Субота, 25.11.2017, 03:46
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Мовлення вчителя та учнів на уроці
[ Викачати з сервера (50.5Kb) ] 14.12.2015, 18:54
Мовлення вчителя та учнів на уроці

Справа не стільки в тому, що ви говорите,
скільки в тому, як говорите.

Квінтіліан

Безумовно, мовна діяльність є однією з провідних на уроці. У педагогічній діяльності мовлення педагога виконує такі функції:

● розвивальну — забезпечує формування особистості учня, передачу йому норм і правил поведінки, керування процесом їхнього засвоєння, розкриття морального змісту вчинених ним та іншим людям провин, оволодіння оцінними та самооцінними критеріями;

● інформаційну — здійснює передачу знань;

● регулятивну — створює сприятливу психологічну атмосферу спільної та індивідуальної діяльності, погоджує та об’єднує зусилля для досягнення загального й особистого результату;

● емоційну — формує і коригує міжособистісні відносини.

Проведений психологами аналіз комунікативної діяльності вчителя показує, що її 1/3 присвячено розмові, а 2/3 розмови вчитель веде сам. При цьому 2/3 розмови вчителя пов’язано з такими звичайними ситуаціями, як пояснення уроку, оцінювання учня, роз’яснення власних дій, зауваження.

А тим часом метою цієї діяльності є формування в учнів певних якостей, передача ними ініціативи у самоврядуванні, самоконтролі, самооцінці. Приміром, педагог повинен не стільки говорити сам, скільки сприяти розвитку мовлення та формуванню мовної культури в учнів, і розкривати перед ними її функціональні можливості як засіб узаємодії з іншими людьми. Але для цього він повинен створювати умови для багатофункціонального використання мовлення учнями. Однак фактично річ зовсім не в тому. Мовна діяльність учнів у функціональному ракурсі надзвичайно обмежена і зводиться в основному до переказування навчального матеріалу. Встановлено, що в середньому учень у школі говорить на уроках не більше двох хвилин на день(!). А водночас вони повинні навчитися формувати власне ставлення до будь-яких проблем, конкретизувати власні погляди і позиції, формулювати та передавати іншим свої переконання.


Не лише у вихованні, але й у навчанні лаконічні вчителі — найкращі. Ті, що хибують на багатослів’я,— найгірші.
А. Дістервег

На уроках використовують зовнішнє і внутрішнє мовлення.

Зовнішнє — це мовлення, яке проговорюється вголос, доступне для зовнішнього сприйняття. Має на увазі спілкування між людьми з допомогою розмови.

Внутрішнє мовлення — це «мовлення для себе». Воно може бути більш-менш зв’язне, послідовне, усвідомлюване (наприклад, учень зважує, який вибір краще зробити, що відбудеться, якщо він зробить той чи інший учинок і т. д.). А може являти собою окремі уривчасті думки, що випливають звідкись із глибин свідомості й не підкоряються волі, незрозумілі навіть самому учневі.

Мовлення, яке підкоряється контролю свідомості, зважується за значенням, за відповідністю ситуації, є цілеспрямованим. Мовна діяльність може бути і спонтанною. Наприклад, у ситуації сильного хвилювання людина втрачає контроль за тим, що вона говорить, замість зв’язного мовлення починає щось бурмотати.

Зовнішнє мовлення буває усним і писемним.

Усне мовлення відрізняється скороченою кількістю слів і простою граматичною конструкцією, а письмове, як правило, має чіткий задум, складну значеннєву програму і висуває підвищені вимоги до розумової діяльності. Наприклад, виконання письмової роботи, де необхідно дати письмову відповідь на запитання, написання твору, припускає, що учень чітко усвідомлює проблему, над якою він працює.

Усне мовлення поділяється на монологічне і діалогічне.

У монологічному мовленні активно формулює мовне повідомлення. транслює його зміст, передає власне ставлення до проблеми або вчитель (пояснення нового матеріалу), або учень (повідомлення). Інші слухають, не видаючи зустрічних повідомлень. Монологічне мовлення односпрямоване, його основне завдання — впливати певним чином на учня або клас у цілому, передавати знання, у чомусь переконувати. Тому монологічне мовлення має розгорнутий характер, логічно впорядковане, вимагає зв’язного викладу думок. Монологічними формами мовлення в процесі навчання є:

● усна розповідь, коли вчитель передає в описовій формі те, що він знає, але що є невідомим для учнів, зазвичай в такому випадку вчитель прагне передати не тільки факти, але й власні переживання, спостереження;

● доповідь — продумане усне повідомлення з певного питання;

● промова — монолог, який проголошується з нагоди якоїсь події (наприклад, учні класу прийшли непідготовленими до уроку і вчитель змушений прокоментувати ситуацію, що склалася, а також викликати в учнів певні думки і переживання щодо цієї події, безпосередньо впливати на їхню поведінку, мотивувати необхідність тих чи інших дій);

● лекція — форма передачі наукових знань. Основна ознака лекції — не тільки опис явищ, але й виявлення причинно-наслідкових зв’язків, доказ певних наукових положень.

Діалогічне мовлення — це розмова, бесіда двох чи більше учасників спілкування, які по черзі видають свої повідомлення. Характерною ознакою діалогу є наявність в інших учасників спілкування інтересу не тільки до переданої інформації, але й до позиції мовця. Діалог — мовлення, що підтримується. Один учасник діалогу під час спілкування ставить уточнюючі запитання, розвиває далі думку співрозмовника або може закінчити її сам, подає репліки, що свідчать про увагу до повідомлюваного, зацікавленість у взаємодії. Це дозволяє тому, хто говорить, точніше виражати свої думки, оперативно коригувати використовувані мовні засоби для того, щоб точніше передати своє ставлення, бути впевненим у розумінні та зацікавленості у взаємодії з боку співрозмовника.

Тематично спрямований діалог називають бесідою.

Бесіду організовують спеціально для з’ясування якогось питання.

Всі форми мовлення між собою взаємозалежні. Однак їх життєве і функціональне призначення неоднакове. Зовнішнє мовлення найчастіше є засобом спілкування, тоді як внутрішнє — засобом мислення. Письмове мовлення відіграє найбільшу роль як спосіб фіксації інформації, її збереження та передачі.

Монолог — спосіб трансляції знань і самовираження мовця, тоді як діалог незамінний для обміну інформацією і позиціями між людьми.

Говори, щоб я міг судити про тебе.
Б. Джонсон

Педагог повинен мати культуру мовлення. Під культурою мовлення розуміють дотримання норм літературного мовлення (лексичного, синтаксичного і т. д.). Крім того, це зведення до мінімуму або повне усунення мовних штампів, стереотипів (уведення мовцем у мовлення окремих фраз неусвідомлено, що не має значеннєвого характеру, наприклад, типовим словом-стереотипом є вислів «знаєте»), автоматизмів, які не мають прямого значеннєвого навантаження і тому швидше засмічують мовлення, ніж розширюють його можливості. Також мовлення може засмічуватися словами-паразитами. Особливо збільшується кількість таких слів, якщо людина хвилюється, у цьому випадку мовлення рясніє виразами на зразок «от», «цей самий», «так би мовити», «ну», «отже» і т. д.


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 519 | Завантажень: 16 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017