Неділя, 23.07.2017, 14:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » історія і право

Словник крилатих історичних висловів
[ Викачати з сервера (49.2Kb) ] 17.06.2017, 13:50

Словник крилатих історичних висловів

Підготував: Я. Бахматюк

СТАРОДАВНІЙ СХІД

1. «Живі вбиті». У найдавніші часи в Єгипті, коли продуктивність праці ще була низькою і експлуатація людей не давала прибутку, полонених, захоплених на війні, вбивали, і тому їх називали «вбитими». Коли ж продуктивність праці зросла настільки, що працююча людина могла не лише прогодувати себе, а й виробити надлишки продуктів, які в неї можна було відібрати й присвоїти, експлуатація стала прибутковою і полонених перестали вбивати. їх перетворювали на рабів, називаючи при цьому «живими вбитими». Отже, це словосполучення в Стародавньому Єгипті замінювало слово «раб».

2. «Батько жаху». Так арабське населення Єгипту прозвало Великого сфінкса.

3. «Все на світі боїться часу, і тільки час боїться пірамід». Єгипетські піраміди є чи не найдревнішими з існуючих споруд на Землі, і це арабське прислів'я підкреслює їх вічність, міць і непорушність.

4. «Єгипет — дар Нілу». Вислів Геродота, який підкреслює надзвичайне значення вод Нілу для господарства цієї спекотної й посушливої африканської країни.

5. «Багатий як Крез». За Геродотом, Крез — цар малоазійської держави Лідії (перша половина VI ст. до н. е.) володів незліченними багатствами. Звідси й вислів.

6. «Валтасарів бенкет». Згідно з Біблією, під час бенкету останнього вавилонського царя Валтасара вогненна рука написала на стіні слова, які провіщали йому скору загибель. Тієї ж ночі перси оволоділи Вавилоном і вбили Валтасара. Сьогодні вислів «Валтасарів бенкет» вживається в значенні: веселе, безтурботне життя під час якого-небудь лиха.

7. «Соломонова мудрість», «Соломонів суд». Біблія говорить про ізраїльсько-юдейського царя Соломона як про наймудрішого з людей, і як доказ наводить притчу про його суд. Якось до Соломона прийшли дві жінки, які сперечалися про те, хто з них є матір'ю немовляти. Соломон наказав розрубати немовля навпіл і в такий спосіб поділити його між обома жінками. Почувши таке рішення, одна з жінок виявилася задоволеною, а інша почала благати Соломона не вбивати дитину, а краще віддати її її суперниці. Соломон вирішив, що саме ця жінка і є матір'ю дитини. Сьогодні вислови «Соломонова мудрість» і «Соломонів суд» вживають для означення мудрої людини і справедливого суду.

СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ

8. «Драконівські закони». У 621 р. до н. е. в Афінах були прийняті надзвичайно суворі закони, які карали смертю навіть за найдрібніші проступки. За переказом, ці закони були написані кров'ю, а свою назву вони отримали від імені архонта Драконта, що був їх автором. Нині вислів «драконівські закони» вживається для характеристики всіх надто суворих і жорстоких законів.

9. «Лаконічна мова». Кожен спартанець передусім був воїном. Тому їх з дитинства вчили висловлюватись коротко і просто — так, як це необхідно в бою. Звідси й вислів, який означає коротку і просту мову.

10. «Спартанське виховання». Виховання дітей, особливо хлопчиків, у Стародавній Спарті відзначалося великою суворістю. Звідси й вислів, який означає «суворе виховання».

11. «Зі щитом або на щиті!». У Стародавній Спарті величезною ганьбою вважалося загубити в бою свою зброю, зокрема щит. З іншого боку, загиблих у бою з честю, виносили з поля бою на їхніх щитах. Тому цей вислів і означає: повернутися переможцем або загинути зі славою, а належить він, за свідченням грецького історика Плутарха, одній спартанській жінці, яка, проводжаючи на війну сина, подала йому щит зі словами: «З ним або на ньому!»

12. «300 спартанців». У 480 р. до н. е., коли на Грецію насувалося величезне перське військо, 300 спартанських воїнів на чолі зі своїм царем Леонідом прийняли героїчний бій у Фермопільському проході і, хоч і ціною власного життя, на тиждень затримали персів. Сьогодні з мужніми спартанцями порівнюють тих воїнів, які героїчно і до кінця виконують свій обов'язок, не відступають перед ворогом у найтяжчих обставинах.

