Вівторок, 17.10.2017, 15:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 8
Гостей: 7
Користувачів: 1
Nicolaj

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » історія і право

Боги, пророки, герої
[ Викачати з сервера (73.0Kb) ] 18.06.2017, 09:28

Боги, пророки, герої міфології та літератури

Підготував: Я. Бахматюк

СТАРОДАВНІЙ СХІД

1. Амон (Аман-Ра) — бог Сонця і верховний бог давньоєгипетської релігії.

2. Осіріс — давньоєгипетський бог умираючої та воскресаючої природи, правитель царства мертвих і їх суддя. Згідно з єгипетською міфологією, Осіріс у давнину правив Єгиптом, але був убитий своїм злим братом Сетом. Дружина Осіріса Ізіда воскресила його, але Осіріс не захотів залишатися на землі, а, покинувши трон Єгипту Горові, подався в загробний світ, де став царем.

3. Гор — давньоєгипетський бог — покровитель царської влади, син Осіріса та Ізіди. Фараони Єгипту вважалися земним утіленням Гора.

4. Ізіда — давньоєгипетська богиня родючості, води і вітру, покровителька магії, мореплавства, подружньої вірності й материнства. Сестра та дружина Осіріса, мати Гора.

5. Сет — давньоєгипетський бог пустелі й піщаних бур, володар чужоземних країв. Убивши Осіріса, намагався оволодіти Єгиптом, але був переможений сином Осіріса Гором.

6. Атон — бог Сонця і єдиний бог Єгипту, згідно з релігійною реформою, яку намагався впровадити в XIV ст. до н. е. фараон Ехнатон. Атон зображувався у вигляді сонячного диска з променями, що закінчувалися долонями.

7. Гільгамеш — напівлегендарний цар шумерського міста Урука, герой шумеро-аккадського епосу. Разом з вірним другом Енкіду Гільгамеш здійснив багато подвигів, зокрема переміг страшного велетня Хумбабу. Коли ж Енкіду загинув, Гільгамеш замислився над сенсом життя і почав шукати безсмертя. У пошуках його він побував у загробному світі, пірнав на дно океану. Однак знайдену Гільгамешем на дні океану квітку вічної молодості викрала змія. Лейтмотивом епосу про Гільгамеша є недосяжність для людини долі богів, марність зусиль здобути безсмертя, а кінцівка його підкреслює думку, що єдине доступне людині безсмертя — це пам'ять про її славні діла.

8. Заратустра — легендарний перський пророк, який здійснив реформу давньоіранського племінного культу, створивши нову релігію — зороастризм, засновану на культі Ахурамазди. Йому також приписують авторство найдавнішої частини Авести — священної книги зороастрійців.

9. Ахурамазда — найвище божество зороастризму, бог добра, світла, мудрості й правди. Веде вічну боротьбу зі злим духом Аріманом. Втіленням Ахурамазди вважався вогонь, тому зороастрійці поклонялися йому.

10. Аріман — у зороастризмі дух знищення, уособлення зла, темноти й неправди. Одвічний ворог доброго бога Ахурамазди.

11. Брахма — один із трьох вищих богів індуїзму, творець Всесвіту і всього в ньому сущого. Культ Брахми, на відміну від культів Вішну і Шиви, в індуїзмі практично відсутній.

12. Вішну — один із трьох головних богів індуїзму, охоронець Всесвіту й існуючого в ньому порядку. Шанується також у 10 своїх втіленнях-аватарах, найвідомішими з яких є Рама і Крішна. Культ Вішну — вішнуїзм є одним із двох головних напрямів у індуїзмі.

13. Шива — один із трьох головних богів індуїзму, бог-руйнівник. Культ Шиви — шиваїзм — є одним із двох головних напрямів у індуїзмі.

14. Будда — індійський принц Сідхартха Гаутама, який досяг просвітлення-нірвани і заснував нову релігію — буддизм.

15. Конфуцій — давньокитайський філософ, засновник релігійно-філософського вчення — конфуціанства.

СТАРОДАВНІ ГРЕЦІЯ І РИМ

16. Олімп — найвища гора Греції, де, згідно з грецькими міфами, проживали боги-олімпійці.

17. Тартар — глибока й темна безодня, де караються душі грішників та опальні боги. Аналог пекла в грецькій міфології.

18. Єлисейські поля (Елізіум) — рай грецької й римської міфології, блаженне місце, де перебувають душі померлих праведників.

19. Гея (римськ. — Телла) — богиня Землі й плодючості, годувальниця всього живого. Вважалася дружиною Урана, матір'ю циклопів, гігантів і титанів.

