Четвер, 27.07.2017, 16:10
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Перша допомога

Кровотечі та поранення
[ Викачати з сервера (3.36Mb) ] 24.11.2016, 13:11
ПЕРША ДОПОМОГА

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ І ПОРАНЕННЯХ

КРОВОТЕЧІ

Кровотеча — витікання крові з кровоносних судин при порушенні цілісності їх стінок.

Види кровотеч і їх характеристики приведені на схемі 3.

Схема 3
Види кровотеч і їх характеристики

Причини, що викликають кровотечу того чи іншого виду, різні. Зовнішня кровотеча відбувається, коли гострий предмет, наприклад ніж або уламок скла, ушкоджує судини шкіри й органів, які глибоко лежать. Внутрішня кровотеча виникає при закритій травмі, при різкому тупому ударі, наприклад, у разі автомобільної аварії, коли водія кидає на рульове колесо, або коли людина падає на землю, спіткнувшись об який-небудь предмет. Причиною внутрішньої кровотечі можуть бути захворювання легенів (туберкульоз легенів) або виразкова хвороба шлунку (коли в стінці шлунку утворюється виразка, що кровоточить), ушкодження внутрішніх органів — печінки, нирок, розрив селезінки. В цьому випадку виникає внутрішня паренхіматозна кровотеча. Зупинити її вкрай складно. Вимагається втручання хірурга.

Зовнішня кровотеча

Зовнішня кровотеча буває викликаною пошкодженням кровоносної судини і проявляється у витіканні крові на поверхню шкіри.

Ознаки зовнішньої артеріальної кровотечі:

  • швидка та пульсуюча кровотеча;

  • сильний біль у пошкодженій частині тіла;

  • кров яскраво-червоного кольору;

  • кров фонтанує з рани;

  • слабкість.

Ознаки поверхневої венозної кровотечі:

  • кров спокійно витікає з рани, а не б’є фонтаном;

  • кров темно-червоного або бордового кольору.

Перша медична допомога при кровотечі залежить від її характеру та полягає в тимчасовій зупинці кровотечі і доставці потерпілого до найближчого лікувального закладу. Зробити це потрібно швидко: втрата навіть незначної кількості крові порушує роботу серця і дихання. Допомогу треба починати надавати прямо на місці.

Є декілька способів тимчасової зупинки кровотечі:

  • пальцьове притиснення поверхнево розташованої артеріальної судини дещо вище від рани, що кровоточить;

  • накладення джгута на 3-5 см вище за рану;

  • накладення давлючої пов’язки на місце кровотечі;

  • максимальне згинання кінцівки;

  • надання пошкодженій кінцівці піднесеного (дещо вище за грудну клітку) положення.

Артеріальну кровотечу з посудин верхніх і нижніх кінцівок зупиняють в два етапи: спочатку притискують артерію вище за місце ушкодження кістки, щоб припинити надходження крові до місця поранення, а потім накладають стандартний або імпровізований джгут.

Притискати артерії до кісткових виступів краще всього у визначених, найбільш зручних для цього точках (мал, 1), де добре прощупується пульс.

Мал. 1. Точки пальцьового притиснення артерій для зупинки артеріальних кровотеч

С к р о н е в у  а р т е р і ю  притискують великим пальцем на скроні спереду і трохи вище за вушну раковину.

С о н н у  а р т е р і ю  притискують ліворуч або справа (тільки з одного боку!) на бічній поверхні шиї. Робити це треба якнайшвидше: навіть секундне зволікання небезпечне для життя потерпілого. Тиск пальцями потрібно чинити у напрямку до хребта, при цьому сонна артерія придавлюється до нього.

П і д к л ю ч и ч н у  а р т е р і ю  притискують у ямці над ключицею до першого ребра.

П а х в о в у  а р т е р і ю  (при кровотечі з рани у ділянці плечового суглоба і надпліччя) притискають до голівки плечової кістки по передньому краю зростання волосся в пахвовій западині.

П л е ч о в у  а р т е р і ю (при кровотечі з ран середньої і нижньої третини плеча, передпліччя і кисті) притискають до плечової кістки з внутрішньої сторони від двоголового м’яза.

П р о м е н е в у  а р т е р і ю (при кровотечі з ран кисті) притискають до належної кістки у ділянці зап’ястка біля великого пальця.

С т е г н о в у  а р т е р і ю (при кровотечі з ран у ділянці стегна) притискують у ділянці пахової складки, в її середній частині. Притиснення здійснюють у паховій ділянці на середині відстані між лобком і виступом клубової кістки.

П е р е д н ю  в е л и к о г о м і л к о в у  а р т е р і ю (при кровотечі з ран гомілки та стопи) притискують в ділянці підколінної ямки.

