Середа, 26.09.2018, 09:30
Вітаю Вас Гість | RSS

Кунцівська школа    
ВІРТУАЛЬНИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Каталог файлів

Головна » Файли » Уроки » укрмова та л-ра

Ти смієшся, а я плачу...
[ Викачати з сервера (60.5 Kb) ] 06.09.2018, 09:45
;

«Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже»

Літературно-музична композиція
Автор: Л.І. Бернацька

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Шевченкіана. Шевченківська вікторина.
Вечір, присвячений Тарасу Шевченку.

Звучить музика, на сцену виходить декламатор, читає вірш.

I. «Гоголю» Т.Г. Шевченко.

Ведучий. «Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже».

Ця геніальна синтеза Шевченка, якому судилося стати генієм нації, заново і безповоротно включила Гоголя в історію нашої культури.

Ведуча. Сьогодні ми відзначаємо пам’ятні дати двох великих синів нашого народу: …-річчя від дня смерті Гоголя і … річницю від дня смерті Шевченка.

Ведучий. Сама природа подарувала їх світові у прекрасну весняну пору — час пробудження, воскресіння життя і духу.

Ведуча. Гоголь і Шевченко — дві геніальні постаті, які своїми творами встановили величний пантеон духовності, своєрідну запоруку безсмертя нашого народу.

II. Народна пісня «Чом, чом, земле моя!» (виконує ансамбль).

Ведучий. Одна матінка-земля зростила їх, наповнила розум і серце любов'ю, красою, народною мудрістю.

Ведуча. Свої палкі та щирі синівські почуття до України вони висловлюють у найсвітліших і найвеличніших картинах рідної природи.

(На сцені двоє декламаторів читають уривки).

III. «Степ» (уривок з «Тараса Бульби»), «Українська ніч» ((уривок з «Утопленої»),

Ведучий. Батьківщина постає в різних іпостасях. В образі одного села вся Україна. Не випадково поет називає її раєм.

IV. Пісня «Садок вишневий» (виконує ансамбль).

Ведуча. Сам Бог створив цю красу і милується своїм творінням.

V. «Село!» (уривок з «Княжни»),

Ведучий. Далеко від рідного краю (в Петербурзі) тужать вони за Україною — і вона приходить до них в образі могутньої ріки.

VI. «Чудовий Дніпро» (уривок із «Страшної помсти»).

Ведуча. Образ Дніпра у Гоголя розростається до символу світової ріки, а у Шевченка — до образу нескореного борця-народу.

VII. Мелодекламація «Реве та стогне Дніпр...»

Ведучий. Яка велич і краса! Зачарований цими красотами і непідвладною нікому стихією, Шевченко захоплено пише:

«Здається, кращого немає нічого в Бога,
Як Дніпро та наша славная країна».

Ведуча. Народна творчість — ось джерело національної, духовної свідомості Гоголя і Шевченка. Ще юнаком Гоголь увібрав в себе українську народну культуру. Сам збирав народну творчість і називав фольклор «своїм хлібом».

Ведучий. Саме так виникає поетичний світ гоголівської України. Хіба не заповітом звучать слова письменника про українську пісню?!

(Учасниці ансамблю цитують М.Гоголя).

VIII. Цитати.

«Я не перебільшую важливість народних пісень. Це народна історія, жива, яскрава, сповнена фарб, істини, що розкриває все життя народу... Вони — надмогильний пам'ятник минулого... Стосовно цього пісні для Малоросії — все: і поезія,.і історія, і батьківська могила».

«Яку оперу можна скласти з наших національних мотивів! Покажіть мені народ, у якого б більше було пісень. Наша Україна дзвенить піснями».

IX. Пісня «Думи мої...» (виконує ансамбль).

Ведуча. Думами проростає ота внутрішня Україна у Шевченка. І відбулося чудо «овідієвих метаморфоз». Кріпак став вільним, маляр перетворився на поета, а поет виріс до національного пророка.

