Середа, 13.12.2017, 01:44
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Психологія

Феномен співузалежнення
[ Викачати з сервера (48.0Kb) ] 16.02.2015, 08:11

ПРОБЛЕМА АЛКОГОЛЮ В СІМ'Ї
ТА ФЕНОМЕН СПІВУЗАЛЕЖНЕННЯ

Нерідко жінка, яка потерпіла від насильства, продовжує любити чоловіка, вона вірить, що лише вона може допомогти йому вирішити його проблеми, наприклад, позбутися алкогольного узалежнення. Вона сподівається, що коли він перестане пити, то перестане й знущатися над нею.


Таке поширене явище, як прив'язаність дружини до чоловіка-алкоголіка, пояснюється феноменом співузалежнення.

Співузалежнення — це особистісне новоутворення, яке розвивається у дружин алкоголіків у результаті довготривалого підпадання стресу і сконцентрованості на проблемах чоловіка, аж до самозречення та ігнорування своїми обов'язками щодо дітей.

Співузалежнене подружжя

Співузалежнене подружжя не знає, де закінчується особистість одного з подружжя і починається особистість іншого. У дружин алкоголіків розмиті межі свого «Я». Вони так поглинені відповідальністю за свого чоловіка, що втрачають себе, пригнічують свої потреби і почуття, ніби «заморожують» їх. Це сприяє підвищенню переносимості емоційного болю.

Незважаючи на постійні конфлікти, сварки, негативні переживання (острах, гнів, сором, тривога, відчай), співузалежнене подружжя тісно пов'язане в емоційному відношенні. Співузалежнення — це такий психологічний феномен, який призводить до симбіотичних стосунків між близькими людьми. Стосунки ці дисгармонійні, руйнівні для обох, але, водночас, подружжя не може припинити ці стосунки. Дисгармонія проявляється в емоційному стані, який у чоловіка і жінки часто протилежний: коли один в гарному настрою, інший — у поганому; коли один прагне близькості, інший витримує дистанцію тощо.

Симбіотичні стосунки подружжя являють собою такий союз, в якому то чоловік, то жінка займають домінуюче положення, то підлегле.

Наприклад, для жінки домінуюче положення означає: «Поки тобі погано, я відчуваю себе сильнішою, я можу тебе контролювати, мені мало що загрожує; виховуючи тебе, турбуючись про тебе, «рятуючи» тебе, я зводжу будинок самоповаги, я маніпулюю тобою, відповідаю за твоє життя».

Чоловік, знаходячись в цеп час в підлеглому стані, відчуває приблизно наступне: «Моє життя не склалося, я нічого не можу вдіяти і мушу покладатися на тебе. Рятуй мене! Доки ти в домінуючому стані, я відчуваю себе захищеним, але й ображеним, що може виправдати мою поведінку. В усякому разі ти відповідаєш за моє життя».

Здебільшого, таке співвідношення позицій подружжя буває тоді, коли чоловік знаходиться в тверезому стані (особливо «з похмілля»). Коли ж чоловік в черговий раз п'яний, позиції міняються: чоловік намагається помститися за своє приниження, доводить (доступними йому в такому стані засобами) свою перевагу, владу над дружиною, а дружина, побоюючись його агресії, знітившись, займає підлеглий стан.

Особливості поведінки співузалежненої дружини

Ототожнення себе з чоловіком призводить співузалежнену дружину до того, що вона страждає за обох. Оскільки алкоголізм сприймається у нас як ганьба, дружина соромиться за поведінку чоловіка рівнозначно тому, якби це була її поведінка. Боячись приниження, засудження оточуючих, дружина з усіх сил намагається приховати п'янство чоловіка. Алкоголізм — це велика таємниця сім'ї. «Ніхто не повинен здогадатися про те, який жах коїться у мене вдома. Чим гірші стосунки у мене з чоловіком, тим вище я тримаю голову на людях, жартую і сміюсь голосніше», — така лінія поведінки співузалежнених дружин. Вони намагаються виправдати чоловіка перед родичами, вишукують причини для вибачення його поведінки; телефонують на роботу і повідомляють, що він хворий, коли він п'яний; слідкують за тим, щоб зовнішній вигляд чоловіка не видав його пияцтво: просять чоловіка, щоб він краще пив вдома, тощо.

