Вівторок, 25.04.2017, 16:33
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Сценарії

Варись, варись, борщику
[ Викачати з сервера (83.5Kb) ] 26.01.2016, 18:37
Варись, варись, борщику,
або
Смачний улюбленець народу

(свято українського борщу)

Автор: Микола Слабенко

Це свято може проводитися в будь-яку пору року, але найкраще в теплий період, коли можна зварити колективний борщ просто неба. «Свято борщу» може бути також складовою частиною великого свята села, селища, міста. Все залежить від організаторів заходу.

Перед початком свята доречно влаштувати виставки, розпродаж овочів, з яких варять борщ, прянощів, столового посуду і таке інше.

Умови конкурсів на кращий борщ, пампушки, домашній хліб оголошуються заздалегідь і оприлюднюються в ЗМІ, листівками, рекламами, плакатами. Важливо точно вказати час і місце збору учасників конкурсів, щоб вони завчасно не розкрили своїх секретів. Доречно було б закріпити за учасниками конкурсів окремого організатора, який би і провів всю організаційну роботу під керівництвом режисера свята.

До початку свята необхідно встановити столи, столики, інші пристрої, де люди могли б скуштувати зварені борщі. Підготувати необхідно місце, де будуть проводитися конкурси з нарізання овочів для борщу. Це краще зробити неподалік від сцени.

(Фонограма: фанфари.
Виходять ведучі).

1-й ведучий.

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте,
Господарі й гості. Глядіть, не минайте!
На свято вас просим гуртом, поодинці —
Чекають на всіх там чудові гостинці.

2-й ведучий.

Подивіться, люди добрі,
Тягнуться степи за обрій,
А дорогами, стежками
З ближніх селищ, ще й з торбами
І йдуть, і їдуть славні трударі.

Разом.

Гей, народ збирається!
Свято починається!

(Фонограма «Їдуть на возі дівки на базар»).

1-й ведучий.

Дуже смачне нині свято:
Є крашанки, ковбаса.
Ще й печене порося...

2-й ведучий.

Кошик мама спорядила:
Біля хліба ще яєць
Шанобливо примостила,
Хріну пругий корінець.

1-й ведучий.

Колись за столом святковим
Розговлялися яйцем.
Хрін, за звичаєм людовим,
Клали зверху струганцем.

2-й ведучий.

У нас сьогодні справжнє свято!
Подивіться, скільки гостей багато...

1-й ведучий.

Раді привітати всіх у нас,
Що завітали в добрий час
.

1-й ведучий. Шановні односельці та гості. Ми запросили вас на незвичайне свято, яке присвятили, мабуть, чи не найголовнішій страві українців. Будемо сподіватися, що відтепер воно стане традиційним у нашому селі. Але сьогодні воно відбувається вперше, тому на свято завітало багато гостей, яких я з задоволенням представлю.

(Представляє гостей свята).

2-й ведучий. І за вічним українським звичаєм гостей дорогих вітаємо, щиро, стрічаємо всіх хлібом, любов’ю і миром.

(Вручення короваю. Фонограма «Україна»).

2-й ведучий.

Щоб нечиста щезла сила,
Панував здоровий дух.
Божа благодать вступила.
Спрямувала зір і слух,
На ісконне, на величне.
Богом дане нам, і вічне.
Треба ласувати чим?

Разом. Звісно, батьківським борщем!!!

1-й ведучий. Он, на галявині, (або на спеціальному майданчику) вже спорудили великий казан, в якому ми й зваримо борщ на всю громаду.

2-й ведучий. А хто ж буде варити? Вибрати господиню-куховарку — неабияка важка справа. Бо скільки куховарок — стільки й смаків борщу.

1-й ведучий. Тоді виберемо зразу двох.

2-й ведучий. Але ж вони будуть тільки сперечатися...

1-й ведучий. Із суперечок виходить завжди діло, бо правда десь посередині.

Приступимо?

(Ведучі вибирають двох господинь, які й продовжують свято).

Ганна. Ну що, багаття запалили, воду поставили? Починаємо?..

Петрівна. Спочатку — м’ясо! Візьмемо яловичинку...

Ганна. Яку яловичинку? Де ви бачили український борщ з яловичини? Ні, тільки з півника…

Петрівна. А я люблю з яловичини.

Ганна. А я — з півника!..

Хазяїн. Не лайтеся, зробіть зі свинини, улюблена наша животина.

Обидві. Добре!