X. «До Основ'яненка» Т.Шевченко.

Ведучий. Петербург... Цей важливий географічний пункт у житті двох земляків не став точкою перехрестя їх життєвих шляхів. Але у Петербурзі 1831 року виходять «Вечори на хуторі біля Диканьки», а року 1840 — «Кобзар».

Ведуча. Хто сьогодні не знає «Вечорів...»!? Скількома мовами перекладені ці Гоголівські шедеври! А пасічник Рудий Панько?! Геніально народжений, він відчувається у всьому тексті. Він щоразу перевтілюється в різних персонажів, одним з яких, безумовно, був і сам автор.

XI. Монолог Рудого Панька (уривок).

Ведуча. Шевченко опинився в Петербурзі мимоволі, але його «селянське» національне здоров'я зробило так, що столиця імперії не лише стала етапом його життя і творчості, але й оформила його потужну національну суть.

Ведучий. «Перед... чарівними полотнами (Брюллова) я задумувався і леліяв в своїм серці свого сліпця — кобзаря та своїх жадних крови гайдамаків. Передо мною пишалась моя прекрасна, моя безталанна Україна...» («Журнал»),

XII. «Перебендя» і народна пісня.

Ведуча. Перебендя, кобзар, лірник — символ «живого сумління народу», поета-пророка.

Ведучий. Серед чорної ночі Миколаївської реакції «Вечори...» Гоголя стали святом народного духу. Повісті відобразили поезію народного життя, змалювали образ талановитого і волелюбного українського народу.

XIII. Пісня про кохання (виконує ансамбль).

Ведуча. Гоголівські дівчата і парубки прекрасні в своїх щирих почуттях. Діалоги закоханих зіткані з народної пісенної лірики. Саме про такі почуття письменник сказав: «Сильне, тривале кохання просте, як голубиця, тобто висловлюється просто, і тим говорить сильніш за всі полум'яні, красномовні тиради».

XIV. Сценка «Оксана і Вакула» («Ніч перед Різдвом»),

Ведучий. У найреалістичніших поривах своїх Гоголь залишається романтиком, Шевченко ж у найромантичніших, найсентиментальніших спробах своїх залишається реалістом.

XV. «Причинна» (інсценізований уривок).

Ведуча. Для української душі творчість Гоголя давала можливість контакту з народом, давала своєрідну національну «повноту». Ніби просвітлювала і очищала.

XVI. Сценка «Левко і Ганна» («Утоплена»),

Ведучий. Баладам Шевченка теж притаманний стиль народної казки та пісні, але скільки в них трагізму від реальної України.

XVII. «Русалка» Т.Шевченка або «Лілея».

Ведуча. М.В. Гоголь — митець героїчного «високого стилю» — дав нам справжню героїчну епопею. Невелика повість «Тарас Бульба» — плід напруженої праці цілого життя, частково підірваний на «Іліаді» Гомера.

Ведучий. Твір залишається монументальним і, правдоподібно, вічним. Він воскрешає дух козацької доби: за Віру і Надію.

XVIII. Промова Т.Бульби.

Ведуча. Дух Козаччини. Яскравими його виразниками були Т.Шевченко і М.Гоголь. Важливо нагадати біографічні легенди великих синів нашого народу.

Ведучий. М.В. Гоголь був нащадком хмельниччанина Остапа Гоголя, полковника брацлавського і сином автора українських комедій в стилі Котляревського.

Ведуча. Відомо, що дід Шевченка (Іван Грушівський) був свідком і, певно, учасником Коліївщини. І «кріпацтво» Шевченка треба б, щонайменше обмежити, до одного-двох поколінь. Козацьке походження Шевченка — і в характері, й дусі творчості.

