Середа, 23.05.2018, 09:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Кейс-стаді (case study)
[ Викачати з сервера (111.0Kb) ] 16.11.2017, 12:50
Кейс-стаді (case study)

Метод кейс-стаді (від англ. case study — вивчення ситуації) є різновидом методу аналізу конкретних ситуацій. Особливістю цього методу є те, що після ознайомлення із завданням учень має самостійно проаналізувати його та запропонувати свої ідеї та розв'язання у дискусії з іншим учнем.

Метод кейс-стаді був розроблений у Гарварді для навчання студентів бізнес-дисциплінам. За визначенням його розробників, цей метод дає змогу студентам і викладачам брати безпосередню участь в обговоренні ділових ситуацій або завдань (кейсів). Ці кейси, підготовлені зазвичай у письмовій формі і складені на основі реальних фактів, студенти читають, вивчають і обговорюють. Метод кейс-стаді є і видом навчального матеріалу, і, водночас, особливим способом використання цього матеріалу у навчальному процесі.

 

Метод кейс-стаді вважають одним з найефективніших методів активного навчання. Перевагами цього методу є:

  • використання принципів проблемного навчання — отримання навичок розв'язання реальних проблем і можливість роботи групи на єдиному проблемному полі. При цьому процес навчання імітує механізм ухвалення справжнього рішення у житті: він більше відповідає життєвій ситуації, ніж заучування термінів і їх переказування, оскільки потребує не лише знання та розуміння цих термінів, а й уміння оперувати ними, будувати логічні схеми розв'язання проблеми;

  • отримання навичок роботи у команді;

  • формування навичок найпростіших узагальнень;

  • отримання навичок публічної презентації;

  • отримання досвіду проведення прес-конференції, умінь формулювати запитання, аргументувати відповідь.

Кейси відрізняються від завдань, які пропонують для розв'язання на семінарах і практичних заняттях.

Завдання Кейси
  • супроводжують матеріал, який дає учням змогу вивчати і застосовувати окремі теорії, методи;

  • допомагають учням отримати різні навички;

  • мають зазвичай одне розв'язання й один шлях, що веде до цього розв'язання

  • мають декілька розв'язань і безліч альтернативних шляхів, що до них ведуть

Метод кейс-стаді потребує підготовленості учнів, наявності у них навичок самостійної роботи. Непідготовленість учнів, несамостійність або відсутність необхідних для обговорення поставленого завдання знань можуть призвести до поверхневого розв'язання кейсу, втрати інтересу до нього. Усе це потребує відповідних компетентностей і від самого вчителя.

Технологія методу кейс-стаді

Технологія методу кейс-стаді така: за певними правилами розробляють модель ситуації, яка відбулася у реальному житті. У цій ситуації відображають той комплекс знань і практичних навичок, які учні мають отримати. При цьому вчителю відведено роль ведучого, який формулює запитання, фіксує відповіді, підтримує дискусію.

Суттю навчання методом кейс-стаді є те, що учень має знайти варіанти розв'язання запропонованих проблем відповідно до наявних у нього знань, практичного досвіду та інтуїції.

Метод кейс-стаді має такі технологічні особливості:

  • є специфічним різновидом дослідницько-аналітичної технології, тобто містить операції дослідного процесу, аналітичні процедури;

  • є технологією колективного навчання, найважливіші складові якого — робота у групах (або підгрупах) та взаємообмін інформацією;

  • є синергетичною технологією, суть якої — занурення групи в ситуацію, примноження знань, внутрішнє осяяння, обмін відкриттями тощо;

  • концентрує значні досягнення технології «створення успіху», тобто передбачає активізацію учнів та стимулювання їхніх успіхів;

  • є специфічним різновидом проектної технології.

Етапи роботи над кейсом

Методом кейс-стаді формування проблеми і пошук шляху її розв'язання відбувається на основі кейсу. Цей кейс є і видом технічного завдання, і, водночас, джерелом інформації для розв'язання цього завдання.

Розрізняють шість основних етапів роботи над кейсом. На кожному етапі учні здобувають певні знання та навички.

