Вівторок, 22.08.2017, 03:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Кейс-технології
[ Викачати з сервера (142.5Kb) ] 17.08.2014, 17:21

Серед інтерактивних технологій навчання все популярнішими стають кейс-технології. Вони розроблені для навчання на основі реальних або вигаданих проблемних ситуацій і спрямовані не стільки на засвоєння знань, скільки на формування в учнів нових якостей та умінь. Пропонуємо рекомендації щодо застосування кейс-технологій при викладанні шкільних предметів

Навчання за допомогою кейс-технологій

Автор: Тетяна СТРЕЛЬНИКОВА

Інтеракція (від англ. interaction — взаємодія) — взаємний вплив людей чи груп через постійний діалог; у соціальній психології — безпосередня міжособистісна комунікація («обмін символами»), найважливішою особливістю якої визнають здатність людини «грати роль іншої», відчувати, як її сприймає партнер по спілкуванню (або група)

Інтерактивні методи навчання базуються на механізмі інтеракції, тобто міжособистісної комунікації. Особливістю інтеракції є здатність людини планувати свої дії відповідно до того, як її сприймає партнер по спілкуванню.

Цілі та завдання застосування кейс-технологій

Інтерактивними технологіями, які останнім часом найчастіше застосовують у навчанні, є кейс-технології. Вони дають змогу розвивати навички аналізу та критичного мислення, виявляти різні погляди і точки зору. Мета кейс-технологій — навчити учнів:

  • аналізувати інформацію самостійно та у складі групи;
  • шукати інформацію, необхідну для розв'язання певного завдання;
  • виявляти ключові проблеми запропонованого завдання;
  • шукати альтернативні шляхи розв'язання певного завдання та оцінювати їх;
  • обирати оптимальне рішення та планувати програму дій.

Крім цього, застосовуючи кейс-технології, можна сформувати такі соціальні компетентності:

  • комунікативні навички;
  • презентаційні уміння;
  • інтерактивні уміння, що дають змогу ефективно взаємодіяти й ухвалювати колективні рішення;
  • експертні уміння та навички;
  • уміння самостійно шукати інформацію, необхідну для розв'язання ситуаційного завдання.

Кейс-технології можна застосовувати при викладанні будь-яких предметів, якщо основні завдання, поставлені на уроці, — навчити критично мислити, ухвалювати рішення, аналізувати, плідно спілкуватися, підвищувати креативність.

Метод ситуаційного аналізу

Найпоширеніший метод кейс-технологій — метод ситуаційного аналізу. Головне поняття методу ситуаційного аналізу — «ситуація», тобто сукупність умов і обставин, які впливають на кінцевий результат. Виконуючи кейсове завдання за допомогою методу ситуаційного аналізу, учні мають відкинути думку про єдине правильне розв'язання.

Використання методу ситуаційного аналізу переносить акцент з оволодіння готовим знанням на формування певних навичок, спільну творчість учня та вчителя. Принциповою відмінністю цього методу від традиційних є демократія у процесі отримання знань: кожен учень рівноправний з іншими учнями та вчителем при обговоренні проблеми.

Наприклад, курс географії, розроблений на основі методу ситуаційного аналізу, будується у межах загальної концепції діяльнісного підходу в освіті. Головною формою роботи на уроці є моделювання (створення та видозміна моделей). Навколо нього формується навчальна діяльність учнів. При цьому дуже важливо, щоб моделі не подавалися вчителем «у готовому вигляді», а були творчим доробком учнів.

Так, на уроці географії вчитель може запропонувати розв'язати певне завдання, скажімо, знайти спосіб зберегти природу для нащадків у час науково-технічної революції. Ця проблема є досить актуальною, оскільки в останні роки почастішали і стали більш масштабними природні та антропогенні катастрофи і катаклізми.

У процесі обговорення такого завдання учні самостійно встановлюють причини певних природних процесів, досліджують їх та моделюють подальші наслідки взаємовпливу природи і людини. Це дає змогу сформувати одну з ключових компетентностей: уміння розв'язувати проблеми.