13. «Бий, але вислухай!». Під час греко-перської війни 480 р. до н. е. між афінянами і спартанцями виникла суперечка про те, хто буде командувати союзним флотом. Афіняни мали більше кораблів, але їх стратег Фемістокл добровільно поступився командуванням спартанцеві Еврібіадові, щоб не порушувати роздорами єдності союзників. Але у вирішальну хвилину, коли треба було відважитись на бій з перським флотом, Еврібіад проявив нерішучість. Він наказав відступати, а Фемістокл став йому заперечувати. Виникла суперечка, у ході якої Еврібіад, вважаючи себе старшим і наділеним більшими правами, замахнувся на Фемістокла палицею. «Бий, але вислухай!» — вигукнув Фемістокл і врешті зумів переконати Еврібіада у своїй правоті. Греки виграли Саламінську битву, а потім і війну. А вираз Фемістокла став вживатись у тих ситуаціях, коли хочуть доказам сили протиставити докази розуму.

14. «Слава Герострата». У 356 р. до н. е., будучи нікчемною людиною, але маючи бажання будь-що прославитись, Герострат спалив одне із семи чудес тодішнього світу — храм Артеміди в Ефесі. Відтоді його ім'ям стали називати честолюбців, які домагаються слави будь-яким способом, не зупиняючись перед скоєнням злочинів чи знищенням культурних цінностей. А слова «лаври Герострата», «слава Герострата» стали вживатися для позначення ганебної слави.

15. «Шукаю людину!». За переказом, грецький філософ Діоген якось серед білого дня вийшов на ринок із запаленим ліхтарем і почав демонстративно пильно вдивлятися в обличчя перехожих. На запитання, що він робить, Діоген відповів: «Шукаю людину!», підкреслюючи тим самим, як важко знайти справді достойну людину. Звідси ж походить і вислів «шукати вдень з вогнем».

16. «Еврика!» («Знайшов!»). Сіракузький тиран Гієрон, підозрюючи свого ювеліра в обмані, доручив знаменитому математикові Архімеду перевірити, у якій пропорції в його короні змішані золото і срібло і чи не дав ювелір більше срібла замість золота. Архімед довго й безуспішно трудився над визначенням складу сплаву, аж доки випадково, під час купання, не відкрив закон виштовхування тіл з рідини, який і дозволив йому справитись із завданням. За переказом, Архімед так втішився своєму відкриттю, що з криком «Еврика!» голий вискочив із купальні й чимдуж побіг додому, щоб швидше перевірити його. Сьогодні вигук «Еврика!» вживається як вираз радості при якому-небудь відкритті чи при раптовому осяянні.

17. «Дамоклів меч». Дамокл — один із наближених сіракузького тирана Діонісія — став говорити про нього як про найщасливішого з людей. Діонісій, щоб провчити заздрісника, посадив його на своє місце. Дамокл спочатку був щасливий, але раптом посеред банкету він помітив, що над його головою на тоненькому волоску висить гострий меч. Переляканий Дамокл запитав у Діонісія, що це означає, а той відповів, що це символ небезпек, які постійно загрожують володареві. З того часу вираз «дамоклів меч» використовують для позначення навислої грізної небезпеки.

18. «Людина — міра всіх речей». Вислів грецького філософа Протагора.

19. «Усе своє з собою ношу». Якось, рятуючись від ворожого нападу, жителі давньогрецького міста Прієни змушені були залишити свої домівки. Вони втікали, навантажені домашнім скарбом, і лише знаменитий філософ Біант не ніс із собою нічого. На запитання, де його речі, Біант відповів: «Усе своє з собою ношу», — натякаючи на те, що значення мають лише духовні цінності.

20. «Жодна фортеця не може чинити опір віслюкові, навантаженому золотом». Вислів македонського царя Філіппа II, який часто здобував фортеці завдяки підкупленим ним зрадникам.

21. «Філіппіка». Палка і гнівна промова, спрямована проти когось. Вислів походить від промов, які видатний афінський оратор Демосфен виголошував проти македонського царя Філіппа II.

22. «Сину, шукай собі інше царство — Македонії тобі буде замало!». У царя Македонії Філіппа II був чудовий, але дуже свавільний жеребець Буцефал, якого не могли об'їздити кращі царські конюхи. Коли ж з грізним жеребцем справився його дев'ятирічний син Олександр, вражений Філіпп і виголосив цю фразу. А Буцефал пройшов з Олександром усі його походи, й ім'я цього коня теж стало крилатим, хоч і вживається воно в іронічному значенні для характеристики старої нікчемної клячі.

