Субота, 29.04.2017, 13:30
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » історія і право

Славний гетьман — Хмельницький Богдан
[ Викачати з сервера (60.5Kb) ] 28.11.2015, 15:50

Славний гетьман — Хмельницький Богдан

Автор: А.І. Ясінська

1-й учень.

Історії ж бо пишуть на столі
кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільничим плачем.
Могилами у полі без імен.
Дорогою до Києва з Лубен.
Л. Костенко

Учитель. Богдан Хмельницький — постать невід’ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі і щастя. Він підняв народ на національно-визвольну війну, створив Українську державу Гетьманщину.

Для філософа Г. Сковороди він був «героєм і батьком вольності».

А за словами історика Д. Дорошенка, саме Хмельницький зав’язав перервану ще в середніх віках нитку української державності і створив українську козацьку державу із своїм власним національним життям.

2-й учень. Народився Б. Хмельницький 27 грудня 1595 року в сім’ї дрібного українського шляхтича М. Хмельницького в родовому маєтку на хуторі Суботові на Чигиринщині. А оскільки це був третій день різдвяних свят, коли вшановували пам’ять святого Теодора Начертаного, то по святцях він отримав ім’я Богдан (у перекладі з грецької Теодор — Богом даний). Було в Богдана й друге ім’я — Зиновій, яким його величали під час особливих урочистостей.

3-й учень. Початкову освіту Богдан здобув у Київській братській школі. Згодом батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії, де Богдан добре вивчив латинську й польську мови.

Проте оточення католиків під час навчання в колегії не призвело до зречення Богданом православної віри. Після повернення в Чигирин служить реєстровим козаком у сотні свого батька.

4-й учень.

Ще наша воля не світала,
Вже знав для чого я живу.
Ходив із батьком на султана,
І з Сагайдачним на Москву!
Ходив я з батьком у походи двічі,
Поліг мій батько у кривавій січі
під Цецорою.
Мене взяли в полон. Два роки у Стамбулі
Ловив я кожну вість, яку несли прибулі.

5-й учень. З неволі Богдана викупила мати. За іншими джерелами, запорожці обміняли його на турецьких бранців.

Після виходу з полону Хмельницький ще не раз ходив у походи проти турків, татар. Під час війни польського короля Владислава з Москвою перебував в одному із загонів Сагайдачного. За нечувану хоробрість польський король нагородив Богдана коштовною шаблею.

Авторитет Хмельницького був настільки високим, що в 1644 році до Богдана звертається посол французького короля допомогти Франції у війні з Іспанією. Хмельницький відгукується на прохання і бере участь у війні.

(Звучить пісня «Ой на горі та й женці жнуть»).

6-й учень. Після повернення в Україну, стає військовим генеральним писарем.

А Україна стогнала під непосильним гнітом Речі Посполитої.

Чужинці скрізь посіли наші гради,
Ім’я дали нам — хлопи, мужики.
На нас лежить тавро тієї зради,
Якою нас вже зраджено віки.

Для них ці землі тільки ласий кусень
Та люд сумирний десь там по хатах
Жили-були. Об’їли нас як гусінь
Ще й поганьбили по усіх світах.

Так наступили цій землі на груди,
Що й стогін вже не вирветься з грудей.
Князь Вииіневецький вішає повсюди,
А Лащ у церкві вирізав людей.

1-й учень. Терпіли люди до часу, але треба було тільки нагоди доброї та чоловіка сміливого, щоб їх до нового повстання підняти. До всього додається ще й важка особиста кривда, якої зазнав Б. Хмельницький від поляків.

2-й учень. У 1647 році дрібний польський шляхтич підстароста чигиринський Данило Чаплинський із загонами напав на хутір Суботів, зруйнував його. Поляки пограбували маєток Хмельницького, жорстоко побили малолітнього сина, забрали дружину. Хмельницький поскаржився коронному гетьману, а натомість його самого кинули у в’язницю. Але Богдан Хмельницький тікає на Запорожжя, де козаки обирають його гетьманом.

