Вівторок, 19.09.2017, 19:19
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 15
Гостей: 15
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » укрмова та л-ра

Давні мовні контакти українців
[ Викачати з сервера (79.5Kb) ] 07.12.2015, 18:41

Давні мовні контакти українців

Давайте разом пошукаємо сліди мовних контактів наших далеких предків з іншими народами!

БАСКІЙСЬКА МОВА

БАСКІЙСЬКА МОВА — єдине живе продовження доіндоєвропейського мовного середовища на крайньому Заході Європи. Оточена тепер звідусіль романськими мовами, баскійська, очевидно, є залишком колись ширшої мовної родини. Носієм цієї мови є своєрідний народ з виразною відмінністю від усіх сусідів навіть на генному рівні (55 % басків мають негативний резус-фактор), що недвозначно свідчить про те. що і «баски є залишком первісного населення Європи, яке згодом змішалося з прибульцями з Азії» (JI. Каваллі-Сфорца).

До української мови з баскійської запозичені слова: багнет (від назви міста Байони). а також більярд і анчоус.

СУКУПНІСТЬ КАВКАЗЬКИХ МОВ

КАВКАЗЬКІ МОВИ — це умовна назва сукупності близько 40 місцевих (тубільних) мов Кавказу. Усього цими мовами говорять близько 8 млн чол. З точки зору формальної типології кавказькі мови мають чимало спільних ознак.

До кавказьких запозичень в українській мові належать: вино, вишня, залізо, свинець, печатка. З пелазґійських мов прийшли слова: кактус, канва, кераміка, каніфоль, з етруської цистерна, таверна, мантиса, церемонія; з іберійськоїкармін та мініатюра. Кавказького походження є, ймовірно, назви українських річок Псел (Псло), Псура, Ворскла.

СІМ’Я УГРОФІНСЬКИХ МОВ

УГРОФІНСЬКІ МОВИ — сім’я мов, яка входить до уральської родини мов і поширена частково на своїй прабатьківщині — на Уралі та Поволжі, а частково —у Прибалтиці й Подунав’ї.

В усіх північних областях Європи ці мови є доіндоєвропейськими.

Фінські запозичення в українській: щука, щупак, сом, дуб, сани, ярус, сауна, лайба, хміль, половина, камбала (В. Топоров, О. Трубачов); пельмені (з комі); рясний, журитися, чуб, чуприна, чекати, шукати (з мордовських); угрофінське походження мають очевидно назви Київ, Сейм, за межами України — Белі, оз. Ільмень, р. Кама, Карелія, Коломна, Холмогори, Курськ, Куршська коса, оз. Ладога, оз. Онега, Мурманськ, гори Хібіни і частина їх — гори Кейви, Кийські о-ви в Білому морі, р. Нара, р. Нева, Перм, Рязань, Арзамас, оз. Селігер, Сизрань, Тамбов, Вологда, Вороніж, Уральські гори, р. Київський Юган (Зах. Сибір).

З угорської походять такі українські слова, як: гайдук, ґазда, гайдамак, гусар, гуляш, глевкий, чота, черінь; назви річок: Вись, Лозоватка, Сироватка

МАКРОСІМ’Я АЛТАЙСЬКИХ МОВ

АЛТАЙСЬКІ МОВИ — макросім’я мов, яка включає тюркські мови, монгольські, тунгусо-маньчжурські, а також корейську та японську мови.

В Україні представлено кілька тюркських мов: кримськотатарська (з позакримською діаспорою — близько 700 тис. осіб), гагаузька (разом з молдавськими гагаузами — близько 170 тис. осіб), тюркізований варіант румейської мови приазовських греків.

Чимало запозичень з тюркських мов прийшло за багато віків до української мови: козак, тютюн, торба, корогва, орда, табун, чабан, ковбаса, ватага, ясир, батіг, отаман, осавул, кінь (комонь), боярин, богатир, лошиця, торг, торгівля, торжество, чумак, гарбуз, майдан, кіш, кошовий, кобза, байрак, шишка, бунчук, очкур, бешмет, башлик, кавун, бугай, казан, буланий, чалий, булат, канчук, ковпак, козир, чума, яр, тюрбан, товар, товариш, балик, аркан, йогурт. З монгольських чавун, пиріг, курінь, баламут, мерин, ура! Чимало тюркських географічних назв збереглося у степовій Україні та в Криму: Крим, Бахчисарай, Сасик, Кагарлик, Токмак, історичні назви Одеси — Хаджибей, Сімферополя — Акмечет, Берислава — Кизикермен, Білгорода-Дністровського — Акерман. Київ також мав колись тюркську назву — Манкермен («Тиномісто»). Типові тюркські за походженням прізвища Кочубей, Гоголь, Шеремета, Багалій, Кримський. З однієї лише мови половців-куманів (держава яких понад 200 років існувала у Середньому Подніпров’ї) запозичені слова: булава, курган, кощій (член кошу, слуга). Про куманів-половців нагадують такі назви поселень, як Умань, Куманча; про печенігів — численні Печеніжини, про хозарів — слово козарлюга.