20. Ерос (Ерот) (римськ. — Амур) — бог кохання. Спочатку уявлявся як один із найдавніших богів, головна рушійна сила Всесвіту. У пізнішій грецькій і римській міфології став зображуватися у вигляді пустотливого крилатого хлопчика — сина Афродіти, що випускає зі свого лука стріли кохання й ненависті.

21. Уран — бог Неба, син і чоловік Геї — Землі, батько титанів і циклопів. Побоюючись за свою владу над світом, ув'язнював своїх дітей у надрах землі. Однак наймолодший із титанів — Кронос — повстав проти батька і переміг його, змусивши навіки сховатись у безкрайніх просторах неба.

22. Кронос (римськ. — Сатурн) — бог жнив і часу, син Урана і Геї. Скинувши батька з престолу богів, Кронос врешті й сам зазнав такої долі, будучи переможеним Зевсом і повергнутим у Тартар. Часи правління Кроноса греки вважали «золотим віком».

23. Зевс (римськ. — Юпітер) — верховний бог олімпійського пантеону, бог грому, блискавки та інших атмосферних явищ, правитель і батько богів та людей, син Реї й Кроноса, якого він скинув з престолу богів.

24. Посейдон (римськ. — Нептун) — один із головних олімпійських богів, бог моря і мореплавства, брат Зевса.

25. Аїд (римськ. — Плутон) — один із головних олімпійських богів, бог підземного царства померлих, брат Зевса.

26. Гера (римськ. — Юнона) — олімпійська богиня, сестра та дружина Зевса, покровителька подружнього життя та подружньої вірності, заміжніх жінок.

27. Гестія (римськ. — Веста) — олімпійська богиня, сестра Зевса, покровителька вогню і домашнього вогнища. Єдина з богів, яка ніколи не покидала Олімпу.

28. Деметра (римськ. — Церера) — одна з олімпійських богинь, сестра Зевса, покровителька землеробства й родючості. Один із міфів про Деметру пояснював причину зміни пір року. Згідно з цим міфом, Деметра була матір'ю Персефони, яку викрав і зробив своєю дружиною Аід. Залишившись без коханої доньки, Деметра засумувала і перестала виконувати свої обов'язки, від чого земля втратила родючість. Щоб заспокоїти Деметру, Зевс наказав Аїду відпускати Персефону до матері на дев'ять місяців щороку і лише на три місяці залишати біля себе. Коли Персефона йде в підземне царство, Деметра сумує і природа замирає, коли ж вона повертається, Деметра радіє і природа оживає, даючи людям щедрий урожай.

29. Афіна Паллада (римськ. — Мінерва) — одна з олімпійських богинь, покровителька мудрості, мистецтв і справедливої війни. За переказом, Афіна народилася з голови Зевса, тому була позбавлена матері й жіночих нахилів. Греки шанували Афіну як втілення державної мудрості, справедливості й незламної сили, узагальнюючи в її йменні моральний ідеал тогочасного суспільства. Афіна також вважалася покровителькою Аттики та її столиці Афін, названої на її честь.

30. Афродіта (римськ. — Венера) — одна з олімпійських богинь, богиня кохання й жіночої вроди, народилася з морської піни біля острова Кіпр.

31. Артеміда (римськ. — Діана) — одна з олімпійських богинь, дочка Зевса і німфи Лето, сестра-близнючка Аполлона. Була покровителькою тварин і рослин, мисливства і рибальства, молоді, захисницею незайманості. Шанувалася також як богиня Місяця.

32. Apec (римськ. — Марс) — один із олімпійських богів, син Зевса і Гери, покровитель війни. Ареса супроводжували сестра Еріда («Сварка») та сини Фобос («Страх») і Деймос («Жах»).

33. Гермес (римськ. — Меркурій) — один із олімпійських богів, син Зевса і німфи Маї. Був покровителем доріг, мандрівників, торговців і шахраїв, вісником богів і провідником душ померлих до царства мертвих. Славився дотепністю й винахідливістю, яким теж покровительствував.

34. Діоніс (римськ. — Вакх, Бахус) — один із олімпійських богів, син Зевса і німфи Семели, бог виноградарства і виноробства. Зображувався в супроводі веселого почту з сатирів, селенів та менад.

35. Гефест (римськ. — Вулкан) — олімпійський бог, син Зевса і Гери, покровитель вогню, ковальства і взагалі всякого ремесла.

36. Аполлон (Феб) — один із олімпійських богів, син Зевса і німфи Лето, брат-близнюк Артеміди. Вважався богом сонячного світла, покровителем мистецтв і ворожби (найшановнішою в Греції провісницею була жриця-піфія з храму Аполлона в Дельфах).

37. Геліос — бог Сонця, джерело світла й життя, божество, що регулювало плин днів і років. їздив по небу на золотій колісниці, запряженій четвіркою білих коней. У пізнішу епоху почав ототожнюватися з Аполлоном.