А р т е р і ї  т и л у  с т о п и (при кровотечі з рани на стопі) притискають до належної кістки.

Пальцьове притиснення дає можливість зупинити кровотечу майже вмить. Але навіть найсильніша людина не може продовжувати його більше 3-5 хв, оскільки руки її стомлюються, і притиснення слабшає. Проте такий прийом важливий: він дозволяє виграти деякий час для застосування інших способів зупинки кровотечі.

При артеріальних кровотечах з судин верхніх і нижніх кінцівок зупинити кровотечу можна за допомогою максимального згинання кінцівок. Так, при кровотечі з артерії передпліччя треба вкласти в ліктьовий згин невеликий валик з м’якої тканини, наприклад пачку бинта, і максимально зігнути руку в ліктьовому суглобі. Те ж саме можна зробити у разі кровотечі з артерії гомілки : в підколінну область вкласти валик з м’якої тканини і максимально зігнути ногу в суглобі (схема 4).

Схема 4
Максимальне згинання кінцівок
а) для зупинки кровотечі з судин кисті, передпліччя:
На згин ліктьового суглобу покласти щільний валик з матерії Максимально зігнути руку в ліктьовому суглобі Прибинтовувати передпліччя до плеча
б) для зупинки кровотечі з судин нижніх кінцівок:

Укласти потерпілого на спину
I спосіб   II спосіб
Помістити щільно скачаний валик з матерії в пахову складку Помістити щільно скачаний валик з матерії в підколінну ямку
Максимально зігнути кінцівку в тазостегновому суглобі Максимально зігнути кінцівку в колінному суглобі
Прибинтовувати стегно і гомілку до тулуба Прибинтовувати гомілку до стегна, використовуючи бинт або відповідну матерію

Після притиснення артерії приступають до накладення кровоспинного джгута. Джгут накладають на одяг або на підкладену під нього тканину (рушник, шматок марлі, косинку). Накладати джгут на голу шкіру неприпустимо. Джгут підводять на кінцівку вище за місце кровотечі, приблизно на 3-5 см від рани, сильно розтягують і, не зменшуючи натягнення, затягують навколо кінцівки та закріплюють його кінці. При правильному накладенні джгута кровотеча з рани припиняється, кінцівка нижче за місце накладення джгута блідне, пульс на артерії зникає. Під джгут обов’язково підкладають записку з вказівкою дати, години і хвилин його накладення (схема 5).

Схема 5
Накладення джгута при артеріальній кровотечі
Притиснути пальцем артерію вище за кровотечу і надати кінцівки підведене положення
На відстані 3-5 см вище за рану накласти навколо кінцівки будь-яку чисту м’яку тканину
Розтягнути джгут двома руками в середній частині. Щільно прикласти джгут до кінцівки. Зробити оборот джгута навколо кінцівки, потім другий, третій і закріпити його кінці
Прикріпити до джгута записку зі вказівкою дати та точного часу (години і хвилин) накладення
Доставити потерпілого з накладеним джгутом до медичної установи

Кінцівка нижче за місце накладення джгута зберігає життєздатність протягом 2 год, а взимку поза приміщенням 1-1,5 год, тому після закінчення вказаного часу джгут необхідно зняти і через декілька хвилин накласти його в іншому місці — трохи вище. При цьому потерпілий неминуче втратить деяку кількість крові. За цей час необхідно прийняти заходи для доставки потерпілого до найближчої лікувальної установи, де йому нададуть кваліфіковану медичну допомогу.

Можливі помилки при накладенні джгута :

  • занадто слабке затягування викликає стиснення лише вен, внаслідок чого артеріальна кровотеча посилюється;

  • занадто сильне затягування, особливо на плечі, призводить до ушкодження нервових стволів і паралічу кінцівки;

  • накладення джгута безпосередньо на шкіру приводить, як правило, через 40-60 хв до сильних болів у місці його накладення.

За відсутності джгута для зупинки кровотечі використовують ремінь, хустку, смужку міцної тканини, тобто будь-який відповідний матеріал. Ремінь складають у вигляді подвійної петлі, надівають на кінцівку і затягують. Хустку або іншу тканину використовують для накладення джгута-закрутки (мал. 2).

Мал. 2. Зупинка кровотечі за допомогою джгута-закрутки

Накладення давлючої пов’язки — ще один із нескладних і надійних способів зупинки кровотечі, зменшення болю та створення спокою для пошкодженої частини тіла. Одночасно пов’язка захистить рану від вторинного інфікування (схема 6).

