Четвер, 18.07.2019, 21:49
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Класний керівник

Вчити по-доброму
[ Викачати з сервера (73.0 Kb) ] 07.06.2019, 17:30
по-доброму Вчити по-доброму
Батьківські збори-всеобуч

Автор: М. Солук

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Організація і проведення батьківських зборів
Психологічні аспекти батьківських зборів

Мета. Розкрити батькам причини девіантної поведінки підлітків. З’ясувати, яка роль сім’ї у вихованні навичок і звичок культурної поведінки.

Обладнання. Книжкова тематична виставка. Вислови видатних людей.

Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте її кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

А.С. Макаренко

Вчитель. Ми зібралися на батьківський всеобуч. Сьогодні ми спробуємо з’ясувати, яка роль батьків у вихованні навичок культурної поведінки у дитини, висловимо свої думки щодо поведінки дітей в окремих ситуаціях, а також з’ясуємо окремі причини девіантної поведінки учнів.

Батьки і діти це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі.
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває
Й запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж!

З народженням дитини батьки сповнені найсвітліших сподівань на її майбутнє. І справді, здається, все буде гаразд, аби тільки в дитини було здоров’я, аби вона народилася повноцінною, аби мала матеріальні умови. Молоді й немолоді батьки всіма силами намагалися й намагаються створити умови, щоб виростити і виховати своїх синів і доньок.

Коли підростають діти, багато хто з гіркотою відзначає для себе, що не задоволений результатом виховання: діти неслухняні, ліниві, не вміють того і того, не хочуть вчитися, недисципліновані, байдужі до батьків, не поважають старших, не думають про майбутнє, їх цікавлять тільки розваги, безтурботність шкідливо впливає на мораль, розум, інтереси.

Для багатьох батьків, дисципліна — це просто слухняність. Поставивши собі мету зробити дитину слухняною, йдете до неї прямолінійно, а іноді навіть у зворотному напрямку. Іншими словами, бажаючи отримати певний результат, ви отримуєте зовсім протилежний.

Батьки наполягають на виконанні своїх вимог. Головний і єдиний арґумент ваш при цьому: «Я так сказав!». Дитина, у свою чергу, бачить, що ніхто не хоче рахуватися з її власного думкою. Починається боротьба, яка переходить у справжню війну. Хто в ній виграє? Ніхто! Тому що, вигравши слухняність, ви втратите більш важливе — довіру дитини.

І тому часто від батьків чути одне і те ж запитання: «Що ми повинні робити? Дайте пораду, як себе краще поводити».

Вчитель. Батькам напевно відомо, що в поведінці учнів спостерігаються такі неґативні прояви, як грубість до товаришів і вчителів, аґресивність, порушення дисципліни на уроках і навіть правопорушення. Як ви вважаєте, в чому причини такої поведінки?

(Думка батьків).

Вчитель. Дійсно, причин багато. Й іноді необхідно докласти чимало зусиль, щоб виявити мотиви вчинку. А мотиви школярів-підлітків можуть бути не характерними, викликаними певного ситуацією, але частіше вони пов’язані зі стійкими властивостями особистості і відносинами. Наприклад. Прогул учнем уроку може мати декілька мотивів: бажання не отримати погану оцінку, перспективу відвідування цікавого фільму, страх виявитися «білою вороною» при прогулюванні уроку всім класом і т. д. Але всі ці ситуації будуть лише доповнюючими до головного мотиву — несерйозного відношення до навчання.

Поширеним мотивом грубості учнів, різноманітних порушень ними дисципліни є протест проти недооцінки їхніх особистісних якостей. Розглянемо ситуацію.

У 8-му класі закінчувалась перерва перед уроком української літератури. Один з учителів школи ввійшов у клас і сів на задню парту. Між дівчатками йшла жвава розмова. Раптом одна з них кинула ручку на підлогу. Піднімаючи її, вона нецензурно висловилась. Декілька секунд тривала в класі тиша, потім вчитель вийшов із класу.

Питання для обговорення.

1. Як, на вашу думку, чи випадково висловилась учениця?

2. Чи є в цьому вина батьків? Якщо так, то в чому вона проявляється?

Юра К. — учень 7-го класу. Навчається добре, багато читає, займається музикою, спортом, бере активну участь у житті школи. Тактовний з вчителями і товаришами. Одягається скромно. Зовнішньо привабливий, але ознак зазнайства не видно. Одного разу Юру привів додому чоловік. Він розповів, що Юра бив дівчину в колі своїх приятелів, знущався над нею. Компанія складалася не зі шкільних друзів. Юра росте у культурній сім’ї. Батьки ним задоволені, вдома він ввічливий і запобігливий.

Як ви, батьки, можете оцінити дволикість поведінки підлітка?

(Думки батьків).

Вчитель. Розглянемо наступну ситуацію.

Іменини.

Сьогодні день народження Ніни. Прийшли гості. Мама накрила стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж і бабуся за стіл сяде. їй вісімдесят два роки. У бабусі дрижать руки, крапельки капають на стіл. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: у Ніниної бабусі руки дрижать.

Ніна тихенько сказала мамі:

— Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.

