Середа, 18.10.2017, 00:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Сценарії

Мова єднає всіх
[ Викачати з сервера (66.0Kb) ] 27.02.2015, 14:50

МОВА ЄДНАЄ ВСІХ

Свято-фестиваль тижня предметів суспільно-гуманітарного спрямування

Мета. Виховання високоморального підростаючого покоління, формування українського менталітету на основі відродження національних традицій свого народу; розвивати таланти, творчі здібності учнів, віру в свої сили; формувати високу пізнавальну культуру; прищеплювати інтерес до вивчення іноземних мов, до народних традицій, культурної спадщини народів Європи.

Обладнання. Плакат «Мова єднає всіх», емблеми фестивалю, державні прапори, вітальні написи на декількох мовах, назви країн-учасників фестивалю, національні костюми учасників делегацій.

(Звучать фанфари).

Ведучий. Шановні друзі! Наші мікрофони встановлені в актовій залі і налаштовані на хвилю урочистого свята.

Сьогодні ми починаємо тиждень предметів суспільно-гуманітарного спрямування. Поговоримо про речі важливі, які мають безпосереднє відношення до кожного, незалежно від віку. Поведемо мову про єдність народів, мов та культур.

Отже, до вашої уваги фестиваль молоді під девізом: «Мова єднає всіх».

Шановні друзі! Уявіть собі, що до вас прибув кореспондент молодіжної газети «Молодь України» і хоче зустрітись із організаторами цього свята — вчителями суспільно-гуманітарних предметів, які так близько стоять біля джерел духовності та мовленнєвої культури.

(На сцену піднімаються вчителі).

(До вчителя історії або правознавства).

— Ми часто чуємо, що в основі нашого сучасного життя лежать дві головні ідеї, що це за ідеї?

Учитель історії (правознавства). В основі сучасного політичного життя нашої країни лежить дві ідеї: ідея побудови демократичної держави та національна ідея. Побудову демократичної правової держави можуть здійснювати громадяни, які люблять свій народ, мають людську гідність, гуманізм та національну свідомість. Формування національної свідомості передбачає засвоєння і розвиток української історії, культури та духовних надбань українського народу.

(До вчителя, який викладає курс «Людина і світ», або вчителя географії).

— Яку роль у формуванні і самовираженні особистості відіграє мова?

Учитель, який викладає курс «Людина і світ», або географії. Мова — це основний компонент етносу, вона єднає людей, формує певний світогляд. Ми будуємо свою незалежну країну, бажаємо, щоб нас визнавали країни Європи. Всі ми живемо в Україні й тому слід знати, поважати та розмовляти на своїй державній мові, але крім цього, кожна освічена людина повинна знати мови народів інших країн.

— Як ви вважаєте, чи набула українська мова державного звучання у нашій країні?

Вчитель історії. Усі знаємо, що в Конституції України (стаття 10) записано: державною мовою в Україні є українська мова. На жаль, на сході та півдні України українська мова ще не подолала психологічний бар'єр неприйняття. Не звучить вона з вуст молодих людей ні калиново, ні барвінково, ні солов'їно. Та й у деяких інших регіонах говоримо сяк-так, суржиком або зовсім цураємося її. Не може бути духовності без мовленнєвої культури. Чому про це забуваємо? Пригадаймо слова Максима Рильського:

Як парость виноградної лози, плекайте мову.
Пильно й ненастанно політь бур'ян.
Чистіша від сльози вона хай буде...
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядати сад.

У нашій школі викладання ведеться українською мовою. Маю надію, що з часом українська мова не буде блукати сиротою поміж нас. Вона зазвучить повною силою. Аби ми того прагнули. Шануймося ж!

(До вчителя світової літератури).

— Чи потрібно вивчати російську мову?

Учитель світової літератури. Російська мова — одна з найбільш багатих і розвинених мов світу.

Це мова великого російського народу, який висунув із свого середовища видатних письменників О. Пушкіна, І. Тургенєва, JI. Толстого, А. Чехова, M. Шолохова.

M. Ломоносов говорив, що російській мові притаманні: пишність іспанської, живість французької, міцність німецької, ніжність італійської, стислість грецької і латинської мов.