ГІЛКА СЕМІТСЬКИХ МОВ

СЕМІТСЬКІ МОВИ — північна гілка афразійської або семіто-хамітської родини мов (поряд з давньоєгипетською, берберськими, чадськими, кушитськими). Семітські мови, якими говорить близько 200 млн осіб, представлені у Європі переважно невеликими, але важливими діаспорами івриту й арабської мови з несхожими історичними долями.

Про культурно-історичну роль семітських мов у європейському цивілізаційному процесі свідчать, зокрема, численні арабські топоніми в Європі, а також назва Бессарабії (від ар. мосараб — «християнин — підданий мусульманської держави»). До запозичень з арабської мови належать такі типові українські слова, як: борг, кайдани, кат, кава, хабар, шана, шановний, а також відомі й в інших мовах арабізми на зразок слів: харчі, казна, сироп, раса, юбка, шуба, хустка, атлас, цифра, арсенал, калібр, зеніт, азимут, алгоритм, альманах, амальгама, гашиш, еліксир, алкоголь, гудрон, бензин, алгебра, матрац, табурет, мінарет, альков, масаж, лютня, азарт, сафарі, талісман, жирафа, мафія, бісер, карат та інші.

З давньоєврейської запозичені: паска, субота, амінь, алелуя, сатана, кабала, бегемот, а також через греків — імена Михайло, Гаврило та ін.

З фінікійської кадка, з давньоєгипетської блуза, карта, хартія, лілея, оазис, піраміда, фараон, хімія, натрій, гума, канапа, а також ім’я Сидір (Ісидор — «дар Ізиди»). Арабське походження має назва Арабатської стрілки в Криму; фінікійські назви — Африка, Європа, Барселона, Корсика, Лісабон, Малага.

ГРУПА КЕЛЬТСЬКИХ МОВ

КЕЛЬТСЬКІ МОВИ — група реліктових мов індоєвропейської родини. У І тис. до н.е. кельтські мови були поширені практично на всій території Європи — від Британських островів і Піренейського півострова до Карпат, Балкан і Малої Азії, про що досі свідчать історичні назви окремих областей.

В українському словнику зберігаються такі запозичення з кельтських мов, як: багно, тин, будинок, лудити, полуда, кант, брага, борошно, сало, сокира, кобила, пекло, гуня, ліки, лікар; пізніше з галльської прийшли: бард, клан, віскі. Кельтське походження має назва історичної області в межах сучасної України та Польщі — Галичина.

ГРЕЦЬКА МОВА

ГРЕЦЬКА МОВА — одна з індоєвропейських мов; поширена у Греції (9,5 млн), на Кіпрі (0,5 млн), а також у Південній Албанії, Єгипті, Південній Італії та в Україні. Усього бл. 12,2 млн мовців. У Греції та на Кіпрі грецька є офіційною мовою.

Вже у староукраїнській мові відомі кількасот запозичень з візантійської грецької, принаймні третина з яких перейшла до народної мови: книш, кутя, огірок, канупер, мак, миска, левада, вохра, вапно, макітра, корабель тощо. Україна завдячує Візантії й зародженням своєї науки, через візантійські культурні впливи поєднавшись опосередковано з античною наукою, філософською й ораторсько-літературною традицією.

Особливу роль грецька мова відіграла також і в подальшій історії формування слов’янських культур, що бачимо у таких численних грецьких запозиченнях, як: кіно, метро, машина, гімн, хор, троянда, аптека, циган, лимон, школа, алфавіт, ліцей, стадіон, історія, ідея, бібліотека, метод, теза, фізика, географія, біологія, філологія, діалект, лексика, граматика, кафедра, догма, стихія, метр, ризик, криза, асфальт, діаспора, пошта, талант, бандура, церква, хрест, ікона, дяк, піп, ангел, апостол, канон, оксамит, смарагд та ін., а також з численних християнських імен — Микола, Микита, Петро, Андрій, Олександр, Олексій, Оксана, Ірина.