— Чому? — здивувалася мати.

— В неї руки дрижать. Капає на стіл...

Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатерть і сховала її в шафу.

Мама довго сиділа мовчки, потім сказала:

— У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю, Ніно, тебе з Днем народження, моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

(За В.О. Сухомлинським)

(Думки батьків).

Вчитель. Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім’я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження і продовження соціальних, культурних, духовних цінностей.

У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціально нестабільний, хисткий і вибухово-небезпечний непередбачуваними подіями, сім’я, хоч і зазнає значного впливу, але продовжує лишатися тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.

І кожен з дітей знаходиться у сімейному колективі. Тут вони живуть, виховуються, а ви, як батьки, несете відповідальність за їхнє виховання.

Можна уявити злу, недоброзичливу людину, яка виросла в добрій, справедливій сім’ї? Можна.

Сім’я має великий вплив на особистість дитини. Сім’я є найважливішою умовою виховання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони не завжди вистелені, трояндами, бувають на них і глибокі рівчаки, і колючі терни.

(Виступ класних керівників).

Вчитель. Розглянемо наступну ситуацію.

Того дня в Галиної мами Марії Петрівни був пречудовий настрій. На роботі в неї все було гаразд, і ось сьогодні її преміювали. Сталося так, що подруга Марії Петрівни мало не силоміць затягла її до магазину й просто таки змусила купити сукню, темно-синя з мереживним комірцем, сукня була до лиця Галиній мамі. І всю свою премію Марія Петрівна витратила на сукню. Тільки й залишилось, що на шоколадку Галі.

Того вечора в мене не працював телефон. Побачивши у вікно, як Марія Петрівна йде додому, я помахала їй рукою і побігла назустріч. Потрібно було терміново зателефонувати до іншого міста, і я попросила дозволу у сусідки скористатись її телефоном. Ми увійшли до помешкання. За якусь мить вбрана в нову сукню, жінка вже стояла перед дзеркалом. Я не могла стримати захоплення. Сукня була пречудова!

І тут увійшла Галя.

— Що це, мамо? — Галин голос тремтів.

— А мені дали премію, ось я... — Марія Петрівна побачила зблідле обличчя дочки.

— Донечко, розумієш...

Вона простягнула назустріч руки, але та відскочила, крикнувши:

— Не чіпай мене!

І пішла до своєї кімнати. Звичайно, мені слід було б негайно вибачитись і піти, але міжміська розмова була вже замовлена, і я, почуваючись дуже ніяково, змушена була залишитись.

— Я не хотіла, це мене Надія Степанівна вмовила... — виправдовувалась Галина мама. Тут вона згадала про шоколадку. Побачивши її, Галя зовсім знавісніла:

— Ти б ще пляшку молока принесла!

Марія Петрівна гірко розплакалась. Тут мій терпець урвався, і, хоч справа ця сімейна, я вже розтулила рота, щоб висловити вихованій та ввічливій Галюні усе, що я по неї думаю, та цієї миті сталося ось що. Галюня тихенько обняла маму за плечі, притиснулась щічкою до її обличчя й сказала лагідно:

— Не треба плакати. Я вже не серджуся. А сукню можна віднести назад до магазину. І купимо мені, мамочко, гарну імпортну куртку, тут одна дівчина продає. Ще трохи додаси зі своєї зарплати і купимо!

Галя гладила мамине обличчя, втирала її сльози і промовляла:

— І буде у твоєї донечки найкраща курточка на весь клас, а може, й на всю школу! Я дуже люблю свою рідну матусю...

І, може, відчуваючи все ж якусь ніяковість сказала, доброзичливо всміхаючись:

— Я хочу стати артисткою. У них таке вбрання. І ще слова... Правда, мамочко, ми ж з тобою хочемо, щоб я стала артисткою?

Та я не вірила жодному її слову. А вам як здається, ким і якою стане Галюня?

(За А. Потаповою)

(Думки батьків).

Вчитель. Батьки все здолають, щоб дитина зростала здоровою, розумною, вихованою, доброю і щирою, бо найголовніше їхнє призначення на землі — це діти. І коли між ними лад і взаєморозуміння, мир та любов, то діти виростають здорові і розумні, працьовиті і добрі. Бо всім серцем вбирають щиру атмосферу доброти і любові, що панує у сім’ї.

Недаремно кажуть: які батьки такі і діти. І слід кожному запам’ятати: «Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець». Те, що змалку посієш в душу дитини, яке зрониш зернятко у маленьке дитяче серце, таку матимеш і віддачу. І як приємно дивитися, коли батьки і діти живуть мирно і дружно, як добре, коли дорослі діти горнуться до своїх батьків, допомагають їм чим можуть. Це велике щастя для всіх.

Як відомо, нормальний розвиток дитини може здійснюватися лише за умови тісного союзу батьків та дітей. Коли ж цей союз деформується, що й відбувається у конфліктних ситуаціях, то дитина починає відчувати себе нелюбимою, непотрібною, замикається у собі і досить часто намагається знайти й реалізувати себе на вулиці, у середовищі підлітків.

