Субота, 18.11.2017, 00:52
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Формування мотивів навчання школярів
[ Викачати з сервера (55.0Kb) ] 27.09.2016, 15:39
Формування мотивів навчання школярів

Кожний педагог стикається з такою проблемою, як знецікавлення деяких учнів навчальною діяльністю. Як організувати навчальну діяльність школярів, щоб вона стала для них не лише обов’язком, а радістю пізнання світу?

А. Ейнштейн зауважував: «Помилково вважати, що почуття обов’язку та примусу допоможуть учневі знаходити радість у тому, щоб дивитися й шукати».

Навчання має полімотивований характер, тобто до нього школяра спонукає не один, а кілька мотивів. Формування мотивів навчання припускає наявність трьох блоків, кожний з яких має свій набір компонентів і взаємозв’язків, означає свій вид діяльності (емоційний, мотиваційно-цільовий, пізнавальний). Кожний блок розглядають стосовно отриманого результату, який є підставою для використання в інших блоках.

ЕМОЦІЙНИЙ БЛОК

Головне завдання емоційного блоку полягає в тому, щоб зацікавити учнів пізнавати нове. Учитель використовує для цього такі прийоми:

● створення ситуації успіху — через виконання завдань, посильних для всіх учнів, вивчення нового матеріалу, зважаючи на отримані раніше знання;

● позитивний емоційний настрій — через створення на уроці доброзичливої атмосфери довіри й співпраці, яскраве й емоційне мовлення вчителя;

● рефлексію — через оцінювання власної діяльності й діяльності інших, оцінювання результату діяльності, питання, що вимагають різноманітних відповідей (наприклад: «Чому було складно?», «Що нового дізналися на уроці?» та ін.);

● цікавість, незвичайний початок уроку — через використання музичних фрагментів, ігрових і змагальних форм, гумористичних хвилинок.

МОТИВАЦІЙНО-ЦІЛЬОВИЙ БЛОК

Мотиваційно-цільовий блок розв’язує завдання навчити учнів цілепокладання в навчанні, усвідомлювати мету навчання та її реалізовувати. Це уможливлюють такі прийоми:

● переривання й незавершеність навчальної діяльності — через створення ситуації браку знань і самостійне визначення мети наступної діяльності;

● надання права вибору — через різнорівневі завдання, дозованість домашніх завдань, спільне планування діяльності на уроці, варіювання завдань за ступенем значущості, переривання й незавершеність діяльності;

● реакція на помилку — через прийоми «лови помилку», з’ясування причин помилок і визначення наступних дій;

● практична спрямованість — через співвіднесення навчального матеріалу з конкретною життєвою ситуацією, визначення значущості досліджуваного матеріалу.

ПІЗНАВАЛЬНИЙ БЛОК

Пізнавальний блок спрямований на формування навчальної діяльності, що означає вміти самостійно визначати навчальне завдання (проблему) і опановувати нові способи навчальних дій, прийоми самоконтролю й самооцінювання своєї навчальної діяльності. Це завдання реалізують за допомогою таких прийомів:

● залучення учнів до колективної діяльності — через організацію роботи в групах, ігрові й змагальні форми, взаємоперевірку, колективний пошук розв’язання проблеми, прийоми «метод проб і помилок», надання учнями допомоги одне одному;

● незвичайна форма подання матеріалу;

● створення проблемної ситуації — через аналіз, порівняння навчальних об’єктів, організацію навчання від учнів, створення ситуації браку знань, установлення протиріч;

● співпраця на уроці — через спільне розв’язання проблеми й протиріч, евристичну бесіду, навчальну дискусію, визначення істотних ознак предметів, класифікацію, узагальнення, моделювання;

● залучення учнів до оцінної діяльності — через організацію рефлексії, використання рефлексивних лінійок, відгуків учнів про відповіді інших, оцінювання проміжних досягнень;

● стимулювання діяльності — через оцінювання, подяку, словесне заохочення, виставку кращих робіт, надання вчителем незначної допомоги, ускладнення завдань.

Зазвичай навчальну діяльність дитини спонукають не одним мотивом, а системою різноманітних мотивів, які переплітаючись, взаємодоповнюються, перебуваючи у певному взаємозв’язку.

Мотиваційна сфера — ядро особистості. На початку свого шкільного життя, маючи внутрішню позицію школяра, дитина прагне вчитися. Причому вчитися добре, відмінно. З-поміж різноманітних соціальних мотивів навчання, мабуть, провідними є мотиви «порадувати батьків», «прагну більше знати», «на уроці цікаво». Маючи знання, учень отримує високі оцінки, які, у свою чергу,— джерело інших заохочень, запорука його емоційного благополуччя, предмет гордості. Коли дитина успішно вчиться, хвалять її, і вчителя, і батьків, ставлячи за приклад іншим дітям. У класі, де думка вчителя — не просто вирішальна, а єдина авторитетна, ці аспекти стають першочерговими.