Величезна культурна цінність російської мови, її міць і велич зобов'язують уважно і серйозно її вивчати.

В той же час опанування російською мовою, поряд із мовою своєї держави, розширює доступ до досягнень науки, техніки, російської і світової культури.

(До вчителя іноземної мови).

— Часто доводиться чути, що до наших співвітчизників за кордоном зневажливо відносяться тому, що вони не володіють іноземними мовами. Що ви скажете з цього приводу?

Учитель іноземної мови. На превеликий жаль, це так. Але в наш час приділяється велика увага вивченню іноземних мов. Ще великий Гете говорив: «Якщо не знаєш іноземної, то не знаєш своєї рідної мови». «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина».

Німеччина є і завжди була важливим діловим партнером нашої країни.

Володіння німецькою мовою допоможе вам у співпраці з фірмами Австрії, Німеччини, Швейцарії, Люксембургу та Ліхтенштейну, відкриє нові ділові перспективи, покращить ваші конкурентні спроможності.

Тож знання іноземних мов — один із шляхів покращення вашого майбутнього.

— Всесвітнього значення набула англійська мова. Чи радує це вас як учителя?

Учитель іноземної мови. Давно мріялось, щоб мої співвітчизники добре володіли англійською мовою, тому що англійська мова є мовою міжнародного спілкування.

Ведучий. Єдині проблеми єднають всі народи. Проблеми миру, дружби, розвитку культури, мови, а значить і духовності кожного народу. Отже, девіз сьогоднішнього фестивалю молоді (фраза звучить на п'яти мовах):

— Мова — нетлінний скарб кожного народу, глибинний показник його культури.

Ведучий. Велике спасибі нашим учителям.

(Учителі займають свої місця у залі).

Ведучий. На фестиваль прибули делегації молоді з України та інших країн. Шановні друзі! Зустрічаймо наших гостей!

(Звучить марш, делегації піднімаються на сцену з державною символікою своїх країн).

Ведучі.

— Ми мріємо про країни, які живуть в мирі.

— Про п'ять континентів, які не ховають за спинами бомб та злих намірів.

— Про гаї, де гуляють закохані пари.

— Про землю без погонів та солдатських чобіт.

— Про очі, які ніколи не будуть переповнені болем, бідою та сльозами.

— Про воїнів, які прийшли додому назавжди.

— Про свіжий хліб — символ добра і миру.

— Про дітей, які сплять спокійно.

— Про жінок, які зігріті теплом очей коханих.

— Про нескінченний політ до зірок.

— Ми всіх звемо на фестиваль, де мови нас єднають!

(Під звуки музики делегації сходять зі сцени та займають свої місця у залі).

Ведучий. Фестиваль молоді проходить на щедрій українській землі, тому перше слово господарям — делегації молоді України.

Ведучий.

Ми — юний цвіт нової України,
У наші очі дивиться народ.
Верстати шлях нам суджено єдиний:
Під кольорами сонця й небосині
Сягнуть в житті небачених висот.

Ведуча.

Ми — українці вдачею і словом,
Нам до лиця і щедрість, і любов.
Усім співала ненька колискову
І купіль готувала любисткову,
Щоб добротворцем кожний в світі йшов.

Ведучий.

Ще «ненародженим» Тарас великий
Молитися нам на волі заповів,
Хоч мотували зайди й недоріки,
Щоб наш народ зробити без'язиким,
До нас дійшли молитви козаків.

Ведуча.

Не довелося нам падать на коліна
Під знавіснілих яничарів крик.
Сьогодні час великого прозріння:
Шукаймо в праці й злагоді спасіння —
І нас Господь благословить навік.

(Звучить мелодія пісні «Ой у лузі червона калина». З обох боків сцени виходять у національних костюмах юнак і дівчина. Стають біля ведучих. Музика затихає).

Ведучий. Дівчино, хто ти?

Дівчина. Я — українка! Вигодувана і випестувана материнською піснею. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру мову, отчий край, де я виросла, рідну мою Україну.

Ведуча. Юначе, хто ти?

Юнак. Я — українець. Добрий господар землі своєї, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого народу і Вітчизни.