3-й учень.

Настав мій час, і я задав їм хлости.
Хіба я раб, щоб жити з їх щедрот?
Для лих л вождь збунтованого хлопства,
Для мене я — замучений народ.

(Звучить пісня «Ой у лузі червона калина похилилася»).

4-й учень. Піднявшись на національно-визвольну війну, козацькі полки під проводом Б. Хмельницького розгромили поляків під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. А в народі складали пісні і думи:

Чи не той то хміль,
що коло тичини в’ється?
Гей той то Хмельницький,
що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль, що по ниві грає?
Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.
Чи не той то хміль, що у пиві кисне?
Ой той то Хмельницький,
що ляшеньків тисне.
Ой втікали вражі ляхи, погубивши шуби,
Гей не один лях лежить, вишкіривши зуби.
Становили собі ляхи дубовії хати, —
Ой прийдеться вже ляшенькам
в Польщу утікати.

5-й учень. У зеніті своєї слави вступає Хмельницький у Київ. Але згодом він іде на підписання Зборівського договору з поляками.

Хмельницького не задовольняла така угода, та все ж вона давала можливість зайнятися державною діяльністю.

6-й учень.

Я ж так був употужився на ляха!
За ці роки я так їх перетряс!
Чому ж не взяв я шапку Мономаха
У свій найвищий, зоряний свій час?!

Коли вступив у Київ я комонно —
Після Пиляви, після Жовтих Вод —
Мене ж вітали малиновим дзвоном,
Мене ж Мойсеєм називав народ!

Чому ж нє взлв л владі притаманного?
Коронуватися в ті дні
На Теодора Начертанного
Було начертано мені!

1-й учень. Б. Хмельницький займається державною діяльністю, будуючи своєрідну козацьку республіку. Київщина, Брацлавщина, Чернігівщина стали майже вільною державою в межах Речі Посполитої, де визнавалася винятково влада гетьмана.

У Чигирині було відкрито посольства іноземних держав. Але тимчасове перемир’я з Польщею невдовзі закінчується.

(Звучить пісня «За світ встали козаченьки»).

2-й учень. У 1651 році поляки з чималим військом напали на Брацлавщину та Вінницю. Дізнавшись про це, Хмельницький почав збирати козаків. Обидва війська зійшлися на Волині, під Берестечком. Польське військо переважало і кількістю, і озброєнням. Козацьке військо налічувало 100 тис. осіб, з яких лише 40 тис. були справжніми воїнами, решта ж — селяни, озброєні сокирами, ціпами, косами. Польське військо — 200 тис. та ще півмільйона обслуги і півтора мільйона коней.

Б. Хмельницький заручився підтримкою татар, але в розпал бою кримський хан зрадив, ще й до того захопив у полон Хмельницького, який кинувся навперейми. Лише вміле керівництво Івана Богуна дало змогу врятувати військо від остаточного розгрому.

3-й учень.

Берестечко моє, дощами і кров’ю залите...
Берестечко моє!..
Одна така поразка
Закреслює стонадцять перемог.
Все як у прірву: Корсунь, Жовті Води.
І що не шлях, то вічний манівець.
От тільки хопим дещицю свободи,
І знову, знову все іде в нівець!
І знов на нас якась лиха година,
І знов свобода зрубана на пні.
Ох, у житті свобода лиш єдина,
Одна свобода — та, що у мені!

4-й учень. Хмелій Хмельницький! Де твої клейноди? Де корогви? Де грім твоїх музик? Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить.

5-й учень. До цієї трагедії додається ще й особисте горе Хмельницького. Син Тиміш повісив на воротах маєтку мачуху Гелену, яка зрадила Богдана. З цього горя він виходить дуже тяжко.

І ця ж поразка у житті не перша!
Було всього — полонів і облог.
А я вставав, на шаблю руку сперши,
І крізь поразки йшов до перемог.