Навчальна діяльність є провідною для школярів. Для того щоб вона була успішною, потрібно мотивувати через емоційний інтерес. Перевагу потрібно віддавати не зовнішній мотивації (отримати оцінку), а внутрішній («станеш цікавішим іншим людям», «зможеш досягти чогось»).

Для того щоб процес формування пізнавальної мотивації школярів відбувався успішно, педагог розв’язує такі завдання:

● вивчення особистісно-мотиваційної сфери учнів, визначення умов і факторів, що впливають на її формування;

● виявлення педагогічних умов, що забезпечують розвиток мотиваційної сфери особистості школярів;

● опанування прийомів організації навчальної діяльності учнів, сприяння формуванню мотиваційної сфери особистості.

ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ

● Ставлення учня до вчителя.

● Ставлення вчителя до учня.

● Особиста значущість предмета.

● Розумовий розвиток учня.

● Продуктивність навчальної діяльності.

● Нерозуміння мети навчання.

● Страх перед школою.

УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ
ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

● Така організація навчання, за якої учень долучається до самостійного пошуку й відкриття нових знань, розв’язує проблемні завдання. Учителі широко застосовують проблемно-пошукові технології навчання.

● Розуміння учнем потреби, важливості, доцільності вивчення предмета в цілому й окремих його блоків.

● Чим більше новий матеріал пов’язаний із засвоєними раніше знаннями, тим більше він цікавить учнів. Зв’язок досліджуваного з інтересами, що вже існували в школяра раніше, також сприяє підвищенню інтересу до нового матеріалу.

● Ані занадто легкий, ані занадто складний матеріал не зацікавлює. Навчання повинне бути важким, але посильним.

● Чим частіше перевіряють та оцінюють роботу школяра (у тому числі він сам), тим цікавіше йому працювати.

● Як можна частіше перевіряти знання? Робота в парах зі взаємоперевіркою за допомогою «сигнальних кружків», розповідь домашнього завдання одне одному, хорові відповіді на нескладні питання. Коли учень працює біля дошки, клас отримує завдання — уважно слухати й підготувати рецензію на відповідь або оцінювання відповіді; «метод закритої дошки» — учень працює за закритою дошкою, згодом порівнянюють розв’язання із класом («Бліцтурніри») тощо).

● Важливим також є оцінювання конкретної відповіді без переходу на особистість дитини. Необхідно спочатку відзначити переваги відповіді й лише потім — недоліки. М’якою формою оцінки невдачі є фраза: «Було б краще, якби...».

● Позитивна психологічна атмосфера уроку, обрання демократичного стилю педагогічної взаємодії: прийняття учнів незалежно від їх навчальних успіхів, перевага спонукання, заохочення, розуміння й підтримки. Психологічне «погладжування» учнів: вітання, прояв уваги до якомога більшої кількості дітей — поглядом, посмішкою, кивком.

● Чим молодша дитина, тим більше матеріалу слід подавати в образній формі. Недарма І. Песталоцці принцип наочності назвав золотим правилом дидактики.

● У навчанні необхідно створити можливості для творчості, диференціювання.

● Визначеність домашнього завдання. Учні чітко повинні знати за яких умов їх відповідь буде успішною. З цією метою на кожному уроці обумовлюють, що і як слід підготувати вдома.

● Одним із ефективних мотиваційних механізмів підвищення розумової активності того, кого навчають, є ігровий характер навчально-пізнавальної діяльності. Навчальна гра має важливу закономірність: первісна зацікавленість зовнішньою стороною явищ поступово зацікавлює їх внутрішньою суттю.

● Численні дослідження довели, що пізнавальний інтерес стимулює волю й увагу, допомагає легше й міцніше запам’ятати інформацію.

СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ

1. Дидактичні ігри (сюжетні, рольові тощо).

2. Наочність.

3. Творчі роботи з різних предметів.

4. Участь у предметних олімпіадах.

5. Науково-дослідницька діяльність.

6. Проектна діяльність.

7. Позакласні заходи щодо предметів.

8. Індивідуалізація (урахування не тільки здібностей, але й інтересів).

9. Диференціація (різнорівневі завдання).

10. Використання різних педагогічних технологій:

● ігрових;
● особистісно орієнтованих;
● розвивальних;
● проблемних;
● комп’ютерних уроків.

11. Інтегровані уроки.

12. Картки, перфокарти для індивідуальної роботи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Мовлення вчителя та учнів на уроці
Як успішно виступити перед аудиторією
Основи майстерності володіння увагою слухачів


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 205 | Завантажень: 4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017