38. Ніка (римськ. — Вікторія) — крилата богиня перемоги і звитяги, супутниця Зевса і Афіни.

39. Феміда — богиня правосуддя. Зображувалась із зав'язаними очами і терезами в руках.

40. Мойри — богині долі. Клото (Прядильниця) пряла нитку людського життя, Лахесіс (Дарувальниця) вела її через усі мінливості долі, Атропа (Невідворотна) перетинала нитку, коли наставала хвилина смерті.

41. Ерінії — богині помсти.

42. Гіменей — бог шлюбу.

43. Прометей — титан, добродій людства. Викрав у богів вогонь і подарував його людям, навчив людей ремесел. Був покараний богами — Прометея прикували до скелі на Кавказі, де орел щодня шматував його печінку, яка постійно відростала. Був звільнений Гераклом.

44. Геракл (римськ. — Геркулес) — найбільший герой грецької міфології, син Зевса і смертної жінки Алкмени. Через ревнощі Гери Геракл змушений був служити нікчемному царю Еврістею і здійснити за його наказом 12 подвигів (знищення немейського лева, лернейської гідри, стімфалійських птахів, очищення Авгієвих стаєнь, викрадення яблук Гесперід, приборкання триголового пса Цербера — сторожа підземного царства та ін.). Після смерті за свої подвиги Геракл був узятий богами на небо, де став одним із них.

45. Мінос — легендарний критський цар, син Зевса, що встановив критську гегемонію в басейні Егейського моря і брав з Афін данину юнаками і дівчатами для прогодування свого потворного сина Мінотавра. Після смерті — суддя в царстві мертвих.

46. Мінотавр — «бик Міноса», потворний син критського царя Міноса, що мав голову бика. Мінос тримав його в підвалах свого палацу — величезному і заплутаному лабіринті, та годував м'ясом невільників, що доставлялися на Крит як данина з підвладних країн. Убитий Тесеєм.

47. Тесей — один із найбільших героїв грецької міфології, син афінського царя Егея і сам цар Аттики. Здійснив багато подвигів, найвідомішим із яких є перемога над критським чудовиськом Мінотавром.

48. Аріадна — дочка царя Криту Міноса, яка закохалась у Тесея і допомогла йому вибратися з лабіринту. Викрадена в Тесея богом Діонісом, стала його дружиною.

49. Ясон — ватажок аргонавтів, що плили в Колхіду за золотим руном.

50. Пріам — цар Трої під час Троянської війни.

51. Паріс — троянський царевич, який, викравши зі Спарти царицю Єлену Прекрасну, спровокував початок Троянської війни.

52. Гектор — троянський царевич, найвизначніший герой Трої, убитий Ахіллом.

53. Агамемнон — цар Мікен, який очолив похід греків на Трою.

54. Менелай — цар Спарти, брат Агамемнона і чоловік Єлени Прекрасної, який, після її втечі в Трою, виступив ініціатором походу на це місто.

55. Єлена Прекрасна — дружина царя Спарти Менелая, яка втекла в Трою, закохавшись у троянського царевича Паріса. Втеча Єлени стала приводом до Троянської війни.

56. Ахілл — найвизначніший грецький герой часів Троянської війни. Непереможний воїн, убитий стрілою, що влучила в його вразливе місце — п'яту.

57. Одіссей — головний герой «Одіссеї». Цар острова Ітаки, який після здобуття Трої прогнівив богів і мусив довгі роки мандрувати, не маючи змоги повернутися на батьківщину. Відрізнявся «хитромудрістю» (зокрема, саме він запропонував здобути Трою за допомогою дерев'яного коня).

58. Орфей — найвидатніший співак і музикант грецької міфології, який своїм співом зачаровував навіть рослин і тварин. Кохаючи свою дружину Еврідику, яка рано померла, він спустився в підземне царство і, зачарувавши своїм співом Аїда, домігся повернення Еврідики на Землю. Не виконавши умови Аїда — не озиратися на Еврідику, доки вони не покинуть царство мертвих, Орфей втратив дружину назавжди.

59. Ромул і Рем — брати-близнюки, легендарні засновники міста Рима.

СЕРЕДНІ ВІКИ

60. Король Артур — легендарний король бриттів, ватажок лицарів Круглого столу, утілення лицарських чеснот.

61. Робін Гуд — благородний розбійник, герой англійських народних легенд.

62. Вільгельм Телль — легендарний національний герой Швейцарії, влучний стрілець із лука, який очолив боротьбу швейцарців за звільнення з-під влади австрійських Габсбургів.

63. Роланд — герой середньовічної лицарської поеми «Пісня про Роланда», утілення лицарських чеснот.