Постійна необхідність вести подвійне життя (на роботі грати роль щасливої жінки, коли вдома — пекло) поступово призводить співузалежнену дружину до звички казати неправду. Вона обманює не тільки сторонніх, але й дітей, чоловіка, вважаючи, що лише неправда врятує її в скрутних ситуаціях.

Напрочуд легко дружини алкоголіків обманюють і самих себе, повіривши черговим обіцянкам чоловіка про те. що він більше не буде пити. Співузалежненим дружинам притаманна афективність сприйняття — вони чують і бачать те, що хотіли б бачити і чути, вони вірять не тому, що є в дійсності, а тому, що співпадає з бажаним. Цей дедуктивний, руйнівний процес самообманювання і нечесності в міжособистісних стосунках призводить до деградації особистості. Однак така ситуація може продовжуватися протягом багатьох років.

Знаходячись в симбіотичному емоційному зв'язку з чоловіком-алкоголіком, дружина намагається захистити його від неприємностей та критики інших людей, оскільки сприймає його біль як власний. У тому, що чоловік п'є, вона звинувачує його друзів та колег, висуває різні обставини, що «довели його до п'янки», наприклад, неприємності на роботі, чвари у вирішенні житлового питання, невдачі сина в навчанні тощо. Подібно до того, як хворий не бачить зв'язку між своїм пияцтвом і тими проблемами, що виникають в результаті цього, так і співузалежнена дружина заперечує безсилля чоловіка перед алкоголем. Вона вважає, що все залежить від бажання чоловіка, ображається, коли його кличуть алкоголіком.

Прагнучи примусити чоловіка відмовитися від спиртного, дружина починає контролювати його поведінку, керувати ним і життям всієї сім'ї. Наприклад, вона покладає на себе ту роботу, яку має в домі виконувати чоловік; намагається якомога більше заробити грошей, щоб підтримати матеріальний рівень сім'ї; контролює фінанси, приховуючи при цьому реальний прибуток, і не дає грошей чоловіку, щоб він не витрачав їх на горілку.

Намагаючись зберегти його соціальний статус, дружина докладає всіх зусиль, щоб чоловік утримався на роботі, або ж влаштовує його на нову роботу; щоб заповнити дозвілля чоловіка, намагається знайти йому хобі, наприклад, купує спортивний інвентар, фотоапарат, столярне приладдя тощо; використовує сексуальні відносини як засіб впливу на чоловіка.

Нарешті, вона умовляє його пити потроху, не ходити без неї до друзів, випиває разом з ним, щоб він так сильно не п'янів. Проте іншим часом вона, навпаки, кричить і лається, плаче і загрожує, виливає горілку в раковину тощо. Страх і тривога за чоловіка, жаль до нього спонукають дружину няньчитися з ним, тішити його, коли він кається в тому, що коїть; прибирати і прати за ним після його блювоти чи ще гіршого.

Беручи на себе всю відповідальність за чоловіка, співузалежнена дружина відчуває себе незамінною. Це, природно, підживлює її самоповагу ,та підвищує самооцінку, вона стає впевненішою в тому, що чоловік без неї не зможе прожити. І в той самий час, співузалежнена дружина панічно боїться бути покинутою. Для неї незбагненне те, що чоловік зможе обходитися без неї. Перспектива розлучення з чоловіком лякає її, оскільки це руйнує всю її картину світу.

Така амбівалентність почуттів притаманна дружинам п'яниць і в інших сферах стосунків. Вони часто кидаються від однієї крайності до іншої: від кохання до ненависті, від піднесеного настрою до депресії, від максимального контролю над життям сім'ї до повного ігнорування своїх обов'язків як матері, господині тощо.

Тому поведінка співузалежненої дружини часто протирічна і суперечить елементарній логіці. Наприклад, вона гірко скаржиться на чоловіка за те, що він п'яниця, що він пропиває всі гроші, а потім сама купує йому «пляшечку», щоб нагородити за гарну поведінку; вона звертається в міліцію, щоб поскаржитись, що він її побив, а потім сама забирає заяву; вона може сказати: «Тиняйся де хочеш, мені все одно», а потім сама починає його розшукувати і телефонувати всім знайомим.