Схема 6
Накладення давлючої пов’язки
Обробити краї рани перекисом водню або марганцівкою (2-3 крупинки розчинити в склянці води, бажано кип’яченої). Можна використовувати і будь-який інший дезінфікуючий розчин
Прикрити рану стерильною серветкою (чи невеликим шматочком бинта), а на неї покласти складений у декілька разів бинт (чи марлю)
Накласти пов’язку

У всіх випадках поверхневих поранень верхніх або нижніх кінцівок один із можливих способів зупинки венозної кровотечі — надання кінцівці піднесеного положення. Зробити це досить просто. Пошкоджену руку потрібно підняти вгору, трохи вище за голову. Під пошкоджену ногу потрібно підкласти невеликий валик, згорнутий із якої-небудь тканини (можна використовувати також сумку, рюкзак, ковдру, подушку, оберемок сіна). Нога має бути трохи вище за грудну клітку. Звичайно, при цьому поранена людина повинна лежати на спині.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні найдрібніших кровоносних судин. Для неї характерне те, що з усієї поверхні рани сочиться кров, за кольором середнім між венозною й артеріальною. Найчастіше така кровотеча зупиняється довільно за лічені хвилини внаслідок згортання крові. Якщо цього не відбувається, її зупиняють давлючою пов’язкою. На ділянку, що кровоточить, накладають стерильну серветку, яку потім притискають до травмованої поверхні пов’язкою. Якщо пошкоджена кінцівка, то після накладення пов’язки їй необхідно надати піднесене положення.

Внутрішня кровотеча

При внутрішній кровотечі кров із пошкодженої артерії, вени чи капіляру не виходить за межі шкірного покриву. Звичайно це кровотеча в грудну порожнину або порожнину живота. Особливий вид внутрішньої кровотечі — в порожнину черепної коробки. При цьому утворюється велика гематома, яка порушує діяльність мозку та внутрішніх органів. Незначна внутрішня капілярна кровотеча викликає утворення синяків під шкірою і не є небезпечною. Але глибша артеріальна або венозна кровотеча може привести до великої втрати крові і тяжких наслідків.

Ознаки внутрішньої кровотечі :

  • посиніння шкіри (утворення синяка) в зоні ушкодження;

  • м’які тканини хворобливі, опухлі або тверді на дотик;

  • почуття хвилювання або занепокоєння у потерпілого;

  • прискорений слабкий пульс;

  • часте дихання;

  • бліда або посіріла шкіра, прохолодна або волога на дотик;

  • нудота та блювота;

  • почуття невгамовної спраги;

  • зниження рівня свідомості;

  • падіння артеріального тиску;

  • кашель з кров’яними виділеннями.

При внутрішній кровотечі необхідно:

  • забезпечити потерпілому абсолютний спокій;

  • оглянути потерпілого, прагнучи визначити, чи немає у нього травм внутрішніх органів;

  • здійснити безпосереднє притиснення зони кровотечі (це призводить до її зменшення або зупинки);

  • прикласти до місця кровотечі холод (це полегшує біль і знімає припухлість); при використанні льоду треба загорнути його в марлю, рушник або тканину, а ще краще помістити його в целофановий пакет; прикладати холод потрібно на 15 хв; потім треба видалити воду і знову прикласти лід до пошкодженої поверхні;

  • якщо потерпілий скаржиться на сильний біль або не може поворушити кінцівкою, а також, якщо ви вважаєте, що отримана травма дуже серйозна і може викликати важкі внутрішні ускладнення, треба негайно викликати «швидку допомогу».

ПОРАНЕННЯ

Рани — ушкодження тканин організму внаслідок механічної дії, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок, а іноді і тканин (підшкірна клітковина, м’язи), що лежать більш глибоко.

Рани можуть бути вогнепальними, різаними, рубаними, коленими, забитими, розтрощеними, рваними, укушеними і т. д.

В о г н е п а л ь н і  р а н и виникають у результаті кульового або осколкового поранення. Вони можуть бути наскрізними (є вхідний та вихідний отвори), сліпими (куля чи уламок застрягли в тканинах) і дотичними (куля або уламок, пролітаючи по дотичній, пошкодили шкіру та м’які тканини, не застрягши в них).

Р і з а н і  і  к о л е н і  р а н и мають малу зону ушкодження, рівні краї. Стінки таких ран зберігають життєздатність, сильно кровоточачи. Ці рани менше за інші піддаються інфікуванню. Колені проникаючі рани при невеликій зоні ушкодження шкіри або слизової оболонки можуть бути значної глибини і представляють велику небезпеку у зв’язку з можливістю ушкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції (наслідком цього можуть стати запалення черевини та зараження крові).

Р у б а н і  р а н и мають неоднакову глибину, супроводжуються ударом і розтрощуванням м’яких тканин.

З а б и т і  і  р о з т р о щ е н і  р а н и зазвичай мають складну форму, нерівні краї, просочені кров’ю, омертвлені тканини на значному протязі, В них, як правило, створюються сприятливі умови для розвитку інфекції.