64. Родріго Діас де Бівар (Сід) — іспанський лицар часів Реконкісти, який прославився подвигами у війні з маврами, герой епосу «Пісня про мого Сіда».

65. Аллах — всемогутній і єдиний бог, якому поклоняються мусульмани.

66. Мухаммед (570-632) — пророк, засновник ісламу й арабської держави.

СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ І КИЇВСЬКА РУСЬ

67. Сварог — первісно головний бог у східнослов'янській дохристиянській міфології, бог неба і світла. Сварог вважався владикою світу, основою всього, прабогом від якого пішли інші боги, наприклад бог Сонця Даждьбог. Вважалося, що тепер Сварог відпочиває, а світом правлять його діти — Сварожичі. Коріння імені «Сварог» учені шукають у санскриті і трактують його як «небо» або «світлорогий».

68. Перун — бог дощу, грому і блискавки. Первісно він був хліборобським богом, але пізніше став вважатися покровителем воїнів, богом війни. З X ст. саме як бог війни Перун посів головне місце в східнослов'янському пантеоні. Перун їздить по небу на вогненній колісниці, запряженій вогненними кіньми і б'є вогненними стрілами-блискавками демонів та лихих людей. На зиму він замикає небо і засинає, а весною своїм могутнім молотом розбиває зимові пута Землі і все знову оживає.

69. Даждьбог — бог Сонця, вогню, добра і достатку в східних слов'ян, син Сварога. Вважався родоначальником руського народу (наприклад, «Слово о полку Ігоревім» називає русичів «Даждьбожими онуками»), Ім'я «Даждьбог» слов'янського походження, означає воно буквально «дай багатство» і вказує на функцію цього бога як бога-дарівника, подателя добра й достатку.

70. Хоре — друга назва бога Сонця, яка походить з давньоперської мови і в перекладі означає «сонце» чи «ранкова зоря». Серед учених немає єдності в питанні, чи Даждьбог і Хоре — це одне божество, чи два різних боги. Уперше Хоре згадується серед богів, яких Володимир Великий у 980 році поставив у Києві, намагаючись реформувати язичництво. У цьому, так званому «Володимировому пантеоні», Хоре стоїть на другому місці після Перуна.

71. Велес (Волос) — один із головних богів давньоруської язичницької релігії, покровитель домашньої худоби, торгівлі та всякого достатку. Первісно Велес, очевидно, був лише «скотним богом», як називає його літопис, але оскільки в ті часи худоба була одним із головних мірил багатства, замінником грошей, то цей бог набув і інших функцій. З прийняттям християнства Велес був ототожнений зі святим Власієм, який теж був покровителем худоби.

72. Стрибог — бог вітру і, можливо, водяної стихії в давньоруській язичницькій релігії.

73. Симаргл — один із важливих богів давньоруського язичницького пантеону, ідол якого був встановлений Володимиром у Києві у 980 році. Однак функції цього бога не з'ясовані.

74. Мокош — жіноче божество в давньоруському язичницькому пантеоні, богиня-покровителька пологів і породіль, родючості й домашнього господарства.

75. Лада й Ладо — боги вірного шлюбу, кохання й веселощів, щастя і весни. Слова «лада» і «ладо» широко вживались у значеннях «коханий (кохана)», «вірна дружина (вірний чоловік)».

76. Лель (Полель) — ще один давньослов'янський бог кохання й шлюбу, ім'я якого збереглось у народних піснях.

77. Ярило—чоловіче божество родючості і творчих сил природи, бог весни, любові й пристрасті, чоловічої сили й хоробрості.

78. Купайло — бог земних плодів, врожаю і достатку, радості й любові. Купайлові присвячувалося свято літнього сонцестояння, яке з приходом християнства поєдналося зі святом Івана Хрестителя в народне свято Івана Купала, позначене пережитками багатьох язичницьких обрядів.

79. Рід (Род) і Рожаниця — чоловіче й жіноче божества, які були покровителями роду і втіленням його єдності. Дехто з учених вважає, що Рід був богом людської долі (приказка: «Так йому на роду написано»), а Рожаниця мала подібну функцію, але була свого роду феєю-покровителькою людини, що з'являлась при її народженні.

80. Див, Діва — демонічні персонажі давньослов'янської міфології, можливо змії-дракони, велетні чи інші чудовиська. Здатні творити чудеса-дива.

81. Марена — давньослов'янська богиня смерті, культ якої пов'язаний із сезонними явищами відмирання та воскресіння природи. Під час святкування приходу весни урочисто спалювали солом'яну ляльку — Марену — втілення смерті (мору) і зими.

82. Кий, Щек, Хоров і сестра їхня Либідь — брати-князі, легендарні засновники Києва.


Категорія: історія і право | Додав: Nicolaj
Переглядів: 56 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017