з'явився діловий етикет. І подібних прикладів можна навести безліч. Зрозуміло, що правила ґречності не є чимось назавжди усталеним, але всюди цінуються тактовність, чуйність, повага до звичаїв. Знання етикету — необхідна ознака вихованості.

Додаток 1

Як правильно сервирувати стіл

1. Ніж для масла. 2. Тарілка для хліба. 3. Ложка для першого. 4. Виделка для холодних закусок. 5. Ніж для закусок. 6. Виделка для м'яса та салатів. 7. Столовий ніж. 8. Декоративна тарілка. 9. Супова тарілка. 10. Десертна ложка. 11. Десертна виделка. 12. Стакан для води. 13. Бокал для червоного вина. 14. Бокал для білого вина 15. Серветки

Додаток 2

Як правильно тримати

ЛожкуНіжВиделку


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj | Теги: виховна година, етикет, класна година
Переглядів: 685 | Завантажень: 27 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017