В житті було всілякої напасті,
На плечах маю п’ять десятків літ,
В такому віці можна занепасти
І можна душу мати вже як лід.

А я живий. І знову прагну бою
І перемоги. Хай на схилку літ —
Труну звелю возити за собою,
А ще піти подужаю в похід.

6-й учень.

І вже ногою бувши в стремені,
Я нахилився до своєї долі,
Я їй сказав: «Чекай в Чигирині.
Ми переможем. Не такі ми й кволі.

Не допускай такої мислі,
Що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку».

1-й учень. І справді козацькі полки розбили поляків під Батогом, згодом — під Жванцем, на весні 1653 року відбувся бій під фортецею Монастирище, який описаний навіть французьким письменником Проспером Меріме.

Отак скажу я на суді страшному.
Умру в багні, воскресну в Богуні.
Бо він — Іван. Іван — то є син Грому.
Він брат всього святого у мені.

2-й учень.

Україно, Великомученице,
зоре моїх нещасть.
Один зà тебе умре,
другий тебе продасть,
Третій не знає, хто його й мати.

3-й учень.

Великий муж Богдан.
Та врятувати край свій не судилось.
Ще зо два рази він завдасть їм хлости,
Ще на останку шаблею махне
І щоб навік позбутись його мости,
Цареві необачно присягне.
Своє гетьманство славне осоромить,
Зведе надовго з доброї тропи.

4-й учень.

А цар московський, він якого роду?
Він що, з князів? Я сам герба «Абданк»!
У них там Боголюбський,
У них тверські і кляземенські.
Романова знайшли десь, одмили од грязі.
А в мене за плечима
король Данило Галицький.
А в мене за плечима всі київські князі!

5-й учень.

Усіх одурить, вольності скасує,
Задавить все, піднятий лисом цар.
Коли ж віднімуть у людей і мову,
Коли в Сибірах закатруплять їх,
Душа Богдана в розпачі німому
Нестиме неспокутуваний гріх.

6-й учень. Хмельницький зрозумів, що в особі Москви, Україна отримала не вірного союзника, а віроломного ворога. І він, шукаючи нових союзників, посилає послів до Швеції, Туреччини, Молдавії, Угорщини.

Та не судилося — 27 липня 1657 року в Чигирині Богдана Хмельницького не стало.

1-й учень і 2-й учень.

— А вмре ж він як?

— Та ніби на хворобу.

— А що по вмертю?

— Ошибає страх.

Його Чарнецький виверне із гробу
І вистрелить з гармати його прах.

3-й учень.

То не хвилі в синім морі ревли і стогнали,
То плакали запорожці, як батька ховали.
То не вітри, то не буйні віють
в темнім гаю,
То голосить козачество — Богдана ховає.

4-й учень. Поховали його в церкві святого Іллі в Суботові.

Напис на табличці в церкві показує те місце, де був похований Хмельницький, але костей його там нема. Як поляки кілька літ пізніше здобули Чигирин, то Степан Чарнецький наказав викинути кості Богданові на глум і наругу. Та наругу і неславу зробив тільки собі і землякам своїм тим, що надругався з мертвого тіла чоловіка, котрого не міг подолати, коли він був живий.

1-й учень і 2-й учень.

А що гетьманичі?
— Великою печаллю урветься рід і згасне у рідні:
Тиміш загине в битві під Сучавою,
А Юрій — десь в турецькій стороні.

5-й учень. Т. Шевченко, побувавши в Суботові, писав:

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України —
Широка, глибока.

6-й учень. Його вразила напівзруйнована церква, яку збудував за власним проектом славетний гетьман. Її сумний вигляд був для Шевченка уособленням тих втрат, які пережила Україна.

За словами Грушевського, нікого так не любили і нікого так не проклинали як Богдана Хмельницького. Бо тільки до великих людей буває велика любов або велика ненависть.


Категорія: історія і право | Додав: Nicolaj | Теги: композиція, Хмельницький
Переглядів: 308 | Завантажень: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017