П`ятниця, 21.07.2017, 18:34
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Сценарії

До Дня матері
[ Викачати з сервера (75.0Kb) ] 26.02.2016, 15:43
Все до серденька матері горнеться
(сценарій до Дня матері)

Автор: Г.Ясько

Мета. Виховати любов і шану до матері, любов до України.

Обладнання. Святково прикрашений зал рушниками та квітами. Стіл, накритий скатертиною, на ньому коровай та образ Матері Божої.

(На дошці).

Мамо! Хай завше в світлиці твоїй
Серцем читає дитя
Щирі Шевченкові очі
І золоте вишиття.

М.Стельмах

1-й ведучий.

Твоє, матусю дорога,
святкуємо сьогодні свято,
Зібралась разом дітвора,
пісень та радості багато,
Та квіти в’януть і словам
не вічно жити, гомоніти
Від слів цінніші є діла, і краще квітів —
рідні діти!
Тож розквітаймо, мов квітки,
живі, барвисті і правдиві
А з добрих діл сплетім вінки
і подаруймо мамі милій.

(Вокальна група виконує «Рідна матір моя»).

2-й ведучий.

Щасливий, хто рідну матір має,
хоч зморшки вкрили вже чоло
На світ спокійно поглядає,
не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина,
хоч ти розрісся, наче дуб,
Вона піклується тобою,
хоча на тобі сивий чуб.
Ти все для матері дитина,
ти ціль життя її і зміст,
Вона тобі вінки сплітає,
для тебе досягає звізд.
Вона все дбає, пам’ятає, готує тисячу утіх,
Змете з дороги зло і гріх.

Вчитель.

Любі батьки! Сьогодні у нашому класі світле і прекрасне свято. Його ми даруємо найдорожчій для всіх людині — матері. Є на світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово — Мати.

Мамина пісня, батькова хата, дідусеві казки — все це родовідна пам’ять, наша історія. Мати — найрідніша і найближча кожному з нас людина. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках та легендах.

Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну матір. І молитва наша праведна, як і любов.

Учениця.

Молю тебе, Мати, щирими словами,
змилуйся над нами.
Силу і здоров я дай нам, Божа Мати,
поможи нам вчитись, чесно
Працювати, щоб була потіха
для рідної мами,
Змилуйся над нами,
Дай нам оминути всяку злу пригоду,
дай рости на користь рідному народу.

Учень.

Діво Пресвятая, Матір Матерів,
пригорни до серця всіх своїх синів.
Освіти їх душі світлом золотим,
виповни любов ‘ю неспокійний дім.
Научи, як землю вберегти від зла,
розумом, діянням і крилом тепла.
Зоре-Зорянице і сонце доброти,
землю України, щастям освіти!

(Виходить троє учнів).

Учні (по черзі).

Мамо!
Мамочко!
Мамусю!
Матінко!
Матусенько!
Мамунечко!

1-й ведучий. Коротке це слово, але які глибини скарбів містить воно в собі! Все її життя з серця б’є великим джерелом безкорислива любов до своїх дітей.

2-й ведучий. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська. Про це розкаже і народна легенда.

Учень (розповідає легенду). Був у матері єдиний син. Душі в ньому мати не чаяла. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс він гарний, одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату.

Незлюбила невістка свекруху, зненавиділа її. Боялась мати показатись невістці на очі, сиділа в сінях, а потім у хлів переселилась, але й це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулась душа сина, так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю — ніде від мене». Заплакала мати і відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить тобі серце».

Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище, вбив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, вдарила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце, стрепенулось серце материнське, що горіло на повільному вогні і прошептало: «Синочку мій, рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш!»

Заридав син, схопив материнське серце, уклав його у розкраяні груди, облив пекучими сльозами, зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана, підвелась мати і пригорнула кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулась додому й мати, пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Недаремно кажуть у народі, що найсвятіша любов — то любов материнська.

1-й учень.

Мамо, в цім слові ніжність є і ласка.
В слові радості тепло,
І кожне мамине дитятко
За неї все би віддало!

2-й учень.

Обвіва нас вітер — дужий і стрімкий
Час нестримний в очі пильно загляда.
Та для тебе, мамо, вічно я малий
Ти для мене, мамо, вічно молода.

3-й учень.

Моя кохана мамо, я дуже вас люблю
І щоб ви не марніли, Бога я молю
О мамо! Усміхайтесь ви кожен день і час
І щоб мене любили, я дуже прошу вас.