Дуже часто в поведінці співузалежнених дружин проявляється непослідовність. Наприклад, жінка або підтримує в домі ідеальну чистоту, дбайливо слідкує за своєю зовнішністю, або зовсім все занедбує, махнувши на все рукою, забуває про свої сімейні обов'язки і навіть про дітей; то вона завзято доводить чоловікові, що не можна бити дітей і кричати на них, а потім сама починає бити дітей і кричати на них; вона може категорично заявити, що більше не потерпить від нього образ і побоїв, а потім знову і знову терпить його сварки і побої; вона може загрожувати чоловікові, якщо він не припинить випивати, покине його, але роками не виконує своїх погроз.

Дружина чоловіка-алкоголіка постійно відчуває такі емоційні стани: сором, тривога, страх, нескінченний відчай (почуття безсилля, песимістичні погляди на світ, постійні поразки в житті); почуття образи на чоловіка, на себе, на дітей, на все на світі. Постійні переживання негативних емоцій спричинюють невротичні розлади та соматичні захворювання. Як правило, у дружин алкоголіків відзначаються неврози, депресії, дисфорії, афективні стани; вони страждають захворюваннями травної системи (виразкові хвороби шлунка, коліти), гіпертонією, головними болями тощо.

Природно, що всі вищезазначені негативні наслідки співузалежнення дружин виявляються в їх стосунках з дітьми. Не випадково, що діти, якщо батько-п'яниця не агресивний, у 8 випадках із 10 віддають перевагу спілкуванню з ним, а не з матір'ю, яка зовсім не п'є. Це пояснюється тим, що мати, витримуючи величезні перевантаження, зовсім не має сили на те, щоб вислухати дітей, побавитися з ними; частіше за все вона буває втомленою, дратівливою, сварливою і непослідовною.

Таким чином, якщо в сім'ї хтось з подружжя хворіє алкоголізмом, то другий також хворий — співузалежненням. В іноземній літературі цей термін так і називається — коалкоголізм. Схожість алкоголізму і співузалежнення виявляється в тім, що і те, й інше є хворобливим станом. Співузалежнення, як і узалежнення від алкоголю, призводить до деградації морального обличчя людини, до порушень емоційної, психічної та соматичної сфер. Як при алкоголізмі, так і при співузалежненні відзначається анозогнозія: чоловік не бажає визнавати себе алкоголіком; його дружина нездатна зрозуміти, що її поведінка ускладнює дисфункцію сім'ї.

Усі сім'ї, де є зловживання алкоголем, є дисфункційними. Не зважаючи на зовнішні відміни життя такої сім'ї (матеріальний рівень життя та освітній рівень подружжя, його соціальний статус, події та обставини), сутність того, що відбувається, одна й та сама. В цих сім'ях постійно присутні напруженість, тривога, відчуття хаосу і непередбаченості, душевний біль.

Алкоголь, по суті, стає центром сім'ї, навколо нього зосереджені всі думки, почуття, дії та вчинки решти членів сім'ї. Незважаючи на те, що в сім'ї п'є лише один з батьків, алкоголізм є сімейною хворобою. Це можна пояснити тим, що поведінка алкоголіка настільки деформує стосунки, так впливає на емоційний клімат сім'ї, що хворими стають і всі близькі люди, які живуть з ним під одним дахом, турбуються про нього і люблять його.

Найпоширенішим у нас є такий тип сімей, узалежнених від алкоголю, де зловживає спиртним чоловік, а дружина намагається його врятувати, повернути на вірний шлях. Таку сім'ю слід називати узалежненою від алкоголю, оскільки дружина в такій сім'ї постає співузалежненою від алкоголізму чоловіка, і саме це є причиною її хворобливої прив'язаності до нього, саме це спонукає дружину терпляче ставитись до образ, принижень, побоїв та інших видів насильства з боку чоловіка.


За навчально-методичним посібником «Срціально-психологічні проблеми насильства», автори: Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілятіна.

Категорія: Психологія | Додав: Nicolaj
Переглядів: 527 | Завантажень: 17 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017