Середа, 26.09.2018, 09:35
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Комунікативна атака
[ Викачати з сервера (35.3 Kb) ] 14.08.2018, 14:39
Комунікативна атака

Що потрібно знати вчителю, який планує використати на уроці «комунікативну атаку».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Мова жестів учителя
Невербальне спілкування вчителя з учнями
Мовлення вчителя та учнів на уроці

ПОНЯТТЯ «комунікативна атака» в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А. Кан-Калик. Вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.

Водночас оволодіти «комунікативною атакою» потрібно для завоювання ініціативи і комунікативної переваги у складних ситуаціях професійного спілкування.

Якими вміннями повинен володіти вчитель?

Слід пам’ятати, що вибір засобів спілкування для побудови «комунікативної атаки» і порядок їх використання у кожному конкретному випадку зумовлюються рівнем підготовленості педагога до професійного спілкування, а саме:

             
розвинутість професійного мислення, мовлення і багатство професійно-лексичного запасу;   вміння оновлено сприймати відомий навчальний матеріал, визначати комунікативну структуру уроку (комунікації);   володіти технікою педагогічного доцільного переживання, а також своїм емоційним самопочуттям на різних етапах спілкування;   вміння орієнтуватися у часі та умовах спілкування.

Як забезпечити ініціативу педагога в спілкуванні?

Педагог повинен із самого початку спілкування з аудиторією привернути її увагу до себе, або, інакше кажучи, заволодіти її увагою. А звідси випливає висновок про те, що треба знайти шляхи, які дадуть змогу вирішити це питання.

До факторів, наявність яких забезпечує ініціативу педагога в спілкуванні. належать:

  • чіткість організації початкового контакту з класом;

  • оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкування;

  • відсутність проміжних зон між організаційними і змістовними аспектами початку взаємодії;

  • оперативність у досягненні соціально-психологічної єдності з класом;

  • введення особистісних аспектів у взаємодію з учнями;

  • переборення стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів;

  • організація цілісного контакту з усім класом;

  • забезпечення зовнішнього комунікативного вигляду вчителя (підтягнутість, зібраність, охайність);

  • скорочення педагогічних вимог, які щось забороняють, і розширення позитивно-орієнтованих педагогічних вимог;

  • реалізація мовленнєвих і невербальних засобів взаємодії, активне включення міміки, мікроміміки, контакту очей тощо;

  • «транслювання» в клас особистої прихильності до дітей;

  • розуміння ситуативної внутрішньої настроєності учнів і врахування її у спілкуванні, передача учням цього розуміння;

  • введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію;

  • формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності та шляхів їх досягнення.

Вимоги до мовлення педагога

Проведення «комунікативної атаки» базується на певних вимогах до мовлення педагога.

Інтонаційна виразність мовлення — вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу. Із засобів інтонаційної виразності мовлення, які є найхарактернішими для «комунікативної атаки», увагу передусім потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси і дати їм коротку характеристику.

Темп мовлення — швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, настрою, темпераменту. Доречно наголосити, що темп мовлення педагога залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.

Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Паузи розділяють мовленнєвий потік на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання та засвоєння матеріалу.

Слід підкреслити, що мовлення педагога без пауз сприймається аудиторією приблизно так, як мовлення в швидкому темпі. Характерною особливістю такого мовлення є монотонність. Водночас потрібно звернути увагу на те, що велика кількість пауз у педагогічному мовленні уповільнюють його темп, негативно впливають на ефективність сприймання матеріалу.

Запровадження такого технологічного прийому як «комунікативна атака», потребує використання логічних та організаційних пауз.

Логічні паузи дають змогу педагогу обдумати наступну фразу, а аудиторія в цей час осмислює те, що сказав педагог, мобілізує увагу для сприймання нового матеріалу.

Організаційні паузи у «комунікативній атаці» потрібні педагогу для того, щоб зосередитися для переходу від одного її етапу до іншого.

Логічні наголоси визначаються як довільне виділення одного із елементів висловлювання з метою збільшення його семантичного значення. За допомогою логічних наголосів виділяються слова, які несуть більше смислове навантаження.

Зазначимо, що правильне використання логічних наголосів робить мовлення зрозумілим, точним. Водночас надмірна кількість логічних наголосів збіднює мовлення, веде до перекручення думки.

«Комунікативна атака» буде невдалою або взагалі неможливою, якщо мовлення педагога характеризується такими недоліками: неправильна дикція, невміння інтонувати мовлення, неправильні наголоси, надмірна чи недостатньо голосна вимова, невиправдане уповільнення темпу.

 

Використання методу укрупнення мовлення

Одним із необхідних методів, що використовується в «комунікативній атаці», виступає укрупнення мовлення. Цей метод збільшує значущість змісту, що виражається словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чином:

         
потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба «розгорнути», тобто промовляти повільно (в «розрядку» ), подовжуючи голосні звуки і зберігаючи логічну стрункість фрази;   потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба «розгорнути», тобто промовляти повільно (в «розрядку» ), подовжуючи голосні звуки і зберігаючи логічну стрункість фрази;   потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба «розгорнути», тобто промовляти повільно (в «розрядку» ), подовжуючи голосні звуки і зберігаючи логічну стрункість фрази;

Обов’язковий елемент «мускульна мобілізованість»

Обов’язковим елементом, що потребує яскравого вираження в «комунікативній атаці», виступає мускульна мобілізованість.