2-й ведучий. Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так тихо воно приходить на вуста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні, світинкою сонця, пелюстком квітки, радістю веселки.

Учень. З букви краплинки і звука сльозинки народиться одного дня на світ слово мама, мовлене устами янголятка. І осяє хатину, як Дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилась мати.

1-й ведучий. Це мить і це вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і благословляє на добро. У найтяжчу нашу годину стогоном вирветься з грудей. Тільки одне слово — як остання надія на порятунок. «Мамо». То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане нею перше слово немовляти, постає із-за завіси літ ангелом-хоронителем в образі Матері.

Учень.

Ще в колисці немовля, слово «мамо»
вимовля.
Найдорожче в світі слово,
так звучить у рідній мові:
Мати, матінко, матуся — називаю тебе я.

2-й ведучий. Усім нам хочеться сьогодні послухати мамину колискову, яку співала нам ненька, або добру казку.

1-й ведучий.

Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись, над колискою
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.

(Одна мама виконує колискову).

2-й ведучий. Колискова пісня... Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, природи, до рідного краю, мови, пісні. Під спів маминої колискової виростають майбутні поети і композитори, вчені, мудрі і працьовиті люди.

1-й ведучий. Материнський образ України усміхається дітям, з любові, встає з сивих туманів віків, синього неба, золотавого надвечір’я, з вишневого цвітіння і калинової задуми. На небо нашої вічності впливає слово Мати і купається у сльозі і світить веселковими барвами дитячої ніжності.

1-й учень.

Є немало мам на світі: мами добрі,
мами світлі
Та одна є наймиліша.
Хто така?
Скажу я вам —
Рідна матінка моя.
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нічого,
Бо найдорожче стоїть за словами:
На світі все починається з мами.

2-й учень.

Мамо! Немає милішого слова,
ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель й перо надихались тобою,
вічна ти в пісні, з болем, любов’ю.

(Пісня про матір).

3-й учень.

О Матері! Це ж ви нам вручали
Замріяну й ніжну віть.
Навчали з піснями по землі ходить,
Чесними очима в майбутнє зоріть.

2-й ведучий.

Кожна дитина щаслива, бо має матір. Це велике щастя. Мати дала нам перший шматок хліба і чекає від нас останнього. Наша радість — це її радість.

Учень.

Ні з чим не зрівняти мамину посмішку.
Скільки вона дарує нам тепла!
Та одчайдушно мені зараз хочеться,
щоб не зникла вона, а жила,
Щоб освітилися мамині очі і освітили
для тебе всі дні,
Роки життя віддали б охоче,
тільки б всміхалася мама мені!

1-й ведучий. Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край, місце, де народився. Вчать любити рідну домівку.

Рідний край... Починається він від батьківського порога, стежини, тополі стрункої, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Від шанування батьків йде шанування рідної землі — Батьківщини.

Батьки нас зростили, виховали, навчали добра. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю та ласкою. І, власне, тільки цього вони і хочуть від нас на схилі літ. Скупимося ми на ласкаві слова для своїх рідних і тільки тоді, як ми їх втрачаємо, відчуваємо свою провину. Заповідь Божа говорить: «Шануй, сину, батька і матір твою, щоб довгі були твої дні на Землі, яку Господь Бог дає тобі».

2-й ведучий.

Коли зміцніють крила, щоб літати
не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
допоки ти живеш у рідній хаті.

(Звучить «Батько і мати»),

1-й ведучий. «Три біди у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей не можна уберегтись, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. Тож завжди намагайтесь бути слухняними і вихованими, турбуйтесь про своїх мам і не завдавайте їм прикрощів.

1-й учень.

Мама! Найдорожче слово в світі —
Де б не був ти, щоб ти не робив,
Та вона завжди твій шлях освітить
Ніжним серцем відданим тобі.
В дні сумні та в дні на щастя щедрі
Мама буде у житті твоїм.
Так живи, як мама, щиро й чесно
І, як мама, лиш добро твори!

2-й учень.

Пам’ятаймо, любі діти,
Пам’ятаймо завжди з нами,
Що для вас у всьому світі —
Найдорожчі наші мами.
Радість має чи тривогу
Серце мами завжди з нами,
Де сини її та дочки,
Завжди там вона думками.

(Виконується пісня про рушник).

2-й ведучий. Матері... Все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

1-й ведучий. Мати є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в хаті розладнується. Недаремно поет сказав: «Вмерла мати — погас вогонь, що грів усю хату». Втративши неньку, втрачаєш не лише близьку і люблячу людину, порадника, охоронця, але і якусь частку самого себе.

