Четвер, 27.07.2017, 16:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » 1-4 класи

Батьківські збори «Хочу, можна, не можна, потрібно»
[ Викачати з сервера (26.8Kb) ] 19.04.2016, 11:38
Морально-етичне виховання

Хочу, можна, не можна, потрібно
(батьківські збори)

Автор: Н. В. Дейнега

Мета. З’ясувати причини, які сприяють появі в дітей неуважності, байдужості, черствості, егоїзму.

Обладнання. Виставка літератури з даної теми.

Хід батьківських зборів

Вчитель. Добро виховується добром, а зло — злом. Це одна з важливих закономірностей педагогіки щоденного життя, щоденних взаємовідносин між членами наших сімей. Але іноді в житті зустрічаються факти, ситуації, які, на перший погляд, неможливо пояснити ніякими закономірностями.

Розглянемо ситуацію.

У 4 класі 24 учні. З них декілька хлопчиків і дівчаток дуже швидко і безпомилково розв’язували задачі. Гордістю вчительки був Михайлик — талановитий хлопчик. Йому не потрібно було навіть записувати умову задачі: прослухавши, він швидко її розв’язував, усно виконуючи всі розрахунки. Безумовно, Михайлик отримував тільки відмінні оцінки. Похвалу, захоплення товаришів і вчительки за блискуче розв’язання задачі — все це він сприймав як обов’язкове.

Був у класі й інший учень — Миколка. Він добре розв’язував задачі, але працював повільно. Іноді отримував оцінки 8-9 балів, але в більшості випадків вчителька ставила 3-4 — дуже вже повільно він працював.

Але одного разу трапилось несподіване. Вчителька продиктувала умову складної задачі. До дошки викликали Миколку. Хлопчик, не поспішаючи, з глибоким розумінням пояснив умову задачі і розв’язав її, виконавши всі розрахунки усно. Клас слухав, затамувавши подих. Вперше за чотири роки навчання вчителька поставила Миколці «12».

Раптом у класі почувся плач. Учні були дуже здивовані: схилившись на парту, плакав Михайлик. Вчителька зрозуміла, що коїлося в цей час у дитячій душі: її розривала, мучила заздрість. Хлопчик не міг змиритися з тим, що тепер не тільки він відмінник з математики.

Питання для обговорення.

1. Як ви вважаєте, звідки «заповзло» це страшне зло в дитяче серце?

2. Де ж ховається небезпека, від якої необхідно оберігати дитячу душу?

(Думки, виступи батьків).

Вчитель. Дійсно, якщо на плодоносній землі не культивується виноград, якщо земля не зрошена потом, то на ній виростає чортополох, хоча чортополох ніхто і не сіяв. Так і з людською душею: в роки дитинства її необхідно оберігати від зла утвердженням добра. Тому ви, шановні батьки, повинні дотримуватися одного принципу: постійно оберігати чистоту душі дитини, щоб на плодоносний ґрунт не потрапило жодне насіння зла.

Звідки ж потрапляє зло в душу дитини? Від чого її потрібно оберігати?

(Думки, виступи батьків).

Вчитель. Так, душу дитини необхідно берегти від душевної порожнечі, від такого стану, коли у людини за душею немає нічого святого. Порожнеча душі — то найстрашніше зло. Людина з порожньою душею позбавлена дорогоцінного щастя — творити добро та протиставляти сили своєї душі злу.

Шановні батьки! Берегти душу дитини — це значить піклуватися про те, щоб у душі її міцно утвердилися ті святині, які були б для дитини такі ж дорогі, як власне життя, як честь і совість, щастя і ласка сім’ї. Святинями, які потрібно стверджувати в душі дитини, щоби берегти її чистоту, є:

  • віра в добро, віра в те, що людина — творець добра не тільки для себе особисто, а й для інших людей;
  • віра у велику, чудодійну силу праці, в те, що працею людина створює власну красу;
  • віра в самого себе, вміння бачити у собі добро і розум, здатність переживати почуття гордості за самого себе;
  • здатність відчувати себе не маленькою пилинкою в круговерті долі, а великою творчою силою.

Запам’ятайте! Щоб у дитячій душі не поселилось зло, дитина повинна стверджувати добро — своєю поведінкою, вчинками.

Розглянемо таку ситуацію.

Першокласниця Марійка прийшла зі школи додому і побачила: підлога в кімнаті чиста, аж блищить.

— Як. в нашому класі після уроків, — сказала вона.

— Як це після уроків? — здивувалася мама. — А під час уроків?

— Ми прибираємо після уроків. Адже комісія приходить після занять і ставить оцінку за чистоту. Навіщо витирати підлогу під час занять?