XIX. «І.Підкова» або «Гайдамаки» (уривок).

Ведучий. Запорозьким козацтвом мала би пишатися не тільки Україна, а й уся Європа, бо саме ця сила захистила її від турецької експансії, а демократичний устрій Козацької республіки став вагомим прообразом республіканського ладу всіх держав нашого континенту.

XX. «Тарасова ніч» (уривок).

Ведуча. У чому джерела козацької сили? У любові до рідної землі, .у вірі в Бога і високій моралі.

XXI. «Страта Остапа» (уривок з «Тараса Бульби»).

Ведучий. Такі вони — кращі сини України! А породила їх мати. Талант геніїв розкрив усю глибину материнських почуттів того суворого часу. Це справжній гімн материнству.

XXII. «Мати над синами» (уривок з «Тараса Бульби»), «У нашім раї на землі...» Т.Шевченко.

Ведуча. «Ти смієшся, а я плачу», — пише в посланії до Гоголя Шевченко. Це — закінчена формула відношення до української дійсності синів одного народу.

Ведучий.

«Схаменіться! будьте люде,
Бо лихо вам буде...
...Настане суд...»

Який же «людський матеріал» побачили вони на батьківщині.

Ведуча. Уже з новел «Миргорода» постає потворна галерея «мертвих душ». Цвинтарна тиша історії залягає над країною. Нащадки великого минулого обернулися на перевертнів, диваків, здеградоване панство.

Ведучий. Освічений читач відразу розумів, що поема «Мертві душі»,— не тільки подорож авантюриста Чичикова за ревізькими душами, але й мандрівка в країну мертвих душ, душ Манілових, Собакевичів, Плюшкіних та їм подібних. Зразу виникли асоціації з мандрівкою Данте в пекло.

Ведуча. Закони Російської імперії фактично ставили знак рівності не тільки між усіма рабами-кріпаками, але й між мертвими і живими. Адже «душі» фіксувалися тільки періодичними ревізіями, і померлий аж до ревізії юридично існував. На цій підставі й народжується геніально проста авантюра, яку і злочином назвати важко.

Ведучий. Купувати мертвих! Послухаємо, як іде торг між Коробочкою і Чичиковим.

XXIII. Сцена торгу (уривок з «Мертвих душ»).

Ведуча. Як страшно! І як смішно! Страшнішої дійсності бути не може.

Ведучий. Найважливіше, що саме Гоголь-сатирик, «гірким сміхом своїм сміючись», у нещадній гостроті поставив проблему національного «життя і смерті».

Ведуча. А «плач» Шевченка став протестом, пробудженням національної пам'яті, зрушенням важкого закляття, вибухом свідомості ошуканого народу.

XXIV. «Сон» (комедія, уривок).

Ведучий. Цей «плач», пройшовши крізь полум'я гніву, обертається в крицю національної зброї, проходить по Україні очищаючою грозою, спалює суспільний непотріб.

Ведуча. Шевченко намагається оживити «мертві душі» української шляхти, розкрити очі ошуканій кріпацькій масі, вдихнути історичне життя в завмерлий національний організм.

XXV. «Кавказ» (уривок).

Ведучий. Тому-то свій центральний твір з циклу «Трьох літ» поет присвятив «і мертвим, і живим, і ненародженим», утверджуючи тим історичну безсмертність української нації на всі часи.

XXVI. «І мертвим, і живим...» (уривок).

Ведуча. Так започаткував Шевченко нову добу української історії. Зцілив, і духом нації надихнувши, відродив українську людину. Адже людина Шевченка — це, передусім, — «образ Божий».

Ведучий. «Будьте люде!» — це постійний заклик і пересторога Шевченка.

Ведуча. Так відбувся внутрішній процес в історичному іменуванні нашого народу, що усимволізувався в літературі постатями Гоголя і Шевченка.

Разом.

«І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі».


Категорія: укрмова та л-ра | Додав: Nicolaj
Переглядів: 20 | Завантажень: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Реклама

Copyright Кунцівська ЗОШ I-III ступенів © 2018