Неділя, 19.11.2017, 19:48
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » укрмова та л-ра

Народний мудрець Г. Сковорода
[ Викачати з сервера (48.5Kb) ] 11.02.2016, 14:17

Народний мудрець
(сценки із життя Г. Сковороди)

Автор: M.B. Козаченко

Мета. Закріпити знання учнів із творчості Г. Сковороди; виховувати любов та повагу до великих діячів України, до рідного слова, рідної землі; розвивати театральні здібності.

Ведучий. Багато пригод траплялося в житті Г. Сковороди, в яких він був і порадником, і захисником бідних, безправних селян. Проявляв любов до ближнього, сміливість в ім’я людей, чесність і велику мудрість. До вашої уваги сценки із життя Г. Сковороди.

Сценка 1
Г.С. Сковорода і три жінки,
або як Г.С. Сковорода допоміг повернутися жінкам додому, в свою сім’ю, мудрою порадою

Автор. Мандрував Г. Сковорода шляхом Сагайдачного, зустрічався з людьми, розмовляв. Якось він побачив багаття, біля якого грілися три жінки.

Г. Сковорода. Добрий день, добродійки.

Жінки. Доброго вам здоров’я.

Г. Сковорода. Можна біля вогню погрітися?

Жінки. Сідайте, грійтеся, добрий чоловіче.

Г. Сковорода. Чого ж це ви тут сидите так далеко від дому?

Жінки. Така біда наша та лихо.

Г. Сковорода. І так видно, що біда, а не добро, розкажіть і вам буде легше.

1-а жінка. Тяжка доля випала мені. Чоловік зневажає, лається та ще й б’є ні за що. Не повернуся більше до нього.

2-а жінка. Скупе на радощі і моє життя. Чоловік дуже лагідний, а сусідка, як відьма, і мені від неї перепадає кожного дня. То лайка, то бійка за курей, за поросят, щоб вони їй повиздихали, як терпіти таку злу сусідку і такого чоловіка, який не захищає свою жінку, то краще десь сконати. Не повернуся я до свого обійстя, хай вогонь візьме та спалить разом і відьму-сусідку.

3-я жінка. Бідолашні мої сестриці. А я кинула свою хату від печалі по чоловікові. Десь загинув у козацькому поході. Всі стежки і доріжки скропила слізьми. Коли б він був живий, то я б рада зносити і побої, і лайку. Від кожного стусана мені б не боліло, а Лише тішилось серце, бо то б’є рідна рука чоловіка, і сусідок скликала б та гостила, щоб радіти разом. «Самотність жене в дорогу».

Автор. Жінки в нічній прохолоді тулилися, як рідні, щоб зігрітися, слухали розповіді доброго мандрівника, який не давав згаснути ватрі.

Г. Сковорода. Давайте я вас трохи розвеселю. (Грає українську народну пісню на сопілці).

Автор. А коли небо зайнялось рожевою смугою на сході, він звернувся до жінок.

Г. Сковорода. У кожної з вас є багато горя і печалі. Але є у вас і багато добра. Зумійте передати частину добра іншим, і всім буде легше і краще. Адже сказано: «Люби ближнього свого, як самого себе, пізнай самого себе». То ж ідіть додому, до своєї господи, до своєї родини і по дорозі обдумайте все, що я вам сказав, і побачите, що життя ваше зміниться на краще. Бувайте здорові і пам’ятайте мої слова.

1-а жінка. А як вас величати, чоловіче добрий?

Г. Сковорода. Григорій Сковорода.

2-а жінка. Дякуємо вам за пораду.

3-я жінка. Дай вам, Боже, здоров’я на довгі літа.

Автор. Прощаються. Г. Сковорода іде в один бік, а жінки — в другий.

Сценка 2

Автор. Поїхав пан на полювання. Заїхав далеко в ліс. Ліг спати під деревом, і заснув, а коня прив’язав. У цей час прийшов Г. Сковорода, відв’язав коня, завів у ліс, прив’язав. Пан прокинувся, а коня нема, а додому далеко, нічим доїхати, починає кричати, що коня вкрали, бігає туди-сюди.

Г. Сковорода. Що сталося?

Пан. Коня вкрали. Як додому добиратися?

Г. Сковорода. Не журіться, пане, можна доїхати і на барані. Тільки подаруйте мені вовчу шкуру.

Пан (сміється). Баран не кінь, на ньому не поїдеш.

Г. Сковорода. А ось і поїдемо. Ідіть до пастухів, де пасеться ваша отара біля хутора. Позвіть барана, пане, запряжіть в повозку, та будемо щось думати.

(Пан погоджується).

Пан (тягне барана). Та він вперся, як баран

Г. Сковорода. Пане, погладьте його, попросіть гарненько.

Пан (взяв барана за роги і тягне, не йде. Він аж упав, баран його рогами, ногами). Не буде діла.