23. «Я не краду перемог!». Напередодні битви під Гавгамелами полководець Олександра Македонського Парменіон, наляканий величезною чисельністю перського війська, запропонував Олександрові напасти на персів раптово, уночі. У відповідь Олександр і виголосив ці слова.

24. «Гордіїв вузол». У малоазійському місті Гордії у храмі зберігалася колісниця, до дишла якої ярмо було прикріплене за допомогою дуже заплутаного вузла. Легенда говорила, що той, хто зуміє розплутати цей вузол, стане царем усієї Азії. Олександр Македонський, який саме до цього й прагнув, спробував розв'язати вузол, але не зумів. Тоді він розрубав його мечем. Ця подія й стала приводом до народження двох крилатих висловів — «гордіїв вузол», що означає якусь заплутану проблему, і «розрубати гордіїв вузол», тобто вирішити яку-небудь складну заплутану справу прямолінійним, насильницьким способом.

25. «Сім чудес світу». Так у давнину прозвали сім найвидатніших споруд які вражали сучасників своїми розмірами і красою. Це: єгипетські піраміди; висячі сади Семіраміди у Вавилоні; храм Артеміди в Ефесі; статуя Зевса роботи грецького скульптора Фідія; мавзолей у Галікарнасі; колос Родоський; Олександрійський маяк. Нині одним із семи чудес світу образно називають щось чудове, незвичайне. Існує і вислів «восьме чудо світу», який вживається в іронічному сенсі.

26. «Олімп». Найвища гора Греції, де, згідно з грецькими міфами, жили боги. «Бути на Олімпі» означає перебувати на вершині успіху і слави, а взагалі від назви цієї гори пішло багато крилатих висловів, наприклад «олімпійський спокій», «олімпійське блаженство», «олімпійська велич» тощо.

27. «Єлисейські поля». Рай грецької і римської міфології, блаженне місце, де перебувають душі померлих праведників. У значенні «блаженне місце» цей вислів вживається і сьогодні.

28. «Сізіфів труд». Коринфський цар Сізіф за образу богів був засуджений на вічну муку в Аїді: він змушений був викочувати на гору величезний камінь, який, досягнувши вершини, знову скочувався вниз. З міфу про Сізіфа бере початок і вислів «сізіфова праця», що вживається в значенні «важка, безконечна і даремна робота».

29. «Канути в Лету». Згідно з грецькою міфологією, вода однієї з річок підземного царства — Лети — давала забуття. Напившись із неї, душі померлих забували про своє земне життя. Вислів «канути в Лету» означає бути забутим.

30. «Авгієві конюшні». Цар Еліди Авгій мав величезні конюшні, які багато років не прибирались. Очистивши їх за один день, Геракл звершив один зі своїх подвигів. Сьогодні вислів застосовується для характеристики дуже брудного приміщення, а також сильної запущеності, безладу в справах, що вимагають великих зусиль для наведення порядку.

31. «Лабіринт». Величезна заплутана споруда, з якої важко чи неможливо знайти вихід. В уяві греків такою спорудою був палац критського царя Міноса у Кноссі, у підвалах якого жила потвора Мінотавр — людина з головою бика, що пожирала людей, Афінський герой Тесей убив Мінотавра, а з лабіринту він вийшов за допомогою клубка ниток, який йому дала донька Міноса Аріадна і один кінець якого він прив'язав при вході до лабіринту. Вираз «нитка Аріадни» теж став крилатим і використовується для позначення способу, що допомагає розв'язати якесь складне питання, вийти зі скрутного становища.

32. «Аргонавти». Так сьогодні образно називають сміливих мореплавців і шукачів пригод, а сам вислів походить від міфу про грецьких героїв, які на чолі зі своїм ватажком Ясоном на кораблі «Арго» вирушили в далеку Колхіду на пошуки золотого руна. А «золотим руном» сьогодні називають золото, скарби, якими прагнуть оволодіти.

33. «Яблуко розбрату». За грецькою легендою, богиня розбрату Еріда, ображена тим, що її не запросили на весілля царя Пелея і морської німфи Фетіди, раптом з'явилася перед гостями і кинула на стіл золоте яблуко з написом «найпрекраснішій». За це яблуко відразу пересварилися богині Гера, Афіна і Афродіта, і Зевсові, щоб припинити їх суперечки, довелося передати справу на суд троянського царевича Паріса. Паріс присудив яблуко Афродіті, а вона з вдячності допомогла йому здобути кохання найвродливішої серед смертних жінок — Єлени Прекрасної, дружини спартанського царя Менелая. Єлена втекла з Парісом до Трої, і це стало приводом до Троянської війни. З того часу вислів «яблуко розбрату» вживається в значенні: предмет, причина спору, ворожнечі.

