Вівторок, 19.09.2017, 19:11
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Перша допомога

Перша долікарська допомога при пораненні
[ Викачати з сервера (684.2Kb) ] 02.05.2016, 15:14
ПЕРША ДОПОМОГА

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОРАНЕННІ

ВИДИ ПОРАНЕНЬ ТА ЇХ ОСНОВНІ ОЗНАКИ

Раною називають порушення цілісності шкірних покровів (слизових оболонок), яке може супроводжуватися одночасним пошкодженням нижче лежачих тканин, а також внутрішніх органів.

КЛАСИФІКАЦІЯ РАН

Колоті рани — наносяться предметами, що колють (цвяхом, шилом, ножем тощо). Для них характерне невелике пошкодження шкіри, краї рани рівні, зовнішня кровотеча, як правило, нерясна.

Різані рани — наносяться предметами, що мають гострий край (ніж, лезо бритви, уламок скла). Краї рани рівні, кровотеча рясна, з огляду на те, що ушкоджується велика кількість поверхневих судин.

Забиті рани — наносяться тупим, твердим предметом. Краї рани нерівні, кровотеча, як правило, нерясна.

Вогнепальні рани — розрізняються на кульові і осколкові. Вони також можуть бути наскрізними, сліпими або дотичними. Ще вогнепальні рани підрозділяються на проникаючі або непроникаючі (по відношенню до порожнин людини: черевної порожнини, грудної клітка, черепа тощо).

ОСНОВНІ ОЗНАКИ РАН

  • порушення цілісності шкіри;
  • біль;
  • порушення функції;
  • набряк;
  • кровотеча.

ПОСЛІДОВНІСТЬ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОРАНЕННІ

  • провести швидкий огляд пораненого, зупинивши кровотечу, звернути особливу увагу на стан його дихання;
  • якщо дихання немає, негайно приступити до штучної вентиляції легень;
  • усі маніпуляції проводити вкрай обережно, щоб не викликати додаткової травми — це може привести до виникнення шоку;
  • поранений повинен знаходитись у зручному положенні; для того, щоб він міг вільно дихати, послабити одяг на шиї, грудях і животі;
  • при виникненні у пораненого блювоти його голову повернути набік для запобігання попадання блювотних мас у дихальні шляхи.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

  • давати всередину рідину (пиття, алкогольні напої) при пораненнях органів черевної порожнини або навіть при підозрі на них;
  • переносити пораненого до тих пір, поки він не стане транспортабельним;
  • промивати рану водою;
  • витягувати з рани чужорідні тіла;
  • торкатися до рани руками;
  • залишати рану відкритою.

ПРАВИЛА БИНТУВАННЯ

  • під час бинтування той, хто надає допомогу повинен знаходитися лицем до пораненого, щоб стежити за його станом;
  • частина тіла, на яку накладають пов’язку, повинна бути звільнена від одягу;
  • бинтування починати від периферії, просуваючись поступово у напрямі центру (основи) кінцівки; ліва рука утримує пов’язку і розпрямляє ходи бинта, права — розгортає бинт;
  • бинтування починати з накладання декількох кругових зміцнювальних ходів, накладення яких має на меті попередити зсув перев’язувального матеріалу з поверхні рани у процесі подальшого бинтування;
  • кожен подальший хід бинта повинен прикривати попередній наполовину або трохи більше без утворення складок;
  • після закінчення бинтування перевірити, чи не зрушилася пов’язка з рани, чи не дуже туго або не дуже слабко вона накладена;
  • при великих пораненнях м’яких тканин кінцівок з метою полегшення страждань пораненого на пошкоджену кінцівку накласти шину.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ТИПИ ПОВ’ЯЗОК

  • кругова (циркулярна) пов’язка: застосовується при бинтуванні обмежених ділянок тіла (зап’ястя, нижньої частини гомілки, лоба); обороти бинта повинні лягати один на іншій, прикриваючи цілком попередній;
  • спіральна пов’язка: застосовується при бинтуванні великих частин тіла, що мають циліндричну форму (груди, живіт, кінцівки); бинт накладається у напрямі від периферії до центру, причому ходи бинта прикривають один одного лише наполовину. Якщо товщина кінцівки неоднакова (гомілка передпліччя), для кращого прилягання ходів бинта і попередження утворення складок бинт перегинають.