Етапи роботи над кейсом та їх завдання

Етапи Завдання
1. Ознайомлення із запропонованою ситуацією Зрозуміти ситуацію та окреслити шляхи ухвалення певного рішення
2. Пошук та аналіз інформації для ухвалення рішення Навчитися добувати та оцінювати інформацію, необхідну для розв'язання проблеми
3. Обговорення можливих альтернативних рішень Розвивати альтернативне мислення
4. Резолюція — ухвалення рішення у групах Зіставити та оцінити запропоновані варіанти рішень
5. Диспут — захист рішень окремими групами Навчитися аргументувати свою думку
6. Зіставлення висновків — порівняння рішення, ухваленого у групах, з рішенням, ухваленим на вищому рівні Оцінити взаємозв'язок інтересів

Класифікація кейсів

За традиційною гарвардською класифікацією кейси розподіляють на:

  • структуровані, в яких подається мінімальна кількість додаткової інформації. Під час роботи з такими кейсами учень розуміє: щоб знайти оптимальне рішення, слід застосувати певну модель чи формулу;

  • «замальовки», що містять, як правило, від 1 до 10 сторінок тексту і 1-2 сторінки додатків, які ознайомлюють лише з ключовими поняттями. Працюючи з цими додатками, учень має спиратися на власні знання;

  • великі неструктуровані обсягом до 50 сторінок — найскладніші з усіх видів кейсів. Інформацію у таких кейсах подано дуже детально, однак необхідних для розв'язання кейсу відомостей може й не бути: учень має знайти їх самостійно;

  • дослідницькі кейси, працюючи над якими учні мають не лише використовувати засвоєні теоретичні знання і практичні навички, а й пропонували щось нове. При цьому учні разом з учителем виступають у ролі дослідників.

За формою кейси поділяються на:

  • ілюстровані навчальні ситуації — кейси, завдання яких — на конкретному прикладі навчити учнів алгоритму ухвалення правильного рішення у певній ситуації;

  • навчальні ситуації з формуванням проблеми — кейси, в яких ситуація описана у конкретний період часу, а проблема чітко сформульована; завдання такого кейсу — охарактеризувати ситуацію і самостійно ухвалити певне рішення;

  • навчальні ситуації без формулювання проблеми — кейси, в яких описана більш складна, ніж у попередньому варіанті, ситуація, проблема чітко не окреслена, а представлена, наприклад, у статистичних даних; мета такого кейсу — самостійно виявити проблему, проаналізувати наявні ресурси, вказати альтернативні шляхи розв'язання виявленої проблеми;

  • прикладні вправи — кейси, в яких описують ситуацію, що склалася, встановлюють проблему і шукають вихід з неї; мета такого кейсу — знайти шляхи розв'язання проблеми.

За метою та завданням можна виділити типи кейсів як такі, що:

  • навчають аналізувати й оцінювати;

  • навчають розв'язувати проблеми та ухвалювати рішення;

  • окреслюють проблему, розв'язання та концепцію загалом.

Підготовка сюжету кейсу

Актуалізувати кейс, зробити його цікавішим для учнів можна за допомогою художньої та публіцистичної літератури, використання якої додає кейсу культурологічної функції.

Як джерело формування кейсів ліпше використовувати «місцевий» матеріал: як свідчить досвід, найбільш насичено та цікаво на уроках у школах проходять обговорення кейсів, які пов'язані з регіоном.

Етапи створення кейсів

Доцільно виокремити такі основні етапи створення кейсів:

  • формування мети і завдань кейсу; визначення місця кейсу у структурі навчальної дисципліни; визначення того розділу дисципліни, якому присвячена певна ситуація;

  • визначення проблемної ситуації;

  • складання плану кейсу;

  • пошук інформації, яка необхідна для розкриття пунктів плану;

  • узагальнення інформації, необхідної для розкритися пунктів плану;

  • побудова або вибір моделі обраної ситуації; перевірка її відповідності реальній ситуації;

  • вибір жанру кейсу;

  • написання тексту кейсу;

  • діагностика ефективності кейсу; проведення методичного навчального експерименту;

  • підготовка кінцевого варіанта кейсу;

  • підготовка методичних рекомендацій щодо використання кейсу: розробка завдань для учнів, питань для ведення дискусії та презентації кейсу, опис можливих під час обговорення кейсу дій учнів та вчителя.

Структура кейсу

Кейс обов'язково має складатися з трьох основних частин.

Сюжетна частина містить опис ситуації, інформацію, що дає змогу зрозуміти, в яких умовах запропонована ситуація розвивалася, та джерело цієї інформації.

Інформаційна частина має містити інформацію, використавши яку учень правильно зрозуміє розвиток запропонованої ситуації. У цій частині кейсу можуть міститися відео-, аудіоматеріали тощо.