34. «Ахіллесова п'ята». За легендою, мати Ахіллеса — німфа Фетіда — скупала його ще немовлятком у водах підземної ріки Стікс, від чого його тіло стало невразливим. Вразити Ахіллеса можна було тільки в п'яту за яку мати тримала його під час купання, і саме від стріли, що влучила у цю п'яту, Ахіллес і помер. Вживається в значенні «вразливе місце».

35. «Троянський кінь». Греки 10 років облягали Трою, але не могли її здобути. Тоді, за порадою найхитромудрішого з них — царя Ітаки Одіссея, вони вдалися до хитрощів. Імітувавши відплиття до Греції, ахейці залишили в покинутому ними таборі величезного дерев'яного коня, усередині якого заховався загін відбірних воїнів. Троянці як трофей затягли цього коня до свого міста і почали святкувати перемогу. А вночі з коня вибрались заховані в ньому воїни і відчинили ворота Трої грекам, які таємно повернулись під мури міста. Троя була захоплена і зруйнована, а вислів «троянський кінь» почав вживатися для позначення підступних, таких, що несуть загибель тим, хто їх отримує, дарів. У цьому ж сенсі вживається і вислів «данайські дари».

36. «Одіссея». Поема Гомера, у якій описуються пригоди одного з героїв Троянської війни — царя острова Ітаки Одіссея. Вживається в значенні: довгі мандри, пригоди, розповідь про них.

СТАРОДАВНІЙ РИМ

37. «Вічне місто». Так часто називають Рим.

38. «Без гніву й пристрастей». Кредо історичної науки, сформульоване видатним римським істориком Корнелієм Тацитом. Означає, що історію треба писати правдиво й неупереджено.

39. «Гуси Рим урятували». У 394 р. до н. е. галли обложили Рим. Вони хотіли захопити його твердиню — Капітолійську фортецю — зненацька. Вночі їм вдалось обдурити пильність римської сторожі, яка, не сподіваючись нападу, мирно спала, але не вдалось обдурити римських гусей. Почувши під стінами міста якийсь шум, гуси почали ґелґотати й розбудили римських воїнів, яким удалося відбити напад.

40. «Горе переможеним!». У війні з галлами римляни все ж зазнали поразки, і галльський вождь Бренн наклав на Рим велику контрибуцію. Римляни погодилися заплатити її, але відмовлялися важити золото надто важкими гирями галлів. Тоді Бренн, знущаючись, поклав на шальки терезів ще й свій важкий меч і вигукнув: «Горе переможеним!» Звідси ж виник і вислів «покласти меч на ваги», який уживають, коли говорять про застосування права сильного.

41. «Піррова перемога». Перемога рівноцінна поразці. Вислів походить від слів епірського царя Пірра, який дізнавшись про те, ціною яких великих втрат була здобута перемога над римлянами, вигукнув: «Ще одна така перемога і мені не буде з ким повертатися до Греції!»

42. «Ганнібалова клятва». У дев'ятирічному віці батько привів майбутнього знаменитого карфагенського полководця до храму і змусив дати клятву вічної ненависті до Риму. Ганнібал дотримав цієї клятви, усе життя, до останнього подиху ведучи боротьбу проти Риму. І сьогодні вислів уживається для позначення непорушної клятви чи обіцянки.

43. «Ганнібал біля воріт!». Карфагенський полководець Ганнібал був найгрізнішим ворогом Риму, його успіхи загрожували самому існуванню римської держави. Пам'ять про цю небезпеку використав видатний римський оратор Цицерон, уживши вислів «Ганнібал біля воріт!» у переносному значенні для характеристики загрози з боку римського полководця Марка Антонія, що йшов з військом на Рим для захоплення влади. З того часу цей вислів вживається для позначення будь-якої грізної і близької небезпеки.

44. «Карфаген має бути зруйновано!». Такими словами закінчував кожну свою промову в сенаті відомий римський політик Катон Старший. Відтоді вислів став уживатися як настійливий заклик до впертої боротьби з ворогом чи якоюсь перешкодою.

