Четвер, 13.12.2018, 19:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » 1-4 класи

Розвиток сенсорних відчуттів
[ Викачати з сервера (78.8 Kb) ] 09.11.2018, 20:32

Сенсорний розвиток учнів
молодшого шкільного віку

Автор: Наталія Степанець

Автор піднімає питання розвитку сенсорних відчуттів, які допомагають молодшим школярам швидше та якісніше навчатися виразного читання, малювання та ін.

Основна діяльність учнів — це навчання. Пізнавальні процеси якісно й кількісно розвиваються під час навчання. Це проявляється у розвитку сприймання, процес якого в порівнянні з дошкільним віком стає швидшим та більшим за обсягом.

УРОКИ НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

На уроках навчання грамоти при вивченні нової букви вчитель повинен активізувати всі відчуття учнів. Спочатку необхідно максимально вплинути на фонематичний слух. Учень повинен виділити потрібний звук нової букви на початку, в середині та в кінці слова. Потім зорові аналізатори фіксують образ букви, що має вже знайомий звук. Моторика пальців, що обводять букву чи то в повітрі, чи зображення в букварі підсилює сприймання. Остаточно допомагає закріпити образ вивченої букви вправа на вміння розрізняти нову букву серед уже знайомих і навіть серед знаків чи просто малюнків.

Нарешті, учень, вимовляючи звук, відчуває рух повітря, перешкоди в гортані чи ротовій порожнині, може відрізнити голосні звуки від приголосних. Читання складів і слів із новою буквою є свідомим бажанням учня.

НАВЧАННЯ ПИСЬМА

Але виникають труднощі у сприйманні форми та її відображенні при написанні букв чи цифр. Цілеспрямовану роботу необхідно проводити над розвитком тактильних відчуттів та моторики.

Навчання письма перетворюється в першокласників у нудну, непосильну справу. Необхідно, насамперед, викликати позитивне ставлення до самого процесу письма. З цією метою використовуються різноманітні можливості не лише уроків навчання грамоті, а й таких, як розвиток мовлення, художня праця.

Спочатку підключається зорове сприймання. Запам’ятати особливості форми писаної букви допомагає казковий образ. Наприклад, велика літера Р має струнку фігуру, акуратний невеличкий черевичок та модний беретик. Звертаю увагу, що створення казкового образу, його опис починається з поетапного написання літери Р. Або написання великої літери Т: казковий двоквартирний будинок з однакових кімнат та з міцним дахом; велика літера В має горду поставу в нових черевиках та плащ із каптуром; літера полюбляє гуляти в негоду, каптур насуває на самісінькі очі, а вітер роздмухує плащ.

При ознайомленні з новою буквою учням доцільно ставити такі запитання:

— На що схожа ця буква?

— З чого її можна було б виготовити?

На перерві, вдома, на уроках художньої праці діти малюють «живі» букви, «одягають» їх, домальовують очі, вуха і т.ін.

Корисною маніпулятивно-ігровою вправою є «написання» літери за допомогою одного чи двох шнурків, адже шнурок добре складається в потрібні елементи букв і не викликає страху помилки.

А щоб поєднати букви у слова, необхідно їх «здружити». Букви чіпляються одна до одної хвостиками, лапками, поясками, передають привіти і т.ін. Так з’являється казка про апостроф, який «посварив» букви.

Казка про апостроф

Одного разу трапилася цікава, але не дуже приємна історія з Апострофом.

Набридло йому, що всі говорять, ніби він дуже схожий на сестричку Кому.

— Я кращий, розумнішій за всіх, — думав Апостроф. — Не хочу дружити з цими дрібнесенькими розділовими знаками. Піду, поміж буквами походжу, друзів пошукаю.

Пішов Апостроф. Він побачив, як чудово букви дружать між собою; об'єднуються в слова, а слова — в речення. А особливо сподобалось Апострофу, як ці букви під час письма одна одній руки подають, плече підставляють, тримаються міцно.

— Та вони ж мене зовсім не помічають! — обурився Апостроф. — Ось посварю їх, може тоді помітять...