Грецьке походження мають назви давніх грецьких поселень: Ялта, Алушта, Форос, Лівадія. З грецьких морфем створено назви: Херсон, Сімферополь, Севастополь, Феодосія, Євпаторія, Нікополь та інші.

МОВИ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПІВДНЯ

АЛБАНСЬКА, ЦИГАНСЬКА, ОСЕТИНСЬКА, ВІРМЕНСЬКА — мови. зібрані тут під спільною назвою «мови індоєвропейського Півдня». Проте кожна з них уособлює окрему групу індоєвропейських мов.

До українського словника з мови давніх ілірійців прийшли слова ватра і кабіна, зате ілірійські топоніми значно численніші: Карпати (букв. «скелясті»), Медобори («міждолинні»), Самбір, Бескид, Дукля, Іква, Горинь, Стрий (О. Трубачов).

Через вірменську прийшло, очевидно, слово книга (по вірм. кнік), хоча воно й шумерського походження. З індоарійських: кубок, ситець, камфора, Сварог; топоніми: р. Салгір, р. Кубань, Тендерівська коса. З іранських запозичено чимало: Бог, рай, збіжжя, хвала, кагат, хорт, курка, Хорс, Вій, ворс, хом’як, кишеня, сто, чаша, шатро, доїти, бачити, топір, ящірка, груша, мідь, бронза, морда, іній. Пізніші іранізмибазар, хазяїн, борщ, шаровари, кум, джура, сурма, терези, люлька, лелека, мухомор, чобіт, кав’яр тощо. Іранські топоніми: Багдад, Тірана, Дніпро, Дністер, Дунай, Дін, Сула, Хорол, Прут, Удай, Сліпорід та ін.

ГРУПА БАЛТІЙСЬКИХ МОВ

БАЛТІЙСЬКІ МОВИ — група індоєвропейських мов, яка найповніше серед усіх сучасних мов цієї родини зберігає давню індоєвропейську мовну систему. Існує точка зору (В. Топоров), згідно з якою балтійські мови являють собою залишок давнього індоєвропейського мовлення, що зберігся після виділення з усієї родини решти індоєвропейських мов.

Це мови близьких «балтійських родичів слов’ян» (А. Непокупний).

З балтійських мов до української прийшли такі слова як: баюра, блазень, валандатися, верша, вовкулак(а), гомілка, грудка, гультяй, ґеґнути, ґринжоли, джиґун, аґрус, гирун, джинжеруха, жабуриння, жужмом, заграбастати, зозуля, кавкати, капшук, кельма, кепсько, кишіти, клумба, клякнути, ковінька, копа, локшина, путря, мантачка, мул, мулкий, нетра, надра, нурт, охляп, пампушка, перга, суспиця, трощити, трям, шалапут, юшка, відлига, твань, шерхкий, зашерхнути, шула, нишпорка (шнипорка), нишпорити, кліпати, кирпатий, лупатий, клиша, клишоногий, лайдак, швендяти, карати, картати, гилити, періщити, скіпати, скабка, скибка, ледве, жлукто, жлуктати, гичка, стрюк, клуня, ремесло, мармиза, толока, скирта, садиба, стодола, шлунок, шкапа, пастка, пелька, гаразд і низка діалектних слів на зразок: мешти, пуня, шамотіти, шомратися, галасвіти, бусол, бузько, жвір, бутліти, рупити, шелюга, яжук, жудюк (див. Ю. Лаучюте та ін.).

В Україні балтійського походження назви річок Вилія, Клов, Кудрявець, Рось, Росава, Роставиця, Івотка; сіл — Солотвин, Клишки, Полошки, Обложки, Гірине, Гудове. Внаслідок тривалого перебування більшої частини українських земель у складі Великого Князівства Литовського у 14-16 ст. і пізніших міграцій досі трапляються литовські прізвища: Войшвіло, Бурбело, Нарбут, Дайнека, Дрига, Бутейко, Борейко, Гудович, Граужіс. Тоді ж литовська мова запозичила з української слова: kazokas «козак», Nepras «Дніпро», trivoti «тривати», ulioti «гуляти», vecerioti «вечеряти», cerenas «черінь», akraicas akraicikas «окрайчик», strieka «стріха», dieska «діжка», kurapka «куріпка» (1579 р.), anukas «онук» (за А. Непокупним).

ГРУПА СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

СЛОВ’ЯНСЬКІ МОВИ — група споріднених мов індоєвропейської родини (загальне число мовців до 300 млн.). Найближчі до балтійських мов. Історія праслов’янської мови вважається тривалішою, ніж історія окремих слов’янських мов.

Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов’янських слів. По-перше, це питома спільноіндоєвропейська лексика: матір, батько, брат, сестра, дім, двері, піч, череда, вівця, ягня, вовк, бути, жити, мати, їсти, спати, око, ніс, серце, один, два, три, влада, слава, мудрий, вісь, ярмо, руда, міряти. По-друге — праслов’янські слова: коса, граблі, лопата, сніп, жати, жито, пшениця, полоти, цілина, мука, віл, корова, теля, баран, сітка, вудка, мережа, тенета, ловити, лин, бджола, вулик, борть, черевик, кожух, міх, рукавиці, сукно, полотно, посуд, долото, кліщі, пила, діжа, відро, корито, човен, молот, каша, пиво, варити, пряжити, слива, ягода, горіх, терен, сад, овоч, часник, озимина, стіл, сіни, двір, ніж, броня, стріла, бубон. По-третє — власно українські слова, наявні тільки в нашій мові: вуглець, кисень, водень, мрія, зволікати, страхатися, капость, матінка, довільний, добробут, добриво, зайвий, байдуже, мабуть, бо, адже, вибрик, примхи, перекотиполе тощо. По-четверте — запозичення з інших слов’янських мов: з білоруськоїрозкішний, обридати, виховати, нащадок, маруда, ззаду (У. Анічэнка); з російськоїпромисловість, котел, котлован, союз, вислуга і багато інших; з польськоїперешкода, недолугий, дощенту, конати, обіцяти, кодло, отримати, цікавий, ковадло, цілком, вензель, гасло, міць, шлюб, раптом, принаймні тощо; з чеськоїбрама, огида, ярка, паркан, карк; з сербськоїхлопець, ґражда; з болгарськоїхрам, глава, владика, сотворити, слова з суфіксами -ство, -тель.

У свою чергу сусідні слов’янські мови запозичили з української чимало слів, напр., білоруськамозок, сокира, охороняти, позад, рясний, тітка, прохати, страхатися, бучний, зволікати, огидити, огида, заятрити(ся), взути(ся), калатати, облік тощо (У. Анічэнка); російськабублик, смалец, чрезвычайный, повстанцы, пасека, пасечник, борщ, знахарь, бондарь, подполковник, чумак, корж, аж (пор. два словнички, додані М. В. Гоголем до «Вечеров на хуторе близ Диканьки» та ін. джерела); польськаhreczka, hodowac, hlak, hospodar, braha, hukac, chory, chorowac, hulac, кит, кита, pieczara, kociuba, koczerga, wieczorynka (А. Брюкнер).

ГРУПА РОМАНСЬКИХ МОВ

РОМАНСЬКІ МОВИ — група мов індоєвропейської родини, пов’язана спільним походженням від латини, закономірностями розвитку і помітними рисами структурної спільності (В. Гак). Термін «романські» походить від лат. romanus («притаманний Риму», згодом — «Римській імперії»). Це латинське слово в ранньому Середньовіччі означало народне мовлення, відмінне як від класичної латини, так і від германських та інших діалектів. Мовців у світі близько 600 млн. Романські мови як державні чи офіційні вживають 66 країн (у т.ч. французьку — 30 країн, іспанську — 23 країни, португальську — 7, італійську — 4, румунську — 2 країни).

Внаслідок поширення в Середні віки в Україні латини як мови шкільного навчання чимало латинських слів проникло до загальнонародного словника: піст, пава, оцет, шавлія, аркуш, літера, кімната, коляда, мур, мурувати, гармата, тортури, тополя, черешня, м’ята, конвалія, пастернак, галушка, байстрюк, келих, бурса, студент, професор, ректор, шпаргалка, халтура; ще в праслов’янський період засвоєні: болото, свиня, вино, млин; в епоху Просвіти прийшли нові масові запозичення з латини: нуль, лекція, нація, апеляція, календар, операція, екзамен, канікули, казус, кодекс, статут, пропозиція, пропорція і численні інші. Усього з латини та її нащадків — романських мов — походить до чверті словникового складу сучасної української мови (приблизно стільки ж — у багатьох інших мовах Європи).

Внаслідок історичних контактів у 14-15 ст. з генуезькими портами в Криму до українського словника проникли: скринька, шкарбун, комора, комин, барило, пляшка, олія, керсетка, стрічка, ковдра, манатки, жупан, цапка, реманент, стайня, люстро, шабля, фати, руїни, мармур, кошт, бенкет, цвинтар, решта, цить!, крейда. Значно більше італізмів прийшло згодом: фронтон, макарони, фреска, малярія, рулон, балкон, салон, каса, банк, бандит, колір, мета, фортуна, шпигун, банкрут, капелюх, палац, фортеця, окуляри, газета, кар’єра, сопрано, маестро...

