Середа, 18.10.2017, 04:11
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Секрети фінської школи
[ Викачати з сервера (75.5Kb) ] 09.01.2017, 19:11
Загадки фінської школи:
менше вчишся — більше знаєш?

Від адміністратора:

Скільки себе пам’ятаю як учитель, наша українська школа (як, до речі, і радянська) майже постійно зазнавала і зазнає реформ, аж до останньої «реформи червоної пасти». Усе, що нижче прочитаєте у статті, Ви не тільки чули, але й, очевидно, гаряче намагалися використати у своїй практичній діяльності.

Тепер положіть руку на серце та спитайте себе: чи дало це справді відчутний результат для Ваших учнів, чи не відчували Ви часом гіркого розчарування — скільки витрачено енергії та часу, а досягнень набагато менше, ніж планувалося?

Можливо, Ви робили щось не так? А можливо реформа і не повинна була себе проявити у повному обсязі? Можливо, тут, як у старому радянському анекдоті про водопровідника: потрібно «не краник міняти, а всю систему»? Можливо, попри всі реформи, наша школа так і залишається тоталітарною, як і суспільство в цілому? І наші правильні реформи відчувають себе, як прісна риба у морській воді?

Не спішіть відповідати. Думаю, наш передрук статті Наталії Киреєвої із Гельсінкі допоможе Вам знайти правильну відповідь.

А тепер про систему фінської школи. Фіни говорять: «або ми готуємо до життя, або — до іспитів. Ми вибираємо перше».

Фінська освіта давно і стабільно займає кращі позиції у всіляких рейтингах, перераховувати які не дозволяє масштаб статті. Проте найголовніший «приз» освітньої системи країни варто згадати: згідно з міжнародними дослідженнями, які раз у 3 роки проводить авторитетна організація PISA, фінські школярі показали найвищий у світі рівень знань. Вони також стали дітьми планети, які найбільше читають, зайняли 2-е місце з природних наук і 5-те — з математики.

Але навіть не це так захоплює світову педагогічну спільноту. Неймовірно, що при таких високих результатах фінські школярі проводять найменшу кількість часу за навчанням, а фінська держава витрачає на свою якісну і безкоштовну освіту дуже помірні засоби порівняно з багатьма іншими країнами.

Загалом, є якась таємниця, розгадати яку намагаються педагоги різних держав. Фіни нічого не приховують, із задоволенням діляться досвідом, організовуючи семінари, як у своїй країні, так і по всьому світу.

Середнє загальноосвітнє обов’язкове навчання у Фінляндії включає школу двох ступенів:

— нижній (alakoulu), з 1-го по 6-й клас;

— верхній (yläkoulu), з 7-го по 9-й клас.

У додатковому 10-му класі учні можуть поліпшити свої оцінки. Потім діти вирушають у професійний коледж, або продовжують навчання в ліцеї (lukio), 11-12 класи, у нашому, звичному розумінні.

Фінська школа сповідує поступове навантаження, доведене до максимуму тільки для добровольців, які вибрали «лукіо», тих, хто дуже хоче та здатний вчитися.

Сім принципів «середнього» ступеню фінської освіти

1. Рівність:

а) шкіл;

Немає ні елітних, ні «слабеньких». У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій — 11. Усі мають абсолютно однакове устаткування, можливості та пропорційне фінансування. Майже всі школи — державні, є десяток приватно-державних. Різниця, крім того, що батьки вносять часткову оплату, в підвищених вимогах до учнів. Як правило, це — своєрідні «педагогічні» лабораторії, що наслідують вибрану педагогіку,: Монтессорі, Френе, Штайнера, Мортана і Вальдорфська школи. До приватних відносяться також заклади з викладанням англійською, німецькою, французькою.

Наслідуючи принцип рівності, у Фінляндії існує паралельна система освіти «від дитячих садків до університетів» шведською мовою.

Не забуті й інтереси саамського народу, на півночі країни можна навчатися рідною мовою.