У мускульній мобілізованості слід виділяти такі елементи:

загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема підтягнутість мускулатури спини;   помірна рухомість тіла, що забезпечує строго відпрацьовану осанку;   повна узгодженість у рухах кінцівок і корпуса;   поставлена мімічна виразність, відсутність некерованої та імпульсивної рухливості м’язів обличчя;

яскрава зовнішня виразність, високі динамічні якості, велика кількість орієнтовних реакцій при загальній спрямованості погляду на аудиторію, що характеризують увагу педагога.

На формування мускульної мобілізованості негативно впливають такі показники: скутість, обмеженість рухів; відсутність виразних жестів; наявність відволікаючих, беззмістовних жестів; наявність одноманітної міміки; невиразність погляду; метушливість.

 

Уміння керувати своїм самопочуттям

Проведення «комунікативної атаки» вимагає від педагога вміння керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією.

Своєрідним проявом його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображення комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість.

Комунікативна збудженість базується на емоційності як здібності особистості до емоційного переживання певної якості.

Обов’язковий елемент — педагогічна імпровізація

Важливо пам’ятати, що обов’язковим елементом підготовки до «комунікативної атаки» виступає педагогічна імпровізація. У психолого-педагогічних дослідженнях її визначають як інтуїтивно-логічний процес миттєвого створення і виконання педагогічно значущих елементів творчої діяльності.

Педагогічна імпровізація, як свідчить практика, в першу чергу, стає необхідною тоді, коли потрібно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, що раптово виникла в процесі спілкування педагога з аудиторією, привернути увагу аудиторії до себе. Але треба знати, що досвідчені педагоги часто планують її проведення на етапі «комунікативної атаки».

Новизна змісту або своєрідна структура раніше відомої для аудиторії інформації, новизна дій, що необхідні для виконання педагогічної імпровізації, сприяють установленню професійно-педагогічного контакту в спілкуванні.

Таким чином, як бачимо, зміст і структура педагогічної імпровізації можуть наперед не готуватись. У більшості випадків педагог вибирає слушний момент для реалізації спеціально продуманої і часто відрепетированої імпровізації.

Педагогічна імпровізація базується на здібності педагога оперативно і правильно оцінювати ситуацію спілкування і вимагає наявності певних умов. Проаналізувавши ці умови, вважаємо за необхідне подати їх таким чином:

загальнокультурна і професійна підготовка педагога;   ґрунтовна психолого-педагогічна і методична підготовка педагога;   розвинуте педагогічне мислення, що дає можливість прогнозувати обставини педагогічної діяльності й діяти в них, розвинуті увага, уява, інтуїція;

схильність до організації спілкування з людьми;   управління своїми психічними станами і вміння вільно тримати себе на людях;   володіння комунікативними вміннями, знання теорії та методики педагогічної імпровізації.

Водночас слід зазначити, що однією з найважливіших умов проведення імпровізації виступає якісна мовленнєва підготовка педагога, його вміння діяти словом.

Імпровізація, як правило, проявляється в словесних, фізичних або словесно-фізичних діях.

Словесна дія в педагогічній імпровізації має форму монологу, діалогу, репліки або фрази. Досить рідко в педагогічній імпровізації в чистому вигляді зустрічається фізична дія. Найчастіше вона проявляється в формі погляду чи жестів. Широкого використання в педагогічній імпровізації набули словесно-фізичні дії.

У структурі педагогічної імпровізації можна виділити чотири етапи. Дамо характеристику цим етапам.

Перший із них — етап педагогічного осявання, тобто зародження педагогічної імпровізації. Це виражається в появі нової незвичної думки, ідеї у відповідь на репліку, запитання аудиторії.

Другий етап — миттєве осмислення педагогічної ідеї і моментальний вибір способу її реалізації. Тобто на цьому етапі педагог приймав рішення відносно того, якою за своєю суттю повинна бути імпровізація.

Третій етап — публічне втілення педагогічної імпровізації. Спеціалісти вказують, що цей етап стає центральним у проведенні імпровізації. Яку б цікаву імпровізацію не продумав педагог, але головне — втілення її у практику спілкування з аудиторією.

Четвертий етап — миттєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї, моментальне рішення про продовження чи припинення педагогічної імпровізації.

Тип поведінки педагога під час імпровізації

Успішність «комунікативної атаки» значною мірою залежить від типу поведінки педагога в період проведення імпровізації. У роботі В.А. Кан-Калика вирізняється п’ять таких типів поведінки:

  • перший — оперативно-пошуковий, що характеризується вільними, органічними і плідними імпровізаційними діями педагога, які не викликають значних витрат його енергії, психічних і емоційних утруднень;

  • другий — напружено-перетворюючий, що спрямований на мобілізацію всіх ресурсів особистості на переборення труднощів, які виникли;

  • третій — умисно-відвернений, який характеризується тим, що педагог свідомо уникає передбачуваної ситуації діяльності;

  • четвертий — мимовільно-гальмуючий, що виникає в результаті розгубленості і повного гальмування дій педагога;

  • п’ятий — зрив, під час якого педагог діє безконтрольно, безсистемно, посилюючи конфлікт і ускладнюючи педагогічну ситуацію.