Хлопець і дівчина (разом). Україна!

Дівчина.

Для нас вона в світі єдина, одна
В просторі, солодкому чарі!..

Хлопець.

Вона у зірках, і у вербах вона
І в кожному серця ударі.

Ведучий (звертаючись бо дівчини).

Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину,
Коханий не буде любити тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну.

Ведуча (звертаючись до юнака).

Юначе! Хай буде для неї твій спів,
І сльози, і все до загину.
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.

(Ведучі, хлопець і дівчина виходять зі сцени).

Ведуча.

Як радісно в пісні народ звеличати,
Народ український, у волі — завзятий,
Удармо в струни, та вдармо в дзвінкії,
Хай чують по світу, а хто ми такії.
Це молодість славить свою ж бо родину,
В щедротах прекрасну і вільну Вкраїну.

(У виконанні ансамблю звучить українська народна пісня «Ой у полі нивка»).

Ведучий.

Ну щоб здавалося слова.
Слова та голос — більш нічого,
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує.
Якщо же слово те дотепне,
І веселе, й іскрометне,
То воно нас звеселяє,
Сміх безжурний виникає.

(Учень читає гумореску).

Пилип у Римі

Не доводилося Пилипу бувать далі Криму,
А недавно взяв путівку і махнув до Риму.
Оглядаючи музеї й різні Колізеї,
Він заґавився й від групи відбився своєї.
«Зайду, — дума, — в ресторанчик».
Ледве сів за столик,
А вже кельнер біля нього кружиться, соколик.
Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха,
І сказав він: «Пардон, гарсон! Фужер коньякесо.
Порціоні біфштексіно, гарнір — картоплесо».
Шугнув кельнер блискавично у сусідні двері,
Зрадів Пилип, як дитина: — Штука непогана!
Не така вже вона й хитра — мова італьяна
І вже тобі несуть випить, і їсти, що хочеш. —
Кельнер хитро посміхнувся, крутнув головою
І звернувся до Пилипа мовою такою:
— Ві тут єль би дуля з маком, а не картоплеси,
Селі б не бил мой бабушка родом із Одеси.
Павло Глазовий

Ведуча.

Стук, стук, каблучок,
Ми танцюєм гопачок.
Наш веселий, неповторний,
Наш завзятий, наш моторний.
Говорити будем так:
Славний танець наш «Гопак»!»

(Танець «Гопак». Виконують учасники ансамблю).

Ведучий.

Так будемо ж жити на рідній землі,
Щоб всі ми довіку щасливі були,
Щоб мова народу в повазі була,
Від роду до роду щоб пісня жила.

(Звучить українська пісня. На сцену виходять ведучі ).

Ведучий.

Україно, рідна моя нене,
Розквітай, мов зоряний розмай.
Найдорожче, все що е у мене —
Тільки ти, мій неповторний край.

Ведуча.

Це для тебе ясне сонце сяє,
І сади на обрії цвітуть.
Україна-матінка благає:
Рідне слово, сину, не забудь!

Ведучий.

Вірю я, що пронесуться зливи,
Прилетять додому журавлі.
Ще засяє той вінок щасливий,
Україно, на твоїм чолі!

(Під мелодію маршової пісні «Запорозька похідна» ведучі залишають сцену).

Ведучий. Шановні друзі! Фестиваль закінчується, але розлучатися з друзями важко.

На закриття фестивалю на сцену запрошуються всі учасники свята.

1-й учасник (на фоні музики).

Як хороше сміятися, кохати.
Як хороше тихенько сумувати.

2-й учасник.

Як хороше стрічатися, прощатись.
Як хороше нам на світі просто жить!

3-й учасник.

Як хороше прокинутися вранці,
Як хороше, що сни сняться вночі.

4-й учасник.

Як добре, що крутиться планета.
Як хороше всім на світі без війни.

5-й учасник.

Як хороше, що молодий, завзятий.
Як хороше, що мрією живеш.

6-й учасник.

Як хороше, що дружбою багатий,
З Добром і Правдою у світ ідеш.

Ведучий. Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!


Категорія: Сценарії | Додав: Nicolaj
Переглядів: 571 | Завантажень: 30 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017