1-й учень.

Додому їду, везу гостинці:
Для мами хустку, для хати синьку.
Побачить мати, всміхнеться мати —
І буде знову теплом вгощати.
Заб’ється в зморшках крута сльозинка
Ну що ви, мамо, моя єдина!
І будуть довго йти розмови:
Мова рідна — зоре ранкова.
Як вечір ляже на тихі шати,
То буде мати мені співати.
Від серця пісня, як сон щаслива —
Дитинством пахне хатина синя.

2-й учень.

Я до рідної хати натомлено йду,
З полустанку мій потяг у далеч полинув.
Бачу: мамина хустка біліє в садку,
Придивився — не хустка, а квітне калина.

Наче мамині очі — у хаті вікно.
Сад матусиним словом мені промовляє.
Я не звикну ніколи, що мама давно
Край села у високій траві спочиває.

Я не звикну ніяк, що вона до воріт
Спорожнів без матусі мені білий світ
Не біжить із городу мене зустрічати,
І чужою стає наша затишна хата.

Не мені вже зозуля майбутнє кує
За річкою судьби в голубій оболоні.
Кожний з нас безпритульним душею стає,
Коли мамине серце навік захолоне.

Я стою у дворі. Небокрай відгорів.
Теплий вечір в мовчанні закутав калину.
Люди добрі мої! Бережіть Матерів,
Як себе бережіть, як свою Україну.

***

З далекої тривалої дороги,
Через печалі і гіркоту розлук
Спішу вклонитись отчому порогу
І доторкнутись материнських рук.

Ти вміла ждать, за це тобі спасибі,
За білі короваї на столі,
Ти в путь мене благословила хлібом
Щоб не цурався рідної землі.

Ділив з людьми і радості й печалі
Не спотикався і не відступав,
Щоб рідного батьківського порогу
Ніколи у житті не забував.

Чому мене так вабить рідна хата?
Збадьорює, мов подихом весни,
Бо в хаті тій чекає мати
У світлому серпанку сивини.

Вертаючись з віддалених країв,
Після тривожних мандрів і розлуки
Цілуймо руки матерів —
Напружені й ласкаві рідні руки.

Ніщо не вічне — вічні матері
Уже й тоді, як нікому встрічати.
Допоки сонце сяє нам вгорі —
У кожного живе у серці мати.

3-й учень.

Матусю рідненька, найкраща і єдина!
Щоб ти не хилилась ніколи в журбі
І сонце, і зорі, і даль журавлину
Твої діти і внуки дарують тобі.
І в осінь, і взимку, весною і влітку,
Щоб щастя, здоров’я у тебе були.
Уклін тобі, рідна матусю-лебідко,
За молодість нашу, за ласку й тепло.

(Звучить «Батьківський поріг», діти вручають мамам квіти).

2-й ведучий. Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатний борг. Вона нас зростила, виховала. Навчила добра, леліяла, любила. І чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

1-й ведучий. З цією найріднішою людиною пов’язано багато в житті кожного. Саме з нею народ співвідносить найдорожчі для нього поняття та символи. І зраду їх, вважає зрадою матерям.

Учень.

Взяв березень сопілку срібну
І хтось уже не може спати.
Якщо забув ти рідну мову,
То ти забув і рідну матір.

Щедрівка ходить біля хати,
Як завжди з карими очима.
Якщо забув ти рідну матір,
Нема у тебе Батьківщини.

2-й ведучий.

Рідна мати і рідна Україна —
Два крила любові, що несуть душу
Через віки і не в’януть у вічному польоті,
Бо переймає їх на світі материнська любов.

Учень.

Принесу в подарунок мрію,
Що перлинами виграє.
Тільки зараз я розумію
Материнське серце твоє.
Прислухаюсь і вчуся
Усьому, що порадиш ти.
Мила, рідна моя матуся,
Як до мудрості важко йти.
Стільки бурі, вагань, і злетів
На дорозі нелегкій тій.
Не зустрінеш всього у поетів,
Не побачиш у барвах мрій.
Тільки ти єдина розкажеш,
Як уміють лише матері.

Вчитель. Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій розлетяться діти з теплого, маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере вас матуся до рідної світлиці і защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у ваших серцях. Озветься вона червоною калиною у лузі, тополею у лісі, кучерявою вербою над садочком, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ви не були, нехай завжди до вас прилітають легкокрилі лебеді материнства.


Категорія: Сценарії | Додав: Nicolaj | Теги: День матері, сценарій
Переглядів: 356 | Завантажень: 11 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017