Ще раз підкреслимо, що проведення «комунікативної атаки» потребує наявності в педагога умінь вербального, невербального спілкування; творчого самопочуття, соціальної перцепції, орієнтування в ситуації спілкування, володіння професійно-педагогічною увагою, самопрезентації, використання «пристосувань».

 

Дії вчителя на початковому етапі «комунікативної атаки»

Слід зазначити, що початковий етап спілкування педагога з аудиторією не завжди потребує проведення «комунікативної атаки».

Засобами, які доцільно використати на початковому етапі «комунікативної атаки», можуть бути:

             
введення завдань і питань, які мобілізують аудиторію;   формулювання яскравих і приваблюючих цілей діяльності та показ шляхів їх досягнення;   використання короткого викладу якогось цікавого факту, історії;   зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання.

«Комунікативна атака» унеможливлює звернення на початку спілкування з аудиторією до так званої «початкової паузи».

 

«Комунікативна атака», як відомо передбачає проведення своєрідного комунікативного «натиску» педагога на аудиторію з моменту його появи, що зумовлюється необхідністю встановлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. З огляду на сказане зрозуміло, що «початкову паузу» ніяк не можна використовувати у «комунікативній атаці».

Стадії проведення «комунікативної атаки»

Як відомо, в розробленому видатним театральним педагогом К.С. Станіславським ученні про сценічне спілкування визначені стадії проведення «комунікативної атаки» (орієнтування в умовах, що оточують, і вибір об’єкта; підхід до об’єкта, привернення до себе його уваги; «зондування» душі об'єкта, передача своїх «бачень» об’єкту за допомогою променевипускання; відгук об’єкта й обмін променевипусканням з обох боків).

Спираючись на дані положення, В.А. Кан-Калик розрізняє, як він пише, основні стадії педагогічного спілкування. Ці стадії спілкування, відповідно, можна визначити і в «комунікативній атаці». Виходячи зі сказаного, дамо коротку характеристику зазначених стадій.

Перша стадія називається «орієнтування в умовах спілкування». На цій стадії відбувається складний процес пристосування загального стилю спілкування до його сьогоднішніх умов (тобто лекції, уроку тощо), що базується на таких важливих моментах:

         
усвідомлення педагогом свого особистого стилю спілкування з вихованцями;;   відновлення в комунікативній пам’яті попередніх особливостей спілкування з даною аудиторією;   уточнення стилю спілкування в нових комунікативних умовах діяльності.

Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною аудиторією, то реалізація вказаної стадії спілкування зумовлюється ще й докомунікативною атмосферою, яка створюється на основі початкової інформації педагога про учнів і учнів про педагога.

Можна запропонувати й інший підхід до розуміння суті цієї стадії. Цей підхід базується на дослідженнях О.О. Леонтьева, який вводить поняття «орієнтування в ситуації спілкування».

Цей вид орієнтування, як пише О.О. Леонтьев, повинен включати три аспекти.

По-перше, це орієнтування в просторових умовах спілкування і тим більше в таких обставинах, які піддаються зоровому та кінетичному сприйманню; по-друге, це орієнтування в часових умовах спілкування (насамперед, наявність чи відсутність дефіциту часу), і, по-третє, це орієнтування в так званій соціальній ситуації спілкування, тобто в актуальних соціальних взаємовідносинах між тими, хто спілкується.

Таким чином, перша стадія проведення «комунікативної атаки» буде визначатись як стадія орієнтування в ситуації спілкування, що включає три вказаних аспекти.

Друга стадія спілкування, як її називає В.А. Кан-Калик, — привернення до себе уваги об’єкта спілкування.

Третя стадія спілкування у К.С. Станіславського називається «зондуванням душі об’єкта». В.А. Кан-Калик підкреслює, що вказану стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше продуманих прийомів спілкування.

Четверту стадію спілкування видатний театральний педагог розглядає як передачу своїх «бачень» об’єкту за допомогою «променевипускання». Слід сказати, що явище «променевипускання» полягає в умінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос, інтонаційну виразність мовлення, систему «пристосувань» із метою примусити об’єкт не тільки почути, а й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкуванні і, зокрема в «комунікативній атаці», ця стадія буде розглядатися як етап вербального спілкування педагога з аудиторією.

Є остання, п’ята стадія спілкування — зворотний зв’язок, який здійснюється в двох основних напрямах — змістовному і емоційному. Водночас сутність «комунікативної атаки» визначає першочергову роль емоційного аспекту зворотного зв’язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії й виражається в поведінці вихованців і в загальній атмосфері діяльності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Мова жестів учителя
Невербальне спілкування вчителя з учнями
Мовлення вчителя та учнів на уроці


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 29 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018