До недавнього часу фінам було заборонено вибирати школу, слід було віддавати дітей до «найближчої». Заборону зняли, але більшість батьків так і віддають дітей «ближче», адже всі школи однаково хороші.

б) усіх предметів;

Поглиблене вивчення одних предметів на шкоду іншим не вітається. Тут не вважається, що математика важливіша, приміром, мистецтва. Навпаки, єдиним виключенням для створення класів з обдарованими дітьми можуть бути схильності до малювання, музики та спорту.

в) батьків;

Ким за професією (соціальним статусом) є батьки дитини, вчитель дізнається в останню чергу, у разі потреби. Запитання вчителів, анкети, що стосуються місця роботи батьків, заборонені.

г) учнів;

Фіни не сортують учнів на класи, навчальні заклади за здібностями чи кар’єрним перевагам.

Також немає «поганих» і «хороших» учнів. Порівняння учнів один із одним заборонене. Діти, як геніальні, так і з великим дефіцитом розумових здібностей, вважаються «особливими» і вчаться разом з усіма. У загальному колективі навчаються і діти на інвалідних кріслах. При звичайній школі може бути створений клас для дітей із захворюваннями органів зору чи слуху. Фіни прагнуть максимально інтегрувати в суспільство тих, хто потребує особливого відношення. Різниця між слабкими та сильними учнями — найменша у світі.

«Мене обурювала фінська система освіти, коли в школі вчилася моя дочка, яку за тутешніми мірками можна віднести до обдарованих. Але коли до школи пішов син, у якого велика кількість проблем, мені відразу все дуже сподобалося», — ділилася враженнями російська мама.

ґ) учителів;

Немає «улюблених» або «ненависних гримз». Учителі теж не прикипають душею до «свого класу», не виділяють «улюбленчиків» і навпаки. Будь-які відхилення від гармонії ведуть до розірвання контракту з таким учителем. Фінські вчителі повинні лише виконувати свою роботу наставника. Всі вони однаково важливі у трудовому колективі, і «фізики», і «лірики», й учителі праці.

д) прав дорослого (учителя, батька) та дитини.

Фіни називають цей принцип — «поважливе ставлення до учня». Дітям з першого класу пояснюють їхні права, у тому числі, і право «скаржитися» на дорослих соціальному працівникові. Це стимулює фінських батьків до розуміння, що їхня дитина — самостійна особа, кривдити яку заборонено як словом, так і ременем. Принижувати учнів у педагогів не виходить через особливості професії учителя, прийняті у фінському трудовому законодавстві. Головна особливість полягає в тому, що всі учителі укладають контракт тільки на 1 навчальний рік, з можливим (чи ні) продовженням, а також отримують високу зарплату (від 2 500 євро — помічник, до 5 000 — учитель-предметник).

2. Безкоштовність:

Окрім самого навчання, безкоштовні:

— обіди;

— екскурсії, музеї та вся позакласна діяльність;

— шкільне таксі (мікроавтобус), яке забирає та повертає дитину, якщо найближча школа знаходиться далі за два км.

— підручники, все канцелярське приладдя, калькулятори, і навіть ноутбуки-планшетники.

Будь-які збори батьківських засобів на будь-які цілі заборонені.

3. Індивідуальність:

Для кожної дитини складається індивідуальний план навчання та розвитку. Індивідуалізація торкається змісту використовуваних підручників, вправ, кількості класних і домашніх завдань і часу, що відводиться на них, а також матеріалу, що викладається,: кому «корінці» — детальніший виклад, а від кого вимагаються «вершки» — коротко про головне.

На уроці в одному і тому ж класі діти виконують вправи різного рівня складності. І оцінюватися вони будуть згідно з персональним рівнем. Якщо відмінно виконав «свою» вправу початкової складності, отримай «відмінно». Завтра дадуть рівень вище — не впораєшся, нічого страшного, знову отримаєш просте завдання.