Р в а н і  р а н и  виникають при грубій механічній дії, часто супроводжуються відшаруванням клаптів шкіри, ушкодженням сухожиль, м’язів і судин, піддаються сильному забрудненню.

У к у ш е н і  р а н и завжди інфіковані слиною тварин, комах або людини і найбільш небезпечні, оскільки неможливо виключити інфікування потерпілого вірусом сказу.

Усі рани, окрім операційних, вважають первинно інфікованими. Мікроби до рани потрапляють разом із ранячим предметом, землею, шматками одягу, з повітря та при дотику до рани руками. Мікроби, що потрапили до рани, можуть викликати її нагноєння і такі ускладнення, як бешихове запалення. Спосіб профілактики зараження рани — швидке накладення на неї асептичної пов’язки, яка буде застерігати від подальшого потрапляння до рани мікробів.

На схемах 7 і 8 показаний порядок надання першої медичної допомоги потерпілому при великій і незначних ранах.

Схема 7
Надання першої медичної допомоги при великій рані
 
  При артеріальній кровотечі зупинити її та накласти джгут вище за рану Покласти потерпілого на спину Краї рани обробити йодом промокальними рухами від рани до периферії
Накласти давлючу пов’язку та забинтувати її. Якщо кров просочується, накласти серветки, закріпивши їх поверх старої пов’язки Накласти на рану чисту тканину і щільно притиснути її до рани Якщо рана забруднена, промити її перекисом водню, слабо-рожевим розчином марганцівки  
 
Підвести пошкоджену кінцівку вище за рівень серця Стежити за станом потерпілого. Якщо потрібно, дати йому знеболююче Доставити потерпілого до лікувального закладу  

Схема 8
Надання першої медичної допомоги при незначних ранах
Промити рану перекисом водню або слабо-рожевим розчином марганцівки, обробити її йодом
Заклеїти рану бактерицидним пластиром або накласти на неї невелику стерильну пов’язку

При великому пораненні неприпустимо промивати рану будь-якою рідиною, що містить спирт: це може привести до посилення травматичного шоку й омертвляння країв рани з наступним розвитком важких ускладнень.

Пов’язка є перев’язувальним матеріалом, що іноді містить лікарські та деякі інші речовини, яким закривають рану. Процес накладення пов’язки на рану називають перев’язкою. Пов’язка складається з двох частин: внутрішньої, яка стикається з раною, і зовнішньої, яка закріплює й утримує пов’язку на рані. Внутрішня частина пов’язки має бути стерильною.

Як перев’язувальний матеріал можна застосувати марлю, вату білу і сіру, косинки. Перев’язувальний матеріал має бути гігроскопічним, добре вбирати з рани кров і гній, швидко висихати після прання, легко стерилізуватися.

Пов’язку, яку накладають уперше, називають первинною стерильною. При накладенні пов’язок необхідно прагнути не викликати у потерпілого зайвого болю. Голівку бинта треба тримати у правій руці, а бинтувати слід зліва направо, при цьому лівою рукою потрібно утримувати пов’язку і розгладжувати ходи бинта (мал. 3).

Мал. 3. Положення бинта при накладенні пов’язки

Бинт розкочують, не відриваючи його від бинтованої поверхні, зліва направо, кожним наступним ходом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов’язку накладають не дуже туго (окрім тих випадків, коли вимагається спеціальна давлюча), щоб не порушити кровообіг, і не дуже слабо, щоб вона не спадала з рани. Деякі види пов’язок указані на малюнку 4. Перш ніж накласти первинну пов’язку, треба акуратно обробити рану, не завдаючи потерпілому болю.

Верхній одяг потерпілого залежно від характеру рани, погодних і місцевих умов або знімають, або розрізають. Спочатку знімають одяг із здорового боку, потім — з ураженого. У холодну пору року щоб уникнути охолодження, а також в екстрених випадках надання першої медичної допомоги в уражених у важкому стані одяг розрізають у ділянці рани. Не можна відривати від рани прилиплий одяг, його потрібно обережно обстригти ножицями і потім накласти пов’язку. Надівають знятий одяг у зворотному порядку: спочатку на уражену, а потім на здорову сторону.

Давлюча пов’язка виконує три функції: попереджає вторинне інфікування, зупиняє кровотечу, забезпечує спокій пошкодженій поверхні.

Мал. 4. Різні види пов’язок:
а — на голову у вигляді чіпця; б — хрестоподібна на ділянку потилиці; в — пращевидна на ніс; г — пращевидна на підборіддя; ґ — хрестоподібна на кисть; д — спіральна на ліктьовий суглоб; е — колосовидна на обидва пахи; є — восьмиобразна на промежину; ж — восьмиобразна на голеностоп

Категорія: Перша допомога | Додав: Nicolaj
Переглядів: 236 | Завантажень: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017