У приморських говірках зберігся ще чималий пласт італізмів генуезьких часів. Це така професійна лексика моряків та рибалок як: бунація «штиль», забунацало, тромонтан «півн.вітер», левант «схід. вітер», пунент «зах. вітер», вольти «повороти», пайоли, скалада, рашкетка, кавила, фунда, орца, бастуння, віра, майна тощо.

Через інші мови прийшли французькі запозичення: фасад, кабінет, бюро, квартира, готель, фотель, ресторан, пляж, перлина, душ, екран, пейзаж, пленер, білет, бульвар, пальто, букет, бювет, роль, жест, шезлонг, костюм, одеколон, портрет, патріот, парфуми, перукар, рояль, берет, шовініст, турист, багаж, шантаж, макіяж, альбом, серйозний, солідний, мінеральний, натуральний і сотні інших.

Романська сусідка української мови — румунська мова (та її молдавський варіант) стала джерелом таких українських слів як: кодра, царина, квасоля, бесаги, цап, ремиґати, бринза (частина цих слів вживана лише в українських діалектах навколо Карпат).

У свою чергу до румунської мови прийшли такі українські слова як: dranita «драниця», hrisca гречка», ceriada «череда», hrib «гриб», cojoc «кожух», stiuca «щука», crupi «крупи», iasle «ясла», tata «тато» й ін. (за I. Kniezsa, С.Семчинським та ін.).

ГРУПА ГЕРМАНСЬКИХ МОВ

ГЕРМАНСЬКІ МОВИ — група споріднених мов індоєвропейської родини мов. Мовців у світі близько 550 млн. Традиційно поділяються на три підгрупи — північну або скандинавську (шведська. датська, норвезька. ісландська. фарерська). західну (англійська, фризька. нідерландська. німецька, ідиш) і східну (згаслі мови — готська, бургундська, вандальська. гепідська. герульська).

Найдавніші українські запозичення з германських мов прийшли з мови готів. Від їх 300-річного перебування у Подніпров’ї збереглися такі слова: шати, мито, шолом, меч, полк, скло, дошка, виноград, бук, буква, редька, осел, кіт, лев, верблюд, шеляг, лихвар, дружина, хижа, хлів, хліб, колодязь, скот, очевидно — князь (хоча до самих германських мов воно прийшло з алтайських). Від русів-вікінгів засвоєні слова: жебрак, стяг, варяг, кнут, щогла, пуд, гатка, гатити, гість, скарб, ябедник, гайстер тощо. Значно пізніше зі скандинавських мов запозичені ще фіорд, троль, гейзер, тунгстен.

За тривалий час поширення магдебурзького права в містах України з німецької мови прийшли такі широко вживані слова як: плуг, дах, фах, льох, чіп, цвях, цівка, ланцюг, кавал, пампуха, ґнот, нирка, панчохи, рада, радити, мусити, дякувати, трапити, рятувати, друк, друкувати, грабунок, грабувати, малюнок, малювати, ґвалт, ґвалтувати, танцювати, ліхтар, вантаж, кухня, мандри, мандрувати, рахувати, купувати, карбувати, шухляда, казарма, шалька, шріт, дратва, дріт, штамп, ринок; пізніше — шніцель, гамбургер, ерзац. Через тривале проживання німецьких колоністів в Україні досі трапляються прізвища німецького походження: Нейгауз, Вольгемут, Меєр та ін. Через російське посередництво засвоєні голландські слова: шторм, гавань, верф, борт, матрос, каюта, швабра, залп, кран, трос, дамба, брезент, штат, стелаж, манекен, картуз, штахет, лотерея, вафлі, яхта. З фризької мови — фрахт і бак.

Дедалі ширшим потоком до української мови приходять англійські запозичення: футбол, гол. чек, сейф, бізнес, інтерв’ю, труси, джинси, фольклор, вагон, трамвай, вокзал, клуб. кекс. о-кей; в останні роки — комп’ютер, інтернет. пейджер, он-лайн, ділер, брокер, менеджер і десятки інших.


За матеріалами: К. М. Тищенко «Мовні контакти: свідки формування українців».


Категорія: укрмова та л-ра | Додав: Nicolaj | Теги: українська мова
Переглядів: 411 | Завантажень: 9 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017