Ще однією формою роботи на уроці географії є підготовка навчальних проектів. Працюючи над ними, учні вчаться виділяти окремі чинники, що визначають розвиток ландшафтів Землі (досліджують зональність ландшафтів Землі, зміни клімату території під впливом Світового океану або залежно від рельєфу тощо). Такі проектні завдання формують теоретичне та практичне мислення учня.

Метод ситуаційного аналізу можна використовувати не лише під час вивчення економічної та соціальної географії, а й при вивченні курсу фізичної географії — обговоренні природних мінеральних ресурсів, визначенні впливу людини на клімат, водні ресурси тощо. Так, учитель може проводити з учнями дискусії на такі теми:

  • Сучасні уявлення про походження Землі;
  • Вивчення змін площі суші та океанів у різні геологічні епохи;
  • Карти можливого розташування континентів через 100 млн років (розділ «Геолого-геоморфологічні процеси, що формують ландшафти Землі»).

Аналіз конкретних ситуацій

Найпопулярнішим різновидом методу ситуаційного аналізу є аналіз конкретних ситуацій (АКС) класичного типу (за гарвардською технологією).

Аналіз конкретних ситуацій — це детальне дослідження реальної чи вигаданої ситуації. Наприклад, на уроках географії учні можуть розглянути:

  • демографічну проблему у __________ області;
  • економічні проблеми природовикористання у країні;
  • раціональне використання рекреаційних ресурсів у __________ області тощо.

Перевагами методу АКС є отримання знань, формування навичок, а також розвиток в учнів системи цінностей, життєвих установок, професійного світосприйняття.

Виокремлюють такі різновиди аналізу конкретних ситуацій, як:

  • ситуаційна вправа (завдання);
  • метод кейс-стаді, або метод навчальних конкретних ситуацій.

Пропонуємо більш детально зупинитися на кожному із цих різновидів.

Метод ситуаційної вправи (завдання)

Метод ситуаційної вправи (завдання) є різновидом аналізу конкретних ситуацій. Особливістю цього методу є те, що учні, крім проблеми, що потребує розв'язання, отримують також текст із її детальним описом. Іноді у цьому тексті містяться уже ухвалені рішення, і учням слід проаналізувати їх доцільність. Наприклад, перед учнями поставлено завдання розробити свою стратегію розв'язання демографічної проблеми у країні. При цьому учням пропонують рішення керівництва країни, і вони мають або погодитися з ним, але при цьому довести доцільність цих рішень, або запропонувати свої.

При використанні цього методу більше уваги звертають на індивідуальний підхід до проблеми та її розв'язання, ніж на груповий.

Розглянемо як приклад використання методу ситуаційної вправи (завдання) при розв'язанні олімпіадного завдання. Учням пропонують визначити, про яку природну зону і про який материк ідеться у такому описі: «Уяви собі гаряче каміння на випаленій сонцем землі, утрамбованій сухими вітрами. Земля майже виблискує, така вона гола, і здається такою випаленою, наче щойно з гончарної печі. Жодних ознак рослинності: ні трави, ні навіть чортополоху. Пласкі схили, як вирізане за чиєюсь фантазією мереживо, зігнуті, як роги чи лезо коси... І все з кінця у кінець, скільки сягає око, не червоне, не зовсім жовте, не темне, а кольору лев'ячої шкури...». Учням потрібно вказати ознаки, що підтверджують їх версію, користуючись картою, визначити, у межах якого кліматичного поясу розташована описана природна зона, а також розповісти, як її можна використати у господарській діяльності.

Ситуаційні завдання на уроках географії можуть бути пов'язані з проблемами сучасності або майбутнього, наприклад:

  • перспективи взаємовідносин природи та суспільства;
  • розробка туристичного маршруту по території країни (певної її частини);
  • розробка туристичного маршруту по території світу;
  • вибір регіону країни для будівництва металургійного (машинобудівного) підприємства з урахуванням певних особливостей галузі;
  • розвиток особливих економічних зон (ОЕЗ) на території __________ області.