Сучасна сім’я поставлена в досить жорсткі умови, які змушують її виживати в надто складних умовах. Різке погіршення матеріального становища сім’ї призводить до зменшення рівня народжуваності та збільшення кількості неблагополучнихі сімей, які не можуть забезпечити виховання дитини та задовольнити її найбільш суттєві потреби. Дохід молодої сім’ї нині вдвічі нижчий необхідних витрат.

На перший план виступає економічна функція сім’ї, що призводить до реформування виховної функції. Тому сьогодні все більше поширює свій вплив таке явище, як дитяча бездоглядність, безпритульність. Звичайно, все це призводить до збільшення дитячої захворюваності, зростання дитячої злочинності (кожний шостий злочин скоєно неповнолітніми), розповсюдження девіантної поведінки.

Виступ психолога.

Кожен із батьків прагне, щоб дитина виросла фізично і психічно здоровою, не мала шкідливих звичок. Та багато у чому формування здорового способу життя залежить від стилю життя сім’ї, характеру взаємин між батьками, участь їх у вихованні, правильної організації вільного часу сім’ї, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, куріння, наркотиків.

Спосіб життя сім’ї в основному зумовлює і спосіб життя дітей. Сімейні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, застосування фізичних покарань, нерозуміння батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини — все це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить важче, ніж звичайно.

Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у плані виховання. Підліток потребує допомоги дорослого, але дорослі мало чим можуть йому допомогти, не сприймаючи його проблем. Важливість для підлітка його спілкування з ровесниками нерідко відсуває на задній план його стосунки з дорослими.

Що сьогодні породжує ці проблеми підлітків?

1. Нерозуміння дорослими внутрішнього світу підлітка (підліток росте, а батьки хочуть його бачити в межах 5-го класу).

2. Батьки, які спостерігають дорослішання своїх дітей, найчастіше помічають у цьому процесі тільки його неґативні сторони: підліток стає неслухняним, і зовсім не помічають пагонів позитивного, нового.

Важкі діти — ті, які не мають душевних контактів із дорослими. Важкі дорослі — ті, хто не вміє і не хоче встановлювати такі контакти з дітьми. Звичайно, нашу увагу насамперед привертає те, що дратує (не послухав, зробив не так, як просила, учинив бійку). Тому й оцінюємо частіше неґативне, та ще й драматизуємо.

Як кажуть гумористи, із кожним поколінням діти стають усе гіршими, а батьки все кращими. Отже, гірші діти стають кращими батьками.

Поширення різних чинників ризику для здоров’я молодіжного середовища неоднакове. Особливу тривогу викликає куріння, оскільки цей чинник зростає у процесі дорослішання молоді, більш інтенсивний потяг до згубної звички куріння притаманний дівчатам.

Багато дівчат-підлітків прагнуть мати такі якості, які завжди вважалися чоловічими: волевиявлення, сміливість, витримка... Для самоствердження і створення власного «Я» підліток вважає, що потрібно курити і вживати алкоголь, але не розуміє, що це входить в звичку.

Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б просто так узяти і «застосувати» до своєї дитини. Хоча індивідуальне ставлення до дітей — право кожного з батьків.

Рекомендації щодо виховання

1. Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні сторони.

3. Не поправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на— віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

4. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

5. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.

Пам’ятайте!

  • Покарання — це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.

  • Краще взагалі не карати, ніж карати запізно. Запізнілі покарання нагадують дитині про колишнє, перешкоджають їй змінитися.

  • Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.

  • Не менш небезпечні для дітей жорстокі методи виховання, особливо, якщо це покарання, що принижують гідність. Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Є дуже багато дітей, які отримали свої перші уроки насилля від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю мудрість далі, передаючи її з покоління в покоління.

Для тих, хто говорить про необхідність твердої руки я розкажу одну історію.

Коли одна жінка була молодою мамою, люди вірили, що без різки гарної людини не виховаєш, — тобто сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше в житті заслуговує того, щоб його добряче відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку.

Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш кинути у мене». Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: «Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде».

Потім вона поставила камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент: жодного насилля.

Не погано було б і нам усім покласти на кухонну полицю невеличкий камінь як нагадування дітям і самим собі — жодного насилля!

Дорослому інколи важко порозумітися з дітьми саме тому, що вони існують у різних системах цінностей, значень, настроїв. Отже, пам’ятаймо про це. І останнє, про що не слід забувати: здоров’я дітей у наших руках.

Вчитель. Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів. Адже, як писав В.О. Сухомлинський:

Уся справа в одній дуже важливій закономірності виховання. Якщо людину вчать добре — вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать зла, в результаті буде зло. Не вчать ні добра, ні зла — в результаті буде зло...».

На закінчення, шановні батьки, хотілося б сказати слова великого педагога В.О. Сухомлинського. Він говорив:

У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину — ось в цьому полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей».

Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в дитячій душі, як на благодатному ґрунті, — все, що потрапляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш благодатний урожай доброти, милосердя, людяності, щирості. Тому давайте будемо разом з дітьми сидіти в одному човні і гребти в одному напрямку. Інакше наш сімейний човен може перекинутись.


Категорія: Класний керівник | Додав: Nicolaj
Переглядів: 25 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2019