45. «Краще бути першим у останньому галльському селі, ніж другим у Римі». Вислів Цезаря, який чудово характеризує його непомірне честолюбство. Застосовується як крилатий вислів і для характеристики всіх честолюбців узагалі.

46. «Перейти Рубікон». У 49 р. до н. е. Цезар з військом підійшов до невеликої річки Рубікон, яка була кордоном між Галлією та Італією.

Оскільки римські закони забороняли військам вступати в Італію без спеціального дозволу сенату, то для Цезаря перехід через Рубікон означав відкрите оголошення війни римському сенатові. Повагавшись трохи, Цезар таки перейшов Рубікон. Сьогодні ж цей вислів вживається у значенні: зробити рішучий крок, безповоротний вчинок.

47. «Жереб кинутої». Стоячи перед Рубіконом, Цезар деякий час вагався, але потім зі словами «Жереб кинуто!» наказав перейти річку. Сьогодні вигук Цезаря повторюють, коли хочуть показати, що остаточне рішення прийнято.

48. «Прийшов, побачив, переміг!». Такими словами Юлій Цезар охарактеризував здобуту ним легку перемогу над понтійським царем Фарнаком. Сьогодні вислів уживається в іронічному значенні щодо тих людей, які безпідставно сподіваються легко справитися з якимось нелегким завданням.

49. «І ти, Брут?». Марк Юній Брут, якого Цезар вважав своїм прихильником і якому покровительствував, очолив проти Цезаря змову і брав участь у його вбивстві. За переказом, Цезар перестав опиратися убивцям саме після того, як побачив серед них Брута. А фраза, сказана Цезарем, нині використовується для характеристики несподіваної зради друга.

50. «Квінтілій Вар, верни мені мої легіони!». Вигук Октавіана Августа, коли він довідався про розгром римського війська германцями у Тевтобурзькому лісі. Як вираз відчаю, спричиненого якоюсь важкою втратою, вислів вживається і донині.

51. «Умити руки». За євангельською розповіддю Понтій Пілат, віддаючи Христа на страту, демонстративно умив руки і заявив: «Не винен я у крові праведника цього». Сьогодні вислів вживається в значенні «усунутись від відповідальності».

52. «Ти переміг, галілеянине!». У середині IV століття римський імператор Юліан Апостат (Відступник) зробив останню спробу зупинити наступ християнства і утвердити вищість язичницької віри. Але правління Апостата було недовгим — він загинув на війні з персами. За церковною легендою, помираючи, Апостат вигукнув: «Ти переміг, галілеянине (тобто Христос)!», визнаючи тим самим перемогу християнської віри над язичницькою.

53. «Хліба й видовищі». Клич римської черні, що не хотіла працювати, а вимагала від держави безплатних розваг і подачок.

54. «Гіркота тріумфу». Римські полководці-тріумфатори з великою помпою в'їжджали до Риму, їх вітали натовпи торжествуючих людей. І щоб у такого тріумфатора від успіху не запаморочилась голова, під час тріумфу поряд з ним знаходився раб, який говорив йому всілякі неприємні речі. Насміхатися з свого полководця, відпускати на його адресу всілякі жарти, часто не зовсім пристойні, дозволялось і солдатам, які йшли слідом за колісницею тріумфатора.

55. «Аве, Цезарю, імператоре! Приречені на смерть вітають тебе!». Такими словами римські гладіатори перед початком боїв змушені були вітати присутніх на видовищі імператорів.

СЕРЕДНІ ВІКИ

56. «Вандалізм». У 455 році германське плем'я вандалів жорстоко пограбувало й поруйнувало Рим, знищивши величезну кількість безцінних творів мистецтва. Звідси й походить вислів «вандалізм», що означає безцільне, варварське знищення пам'яток культури.

57. «Поклонися тому, хто спалював, і спали те, чому поклонявся!». Король франків Хлодвіг хрестився у місті Реймсі, храм якого колись пограбував і спалив. Під час хрещення реймський єпископ Ремігій і сказав Хлодвігові ці слова, які й донині вживають, коли хочуть когось переконати змінити свої погляди або спосіб життя.

58. «Порфира — найкращий саван!». Вислів візантійської імператриці Феодори. Коли проти її чоловіка Юстиніана І в Константинополі вибухнуло велике повстання, то він на деякий час втратив мужність і збирався втікати зі столиці. Феодора ж саме цією фразою переконала його залишитись і боротись до кінця. Повстання було придушене.