Хазяїн. Та не забудьте посолити. І не абичим, а нашою сіллю.

(На сцені фольклорний колектив виконує народні пісні, пов’язані з домашніми тваринам. Знову з’являються хазяйки-куховари).

Петрівна. Ну, м’ясо вже вариться. Треба готувати буряк і моркву.

Хазяїн.

В літочисленні старому
У краях, що за морями,
Довелося не одному
Мати справу з буряками.
Та навіялось повір’я,
Що буряк — причина сварки, —
Й розповзлося недовір’я,
Мов тліючи недогарки.
Спливли часи недовіри,
Й заморському молодцю
Навстіж двері відчинили —
Захотілось й нам борщу.

(Л. Шевело)

Петрівна. Борщ готували у кожній родині, він був універсальною стравою будь-якої пори, у будні й свята. До його складу могло входити близько двадцяти продуктів, але основним компонентом вважався буряк, який у давнну мав назву «борщ».

Ганна. Залежно від достатку, наявності тих чи інших продуктів, досвіду господині борщ міг бути густим: аж хвилі встають, такий, що за туманом дітей не видно; рідким: хрущі в борщі, а жаба в юшці. Були борщі «зі свищами» — майже зовсім порожні, «жонаті» з кашею; перелякані — бліді; лисі — без м’яса. Саме борщ і пішов від буряку. Він — головий його компонент. Його багато в цьому році. Бог послав.

Петрівна. Так і в нас на городі багато чого Бог послав. От морква — під сонечком щедрим зростала, земелька водою її напувала.

А зелена косиця —
Славнозвісна морквиця,
Смачні страви нам готує,
Сил для цього не шкодує.
Кажуть, з овочами дружить —
То й щаслива і не тужить.

Ганна. Ну що, будемо готувати буряк та моркву до борщу, поки м’ясо вариться. А допоможуть нам в цьому наші односельці, які будуть змагатися у конкурсах на найспритніших овочерізників. Бажаючих взяти участь у конкурсі просимо підійти до нас.

(Ганна проводить конкурс овочерізів (буряка та моркви) на спритність та якість нарізування овочів для борщу. В цей час на сцені виступають самодіяльні художні колективи. Після конкурсу овочі закладають у борщ. А на сцені триває дійство).

Петрівна. На відміну від російської, в українській кухні частіше зустрічається комбінована теплова обробка продуктів, які спочатку смажили, а потім варили або тушкували.

Ганна. Без борщу наші предки не обходилися жодного дня. Готували його і в святкові дні, подавали на весіллях, хрестинах та поминках. Одним словом, універсальна страва. Народ про нього склав багато приказок. Хто з вас їх знає?

(Глядачі підключаються до дійства).

Приказки: «Було б чим борщ оженить, так каші немає», «Борщу однаково — чи йому пампушок, чи галушок».

Петрівна. Коли варився борщ — не лихословили, не згадували нечистого, бо борщ вийде несмачний. Ну от, процес, як кажуть, пішов.

Сусідка.

Купуйте, люди добрі, у мене бараболю,
Смажте та їжте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля — як хліб — вона всіх нагодує.

Ганна.

Який овоч, любі гості,
«Яблуком чортів» назвали,
Відмовлялися садити
І на поріг не пускали?
А колись в краях заморських, —
Звідти прийшов до нас в хату, —
Ріс у садах королівських,
Увінчував стіл багатий
Різнобарвним буйним цвітом
І вареними плодами.

(Л. Шевело)

Петрівна. Сьогодні ж картопля — важливий продукт нашого харчування.

(Господині проводять блок конкурсів, пов’язаних із картоплею (чистка, нарізання)).

Петрівна. Справа йде, борщ вариться. Підходить діло до його заправки.

Ганна. Ну, це вже перевірено — соус томатний. Перчиком притрусив, смакову приправу добавив і — все.

Петрівна. Який соус? Яка приправа? Ти що, з глузду з’їхала? Все тільки свіженьке, домашнє і ніяких приправ. А ще й цибулю забула...

Ганна. Яка цибуля? Від неї тхне і сльози.

Петрівна. А я пам’ятаю стару легенду, як то було, наче у казці. Хочеш почути?

У пивниці серед ночі,
Коли спали й поторочі,
Гордий перець й цибулина,
Аж в ротах стрибала піна,
Вели довгу суперечку
Про заслуг своїх вервечку.

Ганна.