У фінських школах, разом із звичайним навчанням, є два унікальні різновиди освітнього процесу:

Підтримувальне навчання «слабких» учнів — те, чим у нас займаються приватні репетитори. У Фінляндії репетиторство популярності не має, шкільні учителі добровільно справляються з додатковою допомогою під час уроку або після нього.

Коректувальне навчання — пов’язане із стійкими загальними проблемами в засвоєнні матеріалу, наприклад, через нерозуміння нерідної фінської мови, на якій ведеться навчання, або у зв’язку із складнощами із запам’ятовуванням, із математичними навичками, а також із асоціальною поведінкою деяких дітей. Коректувальне навчання проводять у малих групах або індивідуально.

4. Практичність:

Як уже згадувалося, фіни говорять: «або ми готуємо до життя, або — до іспитів. Ми вибираємо перше». Тому іспитів у фінських школах немає. Контрольні та проміжні тести — на розсуд учителя. Існує тільки один обов’язковий стандартний тест після закінчення середньої загальноосвітньої школи, причому, вчителі не піклуються про його результати, ні перед ким за нього не звітують і дітей спеціально не готують: що є, то і добре.

У школі викладають тільки те, що може знадобитися в житті. Логарифми або пристрій доменної печі не згодяться, їх і не вивчають. Зате тутешні діточки з дитинства знають, що таке портфоліо, контракт, банківська карта. Уміють вирахувати відсоток податку на отриманий спадок або зароблений в майбутньому дохід, створити сайт-візитку в Інтернеті, прорахувати ціну товару після декількох знижок, або зображувати «розу вітрів» на цій місцевості.

5. Довіра:

По-перше, до шкільних працівників і учителів: немає перевірок, відділу освіти, методистів, повчаючих як навчати та ін. Програма освіти в країні — єдина, але є тільки загальні рекомендації, і кожен педагог використовує той метод навчання, який вважає відповідним.

По-друге, довіра до дітей: на уроках можна займатися чимось своїм. Наприклад, якщо на уроці літератури включений учбовий фільм, але учневі не цікаво, він може читати книгу. Вважається, що учень сам вибирає, що для нього корисно.

Із цим принципом тісно пов’язані два інших:

6. Добровільність:

Учиться той, хто хоче вчитися. Педагоги постараються привернути увагу учня, але якщо у нього начисто відсутній інтерес або здібності до навчання, дитину зорієнтують на практично корисну в майбутньому, «нескладну» професію і не бомбитимуть «двійками». Не всім будувати літаки, хтось повинен добре водити автобуси.

У цьому фіни теж бачать завдання середньої школи — виявити, чи варто цьому підліткові продовжувати навчання в ліцеї, або досить мінімального рівня знань, кому корисно піти в професійне училище. Потрібно відмітити, що і той і інший шлях у країні однаково цінується.

Виявленням схильностей кожної дитини до певного виду діяльності шляхом тестів і бесід зайнятий штатний шкільний фахівець — «учитель майбутнього».

Загалом, процес навчання у фінській школі м’який, делікатний, але це не означає, що можна «забити» на школу. Контроль шкільного режиму обов’язковий. Усі пропущені уроки будуть «відсиджені» у прямому розумінні. Наприклад, для учня 6-го класу вчитель може знайти «віконце» в розкладі та посадити його на урок до 2-го класу: сиди, нудьгуй і думай про життя. Заважатимеш молодшим — годину не зарахують. Не виконуєш задане вчителем, не працюєш на уроці — ніхто не викликатиме батьків, не загрожуватиме, не ображатиме, звертаючись до розумової неповноцінності або ліні. Якщо батьки так само не заклопотані навчанням своєї дитини, вона спокійно не перейде до наступного класу.

Залишатися на другий рік у Фінляндії не ганебно, особливо після 9-го класу. До дорослого життя треба готуватися серйозно, тому у фінських школах є додатковий (необов’язковий) 10-й клас.

7. Самостійність:

Фіни вважають, що школа повинна навчити дитину головному — самостійному майбутньому успішному життю.