59. «Все, що відповідає Корану, є в Корані, а те, що не відповідає, не годиться для мусульман!». За легендою і саме так арабський халіф Омар мотивував свій наказ про спалення найбільшої у світі Александрійської бібліотеки.

60. «Біблія для неписьменних». Так іноді називають скульптурні і живописні зображення на стінах середньовічних храмів, які мали донести до неписьменних, у більшості, тодішніх людей зміст Святого Письма.

61. «Васал мого васала — не мій васал». Середньовічне правило, згідно з яким феодал мав право вимагати васальної служби тільки у своїх безпосередніх васалів, але не в їхніх васалів. Це правило сприяло посиленню феодальної роздробленості та міжусобних війн.

62. «Піти в Каноссу». У 70 pp. XI століття між папою Григорієм і німецьким імператором Генріхом IV точилася боротьба за верховенство в християнському світі. Папа звільнив німецьких князів від васальної присяги Генріхові IV, вони підняли проти нього повстання. Побоюючись втратити корону, Генріх IV вирішив шукати примирення з папою. У січні 1077 р. він прибув до італійського замку Каносси, де в той час перебував Григорій VII. Вимолюючи в папи прощення, Генріх кілька днів у одязі грішника стояв перед брамою Каносси, і лише після такого приниження імператора Григорій VII погодився прийняти його і зняти відлучення від церкви. І хоча згодом Генріх IV поквитався зі своїм кривдником, назавжди вигнавши Григорія VII з Риму, вислів «піти в Каноссу» став крилатим у значенні зазнати приниження, здатися на милість переможця.

63. «Міське повітря робить людину вільною». Середньовічне прислів'я, яке походить від тодішнього звичаю давати свободу всім залежним людям, які прожили в місті рік і один день.

64. «Півцарства за коня!». Ці слова Шекспір уклав у вуста англійського короля Річарда III, який, зазнавши поразки у вирішальній битві війни Червоної і Білої троянд і намагаючись урятувати своє життя, пообіцяв таку високу нагороду за коня.

Цитуючи цю крилату фразу слово «коня» часто замінюють якимсь іншим словом.

65. «Я так люблю Францію, що бажав би їй шістьох королів, а не одного». Слова бургундського герцога Карла Сміливого, якими він виразив своє політичне кредо. На противагу своєму суперникові французькому королю Людовіку XI, що прагнув до об'єднання Франції і встановлення сильної королівської влади, Карл Сміливий обстоював суверенні права великих феодалів і феодальну роздробленість у державі.

66. «Якби мій нічний ковпак знав мої думки, я б його спалив». Вислів французького короля Людовіка XI (1461-1483), відомого своєю підступністю.

НОВИЙ ЧАС

67. «Імперія, у якій ніколи не заходить сонце». Вислів, який характеризує розміри держави Карла V, іспанського короля та імператора Німеччини, котрий володів у середині XVI ст. величезними територіями в Європі та колоніями в Америці.

68. «Усе втрачено, крім честі». Вислів належить французькому королю Франциску І. Розбитий і взятий у 1525 році в полон іспанцями, він написав матері листа, що складався тільки з цієї одної фрази.

69. «Париж вартий меси». У 1589 році французький престол успадкував Генріх IV Бурбон. Але Північна Франція не визнала його влади, оскільки він був протестантом-гугенотом. І лише після того як Генріх у 1593 році прийняв католицьку віру, Париж відкрив перед ним ворота і він став повноправним королем Франції. Слова «Париж вартий меси» Генріх IV сказав саме в зв'язку з цими подіями як мотивацію свого рішення змінити віру. Сьогодні вислів Генріха IV вживається в значенні піти на компроміс заради вигоди.

70. «Варфоломіївська ніч». У ніч на 24 серпня 1572 року в Парижі були перебиті кілька тисяч гугенотів, що приїхали на весілля свого лідера Генріха Бурбона. У наступні дні різанина перекинулась на інші міста Франції і забрала загалом до 30 тисяч людських життів. З того часу вислів «Варфоломіївська ніч» використовується для означення жорстокої, нещадної розправи над беззахисними людьми.

71. «Лицарі плаща й кинджала». Влучна характеристика ордену єзуїтів, відомого підступністю і неперебірливістю в засобах боротьби з ворогами католицької церкви.