Перець став, що звісно, в позу,
У словах він ніс погрозу:
Ти — звичайна цибулина,
Мені зовсім не родина,
Ані почестей, ні слави,
Дух від тебе йде трухлявий...

Петрівна.

Цибулина не здавалась,
До хрипоти сперечалась: —
Знать не шкодило б гордині,
Що мене прапраафіни
Поряд з божеством сприймали,
Із Всесвітом порівняли.
Мене в храм несли на свята —
Від жерців була їм плата.
І хоч я була священна,
Тепер стала вже буденна,
Живу, труджусь для людини,
Все віддаю до краплини.
І в карпатських славних селах
Пам’ять святості не стерла:
Мене плетуть у віночки,
Вішають під образочки,
Бо здоровий в мене дух —
Поміч од усіх недуг.

(Л. Шевело)

(Виступ колективів. Конкурсний блок, пов’язаний з овочами: очистити й нарізати цибулю).

Петрівна. Ну, а тепер перейдемо до інших компонентів заправки.

Ганна.

У родині овочевій
Перець — справжній феномен,
І до того ж, наш, місцевий,
А не там десь ген-ген, ген...

(Л. Шевело)

Петрівна.

Який овоч називали
«Яблуком любові»?
І на стіл не допускали,
Щоб не розлить крові
Благородної, що здатна
Тільки надихати, —
І почали оцей овоч
В кімнатах плекати.
Тепер в полі зустрічаєм
Його цілі гори
І залюбки споживаєм.
Як звуть? — Помідори.

(Л. Шевело)

От ними і будемо заправляти наш борщ. А ще — кропом, петрушкою і різною зеленню, яку хто любить. А що ще забули?

Ганна.

Він став людям помагати
В лагідну й в лиху часину,
Увели його до хати
І просили на гостину.
Молодій, як йшла до шлюбу,
Уплітали у вінок,
Аби відвернути згубу
І життя продовжить строк.
Клали його у колиску,
Зашивали у сорочку,
Щоби злючих очей зблиски
Не наврочили дитину.
Жінки клали під очіпок
Щоб світліло в голові,
Щоб уникнуть скверни, пліток,
Чути силу у собі.

(Л. Шевело)

Петрівна. Хто ж це? Так — часник. Ну, наче все вже вкинули, можна й поспівати.

(Виступ художнього колективу).

Ганна. А тепер — найголовніше, що кладеться в борщ. Щоб не переварити і в міру зварити. Що це?

Петрівна. Та капуста ж!

Ганна. Про неї можна багато казати, але — вже треба завершувати варити борщ.

(Проводиться конкурс на нарізання капусти. Урочиста церемонія закладання капусти в борщ. Все готово до початку частування громади стравою).

Петрівна. Мені здається, що настав час познайомитися з нашими господинями, які сьогодні погодилися взяти участь у нашому святі.

Ганна. Про борщі, які вони готують, в нашому селі ходять легенди. Члени журі вже мали змогу покуштувати й оцінити це. Отож, знайомтеся...

Петрівна. Я прошу учасниць конкурсу подітися своїми секретами в приготуванні борщу.

(Міні-інтерв’ю з учасницями конкурсу).

Ганна. А тепер ми будемо куштувати борщ. Бо, як ви добре знаєте, що по самісінькі боки може набратися українець борщу, і все буде мало, бо це його улюблена перша (а часом і друга, і навіть третя) страва.

Петрівна. Ну, все готово? Давайте частувати людей нашим борщем.

Ганна. Стійте! Це ж не по-людськи. У родині, перш ніж починають їсти, голова сім’ї повинен прочитати молитву.

(На сцені з’являється найповажніший чоловік і читає молитву).

Молитва

До тебе звертаємось,
Боже,
Хай воля Твоя
Допоможе
Нам мудрими
Й мужніми
Стати.
Землиці Твій дар
Зберігати —
Зелене,
Ошатне вбрання,
Не йти по землі
Навмання,
А бачити
Кожну стеблину,
У серці нести Україну!
Амінь!

Ганна. От тепер можна починати!

А визначати тих, хто найсмачніше готує у нашому селі борщ, буде найсправедливіше журі.

(Оголошується журі, склад якого визначено заздалегідь, або вибрано на святі громадою села).

Петрівна. Зараз членів журі я запрошую приступити до роботи і почати куштувати борщ, який приготували наші господарки. А вас, шановні гості, запрошуємо відвідати нашого борщу, а потім, кому дістанеться, ще й конкурсного борщу наших господинь.

