Четвер, 21.09.2017, 01:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Учитель

Учителю. пізнай себе
[ Викачати з сервера (54.0Kb) ] 26.08.2017, 10:48
Учителю. пізнай себе...

 

Професія педагога не належить до спокійних та тихих. Вона пов’язана з відповідальністю за здоров’я та благополуччя дитини. Це потребує великих інтелектуальний, моральних, емоційних та фізичних витрату Слід враховувати, що більшість педагогів — це жінки, яким необхідно виконувати обов’язки матері, дружини, господарки дому... Постає питання: за рахунок яких ресурсів вони витримують таку ношу?

Протягом усього учительського життя ми боїмося сильних емоцій, коли спілкуємося з дітьми та їхніми батьками. Це призводить до виникнення великих ускладнень у взаємодії з ними.

Заведено, що чаша вчителя завжди має бути наповнена до країв, інакше нічого не вийде: хочеш мати гарний результат — віддай багато.

Репродуктивний вік учителя досить недовгий — років 10–15. За цей час учитель переживає декілька емоційних криз.

Криза перша — криза віри в дитину

Для молодого вчителя найголовніше — встановлення особистих стосунків з дітьми, дитяча любов, самоствердження. Молодий учитель вкладає в своїх первістків усе: енергію, пристрасть, знання, любов, душу, кладе на олтар самого себе. Цього він очікує і від дітей, але, на жаль, не отримує. Вдячність дітей не відшкодовує його душевних зусиль. Лише невелика частка учительської доброти перетворюється на вдячність дітей. Тоді без поважних причин стає сумно і нікого не хочеться бачити.

Постає запитання: навіщо так себе розтрачувати? Заради чого? Виникає синдром вичавленого лимона — до тебе гарно ставляться доти, доки ти потрібен. Необхідний відпочинок — треба дати змогу собі й дітям скучити. Тоді повернення буде приємним, ніби знову все спочатку. Складно виходити з будь-якої кризи, а з першої — найважче.

Треба пам’ятати деякі правила, які допоможуть подолати кризу:

  • у стосунках «учитель дитина» дуже мало спільного;

  • діти ті самі сторонні люди, але мають мало досвіду;

  • учитель теж людина і має право на власні почуття;

  • людська природа складна та багатогранна;

  • учитель спонсор дитячого життя, а не інвестор.

Друга криза — криза віри в педагогіку

Після того як минає перша криза, у центрі уваги учителя опиняється його професіоналізм. Діти стали відмінниками, оскільки отримали гарну оцінку з предмета та вступили до ВНЗ... З’являється прагнення більшого — впливати на долю дитини, своїми руками «створити» особистість учня. Але це неможливо. Людина — не таблиця Менделєєва. У кожної свій власний набір людських елементів, і, як учні поведуться в життєвих ситуаціях, прогнозувати дуже важко. ї знову запитання: навіщо витрачати сили, якщо ти зі своєю педагогікою не можеш нічого зробити? Ти не чарівник! І знову розчарування...

На допомогу вчителеві приходять нескладні правила, які треба пам’ятати:

  • педагогіка це не благодійне заняття, а повсякденна, безкорислива, рутинна праця, що вимагає постійної душевної напруги вчителя;

  • педагогіка непомітна, камерна, емоційно важка справа; педагог має служити постійно та повільно, без бурхливих емоцій;

  • учитель повинен не будувати дитину, а знайти щось позитивне в ній та створити умови для розвитку цього позитивного в особистості учня;

  • педагог має протидіяти поганому впливу на учня.

Третя криза — криза віри в себе

Учитель втомлюється від відповідальності. Скільки не говори собі, що від тебе нічого не залежить — насправді залежить, і дуже багато.

Відоме «не нашкодити» постійно супроводжує вчителя все його життя. У якийсь момент обов’язково виникають сумніви. Здається, що всі педагогічні невдачі виникають не з провини дитини, не від недоліків педагогіки, а від власних помилок та невміння, від того, що в тебе відсутній талант, що доля не дала тобі здібностей по-справжньому любити, говорити, бути веселим та комунікабельним, добрим, терплячим і співчутливим.

Починається довгий період «самокопання» та самоприниження. Без втрат цей період не проходить. У цей час найкраща допомога надходить звідти, звідки її найменше чекаєш — від дітей. Не правила, не аутотренінг, а саме ставлення дітей до вчителя допомагає йому в скрутному становищі. Діти допомагають учителеві подолати цю кризу, повертають йому віру в себе, здатність подолати долю невдахи.

Четверта криза — криза віри в зміст

Ця криза найсуворіша. Вона виникає під впливом важкого вантажу накопиченої втоми та сумнівів, що прогресують. По суті — це глобальна системна криза зневіри у себе, у педагогіку, у дітей, у зміст своєї праці. Подолати її дуже важко, майже неможливо.

Школа нагадує прохідний двір — зайшов, отримав знання, досвід і вийшов. І це не тільки для дітей, а й для вчителів. Неможливо реалізувати себе, «ходячи по колу» — з року в рік повторюючи одне й те саме.

Наступає момент, коли розумієш, що немає більше емоційних сил і багато чого ти робиш за інерцією. Тебе мало що хвилює, емоційний резервуар порожній, і ресурс його поповнення вичерпаний. Усе в минулому.