— Мудрі у вас порядки, — усміхнулася мама.

Але раптом хтось постукав. Мама відчинила. У дім ввійшла сусідка — бабуся Христина. їй було вже 99 років. У неї 7 синів, 3 дочки, 40 внуків, 103 правнуки.

Мама низько вклонилася бабусі, взяла її під руку і повела за стіл. Злякалась Марійка: на вулиці дощ, взуття бабусі брудне. Довго сиділа за столом бабуся. Мама пригощала її чаєм. Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:

— А ми в клас у таких брудних черевиках не пустили б... Підлога повинна ж бути чиста...

— Підлога буде чистою, доню... А душа? — тихо сказала мама.

(Обговорення).

Вчитель. Слід відзначити, що душу дитини потрібно берегти також від безсердечного, бездушного ставлення до людини, від тої тупості, з якої виростає отруйний плід егоїзму: «мені все дозволено»; «роблю те, що мені подобається; тільки б мені було добре, а до інших мені немає діла».

Ви, батьки, повинні закріпити в свідомості дитини думку про те, що кожна людина — і найменша дитина, і зрілого віку людина, і на схилі літ — мають право на щастя. Але найбільше зло, яке може влаштуватися у дитячій душі — це егоїзм.

Як же вберегти душу дитини від егоїзму? Основні ліки від цього «захворювання» — навчити дитину керувати своїми бажаннями. Це починається в сім’ї, з того часу, як тільки дитина зрозуміє, що вона живе серед людей і що у кожної людини є свої бажання, які вона прагне вдовольнити. Тому, дорогі батьки, ви повинні засвоїти одну істину: щоб діти поважали людей, необхідна перш за все повага людських бажань, інтересів, прагнень.

Ось життєва ситуація. Біля школи ростуть квіти. Десятки раз кожен з дітей проходив біля цих квітів. Хочеться зірвати, щоб помилуватися ними і отримати насолоду. Але що було б, якби кожен робив так, як йому хочеться? Тому варто запам’ятати, що бажання дитини — це швидкий птах на ім’я «хочу», який, літаючи в блакитному небі, обов’язково зустрінеться з іншим: «не можна». І в більшості випадків буває так, що птах, якого дитина випускає, повинен повернутися назад, у гніздо.

Орієнтуватися у цій складній системі — хочу, не можна, можна, потрібно — це вміння вимагати від дитини великої сердечної чутливості до духовного світу інших людей, до гармонії узгодженого життя.

А дитина повинна бути сама в певній мірі творцем цієї гармонії — ось так потрібно вводити дитину у світ пізнання розумом і серцем.

У тісному зв’язку з попередженням егоїзму знаходиться охорона чистоти дитячої душі від зла, ім’я якому — байдужість. Це одна із граней егоїзму. Виростає паросток байдужості з того маленького зернятка, в зародку якого лежить повчання матері й батька: «Думай і піклуйся про себе, а до інших тобі діла немає».

Байдужість — це ягідки, які визрівають на квітках егоїзму. У байдужої людини в душі немає ніяких ідеалів.

Вона може топтати в болоті те, перед чим вчора схиляла голову. Байдужість — рідна сестра безсердечності, бездушності. Тому слід пригадати таку бувальщину.

Вузькою стежкою йшли два подорожніх. З однієї сторони стежки було синє море, а з іншої — стояли сиві гори.

Йшли вони довго, шукали красу. Один із них був людиною с Гарячим Серцем, а інші — з Холодним.

Людина з Гарячим Серцем поглянула на море, і очі її стали лагідними. Вона сказала:

— Яке воно сильне, могутнє і вічне — море.

А людина з Холодним Серцем сказала:

— Так багато води.

Підійшли подорожні до сірого каменю. У людини з Гарячим Серцем радісно стало на серці.

— Дивись, яка прекрасна квітка. Так це ж і є та краса, яку ми шукаємо!

— Де ти бачиш квітку? — здивувалася людина з Холодним Серцем. — Та це ж сірий камінь. Ось і тріщина в ньому. Ось і пилюкою вкритий він, камінь...

— Так, камінь, але там, в середині, квітка троянда, — запротестувала людина з Гарячим Серцем. — Потрібно тільки добратися і звільнити її з камінного полону.

Людина з Гарячим Серцем багато днів різала сірий камінь, а людина з Холодним Серцем сиділа на березі і з сумом дивилася на море.

Нарешті з середини каменя з’явилася квітка дивовижної краси. Здавалось, цілий світ раптом притих, вдивляючись у красу, яку звільнила людина з кам’яного полону.


Категорія: 1-4 класи | Додав: Nicolaj | Теги: Батьківські збори, класна година
Переглядів: 274 | Завантажень: 19 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017