Метод кейс-стаді

Другим різновидом аналізу конкретних ситуацій є метод кейс-стаді. Особливістю цього методу є те, що після ознайомлення із завданням учень має самостійно проаналізувати його та запропонувати свої ідеї та розв'язання у дискусії з іншим учнем.

Метод кейс-стаді був розроблений у Гарварді для навчання студентів бізнес-дисциплінам. За визначенням його розробників, цей метод дає змогу студентам і викладачам брати безпосередню участь в обговоренні ділових ситуацій або завдань (кейсів). Ці кейси, підготовлені зазвичай у письмовій формі і складені на основі реальних фактів, студенти читають, вивчають і обговорюють. Кейси є основою бесіди аудиторії під керівництвом викладача. Тому метод кейс-стаді є і видом навчального матеріалу, і, водночас, особливим способом використання цього матеріалу у навчальному процесі. Використання цього методу дає змогу сформувати в учнів такі компетентності:

  • ухвалювати рішення в умовах невизначеності;
  • розробляти алгоритм ухвалення рішення;
  • досліджувати певну ситуацію;
  • розробляти план дій;
  • застосовувати отримані теоретичні знання на практиці;
  • враховувати точки зору оточуючих.

Підготовленість учнів та педагогів

Метод кейс-стаді потребує підготовленості учнів, наявності у них навичок самостійної роботи. Непідготовленість учнів, несамостійність або відсутність необхідних для обговорення поставленого завдання знань можуть призвести до поверхневого розв'язання кейсу, втрати інтересу до нього. Усе це потребує відповідних компетентностей і від самого вчителя.

Переваги

Метод кейс-стаді вважають одним з найефективніших методів активного навчання. Перевагами цього методу є:

  • використання принципів проблемного навчання — отримання навичок розв'язання реальних проблем і можливість роботи групи на єдиному проблемному полі. При цьому процес навчання імітує механізм ухвалення справжнього рішення у житті: він більше відповідає життєвій ситуації, ніж заучування термінів і їх переказування, оскільки потребує не лише знання та розуміння цих термінів, а й уміння оперувати ними, будувати логічні схеми розв'язання проблеми;
  • отримання навичок роботи у команді;
  • формування навичок найпростіших узагальнень;
  • отримання навичок публічної презентації;
  • отримання досвіду проведення прес-конференції, умінь формулювати запитання, аргументувати відповідь.

Технологія

Технологія методу кейс-стаді така: за певними правилами розробляють модель ситуації, яка відбулася у реальному житті. У цій ситуації відображають той комплекс знань і практичних навичок, які учні мають отримати. При цьому вчителю відведено роль ведучого, який формулює запитання, фіксує відповіді, підтримує дискусію.

Суттю навчання методом кейс-стаді є те, що учень має знайти варіанти розв'язання запропонованих проблем відповідно до наявних у нього знань, практичного досвіду та інтуїції.

Метод кейс-стаді має такі технологічні особливості:

  • є специфічним різновидом дослідницько-аналітичної технології, тобто містить операції дослідного процесу, аналітичні процедури;
  • є технологією колективного навчання, найважливіші складові якого — робота у групах (або підгрупах) та взаємообмін інформацією;
  • є синергетичною технологією, суть якої — занурення групи в ситуацію, примноження знань, внутрішнє осяяння, обмін відкриттями тощо;
  • концентрує значні досягнення технології «створення успіху», тобто передбачає активізацію учнів та стимулювання їхніх успіхів;
  • є специфічним різновидом проектної технології.

Методом кейс-стаді формування проблеми і пошук шляху її розв'язання відбувається на основі кейсу. Цей кейс є і видом технічного завдання, і, водночас, джерелом інформації для розв'язання цього завдання.

Розрізняють шість основних етапів роботи над кейсом. На кожному етапі учні здобувають певні знання та навички (див. Додаток 1).