72. «А все-таки вона крутиться!». Великий італійський учений Галілео Галілей був притягнутий до суду інквізиції за те, що підтримував «єретичне» вчення Коперника про рух Землі довкола Сонця. Галілея змусили відректися від єресі, але, за легендою, він відразу після відречення тупнув ногою і вигукнув: «А все-таки вона крутиться!» Нині слова Галілея вживаються як формула непорушної переконаності в чомусь.

73. «Відкрити Америку». Америку відкривали не раз — вікінги близько 1000 року, Колумб у 1492 році тощо. Тому вислів «відкрити Америку» вживається в значенні «відкрити, повідомити щось давно відоме».

74. «Вівці з'їли людей». У XVI ст. в Англії в зв'язку з ростом виробництва сукна різко зріс попит на вовну і феодали в погоні за прибутками почали зганяти селян із їхніх земель, щоб перетворити ці землі на пасовища для овець. Маси селян втратили засоби до існування і перетворилися на жебраків, а уряд почав застосовувати до цих бродяг дуже суворі закони, прозвані «кривавим законодавством». Усе це й дало підстави англійському філософові Томасу Мору сказати, що в Англії «вівці з'їли людей».

75. «Держава — це я!». У середині XVII ст., під час фронди, паризький парламент, який був вищим судовим органом держави і мав право реєструвати королівські акти, відмовився це зробити щодо одного указу Людовіка XIV. Розгніваний король у супроводі почету з'явився в парламенті, подер книгу реєстрації указів і, жбурнувши її рештки в обличчя суддів, заявив: «Панове, ви гадаєте, що держава — це ви? Ні, держава — це я!». Ці слова Людовіка XIV стали крилатими і часто використовуються для характеристики суті абсолютної монархії, за якої монарх має необмежену, абсолютну владу.

76. «Війна всіх проти всіх». Вислів англійського філософа Томаса Гоббса, який застосовується, зокрема, і для характеристики Тридцятилітньої війни.

77. «Мета виправдовує засоби». Це гасло вперше сформулював італійський філософ доби Відродження Ніколо Макіавеллі, а потім його взяв на озброєння орден єзуїтів. Суть же його в тому, щоб обґрунтувати допустимість застосування найбрудніших засобів заради досягнення високої цілі.

78. «Утопія». Назва книги англійського філософа Томаса Мора, у якій він описує вигаданий острів Утопію, де нібито побудоване справедливе суспільство, не засноване на приватній власності. Слово «Утопія» стало символом нездійсненної справи, мрії, що не збувається.

УКРАЇНА

79. «Загинули ніби обри». Давньоруська приказка, згадана в «Повісті минулих літ» літописцем Нестором. За його словами, у VI ст. авари (обри) підкорили слов'янське плем'я дулібів і стали чинити над ним всілякі насильства. Але за ці беззаконня Бог знищив аварів (обрів), від яких не залишилося жодної людини. Сьогодні цей вислів вживається, коли говорять про щось чи когось, що зникло, загинуло безслідно.

80. «Покликати варягів». У 862 році жителі Північної Русі, змучившись від усобиць, покликали до себе на князювання варязьких князів Рюрика, Синеуса й Трувора. Рюрик став засновником династії Рюриковичів, що правила на Русі до кінця XVI століття. Сьогодні вислів «покликати варягів» вживають, коли говорять про спроби вирішити якісь складні справи з допомогою сторонніх, заїжджих людей.

81. «Іду на ви!» («Іду на вас!») — такий виклик посилав своїм ворогам київський князь Святослав, оголошуючи їм війну.

82. «Мертві сорому не мають». За словами літописця, князь Святослав перед вирішальною битвою з греками під стінами Доростола у 970 році, звернувся до воїнів так: «Тож не осоромимо землі Руської, ляжемо кістьми, бо мертві сорому не мають». Скорочений варіант цієї фрази став крилатим.

83. «Не подушивши бджіл, меду не їстимеш». Вислів галицько-волинського князя Романа Мстиславича (1199-1205 рр.). Стосувався боротьби з опозицією галицького боярства, яку вів Роман.

84. «Лихіша лихого честь татарська». У 1246 році князь Данило Галицький їздив у Золоту Орду до хана Батия, щоб отримати ярлик на князювання. Там Данилові як доброму дипломатові вдалося завоювати прихильність Батия, але ті приниження, через які мусив пройти князь, літописець охарактеризував саме такими словами.

85. «Козацька християнська республіка». Вислів українського історика Миколи Костомарова, який часто вживається для характеристики Запорозької Січі.