У методичній частині роз'яснюють місце кейсу у структурі навчальної дисципліни, формулюють завдання для учнів щодо аналізу кейсу та для вчителя щодо викладання запропонованої ситуації.

Інформаційна частина:

  • етапи розвитку, важливі моменти в історії розвитку ситуації, успіхи і невдачі;

  • короткий опис проблеми; бажано навести декілька точок зору (як її бачать різні учасники подій);

  • визначена хронологія розвитку ситуації із зазначенням дій та чинників, які на неї впливають; бажано оцінити результати впливу цих дій та чинників;

  • зроблене для розв'язання проблеми; які це дало результати;

  • які ресурси можна виділити для розв'язання проблеми.

Сюжетна та інформаційна частини можуть тісно переплітатися або бути відносно незалежними одна від одної (якщо інформацію розміщено у додатку). Варто наголосити, що мета і завдання будь-якого кейсу мають бути чітко сформульовані.

Алгоритм роботи з кейсами

Розв'язувати кейси доцільно у шість етапів.

Перший етап

Учні мають ознайомитися із ситуацією та її особливостями, законспектувати з підручника ключові ідеї, щоб освіжити у пам'яті теоретичні знання, які потрібно буде використовувати під час аналізу кейсу. Після цього їм слід оглядово прочитати кейс, щоб скласти про нього загальне враження.

Другий етап

На другому етапі потрібно виділити основну проблему (проблеми), чинники та персонали, які можуть допомогти у розв'язанні кейсу. Учні мають уважно прочитати завдання кейсу і впевнитися у тому, що зрозуміли його.

Третій етап

На третьому етапі вчитель має запропонувати концепції або теми для «мозкового штурму», який є важливим способом розвитку творчої активності учнів. «Мозковий штурм» складається з трьох фаз:

  • входження у стан психологічної розкутості, відмова від стереотипності, страху здаватися смішним. Для цього слід створити психологічні умови взаємної довіри. Ідеї мають втратити автора і стати загальними;

  • власне «мозковий штурм», завдання якого — створити багато ідей. Усі ідеї фіксують у протокольному списку ідей. Для висловлення кожної ідеї учні мають не більше 1-2 хв. «Мозковий штурм» відбувається за такими принципами:

  • є ідея говорю, нема ідеї не мовчу;

  • асоціювання заохочується; що більш дикою здається ідея, то краще;

  • ідей має бути якомога більше;

  • висловлені ідеї можна запозичувати, комбінувати і видозмінювати як завгодно;

  • критика заборонена; того, хто критикує, позбавляють слова (учні не хвилюються, що їхні ідеї визнають поганими);

  • соціальний статус не має значення;

  • творчий аналіз ідей з метою пошуку конструктивного розв'язання проблеми. Здійснюючи творчий аналіз ідей, учні мають дотримуватися таких правил:

  • розглядати всі ідеї без дискримінації якоїсь з них;

  • об'єктивно оцінювати кожну ідею; знайти місце ідеї у системі і знайти систему під ідею.

Четвертий етап

На четвертому етапі аналізують результати розв'язання завдання. Для цього учні мають знову прочитати текст кейсу, уважно фіксуючи всі чинники або проблеми, які стосуються поставлених питань.

Аналіз кейсів може бути спеціалізованим або всебічним. Спеціалізований аналіз зосереджений на конкретному питанні або проблемі. Всебічний — на глибокому дослідженні ключових питань кейсу. За видами аналізу розрізняють такі кейси:

  • проблемний — передбачає виділення комплексу проблем ситуації, їх характеристику, наслідки, шляхи розв'язання;

  • причинно-наслідковий — сприяє встановленню причин, які призвели до виникнення проблеми, і наслідків її розвитку;

  • прагматичний (праксеологічний) — включає в себе аналіз дій у ситуації, її моделювання та оптимізацію;

  • аксіологічний — полягає у побудові системи оцінки ситуації, її складових, умов, наслідків тощо;

  • ситуаційний (системний) — визначає характеристику, структуру ситуації, її функцію, взаємодію з навколишнім світом;

  • прогностичний — готує прогноз щодо імовірного, потенційного і бажаного майбутнього;

  • рекомендаційний — розробляє рекомендації щодо розвитку ситуації;

  • програмно-цільовий — складає програму діяльності у певній ситуації.

Праксеологія (від грец. praktikos — активний) — наука, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності.