Додаток 1

Етапи роботи над кейсом та їх завдання

Етапи Завдання
Ознайомлення із запропонованою ситуацією Зрозуміти ситуацію та окреслити шляхи ухвалення певного рішення
Пошук та аналіз інформації для ухвалення рішення Навчитися добувати та оцінювати інформацію, необхідну для розв'язання проблеми
Обговорення можливих альтернативних рішень Розвивати альтернативне мислення
Резолюція — ухвалення рішення у групах Зіставити та оцінити запропоновані варіанти рішень
Диспут — захист рішень окремими групами Навчитися аргументувати свою думку
Зіставлення висновків — порівняння рішення, ухваленого у групах, з рішенням, ухваленим на вищому рівні Оцінити взаємозв'язок інтересів
 
 

Класифікація кейсів

Кейси відрізняються від завдань, які пропонують для розв'язання на семінарах і практичних заняттях:

  • завдання супроводжують матеріал, який дає учням змогу вивчати і застосовувати окремі теорії, методи, а навчання за допомогою кейсів допомагає учням отримати різні навички;
  • завдання мають зазвичай одне розв'язання й один шлях, що веде до цього розв'язання, а кейси мають декілька розв'язань і безліч альтернативних шляхів, що до них ведуть.

За формою кейси поділяються на:

  • ілюстровані навчальні ситуації — кейси, завдання яких — на конкретному прикладі навчити учнів алгоритму ухвалення правильного рішення у певній ситуації;
  • навчальні ситуації з формуванням проблеми — кейси, в яких ситуація описана у конкретний період часу, а проблема чітко сформульована; завдання такого кейсу — охарактеризувати ситуацію і самостійно ухвалити певне рішення;
  • навчальні ситуації без формулювання проблеми — кейси, в яких описана більш складна, ніж у попередньому варіанті, ситуація, проблема чітко не окреслена, а представлена, наприклад, у статистичних даних; мета такого кейсу — самостійно виявити проблему, проаналізувати наявні ресурси, вказати альтернативні шляхи розв'язання виявленої проблеми;
  • прикладні вправи — кейси, в яких описують ситуацію, що склалася, встановлюють проблему і шукають вихід з неї; мета такого кейсу — знайти шляхи розв'язання проблеми.

За метою та завданням можна виділити типи кейсів як такі, що:

  • навчають аналізувати й оцінювати;
  • навчають розв'язувати проблеми та ухвалювати рішення;
  • окреслюють проблему, розв'язання та концепцію загалом.

За традиційною гарвардською класифікацією кейси розподіляють на:

  • структуровані, в яких подається мінімальна кількість додаткової інформації. Під час роботи з такими кейсами учень розуміє: щоб знайти оптимальне рішення, слід застосувати певну модель чи формулу;
  • «замальовки», що містять, як правило, від 1 до 10 сторінок тексту і 1-2 сторінки додатків, які ознайомлюють лише з ключовими поняттями. Працюючи з цими додатками, учень має спиратися на власні знання;
  • великі неструктуровані обсягом до 50 сторінок — найскладніші з усіх видів кейсів. Інформацію у таких кейсах подано дуже детально, однак необхідних для розв'язання кейсу відомостей може й не бути: учень має знайти їх самостійно;
  • дослідницькі кейси, працюючи над якими учні мають не лише використовувати засвоєні теоретичні знання і практичні навички, а й пропонували щось нове. При цьому учні разом з учителем виступають у ролі дослідників.

Кейси можуть бути різні за обсягом: від декількох речень на одній сторінці до декількох сторінок. Однак слід зауважити, що учні важче сприймають великі кейси, особливо якщо метод кейсу застосовується вперше (див. Додаток 2).

Додаток 2

Класифікації кейсів

Основні класифікації Види кейсів
За наявністю сюжету Сюжетний
Безсюжетний
За часовою послідовністю матеріалу У хронологічному порядку
Спогади
Прогностичний
За суб'єктом кейсу Особистісний
Організаційно-інституційний
Багатосуб'єктний
За способом подання матеріалу Оповідання
Есе
Журналістське розслідування
Звіт
Нарис
Сукупність фактів
Сукупність статистичних матеріалів
Сукупність документів та зразків
За обсягом Короткий (міні-кейс]
Середній
Великий
За наявністю додатків Без додатків
3 додатками
За типом методичної частини Питання
Кейс-завдання
 
 

Підготовка сюжету кейсу

Актуалізувати кейс, зробити його цікавішим для учнів можна за допомогою художньої та публіцистичної літератури, використання якої додає кейсу культурологічної функції.

