Середа, 20.09.2017, 23:54
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Типові помилки вчителів при оцінюванні знань
[ Викачати з сервера (44.0Kb) ] 02.08.2015, 12:06

Типові помилки вчителів
під час оцінювання знань учнів

На превеликий жаль, дорослі часто забувають, як самі були дітьми і що переживали у подібних ситуаціях. Але вчитель мав би точно пам’ятати свої страхи і переживання з приводу несправедливих чи образливих оцінок зі свого шкільного життя. До певної міри це показник того, що людину, яка обирає професію вчителя, приваблює в ній її владність. А невміння контролювати власні пристрасті є ознакою непрофесіоналізму.

Що ж робити вчителям, аби максимально убезпечити дітей від негативних емоцій у навчанні?

Читайте також:
Оцінювання «не для журналу»
Тематична оцінка учню, що перебував на лікуванні
Вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів

Педагоги Сергій Шишов і Валентина Кальней у своїй роботі «Моніторинг якості освіти в школі» перераховують такі типові помилки вчителів під час оцінювання знань:

  • великодушності — вчитель виставляє завищені оцінки. Також завищують оцінки вчителі, зацікавлені у досягненні високих формальних показників успішності;
  • центральної тенденції — вчитель прагне уникати надто високих або низьких оцінок, і не ставить ані 3-4, ані 12;
  • ореола — ставлення вчителя упереджене, тобто він позитивно оцінює симпатичного йому школяра, і негативно того, до якого відчуває антипатію;
  • контрасту — вчитель оцінює знання, особистісні якості та поведінку школяра залежно від своїх особистісних характеристик. Наприклад, не дуже зібраний та неорганізований учитель ставитиме вищі бали школяреві, який вирізняється високою організованістю, акуратністю та старанністю;
  • нещодавності — вчителеві важко одразу після низької оцінки ставити високу;
  • репутації — при незадовільній відповіді «відмінника» вчитель схильний завищувати оцінку;
  • логічності — вчитель виставляє подібні оцінки різним психологічним якостям і характеристикам, які з певних причин видаються логічно пов’язаними. У педагогічній практиці такі помилки знаходять своє вираження в перенесенні оцінок за поведінку на оцінки з навчального предмету.

Тож особливим завданням вчителя є правильна побудова системи оцінювання. У цій системі оцінка має:

  • максимально відповідати рівню знань та вмінь школяра — не слід завищувати чи занижувати її;
  • бути співрозмірною очікуванням дитини щодо дорослого, стимулювати дитячу активність, ініціативу, прагнення до творчості. Оптимальна оцінка підвищує результативність діяльності дитини і водночас є основою для подальшого формування її ціннісного ставлення до себе як до суб’єкта діяльності;
  • бути стимулюючою. Порівнювати результати кожної дитини можна лише з її власними досягненнями, а не з результатами інших дітей, — тоді навіть незначне просування у навчанні буде помітним;
  • сприяти дорослішанню дитини. Для цього варто пропонувати школяреві більше завдань, спрямованих на розвиток самоконтролю, рефлексії та формування адекватної самооцінки. Наприклад, знайти помилки у власній роботі та оцінити її, а потім обговорити оцінку з учителем, особливо якщо оцінки дитини та вчителя не збігаються. У цьому разі варто з’ясувати, на що кожен з них спирався під час оцінювання та які аргументи може навести. Також доцільно запровадити взаємне рецензування письмових робіт — для цього діти мають проаналізувати роботу одне одного, вказати на її переваги та недоліки, висловити свою думку щодо оцінки. Так формуватиметься критичне ставлення до власної роботи.

Водночас оцінка категорично не має:

  • приголомшувати дитину, дезорієнтовувати її у системі власних цінностей, перетворюватися на джерело цілої низки негативних переживань, які згодом можуть стати невротичними;
  • бути репресивною. Покарання за низький бал можливе, але при цьому треба розібратися, чому і за що дитина його отримала; за потреби слід допомогти їй та обов’язково висловити впевненість у тому, що дитина здатна його виправити.

Одне з головних завдань учителя на початковому етапі навчання — пояснювати дітям, для чого необхідні шкільний контроль та оцінювання знань, яка система сигналів закодована в оцінках. Нехтування цим призводить до того, що в старших класах школярі доволі іронічно ставляться до оцінок, а отже і учителя, а подекуди і зовсім не реагують на оцінку, чим ще більше дратують вчителя, який вважає її абсолютним інструментом впливу на школярів.

Для оцінювання поведінки та результатів діяльності школяра, а також характеру його взаємин з іншими дітьми, учителю необхідно проявляти справжню віртуозність.

Уникнути педагогічних помилок у своїй професійній діяльності вчителеві допоможуть рекомендації щодо об’єктивного оцінювання школяра (див. Додаток).

Додаток

Що необхідно враховувати при виставленні оцінок школяреві

1. Розвивайте у дитини мотив досягнення успіху — він відіграє важливу роль у процесі формування самооцінки та рівня домагань. Якщо школяр постійно не справляється із завданням, одержує низькі оцінки, мотив досягнення успіху в нього значно послаблюється. Спочатку виникає негативне невротичне переживання, потім — байдуже ставлення до негативної оцінки. Як наслідок — ціннісна переорієнтація особистості. Для запобігання цьому явищу можна використовувати такі прийоми:

  • школяреві з поганою успішністю, низькою самооцінкою, різким зниженням мотиву досягнення успіху доручають допомогти однокласнику з подібними проблемами. Це змінює на краще соціально-особистісну позицію дитини, характер її діяльності, ставлення до самої себе;
  • дитині пропонують побути у ролі вчителя — відбувається підвищення самооцінки через прийняття позиції вчителя, що є передумовою для поліпшення рівня власної навчальної діяльності, зміни ставлення до неї.

2. Підходьте до оцінювання дитини індивідуально — з урахуванням можливостей особистості. Індивідуальний підхід до школяра передбачає:

  • врахування емоційного стану кожної дитини та її можливостей;
  • доброзичливе ставлення до дитини;
  • обґрунтування виставленої оцінки;
  • гарантування успішного виконання навчального завдання;
  • акцентування уваги колективу класу на успіхах товаришів.

3. Негативну оцінку не варто ставити:

  • для покарання дитини (наприклад, ставити двійку за предмет, якщо дитина погано поводилася на уроці)
  • за складних і стресових життєвих обставин у дитини (розлучення батьків тощо), оскільки отримання негативної оцінки може спровокувати спонтанну реакцію у поведінці, що може мати навіть трагічні наслідки
  • якщо оцінка суперечлива. У цьому разі її варто трактувати на користь дитини

4. Оберігайте почуття дитини — оцінка, що стосується її особистісних якостей, не повинна озвучуватися привселюдно.

5. Пам’ятайте, що оцінювання має подвійну спрямованість: з одного боку — на школяра, з іншого — на вчителя. Майстерність оцінювання є одним із провідних критеріїв професійної майстерності вчителя.

 

Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj | Теги: оцінка знань, помилки
Переглядів: 688 | Завантажень: 19 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017