І справді: помітили Апострофа. Як не помітити! Задер голову вище всіх, нікого не помічає, між буквами встряє. Але сварка — це не кращий спосіб знайомства.

Тому, як тільки з’являється Апостроф, букви не подають йому руки. Так з того часу і повелось. А буквам байдуже! Хай дметься собі згори, аби не заважав.

Учні молодшого шкільного віку, особливо шестирічки, навчаються граючись. Тому на цей період у класі повинен бути якийсь казковий персонаж, що дуже погано розуміє вчителя. Завдання учнів — навчити його самим. У нашому класі серед квітів «живе» лісовичок. Учні переконані, що своїм прикладом вони навчають лісовичка, пояснюють виконання нових завдань.

Міцність знань молодшого школяра залежить від того, як вдало вчитель використовує під час навчання принцип піраміди:

4. Дай можливість навчити іншого, і я набуду досконалості.
3. Дай можливість обговорити, і я зрозумію.
↑ 2. Покажи мені, і я запам’ятаю.
↑ 1. Скажи мені, і я забуду.

Мудрість викладання в початкових класах полягає в спонуканні учнів до спостережень, досліджень, розвитку своїх здібностей, умінні користуватись набутим досвідом і знаннями.

Це один з прикладів закріплення орфографічних знань та розвитку, довільної уваги з опорою на зорові відчуття. Учні розглядають таблицю зі словами:

М’ЯЧ, М’ЯТА, ПОЛУМ’Я, З’ЯСУВАВ

Їм необхідно за певний час (на кожне слово одна секунда) прочитати слова, відтворити їх по пам’яті і пояснити правопис. Крім цього, вчитель пропонує дати відповідь на таке питання:

— Яке слово зайве? Чому? Обґрунтуйте відповідь.

(Правопис слів з апострофом.

Зайве слово «з’ясував», тому що воно — на правопис апострофу після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед Я, Ю, Є, Ї.)

ДЕРЕВА, БЕРЕЗА, ШЕЛЕСТИТЬ, ПОСАДИМО

(Правопис слів з ненаголошеними Е, И. Зайве слово «посадимо», тому що в перших трьох словах ненаголошена голосна перевіряється зміною слова і наголосу, а в останньому — встановленням дієвідміни дієслова. З кожним словом можна скласти речення й об’єднати їх у зв'язну розповідь.)

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ

Моторні відчуття допомагають включити образне мислення дітей при ознайомленні і розв’язанні задач на рух. Учні інсценують умову задачі, уявляючи себе водіями різних транспортних засобів, рухаються по класу, розбираючись у поняттях «відстань», «час», «швидкість». Задача ніби «оживає», стає більш зрозумілою.

При вивченні теми «Міри ваги» школярі, задовольняючи свою природну допитливість, важать усе, що бажають — книги, портфелі, іграшки і навіть черевики. Така можливість надається кожному. Але через два дні позичені терези довелося віддати з класу.

Учні, захоплені зважуванням предметів, вирішили самостійно змайструвати терези, використовуючи підручний матеріал. Створення власних терезів так захопило дітей, що вони вже і забули, як цікаво було важити предмети. Виявляється, набагато цікавіше бути винахідником, конструктором. Адже дитина від природи має діяльні сили, тому завдання педагога — дати учневі відповідний матеріал, потрібний для вправляння в цих силах.

ФІЗХВИЛИНКИ

Під час навчання велику увагу слід звернути на фізхвилинки. Необхідно знімати напруження дрібних м’язів пальців і кистей рук. Для цього замало звичайних вправ на згинання і розгинання пальців, масажу.

Вчитель повинен застосовувати такі вправи, щоб за допомогою певних жестів і навіть міміки учень відтворив, наприклад, плавання рибки, дрібні хвильки, гру на баяні і т. ін.

На прохання вчителя учні показують, як, наприклад, спить квітка під снігом, прокидається, тягнеться до сонця, розквітає, дихає на повні груди. Позитивні емоції, що виникли в цей час, без проблем спонукають до спілкування. Виникає потреба поділитися пережитими враженнями, власними фантазіями, відчуттями. Учні вчаться з повагою ставитись до відчуттів своїх товаришів, терпляче вислуховувати думки однокласників. Це перші і дуже важливі кроки до вміння спілкуватися, вести діалог.