При створенні кейсів для вивчення курсу економічної географії можна використовувати матеріали засобів масової інформації за темами:

  • Модель сучасного освоєння пустельного ландшафту на прикладі території певної країни;
  • Створення «образу» території країни.

Під час роботи над темою «Створення «образу» території країни» учні на основі запропонованих учителями уривків з художньої та публіцистичної літератури складають художній опис та роблять наукову характеристику запропонованого їм регіону, готують ілюстровану карту. Роботу можна проводити у групах, але щоб отримати загальне уявлення про «образ» регіону, результати необхідно обговорити усім класом. Учням можна запропонувати занотувати відомості, отримані з різних літературних джерел, наприклад, про топоніми, етноніми, діячів історії та культури, історичні події, культурні та природні об'єкти обраного регіону. Також їм можна запропонувати на контурних картах відмітити господарську діяльність, яка найбільш типова для регіонів, описаних у художніх творах.

Як джерело формування кейсів ліпше використовувати «місцевий» матеріал: як свідчить досвід, найбільш насичено та цікаво на уроках географії у школах проходять обговорення кейсів, які пов'язані з економічним розвитком регіону.

Етапи створення кейсів

Доцільно виокремити такі основні етапи створення кейсів:

  • формування мети і завдань кейсу; визначення місця кейсу у структурі навчальної дисципліни; визначення того розділу дисципліни, якому присвячена певна ситуація;
  • визначення проблемної ситуації;
  • складання плану кейсу;
  • пошук інформації, яка необхідна для розкриття пунктів плану (наприклад, географічне положення, кліматичні умови, економічні чинники, які впливають на створення певної продукції тощо);
  • узагальнення інформації, необхідної для розкритися пунктів плану;
  • побудова або вибір моделі обраної ситуації; перевірка її відповідності реальній ситуації;
  • вибір жанру кейсу;
  • написання тексту кейсу;
  • діагностика ефективності кейсу; проведення методичного навчального експерименту;
  • підготовка кінцевого варіанта кейсу;
  • підготовка методичних рекомендацій щодо використання кейсу: розробка завдань для учнів, питань для ведення дискусії та презентації кейсу, опис можливих під час обговорення кейсу дій учнів та вчителя.

Структура кейсу

Кейс обов'язково має складатися з трьох основних частин.

Сюжетна частина містить опис ситуації, інформацію, що дає змогу зрозуміти, в яких умовах запропонована ситуація розвивалася, та джерело цієї інформації.

Інформаційна частина має містити інформацію, використавши яку учень правильно зрозуміє розвиток запропонованої ситуації. У цій частині кейсу можуть міститися відео-, аудіоматеріали тощо.

У методичній частині роз'яснюють місце кейсу у структурі навчальної дисципліни, формулюють завдання для учнів щодо аналізу кейсу та для вчителя щодо викладання запропонованої ситуації.

Наприклад, при складанні кейсу з географії сюжетна частина має відображати:

  • реальну ситуацію, на основі якої розроблено кейс;
  • стан ринку у певній області (виробництво, товари, споживачі тощо);
  • загальний стан галузі, її слабкі та сильні сторони; наявність партнерів для виробництва товару; взаємодію з іншими галузями.

Інформаційна частина:

  • етапи розвитку, важливі моменти в історії розвитку, успіхи і невдачі формування ОЕЗ;
  • короткий опис проблеми; бажано навести декілька точок зору (як її бачать різні учасники подій);
  • визначена хронологія розвитку ситуації із зазначенням дій та чинників, які на неї впливають; бажано оцінити результати впливу цих дій та чинників;
  • зроблене для розв'язання проблеми; які це дало результати;
  • які ресурси можна виділити для розв'язання проблеми.