Учителі йдуть зі школи, вичерпавши себе на цій ниві. Але є приклади вчителів, які знайшли себе в довгій учительській справі. Вони скромно працюють над нею і вже заспокоїлися в ній. Учителі не вимагають нагороди, подяки за свій труд. Рецепт тут один:

  • талановиті люди, приходячи в школу, розвиваються всередині системи;

  • долають кар'єрні сходинки;

  • змінюють амплуа, форми діяльності.

Довге вчительське життя вміщує в собі декілька педагогічних життів. Від того, скільки вкладено в кожне з них любові, праці, помилок, надій, сумнівів, залежить педагогічна реінкарнація.

Людина, проходячи крізь час, опановує нові сходинки життя, кожна з яких є переломним моментом. Він містить у собі можливості для власного зростання або потенційну особистісну кризу.

Існує багато засобів відтворення власних сил — слухання музики, читання хорошої книги, спілкування з друзями, прогулянки на свіжому повітрі, фізичні вправи, водні процедури... Кожний знаходить свій власний шлях Найчастіше робить це підсвідомо, не знаючи що і в якому разі приносить бажаний результат. Невміння свідомо й цілеспрямовано керувати своїм психологічним станом стає додатковою причинок стресу, який руйнує творче спілкування з дітьми.

Як навчитися керувати собою? Як знаходити необхідну рівновагу?

  1. Для гармонійного існування в постійно мінливому світі необхідно самому постійно змінюватись — не підлаштовуватися, не підпорядковувати» а виробляти, розвивати резервні функції організму, які починаються зі слова «само»: самопізнання, самоспостереження, самоаналіз, самовдосконалення, саморозвиток, самоорганізація, самореабілітація Це допоможе розкрити свої природні ресурси, знайти рівновагу, забезпечити усвідомлення себе як особистості.

  2. Фіксація існуючої ситуації неблагополуччя. Втома, роздратованість, незадоволення тощо — слід чітко усвідомлювати наявність проблеми.

  3. Пошук шляхів подолання кризи. За рахунок власних сил чи за допомогою зовнішнього джерела, може, поєднати одне з іншим. Знаходження власного алгоритму досягнення рівноваги. Треба знайти саме те, що найбільше підходить тобі та приймається тобою.

  4. Усвідомлення процесу подолання кризи. Криза існує, і я можу її здолати, мені все під силу. Криза природна, як хвороба зростання. Ніколи не забувай — криза пройде, а життя залишиться.

  5. Усвідомлення власного «Я». У багатогранні людської особистості немає нічого зайвого, непотрібного. Формування ставлення до себе, сприйняття себе таким, яким ти є. Відсутність стереотипів мислення, поведінки, стосунків. Максимальне використання свого людського потенціалу.

  6. Отримання базових знань. Уявлення про людські, власні можливості, духовне осмислення всього того, що дає змогу вдосконалюватися, як духовно так і фізично.

  7. Актуалізація особистісних ресурсів. Що потрібно мені, що робить мене сильнішим, що я хочу в собі змінити, розвинути, здолати, пізнати, чим хочу оволодіти. Вивчення власного характеру, особливості — його прояву в різних сферах діяльності.

  8. Розвиток рефлексійних здібностей. Переосмислення власного та чужого позитивного і негативного досвіду й вироблення механізму творення особистісного життя, його змісту. Спостереження за роботою власного організму.

  9. Удосконалення професійних умінь. Робота з великою аудиторією, робота в постійно мінливих умовах, розвиток уміння швидко реагувати на обставини, знаходити вихід з будь-якої ситуації, переключатися з одного виду діяльності на інший, швидко відновлювати втрачені сили.

  10. Уміння прощати. Це дозволить вам позбутися багатьох проблем

Професія педагога пов'язана з великими витратами фізичної, інтелектуальної та психічної енергії. Опанування навичками володіти собою необхідні йому для управління власним станом, вирішення проблемних та конфліктних ситуацій, знаходження нового змісту в кризові періоди власного життя.

Саморегуляція дає змогу пізнати себе, зберегти й збагатити власну особистість, індивідуальність. Завдяки їй ми менше залежимо від зовнішніх обставин, зберігаємо власні сили, долаємо кризи та страхи.

Здатність до саморегуляції дана людині від природи. Дуже важливо, усвідомлюючи це, розвивати цю здатність для того, щоб набути врівноваженості та спокою у стосунках з людьми, зі світом та самим собою.

Саморегуляція заснована на здатності людини відновлювати втрачений фізичний, духовний та психічний потенціал, відкривати нові ресурси та можливості. Це опора на самого себе — від мене залежить успіх чи невдача в моєму житті. Це постійний пошук нових можливостей, засобів співіснування, відносин, взаємин.

Внутрішня рівновага виникає не з бажання змінити людей, а від прийняття їх такими, якими вони є. Усе, що ми можемо змінити, — це наше сприйняття світу; оточення, самого себе. Важливо перестати тривожитися й навчитися жити сучасним, теперішнім життям. Педагог, який навчиться свідомо керувати власним емоційним станом, навчиться долати кризи в професійному та власному житті. Він досягне великих успіхів не тільки в роботі, айв особистому житті. Тому:

Любіть своїх ближніх!
Допомагайте людям!
Намагайтеся бути щасливими!
Займайтеся спортом та фізичною працею!
Постійно захоплюйтеся новим!
Якщо трапиться нещастя — не впадайте у відчай!


Категорія: Учитель | Додав: Nicolaj
Переглядів: 18 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017