УРОКИ ЧИТАННЯ

Розвиток сенсорних відчуттів допомагають учням швидше і якісніше навчитись виразному читанню. Кожний урок читання доцільно починати з дихальних вправ, супроводжувати плавним жестом зміну висоти голосу. Учням, наприклад, пропонується звук [А] спустити з високої гірки, а потім підняти його на гірку, а звук [О] — погойдати на хвильках і т. ін.

Перед читанням тексту в особах необхідно обов'язково проаналізувати образ кожного персонажу, щоб за допомогою жестів, міміки, сили голосу, певним тембром читати слова конкретної особи.

УРОКИ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

Особливо багаті можливості для сенсорного розвитку дітей дають уроки художньої праці. Процес пізнання здійснюється шляхом взаємодії різноманітних відчуттів: звукові подразники (музика, грамзапис, тихий голос і т. ін.) поліпшують зорове сприймання (репродукції картин, художнього виробу), нюхові відчуття впливають на смакові і навпаки.

Уроки художньої праці — це універсальний засіб реалізації гуманістичних ідей класиків педагогіки та концептуальних положень розбудови громадянської освіти в Україні.

Учні із задоволенням виготовляють мініатюрні скульптури із солоного тіста, пластиліну, глини, пальчиковий ляльковий театр. Усе це згодом можна використати як засіб спілкування й виховання школярів. А малювання тушшю за допомогою загостреної палички (без попередньої прорисовки олівцем) допомагає вселити впевненість у своїх рухах, знімає страх, розвиває дрібні м'язи пальців. Наприклад, під час малювання тушшю сухих трав, квітів учень може висловити невпевненість і навіть страх перед чистим аркушем:

— А я так не зможу, я боюсь, що не намалюю.

Учитель повинен пробудити фантазію учня, заспокоїти його фразою:

— А то не ти помилився, то вітерець схилив стеблинку (зайчик зламав, павучок зв’язав і т.ін.).

Заохочення допомагає зробити руку більш упевненою, фантазію — сміливішою, життя — радіснішим.

Техніка малювання «від плями» також виконує багатоцільову роль у навчальному процесі. Сприймання кольорової плями, що утворилася від натиснення на фарбовану поверхню поліетилену — це асоціація різних відчуттів. Учень обстежує зором, фіксуючи колір, форму плями, її розмір, розташування на папері. Працюючи з гуашшю, а потім з аквареллю, учні спостерігають, як один колір впливає на інший, фантазують, на що схожа пляма, доповнюють її деталями.

«Той, хто не відчуває, — зазначав ще Аристотель, — той нічого не пізнає і не розуміє; коли він що-небудь пізнає, то треба, щоб він пізнав це також і через уявлення». Для першокласників є справжнім відкриттям те, що із заплющеними очима можна багато дізнатися про оточуючий світ за допомогою слуху. Слухові відчуття будять фантазію.

УМИКАЮ МАГНІТОФОН

Учні вслухаються у звуки ніжної мелодії, шелесту листя, тріску гілочок. Спочатку — колективно, за опорними словами, а потім самостійно народжуються казки-мініатюри, розповіді.

ВЕЛИЧЕЗНІ ФАНТАЗЕРИ

Безперечно, розвиток сенсорних здібностей має величезний вплив на розумову діяльність дитини. В корі головного мозку відбуваються активні процеси пізнання, усвідомлення, засвоєння знань, адже розглядання одного і того ж предмета з десятьох різних сторін — як відзначав Дістервег — приносить більше користі, ніж вивчення десяти предметів з однієї сторони.

Знання будуть міцними тільки в тому випадку, коли вони здобуті зусиллям власної думки. Вчити просто мислити дитину замало. Величезне значення має вміння фантазувати. Але фантазія, позбавлена розуму, породжує потвори. Тільки в поєднанні з розумом фантазія — це джерело всього нового, прекрасного, корисного.