ВИДИ КРОВОТЕЧ

  • Артеріальна кровотеча — кров з пошкодженої артерії б’є струменем і має яскраво-червоний колір (артеріальна кров має такий колір, тому, що насичена киснем). Така кровотеча небезпечна, оскільки потерпілий швидко втрачає велику кількість крові (втрата 45-50% крові приводить до смерті);
  • Венозна кровотеча — кров з пошкодженої вени витікає слабким безперервним струменем темно-червоного кольору (колір венозної крові визначає насичення її вуглекислим газом). Цей вид кровотечі менш небезпечний для пораненого. Таку кровотечу легко можна зупинити накладенням давлючої пов’язки.
  • Капілярна кровотеча — кров сочиться як з губки, краплями. При цьому кровоточить уся рана. Така кровотеча зупиняється самостійно або після накладення невеликої давлючої пов’язки і не має небезпечних наслідків для потерпілого.
  • Паренхіматозною називається кровотеча з пошкоджених внутрішніх (паренхіматозних) органів — печінки, нирок, селезінки тощо. Оскільки у внутрішніх органах багато дрібних артерій, вен і капілярів, паренхіматозна кровотеча буває тривалою і рясною, причому кровоточить уся поверхня рани.
  • Зовнішня кровотеча — відбувається через рану назовні.
  • Внутрішня кровотеча — якщо кров витікає в тканини (органи) або яку-небудь порожнину тіла (грудну, черевну).
  • Первинна кровотеча починається відразу ж після травми (поранення).
  • Вторинна кровотеча виникає через деякий час після травми, в результаті виштовхування кров’яного згустку (тромбу), що закупорив судину в ділянці рани, або внаслідок поранення судини гострими осколками при переломі, невмілому, необережному наданні першої допомоги, поганій іммобілізації кінцівки і т.д.

СПОСОБИ ТИМЧАСОВОЇ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ

  • Кровотечу з дрібних вен, капілярів можна зупинити, наклавши на рану, що кровоточить, пов’язку. Якщо пов’язка дуже швидко намокає, слід поверх неї накласти пласт вати і туго прибинтовувати бинтом.
  • Притискання артерії до кістки на протязі, тобто не в ділянці рани, а вище по кровотоку (ближче до серця) — найпростіший і доступніший спосіб зупинки артеріальної кровотечі. Артерію слід сильно здавлювати м’якоттю 2-4 пальців до зникнення пульсу. Недоліком цього способу є те, що він болючий для потерпілого і вимагає великої витримки і сили від того, хто надає допомогу. Як правило, цей спосіб зупинки кровотечі є попереднім перед накладенням гумового кровоспинного джгута і джгута-закрутки (турнікета).

НАКЛАДЕННЯ ДЖГУТА-ЗАКРУТКИ (ТУРНІКЕТА)

Джгут-закрутка (турнікет) може бути зроблений з вузько складеної трикутної косинки (чоловічої носової хустки або просто зі шматка матерії). Турнікет накладають навколо кінцівки вище за рану поверх одягу і зав’язують його кінці вузлами так, щоб утворилася петля. Потім в петлю вводять палицю (або інший подібний предмет) так, щоб вона знаходилася під вузлом. Обертаючи палицю, закручують турнікет до припинення кровотечі. Щоб уникнути розкручування, палицю закріплюють нижче за турнікет бинтом.

При застосуванні турнікета необхідно дотримуватись наступних правил:

  • ослабляти турнікет кожні 15 хв., щоб уникнути омертвіння тканин кінцівки. Після розслаблення встановлюють наявність кровотечі. Якщо кровотеча поновилася, то через 1 хв. турнікет знову закручують ще на 15 хв.
  • якщо кровотеча зупинилася, то турнікет залишають на кінцівці в розслабленому стані, на випадок, якщо кровотеча виникне знову;
  • тримають частину кінцівки, що знаходиться нижче за турнікет, відкритою й охолоджують її, обкладаючи пляшками з холодною водою.

ПРАВИЛА НАКЛАДЕННЯ ДЖГУТА КРОВОСПИННОГО

  • джгут не можна накладати на голу шкіру, необхідно, у разі відсутності одягу на кінцівці, на те місце куди накладатиметься джгут, підмотати шматок матерії чи бинта, щоб не пошкодити шкіру;
  • джгут необхідно накладати до припинення кровотечі, але не більше;
  • джгут заздалегідь розтягують і в такому вигляді обгортають 2-3 рази навколо кінцівки; кінці джгута закріплюють за допомогою фіксуючого пристрою (ланцюжок з гачком або ґудзик з отворами в джгуті);
  • накладений джгут слід тримати не більш 2-ох годин у літній час і не більше 1,5 години у зимовий;
  • після накладення джгута необхідно написати записку зі вказівкою часу накладання джгута та прикріпити її до джгута;
  • накладати джгут слід у верхній або нижній третині кінцівки;
  • кінцівку, перетягнуту джгутом, необхідно тепло укутати.

Якщо протягом 2-ох годин не була надана хірургічна допомога, то треба притиснути артерію до кістки, поволі ослабити джгут, щоб потоком крові не виштовхнути тромб з судини, до відновлення кровообігу в кінцівці і знову накласти джгут, але трохи вище або нижче за попереднє місце. Таке тимчасове зняття джгута повторюють кожну годину, поки пораненому не буде надана хірургічна допомога.


Категорія: Перша допомога | Додав: Nicolaj | Теги: перша допомога
Переглядів: 439 | Завантажень: 14 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017