Сюжетна та інформаційна частини можуть тісно переплітатися або бути відносно незалежними одна від одної (якщо інформацію розміщено у додатку). Варто наголосити, що мета і завдання будь— якого кейсу мають бути чітко сформульовані.

Алгоритм роботи з кейсами

Розв'язувати кейси доцільно у шість етапів.

Перший етап

Учні мають ознайомитися із ситуацією та її особливостями, законспектувати з підручника ключові ідеї, щоб освіжити у пам'яті теоретичні знання, які потрібно буде використовувати під час аналізу кейсу. Після цього їм слід оглядово прочитати кейс, щоб скласти про нього загальне враження.

Другий етап

На другому етапі потрібно виділити основну проблему (проблеми), чинники та персонали, які можуть допомогти у розв'язанні кейсу. Учні мають уважно прочитати завдання кейсу і впевнитися у тому, що зрозуміли його.

Третій етап

На третьому етапі вчитель має запропонувати концепції або теми для «мозкового штурму», який є важливим способом розвитку творчої активності учнів. «Мозковий штурм» складається з трьох фаз:

  • входження у стан психологічної розкутості, відмова від стереотипності, страху здаватися смішним. Для цього слід створити психологічні умови взаємної довіри. Ідеї мають втратити автора і стати загальними;
  • власне «мозковий штурм», завдання якого — створити багато ідей. Усі ідеї фіксують у протокольному списку ідей. Для висловлення кожної ідеї учні мають не більше 1-2 хв. «Мозковий штурм» відбувається за такими принципами:
  • є ідея — говорю, нема ідеї — не мовчу;
  • асоціювання — заохочується; що більш дикою здається ідея, то краще;
  • ідей має бути якомога більше;
  • висловлені ідеї можна запозичувати, комбінувати і видозмінювати як завгодно;
  • критика — заборонена; того, хто критикує, позбавляють слова (учні не хвилюються, що їхні ідеї визнають поганими);
  • соціальний статус — не має значення;
  • творчий аналіз ідей з метою пошуку конструктивного розв'язання проблеми. Здійснюючи творчий аналіз ідей, учні мають дотримуватися таких правил:
  • розглядати всі ідеї без дискримінації якоїсь з них;
  • об'єктивно оцінювати кожну ідею; знайти місце ідеї у системі і знайти систему під ідею.

Четвертий етап

На четвертому етапі аналізують результати розв'язання завдання. Для цього учні мають знову прочитати текст кейсу, уважно фіксуючи всі чинники або проблеми, які стосуються поставлених питань.

Аналіз кейсів може бути спеціалізованим або всебічним. Спеціалізований аналіз зосереджений на конкретному питанні або проблемі. Всебічний — на глибокому дослідженні ключових питань кейсу. За видами аналізу розрізняють такі кейси:

  • проблемний — передбачає виділення комплексу проблем ситуації, їх характеристику, наслідки, шляхи розв'язання;
  • причинно-наслідковий — сприяє встановленню причин, які призвели до виникнення проблеми, і наслідків її розвитку;
  • Праксеологія (від грец. praktikos — активний) — наука, що вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності.
    Аксіологія (від грец. ахіа — цінність) — наука про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини
  • прагматичний (праксеологічний) — включає в себе аналіз дій у ситуації, її моделювання та оптимізацію;
  • аксіологічний — полягає у побудові системи оцінки ситуації, її складових, умов, наслідків тощо;
  • ситуаційний (системний) — визначає характеристику, структуру ситуації, її функцію, взаємодію з навколишнім світом;
  • прогностичний — готує прогноз щодо імовірного, потенційного і бажаного майбутнього;
  • рекомендаційний — розробляє рекомендації щодо розвитку ситуації;
  • програмно-цільовий — складає програму діяльності у певній ситуації.

П'ятий етап

На п'ятому етапі пропонують один або декілька варіантів розв'язання кейсу, виявляють послідовність дій, вказують на труднощі, з якими учні можуть зіткнутися під час розв'язання кейсу, а також способи запобігання цим труднощам.