Тому тут учать роздумувати і самим отримувати знання. Нових тем учитель не розказує — все є в книгах. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, Інтернетом, калькулятором — залучати потрібні ресурси до рішення поточних проблем.

Також шкільні педагоги не втручаються у конфлікти учнів, надаючи їм можливість підготуватися до життєвих ситуацій усебічно, і розвинути уміння постояти за себе.

Навчальний процес

Навчальний процес в «однакових» фінських школах, проте, організований дуже по-різному.

Коли і скільки вчимося?

Навчальний рік у Фінляндії починається в серпні, з 8 по 16, єдиного дня не існує. А закінчується у кінці травня. У осінньому півріччі є 3-4 дні осінніх канікул і 2 тижні різдвяних. Весняне півріччя включає по тижню лютневих — «лижних» канікул (фінські сім’ї, як прищепило, вирушають разом кататися на лижах) і пасхальних.

Навчання — п’ятиденка, тільки в денну зміну. П’ятниця — «короткий день».

Що вчимо?

1-2 кл.: вивчаються рідна (фінський) мова та читання, математика, природознавство, релігія (згідно з віросповіданням) або «Життєрозуміння» для тих, кого релігія не хвилює; музика, образотворче мистецтво, праця та фізкультура. На одному уроці може вивчатися відразу декілька дисциплін.

3-6 кл.: починається вивчення англійської мови. У 4-му класі — ще одна іноземна мова на вибір: французька, шведська, німецька або російська. Вводяться додаткові дисципліни — предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп’ютерна грамотність, уміння працювати з деревом, хоровий спів. Майже в усіх школах — гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують усе, від дудочки до контрабаса.

У 5-му класі додається біологія, географія, фізика, хімія, історія. З 1-го по 6-й клас навчання веде один учитель майже з усіх предметів. Урок фізкультури — це будь-яка спортивна гра 1-3 рази на тиждень, залежно від школи. Після уроку обов’язковий душ. Література, в звичному для нас розумінні, не вивчається, це швидше, читання. Учителі-предметники з’являються тільки у 7-му класі.

7-9 кл.: фінська мова та література (читання, культура краю), шведська, англійська, математика, біологія, географія, фізика, хімія, основи здоров’я, релігія (життєрозуміння), музика, образотворче мистецтво, фізкультура, предмети за вибором та праця, яка не розділяється окремо «для хлопчиків» і «для дівчаток». Усі разом учаться варити супи і вирізувати лобзиком. У 9-му класі — 2 тижні знайомства з «трудовим життям». Учні знаходять собі будь-яке «робоче місце» і з великим задоволенням вирушають «на роботу».

Кому потрібні оцінки?

У країні прийнята 10-бальна система, але до 7-го класу застосовується словесна оцінка: посередньо, задовільно, добре, відмінно. З 1-го по 3-й клас оцінки у будь-яких варіантах відсутні.

Усі школи підключені до державної електронної системи «Wilma», щось подібне до електронного шкільного щоденника, до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитину в школі; психолог, соціальний працівник, «учитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.

Оцінки у фінській школі не мають зловісного забарвлення і вимагаються тільки для самого учня, застосовуються для мотивації дитини в досягненні поставленої мети та самоперевірки, щоб могла поліпшити знання, якщо побажає. Вони ніяк не відбиваються на репутації вчителя, школи і районні показники не псують.

«Дрібниці» шкільного життя

— територія шкіл не обгороджена, охорона при вході відсутня. Більшість шкіл мають систему автоматичного замку на вхідних дверях, потрапити до будівлі можна тільки згідно з розкладом.

— діти не обов’язково сидять за партами-столами, можуть і на підлозі (килимі) розміститися. У деяких школах класи обладнані канапками, кріслами. Приміщення молодшої школи вистелені килимами і килимками.

— форма відсутня, так само як і якісь вимоги з приводу одягу, можна прийти хоч у піжамі. Змінне взуття вимагається, але більшість дітей молодшої і середньої ланки вважають за краще бігати в шкарпетках.