Учні молодшого шкільного віку — величезні фантазери. Досить провести хоча б один урок, наприклад, художньої праці, серед природи, яку класі з’являться фантастичні лісові чи космічні істоти, колективні композиції з природного матеріалу, складеться казкова історія про старий пеньок, який перетворився на лісовий замок, про його мешканців і т.ін.

Я просто переконана, що в кожному класі має бути куточок живої природи. Навколишній світ стає для дітей ближчим і зрозумілішим, коли вони спостерігають за рибками в акваріумі, хом'ячками, доглядають квіти. Вміння спостерігати, порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і робити певні висновки сприяють тому, що діти щодня роблять для себе маленькі відкриття.

Відомо, що в дітей молодшого шкільного віку більш активно працює права півкуля головного мозку, тобто вони мислять образами. Це означає, що внутрішній світ учня різнобарвний, яскравий. Усі зовнішні аналізатори дитини спрямовані на дослідження навколишнього. Малюку хочеться самому створювати щось гарне й корисне. Розуміючи важливість рівноцінного розвитку обох півкуль головного мозку, необхідно вчити зіставляти нові факти з уже пізнаними, виділяти їх істотні ознаки, систематизувати, узагальнювати. Учні міркують, роблять висновки, перевіряють їх шляхом застосування на практиці і таким чином доходять до пізнання властивостей, відношень і зв’язків об’єктів спостережень.

Сенсорні здібності, з одного боку, є умовою успішного виконання певного виду діяльності, а з іншого — розвиваються в процесі цієї діяльності.

Розглянемо малюнки. Три учні зобразили кульбабку. Хто з них має розвинені сенсорні здібності?

Ось кілька завдань, які можуть бути передумовою для успішного виконання малюнка:

— Уважно розгляньте кульбабку. Якої форми листочки? Зверніть увагу на стебло, квітку.

— Як покликати її? (Кульбабко, жовтушко).

— Чому жовтушкою називають?

— А чому кульбабою? (Бо відцвітає, а значить, і старіє. Вона стала бабунею, а капелюшок, як кулька).

Учням пропонується навпомацки дістати з конвертів вирізані з паперу листочки, стебло і квіточку кульбаби.

— Будьте уважні, не беріть частини інших рослин. Викладіть на парту і складіть рослинку — кульбабку. Кому важко, можна підглянути.

Вчитель заохочує намалювати дивовижну рослину. Чому дивовижну? Бо вона буває і жовтенькою, і біленькою, має цілющі властивості.

Вчитель малює кульбабу, починає фантазувати і розповідати цікаву історію про рослину. Він спонукає учнів до спілкування, до співпраці.

— Спробуємо відгадати, яка історія трапилася з нашою гостею.

Мабуть, маючи гострі долоньки, вона з цікавістю виглянула до ясного сонечка, розстелила рученьки по теплій землі, підвела голівку до чистого неба. Приємно, тепло... Аж тут налетів вітерець-пустунець і почав гойдати кульбабку…

(Колективно народжується казкова розповідь про кульбабу).

Жовтушці було весело, але згодом вона змерзла, і, щоб не застудитися, одягнула теплу пухнасту шапку. Вітерець засміявся:

— О-о-о! Дивіться! Одягнулася в зимовий одяг! Сонечкові стало жаль кульбабку.

— Як не соромно, вітре!

У матері-кульбабки
колисок багато,
у матері-кульбабки
багато дітей.
Вона їх в колиски
спати кладе.

(І. Семененко)

Згодом роздмухав вітерець діточок на інші луки і поля. Засумувала кульбабка:

Були в мене діточки.
Чи ж то побачу їх ще коли?

Стало вітрові соромно.

Вирішив він наступного року принести до кульбабки-мами її діточок.

Кульбабка зраділа, побачивши дорогих гостей:

— Любі мої онуки й онучки!

Ласкаво прошу до мене у гості.

Дивувався вітер, чому кульбаба називала всіх онуками?

— А ви як гадаєте?


Категорія: 1-4 класи | Додав: Nicolaj
Переглядів: 19 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018