Г. Сковорода. Давайте, пане, сідайте в повозку, я потримаю.

(Пан сів, а баран вибрикує, мекає, але не рушає з місця).

Г. Сковорода. Я придумав. Зараз, пане, поїдемо. Сідайте, пане. (Показав барану вовчу голову і завив по-вовчому).

Автор. Баран як рвонув і побіг, а за ним отара овець. В обідню пору приїхали до села. Баран упав на землю ледве живий. Заволокли його слуги в кошару. Шляхтич навіть не попрощався з дотепним мандрівником, швидко сховався від людей. А мандрівник, покидаючи село, подарував пастухам вовчу шкуру та порадив піти до лісу і відв’язати коня. Пастухи і селяни були раді, що Сковорода провчив пана.

Сценка 3
Батько, сини та Г. Сковорода

Автор. Покровський ярмарок, багато людей: одні купували, другі продавали. Сюди прийшов кремезний чоловік із трьома синами. Сковорода помітив їх, підійшов і спитав, що вони купують чи шукають, розговорилися.

Батько. Добрий день, чоловіче, допоможи розгадати батькові таємниці. Мені батько заповідав, щоб я своїм трьом синам передав те, що треба молодим козакам. Першому, найстаршому, те, з допомогою чого здобуде перемогу і відстоїть честь у боях. Як на твою думку, що це може бути?

Г. Сковорода. Шаблюка, а без шаблюки козак не козак, ось візьми і не посором честі козацької.

(Батько купляє сину шаблю).

Син. Дякую, буду служити Україні з гідністю.

Батько. А найменшому заповідав батько таке, що і вдома, і в дорозі, і в поході звеселяє. Що воно таке, скажи, чоловіче добрий.

Г. Сковорода (взяв кобзу і подав синові). Оце і є те, що тобі, сину, треба.

(Син грає на кобзі. Батько купує синові кобзу).

Батько. Скажи, чоловіче, а що це за святиня, яку треба захищати, відстоювати, а якщо треба, то життя віддати за неї?

Г. Сковорода. Святиня — це прапор нашої держави. Треба в бою відстоювати і прапор, і свою Батьківщину, а якщо треба буде, то життя віддати за нашу рідну Україну.

(Батько і Сковорода віддають синам-козакам прапор, який вони, ставши на коліна, цілують і клянуться захищати його до загину).

Батько. Спасибі тобі, добрий чоловіче, за мудрі поради, чи не скажеш, як тебе звати-величати?

Г. Сковорода. Григорій Савич Сковорода.

(Усі йому вклоняються).

Батько. Спасибі вам, Григорію Савичу. Дай, Боже, вам здоров’я та мудрості.

(Виходять із піснею).

Ой на горі та й женці жнуть,
А попід горою, яром, долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою козаки йдуть.

Сценка 4
«Одруження Сковороди»

Автор. Простеляють рушник, на столі — хрест, горять свічки, лежить Біблія. Перед столом — священик. Молоді на колінах, читають молитву.

Священик. Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. (Обертається до столу, читає молитву).

Отче наш, що є на небесах!
Нехай святиться ім’я Твоє;
Нехай прийде царство Твоє;
Нехай буде воля Твоя
Як на землі, так і на небесах.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
І прости гріхи наші,
Як і ми прощаємо гріхи іншим.
І не введи нас у спокусу
Та визволи нас від лукавого.
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Амінь.

(3 рази хреститься, дяк дає молодим свічки).

А тим часом Сковорода поставив на своє місце парубка, якого любить дівчина.

Священик (повертається до молодих, хрестить їх, забрав свічки, передав дякові. Звертається до молодих). Діти мої, ви прийшли у храм Божий, щоб навічно скріпити свій союз і дати клятву перед Богом на вірність у суспільному житті. Ви добре подумали. Вам прийдеться почати життя і ділить не тільки радощі, але й горе. Ви готові до цього?

Автор. У цей час батько дівчини рветься до молодих, а Сковорода втихомирює.

Молоді. Готові. (Кладуть руки на Біблію).

Священик. Чи по своїй волі ви, Григорію, обрали собі дружину Оксану?

Молодий. Так.

Священик. Чи по своїй волі ви, Оксано, обрали собі мужа Григорія?

Молода. Так.

Священик (хрестить їх). Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь. Богу угодно скріпити ваш союз і дати благословення Боже.

(Чути приспів: святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас).

Священик. Обміняйтеся обручками. Господи, дай їм щастя! Від нині ви чоловік і жінка. Поцілуйтеся. Дай Боже вам усіх небесних благ. Віднині і навіки, на многії літа.

(Всі співають «Многії літа...» і поздоровляють молоде подружжя).


Категорія: укрмова та л-ра | Додав: Nicolaj | Теги: сковорода, Григорій
Переглядів: 240 | Завантажень: 7 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2017