— у теплу погоду уроки часто проводяться на свіжому повітрі біля школи, прямо на травичці, або на спеціально обладнаних у вигляді амфітеатру лавках. Під час перерв учнів молодшої школи обов’язково виводять на вулицю, нехай навіть на 10 хвилин.

— домашнє завдання задають рідко. Діти повинні відпочивати. І батьки не повинні займатися з дітьми уроками, педагоги рекомендують замість цього сімейний похід до музею, лісу чи басейну.

— навчання «біля дошки» не застосовується, дітей не викликають переказувати матеріал. Учитель коротко задає загальний тон уроку, потім ходить між учнями, допомагаючи їм і контролюючи виконувані завдання. Цим же займається і помічник учителя (є така посада у фінській школі).

— у зошитах можна писати олівцем і стирати скільки завгодно. Мало того, й учитель може перевірити завдання олівцем!

Перший раз у перший фінський клас

Одна моя знайома, що нещодавно переїхала до Фінляндії, минулого року повела дитину у 1-й клас. Вона хвилювалася та готувалася до події, як і належить, згідно з нашими традиціями. Пізніше емоційно ділилася незвичайним досвідом:

«Збір біля школи о 9 ранку, 14 серпня. Перший шок. Враження, що діти «як спали, так і прийшли». Мій син у піджачку з краваткою і букетом виглядав як запрошений артист. Квітів окрім нас ніхто не дарував, бантів, кульок, пісень та інших атрибутів свята не було. Директор школи вийшла до школярів 1-4 класів (старші — в іншій будівлі), сказала пару вітальних слів і поіменно вказала учням, кому в який клас. Усе. Здрастуйте, наше найперше вересня!

Усі іноземці визначені в один клас: шведи, араби, індус, англійка, по парі діточок з Естонії, України, Росії. Фінська вчителька і 3 перекладачі. Деякі діти відвідують 1-й клас другий рік, тому вони теж «на підхваті», на допомогу.

Другий шок, уже з позитивного боку: від батьків ніякої підготовки до школи не вимагається. Буквально все, «від ранців до сланців» (портфель, наповнений «канцелярією», шльопанці для басейну, навіть рушник) дитині видали в школі. Від батьків взагалі нічого не вимагається: «усе добре, ваша дитина чудова», говорять усім. Єдине, про що піклуються — чи досить часу проводять разом дитина та батьки.

Третій момент, що запам’ятався, — їдальня. На сайті школи меню на місяць, дитина сама накладає собі, що хоче із запропонованого, на його шкільній сторінці в Інтернеті є «кошик». Меню враховує будь-які смаки дитини, будь-яку дієту, якщо така є, треба тільки повідомити, також є вегетаріанська кухня. В їдальні діти, як і в класі, сидять кожен за своїм столом».

Ось так виглядає фінська середня освіта в дуже короткому викладі. Можливо, комусь вона здасться неправильною. Фіни не претендують на ідеал і не заспокоюються на досягнутому, навіть у самому хорошому можна знайти мінуси. Вони постійно досліджують, наскільки їх шкільна система відповідає змінам, що відбуваються в суспільстві. Наприклад, у даний момент готуються реформи, що припускають розділити математику на алгебру та геометрію, і збільшити години на їх викладання, а також виділити літературу та суспільствознавчу науку як окремі предмети.

Проте найголовніше фінська школа ясно робить. Їх діти не скрикують ночами від нервового перенапруження, не мріють скоріше вирости, не відчувають ненависті до школи, не терзають себе й усю сім’ю, готуючись до чергових іспитів. Спокійні, розсудливі та щасливі, вони читають книжки, легко дивляться фільми без перекладу фінською мовою, грають у комп’ютерні ігри, ганяють на роликах, великах, байках, вигадують музику, театральні п’єси, співають. Вони радіють життю. І між усім цим устигають ще й учитися.

Наталія Киреєва, Хельсінкі


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 209 | Завантажень: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017