Аксіологія (від грец. ахіа — цінність) — наука про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини

 
 

П'ятий етап

На п'ятому етапі пропонують один або декілька варіантів розв'язання кейсу, виявляють послідовність дій, вказують на труднощі, з якими учні можуть зіткнутися під час розв'язання кейсу, а також способи запобігання цим труднощам.

Учні на п'ятому етапі мають скласти список ідей і концепцій для розв'язання запропонованої у кейсі проблеми.

Шостий етап

На шостому етапі відбувається обговорення кейсів (рефлексія). Обговорення може мати вигляд відкритої дискусії чи групового (індивідуального) опитування, у ході якого учні дають усну оцінку ситуації, аналізують кейс, пропонують свої розв'язання і рекомендації, тобто роблять презентацію

Рефлексія (з латини reflexio — звернення назад) — це здатність розуму аналізувати себе, «мислення про мислення», акт самоаналізу тощо. Глибина рефлексії залежить від освіченості людини, моральних якостей і рівня самоконтролю. Рефлексія у спрощеному визначенні — це розмова із собою

 

Проведення дискусій

Дискусія посідає центральне місце у методі кейс-стаді. Її можна організувати за умови, що учні досить зрілі і самостійно мислять, уміють аргументувати і доводити свою думку, контролюють емоції. Головною характеристикою дискусії є рівень компетентності її учасників.

Ознаки вдалого обговорення кейсу:

  • учні активні; що менше говорить учитель, то краще;

  • велика кількість запитань від учнів;

  • енергійність учителя;

  • жвава дискусія;

  • позитивна атмосфера;

  • обґрунтованість висновків.

Основні пункти дискусії та розв'язання проблеми учні мають занотувати у робочих зошитах. Це упорядковує і структурує обговорення теми, а також допомагає вчителю контролювати виконання кейсу.

Подання результатів аналізу кейсу

На заключному етапі роботи вчитель може запропонувати учням два варіанта представлення результатів кейсового завдання: у письмовому вигляді або у вигляді усної презентації мікрогруп.

Подання результатів аналізу кейсу — важливий аспект методу кейс-стаді. Уміння публічно подати інтелектуальний продукт, добре його прорекламувати, показати його переваги і можливі напрями ефективного використання, а також відстояти свою думку — дуже цінні компетентності учня.

Публічна (усна) презентація передбачає подання результатів кейсу перед однокласниками. Це дає змогу відпрацювати навички публічної діяльності та участі у дискусії.

Непублічна (письмова) презентація менш ефективна, але її освітня роль також важлива. Найчастіше вона має вигляд звіту про виконання завдання. Під час підготовки цього звіту стимулюються такі уміння учнів:

  • підготувати текст;

  • не допустити помилок у розрахунках;

  • акуратно оформити звіт тощо.

Письмовий аналіз кейсу відрізняється від усного тим, що він зазвичай більш структурований та деталізований.

Письмова і усна презентації залежно від складності та обсягу завдання можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Індивідуальна презентація дає змогу формувати відповідальність, зібраність, волю; групова — аналітичні здібності, уміння узагальнювати матеріал, системно бачити проект.

Презентація може бути і вчительська, наприклад, коли вчитель представляє кейс перед учнями, бажаючи зацікавити їх, або коли хоче повідомити загальні результати роботи групи, якщо робота над кейсом була довготривалою.

Щоб швидше накопичувати досвід, враховувати труднощі, які виникли при роботі з кейсами, у майбутньому, а також щоб обмінюватися досвідом з колегами, вчитель може робити нотатки.

Виставляючи учням оцінки за результатами роботи з кейсом, учитель має враховувати:

  • логічність розв'язання завдання;

  • спосіб подання матеріалу;

  • доступність презентації;

  • оригінальність розв'язання і подання результатів.

Переваги методу кейс-стаді очевидні: він дає змогу учням навчатися на реальних ситуаціях, отримувати навички розв'язання проблем, ухвалення рішень. Однак найбільшого ефекту можна досягнути при системному підході до вибору традиційних та інноваційних технологій навчання, їх розумному поєднанні.

Навчання за допомогою інтерактивних технологій, зокрема кейс-технологій, може бути ефективним лише тоді, коли сам учитель є грамотним комунікатором, цікавиться новими методами викладання і швидко навчається.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Технології ситуативного моделювання
Вивчаємо новий матеріал


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 90 | Завантажень: 5 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018