Ганна. Але перш ніж розпочати частування, хочу послати нашого борщу тим, хто сьогодні зміг побувати на нашому святі з різних поважних причин: хто захворів, хто немічний і не зміг дістатися місця подій. Для них ми знарядили наших господинь, які й почастують їх удома.

(Делегація з юних дівчат отримують горщики з борщем і розносять по селу літнім лк хворим, немічним, інвалідам та іншим. Поки триває куштування борщу, в запису лунає дикторський текст).

Диктор. Українській кухні — більше, ніж російській чи білоруській — притаманні овочеві страви. Безумовно, найбільш популярною й улюбленою серед них був борщ.

Існувало три різновиди страв із цією назвою. Найпоширенішим був борщ з капустою й квашеним буряком, морквою, цибулею. У XIX ст. до борщу вже додавали картоплю. На Півдні й Сході України борщ найчастіше готували з квасолею. Заправляли його буряковим квасом, сироваткою, по можливості сметаною. На свята варили борщ із м’ясом, а в будні заправляли салом. У піст в юшку клали сушену рибу або гриби, а заправляли олією. Навесні готували зелений борщ із щавлем, молодою зеленню кропиви, лободи, кропу, петрушки, заправляли яйцями і по можливості сметаною. Влітку популярним був холодний борщ на сироватці, який не варили. До сироватки лише додавали варену картоплю або буряк, петрушку, кріп, цибулю, по можливості круте яйце й сметану.

У цей же час серед натовпу ходять молоді хазяйки з хлібними виробами, вигукуючи текст і пригощаючи всіх.

— Кому пампушки до борщу? Пишні, кругленькі, в печі випечені, часничком пересипані!

— А от перепічки на запашній олії смажені. Як укусиш, то й не відірвешся — така смакота!

— До борщу ніщо не годиться — тільки паляниця!

Нарешті куштування закінчується і починається концертна програма, в основі якої — переважно жартівливі пісні. В ході концертної програми журі оголошує переможців різних конкурсів і видає їм нагороди. Свято закінчується.

Додатковий матеріал

Народні прислів’я та приказки:

— Губами говори, а руками борщ вари!

— Роби до поту, а борщ їж в охоту!

— На охочого робочого і борщ знайдеться.

— Не святі борщі варять, а прості люди.

— Не взявши ножа, борщ не звариш.

— По борщу пізнай і хазяйку.

— Буряк — не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

— Батьків борщ не навчить, як треба жити.

— Горе тому, в кого немає борщу в дому.

Мистецтво в борщі:

Символізм. Гостям подають у тарілці папірці з написами «цибуля», «буряк», «морква», «м’ясо».

Імпресіонізм. Овочі не нарізати, а подрібнити у блендері.

Модернізм. Подати гостям банки з борщовим концентратом.

Фольклорний стиль. На стіл ставлять кошик із сирими овочами. Далі гості все повинні зробити самі.

Альтернативне мистецтво. Зварити борщ не на яловичому бульйоні, а скажемо, на бульйоні з куріпок, голови лосося, копченої качки.

Концептуалізм. У тарілку налити окропу. Подавати охолодженим.

Гіперконцептуалізм. Подати гостям повні тарілки ароматного борщу, а ложки сховати так, щоб ніхто не знайшов. Сам хазяїн вибачається й іде по терміновій справі.

Реалізм. Відварити буряк, картоплю. Нарізати цибулю, капусту, солоні огірки (можна замінити оселедцем). Змішати, залити олією.

Соцреалізм. Варять борщ із гнилої картоплі. Гостям читають лекцію про неухильне підвищення виробництва продуктів харчування порівняно з роками режиму «попередників» і про корінні переваги нашого борщу перед їхнім. Незадоволених б’ють.

Абстракціонізм. Вийти на вулицю, нарвати будь-якої трави, залити окропом, варити 40 хвилин. Сіль, перець за смаком.

Сюрреалізм. У готовий борщ влити пляшку горілки.

Неокласицизм. М’ясний бульйон замінити порошковим, свіжі овочі сушеними.

Оп-арт. Наливають повну тарілку ароматного борщу й показують її гостям здалека.

Постмодернізм. Гостям розливають уявний борщ, і всі посилено роблять вигляд, що його їдять. Того, хто викрикне: «Але ніякого борщу тут немає!», виганяють за безкультур’я й хуліганство.


Категорія: Сценарії | Додав: Nicolaj
Переглядів: 368 | Завантажень: 11 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017