86. «Козацькі Гомери». Так образно називають українських кобзарів, які часто, як і великий давньогрецький поет, були сліпими мандрівними виконавцями героїко-епічних творів.

87. «Перина, латина, дитина». Так Богдан Хмельницький глузливо прозвав трьох командирів польської армії в битві під Пилявцями в 1648 році. «Перина» — це князь В. Заславський, відомий своїми великопанськими манерами, «латина» — М. Остророг за його академічну вченість, а «дитина» — це О. Конєцпольський, який мав дуже молодий вік як для командувача.

ДЕЯКІ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОБ’ЄКТИ

1. Борисфен — грецька назва Дніпра.

2. Істр — грецька назва Дунаю.

3. Тірас — грецька назва Дністра.

4. Танаїс — грецька назва Дону.

5. Борисфеніда — перша грецька колонія, заснована в гирлі Дніпровсько-Бузького лиману на острові Березань у середині VI ст. до н. е.

6. Ольвія — одна з найбільших і найвідоміших грецьких колоній у Північному Причорномор'ї. Знаходилася на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, біля нинішнього села Парутине Миколаївської області.

7. Пантікапей — одна з найбільших і найвідоміших грецьких колоній у Північному Причорномор'ї, столиця Боспорського царства. Знаходилась у Криму, на березі Керченської протоки — там, де стоїть сучасне місто Керч.

8. Херсонес — одна з найбільших і найвідоміших грецьких колоній у Північному Причорномор'ї. Знаходилась в Криму, на місці сучасного Севастополя.

9. Понт Авксинський («Негостинне море») — так стародавні греки називали Чорне море в найдавніші часи, до колонізації його берегів.

10. Понт Евксинський («Гостинне море») — так стародавні греки називали Чорне море після освоєння й колонізації його берегів.

11. Скіфія — так називали територію нинішньої України в VII-III ст. до н. е., коли її населяли кочівники-скіфи. Скіфією (Великою і Малою) називалися також державні утворення скіфських племен. Назву «Скіфія» щодо України вживав, зокрема, і грецький історик Геродот, який побував у Північному Причорномор'ї і присвятив опису його історії один із розділів своєї книги.

12. Славія, Куявія, Артанія — східнослов'янські державно-політичні утворення, які, згідно з арабськими джерелами, існували в середині IX століття. Славію історики ототожнюють з об'єднанням ільменських словен — майбутньою Новгородською Руссю, Куявію — з Київською державою князя Аскольда, місцезнаходження Артанії залишається спірним.

13. Руська земля — територія Середнього Подніпров'я, а також державно-політичне утворення, яке існувало на цій території в VIII-IX ст. і стало ядром майбутньої Київської Русі. У широкому розумінні — вся Київська Русь.

14. Гардаріка («Країна міст») — так називали Русь варяги.

15. Шлях «із варяг у греки» — основний торговельний шлях Східної Європи в IX-XIII століттях, що проходив по Дніпру через Київ і зв'язував Візантію з країнами Балтійського моря.

16. Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства — головні князівства-землі, які утворилися на території України внаслідок розпаду Київської Русі.

17. Дике поле — широка (до 200 км) нейтральна степова смуга, що простягалась між ординськими та українськими землями і використовувалася для господарських потреб обома сторонами — татари тут кочували й випасали худобу, жителі порубіжних українських міст ходили на уходи. Поступово більшу частину Дикого поля освоїли запорізькі козаки.

18. Великий Луг — велика, площею понад 400 квадратних кілометрів, ділянка плавнів у пониззі Дніпра, нижче від острова Хортиця, що служила природною фортецею для запорозьких козаків. У народі Великий Луг був символом безпеки і козацької волі.

19. Запорозька Січ — у XVI-VIII ст. козацьке місто-фортеця за Дніпровими порогами, військовий і адміністративний центр запорозьких козаків; у ширшому значенні — політична й військова організація (Військо Запорозьке низове), центром якої була Запорозька Січ. Оскільки місцезнаходження Запорозької Січі декілька разів змінювалось, історики розрізняють 8 січей: Хортицьку, Томакіївську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам'янську, Олешківську, Нову, або Підпільненську (подані в хронологічній послідовності щодо часу їх існування).

20. Вольності Війська Запорозького — назва обширних степових територій, володінь запорозьких козаків. Нині це Дніпропетровська, Запорізька та частини Кіровоградської, Херсонської й Донецької областей.


Категорія: історія і право | Додав: Nicolaj
Переглядів: 23 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017