Учні на п'ятому етапі мають скласти список ідей і концепцій для розв'язання запропонованої у кейсі проблеми.

Шостий етап

Рефлексія (з латини reflexio — звернення назад) — це здатність розуму аналізувати себе, «мислення про мислення», акт самоаналізу тощо. Глибина рефлексії залежить від освіченості людини, моральних якостей і рівня самоконтролю. Рефлексія у спрощеному визначенні — це розмова із собою

На шостому етапі відбувається обговорення кейсів (рефлексія). Обговорення може мати вигляд відкритої дискусії чи групового (індивідуального) опитування, у ході якого учні дають усну оцінку ситуації, аналізують кейс, пропонують свої розв'язання і рекомендації, тобто роблять презентацію.

Проведення дискусій

Дискусія посідає центральне місце у методі кейс-стаді. II можна організувати за умови, що учні досить зрілі і самостійно мислять, уміють аргументувати і доводити свою думку, контролюють емоції. Головною характеристикою дискусії є рівень компетентності її учасників.

Ознаки вдалого обговорення кейсу:

  • учні активні; що менше говорить учитель, то краще;
  • велика кількість запитань від учнів;
  • енергійність учителя;
  • жвава дискусія;
  • позитивна атмосфера;
  • обґрунтованість висновків.

Основні пункти дискусії та розв'язання проблеми учні мають занотувати у робочих зошитах. Це упорядковує і структурує обговорення теми, а також допомагає вчителю контролювати виконання кейсу.

Подання результатів аналізу кейсу

На заключному етапі роботи вчитель може запропонувати учням два варіанта представлення результатів кейсового завдання: у письмовому вигляді або у вигляді усної презентації мікрогруп.

Подання результатів аналізу кейсу — важливий аспект методу кейс-стаді. Уміння публічно подати інтелектуальний продукт, добре його прорекламувати, показати його переваги і можливі напрями ефективного використання, а також відстояти свою думку — дуже цінні компетентності учня.

Публічна (усна) презентація передбачає подання результатів кейсу перед однокласниками. Це дає змогу відпрацювати навички публічної діяльності та участі у дискусії.

Непублічна (письмова) презентація менш ефективна, але її освітня роль також важлива. Найчастіше вона має вигляд звіту про виконання завдання. Під час підготовки цього звіту стимулюються такі уміння учнів:

  • підготувати текст;
  • не допустити помилок у розрахунках;
  • акуратно оформити звіт тощо.

Письмовий аналіз кейсу відрізняється від усного тим, що він зазвичай більш структурований та деталізований.

Письмова і усна презентації залежно від складності та обсягу завдання можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Індивідуальна презентація дає змогу формувати відповідальність, зібраність, волю; групова — аналітичні здібності, уміння узагальнювати матеріал, системно бачити проект.

Презентація може бути і вчительська, наприклад, коли вчитель представляє кейс перед учнями, бажаючи зацікавити їх, або коли хоче повідомити загальні результати роботи групи, якщо робота над кейсом була довготривалою.

Щоб швидше накопичувати досвід, враховувати труднощі, які виникли при роботі з кейсами, у майбутньому, а також щоб обмінюватися досвідом з колегами, вчитель може робити нотатки.

Виставляючи учням оцінки за результатами роботи з кейсом, учитель має враховувати:

  • логічність розв'язання завдання;
  • спосіб подання матеріалу;
  • доступність презентації;
  • оригінальність розв'язання і подання результатів.

Переваги методу кейс-стаді очевидні: він дає змогу учням навчатися на реальних ситуаціях, отримувати навички розв'язання проблем, ухвалення рішень. Однак найбільшого ефекту можна досягнути при системному підході до вибору традиційних та інноваційних технологій навчання, їх розумному поєднанні.

Навчання за допомогою інтерактивних технологій, зокрема кейс-технологій, може бути ефективним лише тоді, коли сам учитель є грамотним комунікатором, цікавиться новими методами викладання і швидко навчається.


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj | Теги: кейс-технології, інтерактивне навчання
Переглядів: 1669 | Завантажень: 144 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017